- •10. Поняття та ознаки держави
- •14. Поняття та класифікація функції держави
- •21. Поняття та елементі форми держави
- •22. Поняття та види форм правління
- •24. Поняття та види державно-правового режиму.
- •26. Механізм держави: поняття, ознаки, принципи діяльності.
- •27. Поняття і структура державно апарату України.
- •41. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні
- •46. Поняття та види джерела (форми) права
- •48. Поняття та загальні ознаки норми права
- •50.Види норм права
- •54. Поняття, ознаки, та структура системи права
- •56. Поняття, ознаки та структура системи законодавства
- •60. Нормативно-правовий акт: поняття, ознаки, види
- •72. Види правовідносин
- •77. Правова поведінка: поняття, ознаки
- •81. Правопорушення: поняття, ознаки, види
- •82. Юридичний склад правопорушення
- •83. Поняття та ознаки юридичної відповільності
- •88. Поняття і форми реалізації права
- •89. Застосування норм права, як особлива форма їх реалізації
- •97. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •98. Тлумачення норм права за обсягом
- •100. Законність: ознаки, поняття
- •106. Правова культура: поняття, структура, функції, типа
- •109. Предмет, сфера, засоби, способи, метод, типи правового регулювання
- •113. Поняття, елементи та критерії класифікації правових систем
109. Предмет, сфера, засоби, способи, метод, типи правового регулювання
Правове регулювання — це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
Ознаки правового регулювання:
1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;
2) за допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвіч-но державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;
3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;
4) правове регулювання має цілеспрямований характер -спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;
5) правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність;
6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.
113. Поняття, елементи та критерії класифікації правових систем
Правова система — це комплекс взаємопов'язаних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин та юридичних явищ, що виникають внаслідок такого регулювання.
Структуру правової системи становлять такі елементи:
• суб'єкти права — фізичні особи, організації та юридичні особи;
• правові норми та принципи;
• правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи;
• правосвідомість та правова культура;
• законність та правопорядок як результат взаємодії зазначених елементів.
Класифікація правових систем світу здійснюється за такими критеріями:
• спільність історичних коренів виникнення та подальший розвиток;
• спільність основного юридичного джерела (форми) права;
• єдність у структурі системи і норми права;
• спільність принципів регулювання суспільних відносин;
• єдність юридичної техніки, у тому числі термінології, юридичних категорій, понять, конструкцій.
Розрізняють:
1. Романо-германську сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства головним є об'єктивне право, тобто законодавство (країни континентальної Європи — Італія, Франція, Німеччина та ін.). У ній виділяють дві правові групи:
• романська — Франція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Італія, Іспанія та ін., де головною є національна правова система Франції;
• німецька — ФРН, Австрія, Швейцарія та ін., де головною є національна правова система Німеччини.
2. Англосаксонську сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства основне значення має юридична практика, тобто адміністративний чи судовий прецедент (Англія, Північна Ірландія, СІНА, Канада, Австралія, Нова Зеландія, колишні колонії Британської імперії та ін.). У ній виділяють дві правові групи:
• англійське загальне право (Велика Британія та ін.);
• американське право (США, Канада та ін.).
3. Релігійно-традиційну сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства головним є правова ідеологія, а в мусульманських державах — релігійна ідеологія. У ній виділяють три правові групи:
• релігійно-общинна (мусульманська, індуська, християнська групи);
• далекосхідна традиційна (китайська, японська групи);
• звичаєва общинна (африканська група).