- •Національна академія мвс Навчально-науковий інститут права і психології
- •К и ї в - 2011
- •41. Сучасні філософські концепції суспільства
- •42. Принцип географічного детермінізму та геополітика
- •43. Демографічний фактор суспільного розвитку
- •44. Поняття екології та екологічних проблем сучасності
- •45. Поняття ноосфери
- •46. Поняття суспільного виробництва, його структура
- •47. Соціально-класова структура суспільства
- •48. Елітарні верстви та народні маси
- •49. Філософія історії: предмет і напрями
- •50. Цивілізаційний підхід до розгляду історії людства
- •51. Моністичні концепції розвитку людства
- •52. Концепції заперечення історії
- •53. Філософія політики: політична система суспільства
- •54. Суспільна свідомість: ідеологія та суспільна психологія
- •55. Феномен масової свідомості та масової людини
- •56. Філософія культури: предмет і напрями
- •57. Основні концепції походження та розвитку культури
- •58. Аксіологія: поняття цінностей і форми їх практичної реалізації
- •59. Тенденції розвитку ціннісного світу Заходу
- •60. Майбутнє в структурі ціннісних орієнтацій людства.
- •Філософія техніки
- •1. Сутність проблеми «філософія техніки»
- •2. Поняття техніки і розуміння технології
- •3. Діалектика розвитку техніки і суспільного розвитку
- •4. Проблеми оцінки значення історичного розвитку техніки
- •2 . Історичні типи суспільств
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері повсякденного життя:
- •1) У світоглядній сфері:
- •2) В економічній сфері:
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері культури:
- •3.Інформатизація (віртуалізація) постсучасного суспільства
- •4. Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
- •6. Японська концепція майбутнього
- •6. Синглізація як ознака постсучасності.
- •8. Екологічна криза сучасного суспільства
- •3. Зменшення біологічних видів.
2 . Історичні типи суспільств
Традиційне суспільство
Наріжною опозицією для розуміння процесів, що відбуваються в сучасній культурі, є «модерн — постмодерн». Якщо розглянути цю понятійну пару діахронно, тобто в історіоґенезі, варто додати також поняття «премодерн» (або «до-модерне суспільство»). Утворена таким чином тріада характеризує три головні етапи в історії культури:
1) до-модерне суспільство, яке також часто називають «традиційним» (цей термін поєднує архаїчне (первісне), рабовласницьке та феодальне типи суспільства);
модерне суспільство (за іншою типологією, індустріальне, капіталістичне тощо);
постмодерне суспільство (інформаційне, індивідуалізоване, віртуалізоване тощо).
Варто наголосити, що виокремлені три типи культури можна розглядати як три послідовні етапи в розвитку європейської культури, але водночас і як три моделі культури, присутні в сучасному світі та майже в кожному суспільстві. Термін «до-модерний» доцільно застосовувати лише до європейської культури, де, власне, відбулася модернізація, що ж до неєвропейських — доречнішим буде термін «традиційні».
Перший тип культури має назву «традиційний», оскільки ґрунтується на традиціях і звичаях та націлений на відсутність змін і нескінченне відтворення існуючого ладу. Сучасні культури, яким властиві подібні світоглядні засади, зазвичай називають «традиціоналістські» (наприклад, японська, китайська, інші східні культури). Головна відмінність між традиційною та традиціоналістською культурою — поширеність в останній писемності (в той час як в традиційній культурі переважає усний спосіб комунікації) та наявність сучасних новітніх технологій.
Головні ознаки традиційного суспільства:
опора на традиції і звичаї та прагнення максимального збереження існуючого ладу, а звідси і негативне ставлення до будь-яких змін;
перевага традиції над новаціями;
спрямованість на гармонійне співіснування суспільства з природою;
спадкоємність економічного розвитку та безконфліктність у стосунках між поколіннями;
проживання під одним дахом декількох поколінь (зазвичай трьох-чотирьох) та величезний вплив дідусів і бабусь на виховання онуків;
домінування усного, безпосереднього спілкування людей;
писемність як елітарне надбання, ;
село як основний тип територіальної організації поселення;
сільське господарство (зокрема, землеробство) як домінуючий вид діяльності;
корпоративність суспільства тобто відсутність великої різниці між людьми.
традиції як основний засіб суспільного відтворення;
особиста довіра між людьми. (Польові командири). Селянське й дворянське співтовариство.
влада базується на особистій залежності – не багатство дає владу, а влада дає багатство;
межі вибору діяльності дуже вузькі – людина має виконувати визначену суспільством роль.
Індустріальне або модерне суспільство
Слово «модерне» перекладається з європейських мов як «сучасне». Головна ознака — переорієнтація з минулого на сучасність, розрив із традицією.
Головні ознаки модерного (індустріального) суспільства:
1) у суспільній сфері:
прискорений соціокультурний розвиток;
інноваційність тобто позитивне ставлення до новацій тобто всього нового;
урбанізація - стрімке збільшення кількості міст, що поєднується із зростанням кількості населення в них та збільшення щільності населення в містах;
науково-технічний прогрес;
поява індустріального виробництва, що в соціально-фаховому відношенні призводить до відчуження людини від її творіння - якщо раніше майстер брав безпосередню участь у виробництві того чи іншого продукту на всіх етапах – від задуму до кінцевої реалізації, то тепер кожний учасник виробництва присутній лише на окремій ланці, тож кінцевий продукт стає знеособленим, безликим (скрипка Страдиварі і партію скрипок із заводу № 5);
секуляризація - зменшення ролі релігії в суспільному житті, обмеження її сфери впливу тільки релігійною сферою;
масовізація освіти, тобто залучення до освіти широких верств населення, (кожен член суспільства повинен мати елементарні навички рахування та письма);
зміна соціальної структури суспільства - перехід від особистої залежності населення до фінансової залежності – робітника «прив'язують» та «карають гривнею»;
2) у сфері світогляду.
• поширення еволюційного світогляду, віра в беззаперечний прогрес людства;
• сприйняття природи як життєво-необхідного ресурсу;
ускладнення відносин «людина - природа», що призводить до катастрофічних екологічних наслідків;
культ науки як головного інструменту діяльності людини;
культ розуму і руйнація емоційності, співчуття тощо;