- •Національна академія мвс Навчально-науковий інститут права і психології
- •К и ї в - 2011
- •41. Сучасні філософські концепції суспільства
- •42. Принцип географічного детермінізму та геополітика
- •43. Демографічний фактор суспільного розвитку
- •44. Поняття екології та екологічних проблем сучасності
- •45. Поняття ноосфери
- •46. Поняття суспільного виробництва, його структура
- •47. Соціально-класова структура суспільства
- •48. Елітарні верстви та народні маси
- •49. Філософія історії: предмет і напрями
- •50. Цивілізаційний підхід до розгляду історії людства
- •51. Моністичні концепції розвитку людства
- •52. Концепції заперечення історії
- •53. Філософія політики: політична система суспільства
- •54. Суспільна свідомість: ідеологія та суспільна психологія
- •55. Феномен масової свідомості та масової людини
- •56. Філософія культури: предмет і напрями
- •57. Основні концепції походження та розвитку культури
- •58. Аксіологія: поняття цінностей і форми їх практичної реалізації
- •59. Тенденції розвитку ціннісного світу Заходу
- •60. Майбутнє в структурі ціннісних орієнтацій людства.
- •Філософія техніки
- •1. Сутність проблеми «філософія техніки»
- •2. Поняття техніки і розуміння технології
- •3. Діалектика розвитку техніки і суспільного розвитку
- •4. Проблеми оцінки значення історичного розвитку техніки
- •2 . Історичні типи суспільств
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері повсякденного життя:
- •1) У світоглядній сфері:
- •2) В економічній сфері:
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері культури:
- •3.Інформатизація (віртуалізація) постсучасного суспільства
- •4. Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
- •6. Японська концепція майбутнього
- •6. Синглізація як ознака постсучасності.
- •8. Екологічна криза сучасного суспільства
- •3. Зменшення біологічних видів.
3.Інформатизація (віртуалізація) постсучасного суспільства
Комп'ютеризація всіх сфер суспільного й культурного життя є одним із найсуттєвіших феноменів сучасного суспільства.
У найбільш розвинених країнах — США, Німеччині, Великій Британії, Японії — кількість комп'ютерів на тисячу мешканців сягнула рівня 250-400 одиниць. Цей рівень поступається таким «хітам» масової культури, як автомобіль (приблизно в півтора рази) та телевізор (вдвічі), але темпи розповсюдження є набагато вищими.
З моменту появи комп'ютера на масовому ринку пройшло близько двадцяти п'яти років. Для досягнення такого ж рівня розповсюдженості, котрий притаманний на початку XXI ст. комп'ютерові, телевізору свого часу знадобилося близько сорока років, а автомобілю — близько семидесяти.
Окрім кількісних показників розповсюдженості, особливу увагу привертає збільшення кількості функцій — способів застосування комп'ютерних технологій. З обчислювальної машини з напівзабутою абревіатурою ЕОМ комп'ютер перетворився на універсальний пристрій фахової діяльності, навчання, розваг та спілкування.
Сучасну культуру часто називають інформаційною, виділяючи такі її характерні властивості:
1) економічні й соціальні функції капіталу переходять до інформації, яка стає головним ресурсом і товаром;
2)центром виробництва, накопичення та переробки знань стає університет;
3) рівень знань, а не власність, стає чинником соціального розшарування; 4) соціальна напруга переміщується з економічної сфери у сферу культури (інформації).
Ключова ознака сучасної культури — тиражування інтелектуального продукту, передача відомостей про нього через друковані видання, телеграф, радіо, телебачення, лекції та семінари, а також через глобальну мережу Інтернет. Новація полягає в збільшенні обсягу не інформації, а комунікації. Тож інформаційне суспільство — не стільки суспільство знань, скільки суспільство комунікацій. Відповідно, соціально успішною персоною є не той, хто більше знає, а той, хто бере участь у більшій кількості комунікацій.
4. Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
Наприкінці XX століття набула поширення концепція постпюдини, що є спробою перевизначення сутності людини в контексті постмодерного, інформаційного суспільства. Дослідники виокремлюють новий етап еволюції людини.
Людина розумна — одиниця модерного суспільства, ґрунтованого на розумі та науці, нові соціокультурні тенденції продукують новий тип людини. Розмаїті визначення цього типу можна поділити на дві групи:
метафоричні, що не заперечують цілісності та універсальності анатомо-фізіологічної сутності людини, але, досліджують зміни у свідомості.
революційні, що підкреслюють формування нової істоти — постлюдини, транслюдини через створення віртуального тіла та штучного інтелекту.
Поштовх до обговорення даної тематики дали сучасні технології, насамперед, біо-, нано-, інформаційні технології, розробки в ґалузі штучного інтелекту, кріоніка.
Прихильники другого напрямку отримали назву «трансгуманісти».
5. Трансгуманізм —інтелектуальний рух, що відстоює позицію реальної і нагальної ліквідації старіння та смерті за допомогою сучасних технологій.
Вперше термін «Трансгуманізм» застосував Данте Алігьєрі у «Божественній комедії», а сучасного сенсу воно набуло лише з другої половини XX ст., коли 1957 року біолог Гакслі назвав трансгуманістом людину, яка самовдосконалюється задля оволодіння новими навичками та властивостями.
Значна постать серед представників трансгуманізму — Ф.М. Есфендіарі (1930-2000) — письменник-фантаст, футуролог і філософ, який взяв псевдонім ЕМ-2030 (та заборонив називати себе інакше) і був впевнений в тому, що він у доброму здоров'ї відсвяткує 100-ту річницю свого дня народження, що припадала саме на 2030 рік, що у 2030р. буде переможена старість і в кожного буде прекрасна можливість жити вічно... Але у 2000 р. РМ-2030 помер від раку підшлункової залози та був кріонований.
Головні ідеї трансгуманізму:
необхідно стимулювати науково-технічний прогрес;
генна інженерія - найважливіший чинник еволюції людства;
нейропротезування тобто створення віртуальних аналогів людської свідомості;
медицина повинна розвивати нові перспективні галузі — приміром, нейрофармацевтику.
Сьогодні ідеї трансгуманізму отримали значне поширення, насамперед, в позанауковому середовищі. Проте наріжні положення цього руху викликають запеклі дискусії.
Критика трансгуманізму ведеться за двома основними напрямами:
а) праксеологічний аспект – принципове заперечення можливості досягти поставлених завдань;
б) етичний – заперечення транс гуманізму з моральних причин.
По-перше, існує загроза загальнолюдським цінностям, правам та свободам.
По-друге, трансгуманізм часто порівнюють з євгенікою (від грецьк. — «хорошого роду», «породистий») — вченням про спадковість здоров'я людини. Євгеніка особливо дискредитувала себе у 30-ті роки XX ст. як провідна ідеологія нацистської Германії. На практиці вона реалізувалася як стерилізація та позбавлення життя «неповноцінних осіб»: психічно хворих, важко хворих, гомосексуалістів, циган, євреїв, в перспективі — всіх неарійців.
Спільне в євгеніці та трансгуманізмі — прагнення втрутитися в геном людини, контролювати природні процеси відтворення людини, селекція людської особистості, що викликає багато заперечень з моральної точки зору.