- •Національна академія мвс Навчально-науковий інститут права і психології
- •К и ї в - 2011
- •41. Сучасні філософські концепції суспільства
- •42. Принцип географічного детермінізму та геополітика
- •43. Демографічний фактор суспільного розвитку
- •44. Поняття екології та екологічних проблем сучасності
- •45. Поняття ноосфери
- •46. Поняття суспільного виробництва, його структура
- •47. Соціально-класова структура суспільства
- •48. Елітарні верстви та народні маси
- •49. Філософія історії: предмет і напрями
- •50. Цивілізаційний підхід до розгляду історії людства
- •51. Моністичні концепції розвитку людства
- •52. Концепції заперечення історії
- •53. Філософія політики: політична система суспільства
- •54. Суспільна свідомість: ідеологія та суспільна психологія
- •55. Феномен масової свідомості та масової людини
- •56. Філософія культури: предмет і напрями
- •57. Основні концепції походження та розвитку культури
- •58. Аксіологія: поняття цінностей і форми їх практичної реалізації
- •59. Тенденції розвитку ціннісного світу Заходу
- •60. Майбутнє в структурі ціннісних орієнтацій людства.
- •Філософія техніки
- •1. Сутність проблеми «філософія техніки»
- •2. Поняття техніки і розуміння технології
- •3. Діалектика розвитку техніки і суспільного розвитку
- •4. Проблеми оцінки значення історичного розвитку техніки
- •2 . Історичні типи суспільств
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері повсякденного життя:
- •1) У світоглядній сфері:
- •2) В економічній сфері:
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері культури:
- •3.Інформатизація (віртуалізація) постсучасного суспільства
- •4. Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
- •6. Японська концепція майбутнього
- •6. Синглізація як ознака постсучасності.
- •8. Екологічна криза сучасного суспільства
- •3. Зменшення біологічних видів.
56. Філософія культури: предмет і напрями
Культура (лат. - "догляд, обробна ґрунту")- багатозначне поняття, є понад 1000 його визначень. Культуру співвідносять із цивілізацією . Цивілізація - пік культури (М.Данилевський) чи її агонія (А. Шпенглер); вищий рівень суспільного розвитку після дикунства та варварства (Ф. Енгельс); культура трактується як прояв духовного життя й сутності людини, а цивілізація - високий рівень матеріальної діяльності (М.Бердяєв); цивілізація - рівень визнання цінності всіх культур (К. Ясперс); інколи ототожнюють культуру й цивілізацію(Ф.Ніцше).
Взагалі виділяють два підходи до культури: вузький та широкий. У першому вона постає системою сенсів, цінностей, норм та зразків поведінки, переконань, які поділяються колективно. Тут культура - духовний витвір ,її структурують на знаково-символічний елемент та ціннісно-нормативний.
Широкий підхід до культури тлумачить її як сукупність засобів, способів, форм, орієнтирів взаємодій людини та середовища її існування, що виробляється у спільному житті для відтворення структур діяльності та спілкування. Тоді культуру складає сукупність результатів духовного й матеріального виробництва, культура підноситься над природою, надбудовується над нею. Культура –"друга природа" людини , вона є способом з'єднання двох світів - рукотворного та власне природного. Культура – міра та спосіб оволодіння людини цими світами. Культура-міра реалізації творчого початку людини (оскільки в ній людина створює нове).Часова обмеженість біологічного буття людини долається створенням високих культурних цінностей; людина таким чином набуває безсмертя. Культура, пов’язуючи суспільство та природу, постає як форма самовизначення людини.
Філософія культури ставить питання походження, порівняння, спілкування, розвитку різних типів культури. Традиційним є розгляд відмінностей Сходу та Заходу (М. Бердяєв, П. Сорокін, М. Трубецький та ін.); зіставляються світова та національна культури: континентальні, наприклад Європи й Африки. Розуміння культури як культивування загострює проблему до культур нечисленних народів, "імпорту культури ", проблему формування культурної майстерності, відкритості, обов'язкової турботи про все цінне створене не тільки у визнаних центрах, але й у "провінції" ; проблему механізму культурного синтезу; проблему збереження культури; проблему культури народу; співвідношення культури масової та елітарної.
