Висновки до 2 розділу

Експеримент при ідентифікації зброї за слідами на снарядах це насамперед експериментальна стрільба зі зброї, яка підлягає ідентифікації. Мета таких експериментів:

– одержати найбільш достовірні (із процесуальної і криміналістичної точки зору) зразки – стріляні з досліджуваної зброї кулі;

– з’ясувати дію досліджуваної зброї – чи немає затримок при проведенні пострілів, які сліди в момент пострілу зброя може залишити на стріляних кулях;

– встановити, які і як відображаються ознаки каналу ствола зброї в слідах на стріляних кулях, а отже, з’ясувати походження, причини утворення загальних і окремих ідентифікуючих ознак на експериментальних стріляних кулях;

– з огляду на різноманітні чинники, що впливають на утворення слідів на стріляних кулях, визначити можливу причину розходжень у слідах на різних кулях, стріляних із однієї досліджуваної зброї.

Самостійною метою експертного експерименту є встановлення конкретного факту: чи деформуються або фрагментуються кулі в результаті пострілів із наданого на дослідження зразка зброї.

До проведення експериментальної стрільби зі зброї, що підлягає ідентифікації пред’являється ряд вимог:

1. Експериментальна стрільба повинна бути безпечною для експерта і оточуючих.

2. Експериментальна стрільба повинна забезпечити одержання стріляних експериментальних куль, шроту, картечі та гільз, без їх деформації.

3. При експериментальній стрільбі повинна бути гарантія того, що стріляні кулі не переплутаються Важливо, щоб було неможливо прийняти за відстріляну експериментальну кулю якусь випадкову кулю, що знаходиться в кулеуловлювачі.

4. Зброя повинна бути підготовлена для проведення експериментальної стрільби.

5. Повинно бути зроблено декілька експериментальних пострілів.

6. Патрони для експериментальної стрільби повинні бути спеціально підібрані.

7. Експериментальна стрільба повинна бути виконана так, щоб експерт без особливих труднощів міг орієнтуватися в положенні відповідних слідів полів нарізів на експериментальних кулях.

Висновки

Ідентифікація та групофікація – процеси, структура яких включає одні й ті самі етапи: огляд об’єктів дослідження, експериментальне дослідження, порівняльне дослідження, оцінку результатів порівняльного дослідження та формулювання висновків.

Кожен з цих етапів займає своє місце у структурі проведення криміналістичних експертиз, має свою конкретну мету та завдання.

Експериментальне дослідження не стоїть над всіма іншими, навіть, під час проведення деяких криміналістичних експертиз воно взагалі не потрібне або не обов’язкове. Але незнання елементарних правил проведення експертного експерименту призводить до помилковості експертних висновків, що тягне за собою звинувачення невинних або виправдання злочинців.

В даній роботі розкривається сутність експерименту з точки зору філософії, логіки та криміналістики. Описується проведення експериментів у трасології, дослідженні холодної зброї та робиться акцент на використанні експерименту у судовій балістиці.

Особливу увагу в даній роботі приділено експериментальним дослідженням вогнепальної зброї, а саме, встановленню придатності її до стрільби, можливості проведення пострілів без натискання на спусковий гачок.

В першому розділі нами зроблена спроба теоретичного обґрунтування експериментальних досліджень у криміналістиці.

Експеримент у широкому значенні цього слова – це повторюване багато разів при різних, заздалегідь заданих умовах, цілеспрямоване проведення якого-небудь випробування, проби, досвіду. Реалізація його проходить шляхом дії на досліджуваний об’єкт або процес і може мати на меті підтвердження або спростування наявної гіпотези, встановлення природи явища, його сутності, ймовірних шляхів керування ним тощо.

Експериментальний метод дослідження застосовується у діяльності органів внутрішніх справ з попередження, розкриття та розслідування злочинів. Найчастіше експертний експеримент використовується під час дослідження речових доказів.

Як метод пізнання експертний експеримент широко використовується при вирішенні як ідентифікаційних, так і неідентифікаційних криміналістичних завдань.

При ідентифікації об’єктів за їх відображеннями експеримент проводиться для вивчення особливостей механізму утворення слідів. У неідентифікаційних дослідженнях експеримент використовується при вирішенні придатності об’єкта для виконання певних дій, встановлення природи об’єкта (наприклад, речовини), а також вирішенні питань, пов’язаних із взаємодією механізмів (частин) об’єкта.

