- •10. Поняття та ознаки держави
- •14. Поняття та класифікація функції держави
- •21. Поняття та елементі форми держави
- •22. Поняття та види форм правління
- •24. Поняття та види державно-правового режиму.
- •26. Механізм держави: поняття, ознаки, принципи діяльності.
- •27. Поняття і структура державно апарату України.
- •41. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні
- •46. Поняття та види джерела (форми) права
- •48. Поняття та загальні ознаки норми права
- •50.Види норм права
- •54. Поняття, ознаки, та структура системи права
- •56. Поняття, ознаки та структура системи законодавства
- •60. Нормативно-правовий акт: поняття, ознаки, види
- •72. Види правовідносин
- •77. Правова поведінка: поняття, ознаки
- •81. Правопорушення: поняття, ознаки, види
- •82. Юридичний склад правопорушення
- •83. Поняття та ознаки юридичної відповільності
- •88. Поняття і форми реалізації права
- •89. Застосування норм права, як особлива форма їх реалізації
- •97. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •98. Тлумачення норм права за обсягом
- •100. Законність: ознаки, поняття
- •106. Правова культура: поняття, структура, функції, типа
- •109. Предмет, сфера, засоби, способи, метод, типи правового регулювання
- •113. Поняття, елементи та критерії класифікації правових систем
27. Поняття і структура державно апарату України.
Державний апарат являє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами.
Ознаки державного аппатру:
— це система створених державою структур, що мають форму органу держави;
— наявність виключно владних повноважень, які визначають функціональне призначення органу;
— наявність чиновників, що реалізують повноваження від імені держави на професійній основі;
— наявність нормативно закріпленої структури та законодавчо визначених повноважень (компетенції);
— зв'язаність з державою, оскільки всі рішення відображають її волю та приймаються від її імені;
— фінансування з бюджету;
— забезпечення реалізації державних функцій і завдань з управління суспільством;
— система органів, розподілених за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;
система органів, наділених матеріально-технічними та організаційними засобами, що забезпечують реалізацію повноважень.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України (ст. 75 Конституції). Вона працює сесійно та реалізує повноваження стосовно внесення змін і доповнень до Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України, надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України;; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо (ст. 85 Конституції).
Місцеві органи влади забезпечують здійснення влади на місцях.
Виконавчо-розпорядчу діяльність здійснюють органи виконавчої влади. Систему органів виконавчої влади, наприклад, в Україні створюють Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства і державні комітети та місцеві державні адміністрації, Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ст. 113). Він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність
судових органів Основним їх призначенням є здійснення правосуддя. Відповідно до Конституції судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Вищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів — відповідні вищі суди. Згідно із законами діють апеляційні і місцеві суди (ст. 125 Конституції).
41. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні
Право — це загальнообов’язкова формально виражена система регулювання суспільних відносин, встановлена і забезпечена державою, обумовлена рівнем розвитку суспільства.
Праву притаманні ознаки, що характеризують його як специфічну систему регулювання суспільних відносин. Розглянемо їх.
1. Нормативність. Право має нормативний характер: права й обов’язки, якими володіє кожна людина чи юридична особа, не довільні, а чітко визначені правовими нормами.
2. Формальна визначеність. Норми права офіційно закріплюються в нормативних актах та інших письмових джерелах, що підлягають однаковому тлумаченню і виконанню.
3. Загальнообов’язковість права виявляється в тому, що всі члени суспільства повинні обов’язково виконувати вимоги, які містяться в нормах права.
4. Забезпеченість можливістю державного примусу. Це специфічна ознака права, що відрізняє його від інших засобів соціального регулювання: моралі, звичаїв, корпоративних норм та ін.
5. Свідомо-вольовий характер права. Право — прояв волі та свідомості людей.
6. Системність. Право являє собою складне системне утворення.
7. Універсальність — право, здатне регулювати різні за природою суспільні відносини, є універсальним суспільним регулятором.
43. Поняття та види функцій права
функції права — це найбільш істотні напрями і сторони його впливу на суспільні відносини, у яких розкривається загальнолюдська і класова природа та соціальне призначення права.
Функції права мають наступні ознаки.
- Функція права випливає з його сутності і визначається призначенням права в суспільстві.
- Функція права — це напрям його впливу на суспільні відносини, без якого суспільство обійтися не може.
- Функція виражає найбільш істотні, головні риси права і спрямована на здійснення корінних завдань правового регулювання.
Сталість як необхідна ознака функції характеризує стабільність, безперервність, тривалість її дії. Виділяють загальносоціальні та спеціально-юридичні функції права.
Загальносоціальні функції виражають вплив права на суспільство і поділяються на економічну, політичну, культурну, виховну, оціночну, інформаційну, ціннісно-орієнтаційну та ін.
Спеціально-юридичні поділяють на регулятивну (регулятивно-статичну і регулятивно-динамічну) й охоронну. Вони виражають специфічну регулятивну природу права.
Регулятивно-статична функція спрямована на закріплення в нормах права суспільно корисних відносин, що потребують забезпечення стабільності й непорушності (основи конституційного ладу, народовладдя, форми власності, правовий статус громадян, поділ влади, правові основи різних галузей права, норми-заборони та ін).
Регулятивно-динамічна функція спрямована на забезпечення нормального динамічного розвитку суспільно корисних відносин, процесу досягнення намічених завдань, визначеного запрограмованого результату.
Охоронна функція спрямована на забезпечення нормального здійснення регулятивно-статичної і регулятивно-динамічної функцій права, на охорону права від порушень.