- •Національна академія внутрішніх справ
- •Розділ 1 теоретичні основи експертного експерименту
- •1.1. Історичні аспекти виникнення, становлення та розвитку експертного експерименту.
- •1.2. Теоретичні основи проведення експерименту в різних галузях криміналістичної техніки.
- •1.3. Практичне використання та значення експертного експерименту.
- •Висновки до 1 розділу
- •Розділ 2 експертний експеримент у судовій балістиці
- •2.1. Експертний експеримент та його значення при ототожненні вогнепальної зброї за слідами на снарядах.
- •2.2. Проведення експертного експерименту при вирішенні діагностичних завдань у судовій балістиці.
- •2.3. Проведення експертного експерименту при вирішенні ситуаційних завдань у судовій балістиці.
- •Побудова графіка розсіювання шроту для встановлення дистанції пострілу.
- •Графік розподілу розсіювання шроту в серії експериментальних.
- •Розподіл радіусів розсіювання шроту в серії експериментальних пострілів (25)
- •Висновки до 2 розділу
- •Висновки
- •Список використаних джерел
1.2. Теоретичні основи проведення експерименту в різних галузях криміналістичної техніки.
Експертний експеримент (походить від лат.: experimentum – спроба, дослід та ехреrіrі – робити спробу, випробовувати) – це дослідження, відтворення явища пізнання у процесі проведення експертизи. Також він є факультативною стадією процесу експертного дослідження. Експертний експеримент як наукове дослідження є продовженням процесу мислення і виникає у результаті перевірки певного припущення.
Специфічною особливістю експерименту є те, що людина в ньому виступає як активний суб’єкта пізнання. Саме вона ставить умови та мету його проведення, варіює засобами та способами його реалізації, змінює інші параметри.
Надзвичайно важливе значення в процесі емпіричного наукового дослідження мають експериментальні методи, які являють собою певну систему пізнавальних операцій, пов’язаних з дослідженням об’єктів у спеціально створених для цього умовах, які сприяють виявленню, вимірюванню, порівнянню їх властивостей та зв’язків.
Експеримент – це метод емпіричного рівня наукового пізнання, спосіб чуттєво-предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою правильно обраних чи штучно створених умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів, спостереження за якими необхідне для встановлення закономірних зв’язків між явищами.
Проведення експериментальних досліджень передбачає здійснення ряду пізнавальних операцій:
_______________
20 Філософія. Навчальний посібник. За ред. Надольного І.Ф. – К., 1997. – С. 323.
– визначення цілей експерименту на основі існуючих теоретичних концепцій з урахуванням потреб практики та розвитку самої науки;
– теоретичне обґрунтування умов експерименту;
– розробка основних принципів, створення технічних засобів для проведення експерименту;
– спостереження, вимірювання та фіксація виявлених у ході експерименту властивостей, зв’язків, тенденцій розвитку досліджуваного об’єкта;
– статистична обробка результатів експерименту;
– попередня класифікація та порівняння статистичних даних.
Експеримент має переваги порівняно із спостереженням та іншими методами емпіричного рівня наукового пізнання. Він дає можливість досліджувати, по-перше, об’єкти у так званому чистому вигляді; по-друге, в екстремальних умовах, що сприяє більш глибокому проникненню в їх сутність; по-третє, важливою перевагою експерименту є його повторюваність. У процесі експерименту необхідні спостереження, порівняння, вимірювання можуть проводитися стільки разів, скільки необхідно для одержання достовірних даних.
Спостереження – це певна система фіксування та реєстрації властивостей і зв’язків досліджуваного об’єкта у природних умовах або в умовах експерименту. Спостереження полягає у цілеспрямованому сприйманні предметів дійсності для одержання безпосередніх чуттєвих даних про об’єкт пізнання, вивчення предметів, що спираються на такі чуттєво-сенситивні здібності, як відчуття, сприймання, уявлення. Здійснення спостереження передбачає активне протиставлення себе як суб’єкта навколишній дійсності, виділення та усвідомлення пізнавальної мети, а також фіксування засобами мови вихідних відомостей про об’єкт, схеми, графіки, діаграми. Структурними компонентами спостереження є: сам спостерігач, об’єкт дослідження, умови та способи спостереження – прилади, установки, вимірювальні знаряддя.
Спостереження не є пасивним методом, у ньому теж реалізується активний характер пізнання: по-перше, у цілеспрямованому характері спостереження, у наявності установки у спостерігача – що спостерігати, на які явища звертати увагу.
Якщо розглядати експеримент з погляду логіки, то на думку Фролової О.Г. існує багато підходів, які дозволяють здійснити математичне моделювання досліджуваних об’єктів. Серед них можна виділити два найбільш розповсюджених і великих. Це методи так званого активного і пасивного експерименту. При активному експерименті – активно змінюється значення визначених факторів зовнішнього середовища і вивчається при цьому відповідні зміни стану досліджуваних процесів і явищ; а при пасивному експерименті – «очікуються», спостерігаються і фіксуються природні зміни цих факторів зовнішнього середовища і вивчаються при цьому відповідні зміни досліджуваних процесів і явищ. Із зрозумілих причин через особливу суспільну небезпеку і тяжкість можливих наслідків активний експеримент у криміналістичних дослідженнях використовується дуже рідко.
Саме завдяки цій своїй особливості експериментальний метод у науковому пізнанні набуває особливого значення і цінності.