Експериментальне дослідження направлене на виявлення властивостей ототожнюваного об’єкта. Для отримання деяких експериментальних слідів, наприклад каналу ствола гладкоствольної зброї, створені спеціальні снаряди та пристрої, а для отримання слідів ковзання. Таким чином, експериментальне дослідження дає можливість встановити ознаки ототожнюваного об’єкта у формі, що задовольняє процес порівняльного дослідження. Для того, щоб експеримент був надійним та ефективним, експериментатор повинен мати не тільки відповідне технічне оснащення, але й сукупність знань як про досліджувані явища, так і про принципи функціонування та можливості використання пристроїв.

Завданням експериментального дослідження є не тільки отримання порівняльних зразків, але й виявлення, фіксація, уявлення властивостей ідентифікуючого об’єкта та їх відображень в ідентифікованому. Це особливо необхідно під час дослідження сипких, рідких та газоподібних речовин, а також частин цілого, що втратили конформність лінії поділу.

Експеримент – це метод емпіричного рівня наукового пізнання, спосіб чуттєво-предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою правильно обраних чи штучно створених умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів, спостереження за якими необхідне для встановлення закономірних зв’язків між явищами.

Проведення експериментальних досліджень передбачає здійснення ряду пізнавальних операцій:

– визначення цілей експерименту на основі існуючих теоретичних концепцій з урахуванням потреб практики та розвитку самої науки;

– теоретичне обґрунтування умов експерименту;

– розробка основних принципів, створення технічних засобів для проведення експерименту;

– спостереження, вимірювання та фіксація виявлених у ході експерименту властивостей, зв’язків, тенденцій розвитку досліджуваного об’єкта;

– статистична обробка результатів експерименту;

– попередня класифікація та порівняння статистичних даних.

В другому розділі більш детально розглянуті основні положення методик, щодо експериментальних досліджень при вирішенні згаданих задач.

Експеримент при ідентифікації зброї за слідами на снарядах це насамперед експериментальна стрільба зі зброї, яка підлягає ідентифікації. Мета таких експериментів:

– одержати найбільш достовірні (із процесуальної і криміналістичної точки зору) зразки – стріляні з досліджуваної зброї кулі;

– з’ясувати дію досліджуваної зброї – чи немає затримок при проведенні пострілів, які сліди в момент пострілу зброя може залишити на стріляних кулях;

– встановити, які і як відображаються ознаки каналу ствола зброї в слідах на стріляних кулях, а отже, з’ясувати походження, причини утворення загальних і окремих ідентифікуючих ознак на експериментальних стріляних кулях;

– з огляду на різноманітні чинники, що впливають на утворення слідів на стріляних кулях, визначити можливу причину розходжень у слідах на різних кулях, стріляних із однієї досліджуваної зброї.

Самостійною метою експертного експерименту є встановлення конкретного факту: чи деформуються або фрагментуються кулі в результаті пострілів із наданого на дослідження зразка зброї.

До проведення експериментальної стрільби зі зброї, що підлягає ідентифікації пред’являється ряд вимог:

1. Експериментальна стрільба повинна бути безпечною для експерта і оточуючих.

2. Експериментальна стрільба повинна забезпечити одержання стріляних експериментальних куль, шроту, картечі та гільз, без їх деформації.

3. При експериментальній стрільбі повинна бути гарантія того, що стріляні кулі не переплутаються Важливо, щоб було неможливо прийняти за відстріляну експериментальну кулю якусь випадкову кулю, що знаходиться в кулеуловлювачі.

4. Зброя повинна бути підготовлена для проведення експериментальної стрільби.

5. Повинно бути зроблено декілька експериментальних пострілів.

6. Патрони для експериментальної стрільби повинні бути спеціально підібрані.

7. Експериментальна стрільба повинна бути виконана так, щоб експерт без особливих труднощів міг орієнтуватися в положенні відповідних слідів полів нарізів на експериментальних кулях.

В даній роботі, була зроблена спроба систематизувати теоретичні та практичні (експертної практики) дані, отримані у спеціальній літературі та при проходженні стажування в практичних підрозділах щодо експериментальних досліджень у криміналістиці, зокрема її галузі – судовій балістиці.

Також у роботі запропоновані рекомендації щодо більш ефективного використання експертного експерименту, що підвищує повноту і наукову обґрунтованість висновків експертів.

Дана дипломна робота є узагальненою працею сучасного стану застосування експертного експерименту при проведенні судово-балістичних досліджень та може бути використана як при удосконаленні професійних навичок в експертній практиці, так і при підготовці експертів-криміналістів в галузі криміналістики та судової експертизи.