- •Національна академія мвс Навчально-науковий інститут права і психології
- •К и ї в - 2011
- •41. Сучасні філософські концепції суспільства
- •42. Принцип географічного детермінізму та геополітика
- •43. Демографічний фактор суспільного розвитку
- •44. Поняття екології та екологічних проблем сучасності
- •45. Поняття ноосфери
- •46. Поняття суспільного виробництва, його структура
- •47. Соціально-класова структура суспільства
- •48. Елітарні верстви та народні маси
- •49. Філософія історії: предмет і напрями
- •50. Цивілізаційний підхід до розгляду історії людства
- •51. Моністичні концепції розвитку людства
- •52. Концепції заперечення історії
- •53. Філософія політики: політична система суспільства
- •54. Суспільна свідомість: ідеологія та суспільна психологія
- •55. Феномен масової свідомості та масової людини
- •56. Філософія культури: предмет і напрями
- •57. Основні концепції походження та розвитку культури
- •58. Аксіологія: поняття цінностей і форми їх практичної реалізації
- •59. Тенденції розвитку ціннісного світу Заходу
- •60. Майбутнє в структурі ціннісних орієнтацій людства.
- •Філософія техніки
- •1. Сутність проблеми «філософія техніки»
- •2. Поняття техніки і розуміння технології
- •3. Діалектика розвитку техніки і суспільного розвитку
- •4. Проблеми оцінки значення історичного розвитку техніки
- •2 . Історичні типи суспільств
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері повсякденного життя:
- •1) У світоглядній сфері:
- •2) В економічній сфері:
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері культури:
- •3.Інформатизація (віртуалізація) постсучасного суспільства
- •4. Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
- •6. Японська концепція майбутнього
- •6. Синглізація як ознака постсучасності.
- •8. Екологічна криза сучасного суспільства
- •3. Зменшення біологічних видів.
43. Демографічний фактор суспільного розвитку
Наука демографія досліджує демографічну систему людей та демографічні відносини, у які люди вступають у процесі відтворення населення . Ця наука вивчає динаміку кількості населення, міграцію, сім'ю, її склад ,розвиток, народжуваність, зайнятість, пропорції складу населення за віковою, статевою та іншими ознаками, вступ до шлюбу тощо. Філософія визначає демографічний чинник суспільного розвитку як один із суттєвих. Демографічна система є цілісною, спрямованою на самозбереження , історично змінною.
Народжуваність - найважливіший показник стану народонаселення, він характеризується декількома коефіцієнтами загальний коефіцієнт (кількість народжених на певній території за певний період із розрахунку на 1000 чоловік населення); спеціальний коефіцієнт (відношення кількості народжених до кількості жінок дітородного віку); коефіцієнт шлюбної народжуваності ( кількість народжених на 1000 заміжніх жінок); сумарний коефіцієнт (середнє число дітей, народжених однією жінкою за весь період її життя).
Природний приріст населення - різниця між кількістю народжених і померлих на даній території за певний період часу (як правило, за один рік).
Відтворення населення - оновлення поколінь .За підрахунками спеціалістів, щоб кількість населення не зменшувалася, кожні 100 жінок (сімей) повинні народити 260—270 дітей протягом репродуктивного (дітородного) періоду. Якщо народжується менше дітей, то відтворення населення є звуженим, якщо більше - розширеним.
Демографічна політика - система заходів, спрямованих на досягнення у майбутньому бажаного для суспільства рівня витворення населення. Найвідчутніший уплив із боку держави має народжуваність. Виділяють групу факторів упливу на народжуваність демографічний (певна пропорція жінок до чоловіків на певній території); економічний (рівень розвитку держави сім'ї); медичний (стан здоров'я матері та батька , кількість відповідних медичних закладів тощо); соціальний (наявність і доступність послуг розвинутої інфраструктури - житла, дошкільних закладе та ін.); правовий (рівень законодавчого захисту сім'ї ,матері та дитини); психологічний (особливості ставлення потенційних батьків до норми народжуваності в сім'ї); етичний; екологічний; традиційний.
У розвинутих країнах спостерігається тенденція зменшення народжуваності. Існує декілька теорій, що пояснюють таку ситуацію:
1) теорія "перешкод";
2) теорія зміни ціннісних орієнтацій;
3) теорія витіснення потреби в дітях;
4) теорія адаптивної реакції сім'ї до всієї зміненої сукупності умов життя.
Сучасна сім’я характеризується нестійкістю, зростанням розлучень, низькою народжуваністю та великою кількістю дітей, народжених поза шлюбом. В теперішній час в західній культурі індекс народжуваності складає 1,4; тоді як для відтворення населення потрібно 2,25. В 1984 році в США працювало 16% , 84% - виховували дітей. В 2000 р. 16% жінок є домогосподарками, а 84% - працюють. Економічний успіх жінки, освіта та емансипація позбавляє сім’ю економічних функцій, стверджує в сім’ї більш без особистісні, формальні зв’язки (шлюбний контракт), більш холодний емоційний фон, призводить до насамперед визнаної тимчасовості відносин.
Якісний стан населення - стан здоров'я (фізичного й генетичного), освіти, кваліфікації тощо. Оптимальний демографічний стан пов'язується не тільки з кількісною характеристикою, але з якісною.
Розрізняють три основні історичні типи відтворення населення. Архаїчний (стихійна народжуваність) .Традиційний (притаманний аграрним суспільствам). Сучасний (раціональний) :кількість дітей є свідомим і вільним вибором батьків.
У родовому суспільстві темп зростання населення був незначним, у рабовласницькому – дещо вищим, у феодальному - ще вищим, у капіталістичному - дуже високим, хоча наприкінці XX ст. дещо знизився. У 1930 р. на Землі було 2 млрд. чоловік, у 2000 р. - 6 млрд. чоловік. Зростання кількості землян є проблематичним із точки зору як нерівномірності щодо регіонів (Європа "вимирає", тут відбувається демографічне "старіння"; Азія, Африка переживають демографічний вибух"), так і з точки зору забезпечення гідних умов проживання за обставин обмеженості ресурсів планети Земля.
У XVIII ст. англієць Томас Мальтус написав працю "Досвід про закон народонаселення", у якій відкрив "вічний" закон: народонаселення зростає в геометричній прогресії, з виробництво продуктів харчування - є арифметичній, унаслідок чого виникає катастрофа "абсолютного перенаселення". Цю теорію використовували як виправдання військової агресії, "боротьби за місце під сонцем". Дана теорія зазнала критики, але й до сьогодні вона не є остаточно спростованою.
За прогнозами сучасних учених, Земля може забезпечити ресурсами життя 60 млрд. чоловік . Проблема гармонії між людиною, суспільством і природою має об'єднати зусилля філософів, демографів, психологів, політиків, правознавців й інших фахівців, оскільки її вирішення є основою існування майбутнього людства.