Зиґмунд Фрейд виявляє суперечність між культурою та життям як вічним двигуном індивідуального й суспільною розвитку. Культурна нормативність обмежує природні потяги чи навіть забороняє; заміщення інстинктивного культурним піднімає людину над твариною, розвиває саму культуру, але може призводити до нещастя самої людини.
Хосе Ортега-і-Гасет обґрунтував взаємопроникність життя та культури: перше забезпечує спонтанний рух і повноту сенсоздійснення, друге-універсальну характеристику буття в різних світах, приєднання розуміння тих світів, які стали людським надбанням, які пов’язують минуле-сучасне-майбутнє.
Ернст Кассирер створив оригінальну філософію культури в праці "Філософія символічний форм" .Символ – формальний синтез чуттєвої різноманітності (модифікація кантівської апріорної форми). Вирішення проблем культури та людського буття зводиться до пошуку формувального принципу, а не до розкриття змісту, що ховається за символічною формою. Так, символ указує на "дещо", що презентує, але це "дещо " є насамперед єдністю функцій самого формоутворення (правила символічного функціонування). Міф, мистецтво, мова - це правила власної граматики . Культура - світ символів.
Великий внесок у філософію культури зробила герменевтика; не психологічний її напрям, а граматично-лінгвістичний (Шлейєрмахер, М. Гайдеггер, Г. Гадамер). Тлумачення текстів є тлумаченням людського буття шляхом інтерпретації символів культури; культурне явище не рефлектується, а тільки інтерпретується.
Філософський структуралізм дав новий метод розкриття сенсу історії, непідвладного самій історичній науці (її пропонується відкинути). Культура –сукупність знакових систем (мова науки, релігії ,моди реклами манер тощо). Свідомість існує на перехресті багатьох несвідомих структур людського дуку, тому дослідження культури має бути багаторівневим і цілісним, а його результатом - виявлення цих структур. Символічне визначає соціальну реальність, "структуру правлять світом", "мова говорить нами", суб'єкт є "функціонером символічного порядку"
Культурний консерватизм відстоює значущість традицій підкреслює значимість норми для соціальної стабільності .Традиція визначає належність до певного суспільства, стверджує порядок розхитування може призвести до небезпеки та навіть знищення (це реакція на вседозволеність у культурному експериментуванні).
Майбутнє культури обговорюється з екологічних, глобалістичних , комунікативних позицій перебуває є центрі уваги всіх напрямів сучасної філософії.
Культурологія досліджує культуру такою, якою та є; досліджує всіма науковими методами. Філософія культури дає розуміння культури, говорить, якою культура має бути (рівень належного) та оцінює наявну культуру з цієї точки зору; має мету зрозуміти проекти розвитку культури – можливі людські світи.
В сучасному інформаційному суспільстві до поняття культура застосовується діяльнісний підхід (напр., М.Каган) та інформаційно-семіотичний ( Е. Касирер, Ю.Лотман, Х.Гадамер, В. Стьопін). Культура виникає завдяки тому, що розум людини має можливість здобувати, накопичувати, обробляти і використовувати інформацію. Інформація кодується і транслюється в соціумі завдяки спеціальним знаковим системам. Обсяг інформації з часом швидко зростає. Утворюється "другий Всесвіт" – світ інформації, інформаційне середовище, в якому живе людина. В сучасному світі посилився символічний аспект, зміни в свідомості все більше визначають характер змін суспільного життя вцілому.
Найбільш цінною ідеєю майбутнього культури є ідея мультикультуралізму, поєднання культур а базових цінностях та збереження унікальності локальних культур, що презентують повноту історичного буття людини.