- •Національна академія мвс Навчально-науковий інститут права і психології
- •К и ї в - 2011
- •41. Сучасні філософські концепції суспільства
- •42. Принцип географічного детермінізму та геополітика
- •43. Демографічний фактор суспільного розвитку
- •44. Поняття екології та екологічних проблем сучасності
- •45. Поняття ноосфери
- •46. Поняття суспільного виробництва, його структура
- •47. Соціально-класова структура суспільства
- •48. Елітарні верстви та народні маси
- •49. Філософія історії: предмет і напрями
- •50. Цивілізаційний підхід до розгляду історії людства
- •51. Моністичні концепції розвитку людства
- •52. Концепції заперечення історії
- •53. Філософія політики: політична система суспільства
- •54. Суспільна свідомість: ідеологія та суспільна психологія
- •55. Феномен масової свідомості та масової людини
- •56. Філософія культури: предмет і напрями
- •57. Основні концепції походження та розвитку культури
- •58. Аксіологія: поняття цінностей і форми їх практичної реалізації
- •59. Тенденції розвитку ціннісного світу Заходу
- •60. Майбутнє в структурі ціннісних орієнтацій людства.
- •Філософія техніки
- •1. Сутність проблеми «філософія техніки»
- •2. Поняття техніки і розуміння технології
- •3. Діалектика розвитку техніки і суспільного розвитку
- •4. Проблеми оцінки значення історичного розвитку техніки
- •2 . Історичні типи суспільств
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері повсякденного життя:
- •1) У світоглядній сфері:
- •2) В економічній сфері:
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері культури:
- •3.Інформатизація (віртуалізація) постсучасного суспільства
- •4. Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
- •6. Японська концепція майбутнього
- •6. Синглізація як ознака постсучасності.
- •8. Екологічна криза сучасного суспільства
- •3. Зменшення біологічних видів.
4) У сфері культури:
розростання сфери масової культури, що поглинає народну;
телебачення стає головним конкурентом за вільний час індивіда;
Існування людей в штучному середовищі насамперед –інформаційних (віртуальні війни, віртуальні партії).
З. питання. Основні соціальні тенденції (пост)сучасності
До основних тенденцій сучасності відносяться:
1. Глобалізація – (від лат. — земна куля) – в найзагальнішому вигляді позначає злиття локальних культур в глобальну єдність — «світова культура».
Існує принаймні два відмінні значення даного терміну:
відкритість культурно-інформаційних каналів, широкий доступ до всіляких ресурсів, об'єднаність земної кулі інформаційною мережею Інтернет;
процес уніфікації світової культури через експансію одного типу певної культури (євроатлантичної).
Перше значення фіксує зближення різних країн і культур внаслідок розвитку сучасних технологій. Якщо в традиційній культурі для передачі інформації потрібно було тижнями скакати на коні, тепер одним натискуванням клавіші «мишки» інформація миттєво потрапляє в будь-яке місце на світовій мапі.
Авіаперельоти зробили фізичне переміщення у просторі хоча й не миттєвими, але істотно швидшими за інші види транспортних перевезень. Світові війни стали можливими лише в XX столітті, тепер жоден конфлікт не може бути локальним (місцевим). Планета ніби стала меншою, її масштаб виявився зворотно пропорційним технологічній могутності людини.
Друге визначення фіксує неоднорідність процесу глобалізації, наголошуючи на тому, що вона має свій центр і вектор дії. Прибічники цього підходу зазначають, що внаслідок тісніших зв'язків між культурами відбувається не просто культурна дифузія (змішування культур), а нав'язування конкретної культури. І в цьому контексті доречно витлумачити глобалізацію як ідеологічне продовження модернізації новими засобами.
Враховуючи такий політичний підтекст, всередині Глобалізації виокремлюють
дві протилежні тенденції — вестернізацію (поширення західноєвропейської культури) та істернізацію (поширення східного типу культури).
Прикладом вестернізації є ресторани швидкого обслуговування Макдональдс, що існують в усіх платоспроможних країнах, та джинси як універсальна форма одягу. Так, тегеранські студентки під паранджею носять джинси, а в Японії молоді люди надають їм перевагу перед кімоно навіть під час національних свят. Прикладом істернізації є ієрогліф як популярний бренд на будь-якому текстилі, кімоно замість халатика для європейських модниць, численні суші-бари тощо.
Таким чином, у політико-культурній сфері можна констатувати два конкуруючі полюси культурної експансії — США та Японія. Крім того, існує ісламський світ, що не може так активно екстраполювати свій спосіб життя, проте не бажає долучатися до жодного з полюсів.
Професор Гарвардського університету С. Гантінгтон зазначає, що в сучасну епоху існує вісім основних культур (цивілізацій):
західна;
конфуціанська (китайська);
японська;
ісламська;
індуїстська;
православно-слов'янська;
латиноамериканська;
африканська.
Головна відмінність між ними полягає у співвідношенні традиційності — модерності. Подібне співіснування є конфліктним, причому міжкультурні відмінності, на думку С. Гантінгтона, є фундаментальнішими за політичні та ідеологічні розрізнення. Лінії розламів між цивілізаціями є лініями майбутніх фронтів.
Визначальну роль у відстоюванні власної культурної самобутності відіграє конфуціансько-ісламський союз. Єдина можливість запобігти майбутньому конфлікту полягає в тому, щоб євроатлантизм не нав'язував власні цінності й культурні моделі, а навпаки, спробував засвоїти цінності інших культур, зокрема переорієнтуватися на інтровертність, спрямованість на внутрішній світ людини, одвічно притаманну буддизму та даосизму. До речі, зростання популярності зазначених релігійних течій всередині євроатлантичної цивілізації свідчить про небезпідставність висновків американського філософа.
С. Гантінгтон у цьому контексті пропонує поняття «зрадництво еліт», пов'язане із розшаруванням суспільств на глобалізовану еліту і більшість із сильною етнічною ідентичністю.
2. Глобалізація як провідна тенденція сучасності викликала зустрічну тенденцію — локалізацію — збереження національної своєрідності, автентичності, принципове небажання «глобалізуватися».
У соціально-політичній практиці така стратегія отримала назву «антиглобалізм», хоча перший варіант видається влучнішим, оскільки часто антиглобалісти виступають не стільки противниками глобалізації, скільки «противниками прибічників глобалізації». Ці різноспрямовані тенденції наразі є настільки взаємопроникними, що цілісний феномен позначають терміном «глокалізація». (автор — Р. Робертсон).
Досвід історії свідчить, що жодна національна ідея не може бути реалізована в планетарному масштабі, тому глобалізм як американська національна ідея про світовий вплив приречена на поразку. У сучасному світі посилюються регіональні тенденції актуалізації національної ідентичності, про що свідчать дані соціологічних опитувань, зокрема, результати національного референдуму щодо розширення ЄС у Франції.