- •Національна академія мвс Навчально-науковий інститут права і психології
- •К и ї в - 2011
- •41. Сучасні філософські концепції суспільства
- •42. Принцип географічного детермінізму та геополітика
- •43. Демографічний фактор суспільного розвитку
- •44. Поняття екології та екологічних проблем сучасності
- •45. Поняття ноосфери
- •46. Поняття суспільного виробництва, його структура
- •47. Соціально-класова структура суспільства
- •48. Елітарні верстви та народні маси
- •49. Філософія історії: предмет і напрями
- •50. Цивілізаційний підхід до розгляду історії людства
- •51. Моністичні концепції розвитку людства
- •52. Концепції заперечення історії
- •53. Філософія політики: політична система суспільства
- •54. Суспільна свідомість: ідеологія та суспільна психологія
- •55. Феномен масової свідомості та масової людини
- •56. Філософія культури: предмет і напрями
- •57. Основні концепції походження та розвитку культури
- •58. Аксіологія: поняття цінностей і форми їх практичної реалізації
- •59. Тенденції розвитку ціннісного світу Заходу
- •60. Майбутнє в структурі ціннісних орієнтацій людства.
- •Філософія техніки
- •1. Сутність проблеми «філософія техніки»
- •2. Поняття техніки і розуміння технології
- •3. Діалектика розвитку техніки і суспільного розвитку
- •4. Проблеми оцінки значення історичного розвитку техніки
- •2 . Історичні типи суспільств
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері повсякденного життя:
- •1) У світоглядній сфері:
- •2) В економічній сфері:
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері культури:
- •3.Інформатизація (віртуалізація) постсучасного суспільства
- •4. Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
- •6. Японська концепція майбутнього
- •6. Синглізація як ознака постсучасності.
- •8. Екологічна криза сучасного суспільства
- •3. Зменшення біологічних видів.
58. Аксіологія: поняття цінностей і форми їх практичної реалізації
Цінним є для людини все, що має для неї повну значимість, особистісний чи суспільний сенс. Цінність вимірюється оцінкою .Аксіологія як наука про цінність має давню традицію.
В античному та середньовічному світоглядах відображені етичні, релігійні, естетичні вияви цінностей (аксіологічна феноменологія). Проблему сутності, природи цінностей поставив І. Кант, розмежовуючи поняття буття та блага. У кантівському раціоналізмі сфера природи (необхідності) протистоїть сфері моральності (свободи), практичний розум - теоретичному. Ф Ніцше привернув увагу до проблеми цінностей, виголосив принцип переоцінки всіх цінностей. В. Віндельбалнд, Лотце, Г. Риккерт розглядають цінності як норми, що забезпечують культурну діяльність, підкреслюють таку особливість цінності, як належність (закони ж засвідчують наявне, а не належне). Виявлення нормативності цінності дозволяє уникнути ціннісного релятивізму. У XX ст. аксіологію активно розробляють феноменологи, герменевтики, екзистенціалісти ,що вказує на актуальність та невирішеність проблеми.
Джерелом цінності вважали суб'єкта і його волю, почуття, розумний вибір, емоційні акти любові та ненависті, матеріальні блага .Цінність є орієнтиром і регулятором суспільного буття. Сукупність цінностей скпадає культуру. Цінності мають велике коло функцій: інтеграція, соціалізація, комунікація, організація. Природа цінності - суб'єктивно-об'єктивна: цінність виростає з потреби та набуває ідеалізованих рис, стає взірцем .Людська діяльність є цілепокладальною, саме це об'єднує цінність із потребою, інтересом.
Потреба - усвідомлення чи перебивання нестатку, інтерес - орієнтація на умови задоволення потреби .Мета - спонукання до активності ,що забезпечить задоволення проблеми. Цінність завжди містить емоційні переживання: відбувається внутрішнє освоєння життєвих ситуацій, і емоції перетворюються на стійкі почуття. Цінність - це одночасно і наше ставлення до об'єктивних речей, і сама річ. Відмінність цінності від цілі : перша є належною і тому духовно піднесеною, ціль - проективно-технологічна. Цінність не характеризується істинністю чи хибністю. Структура цінності знання (про світ), оцінка (чи відповідає дійсним потребам), емоційний компонент.
Механізм ствердження людських цінностей - культура, життя та діяльність. Форми буття цінностей – ідеал, ціннісні орієнтації, загальнолюдські цінності вищі цінності. Ідеал - визнання абсолютного, досконалого, до якого прагнуть. Ідеалотворчість визначає майбутнє, є обов'язковою для розвитку суспільства, людини; інколи ідеалотворчість обертається ідолотворчістю чи утопізмом.
Ціннісні орієнтації - інтеріоризована система цінностей, ядро структури особистості . Цінносні орієнтації об'єднують у типи (згідно з домінуванням певних цінностей): етизм ,естетизм, етатизм, утилітаризм тощо. Загальнолюдські цінності: істина, добро, краса, благо, віра, надія, любов. Вищі цінності відображають фундаментальні потреби людини: здоров'я, сім'я, праця, мир, честь, творчість, спілкування; загальнолюдські цінності є складовою вищих цінностей. Обрані вищі цінності на індивідуальному рівні визначають сенс життя.
Історію людства можна досліджувати через змінну ціннісних пріоритетів. Переважаючи в певний період історії, цінності становлять духовну атмосферу суспільства .Соціальні інститути (сім'я, держава ,освіта тощо) транслюють і прищеплюють суспільно визнані цінності, забезпечуючи самозбереження й саморозвиток суспільства .Сучасна цивілізація наголошує на новітніх цінностях: людина як вища цінність життя, толерантність, відповідальність.