Орлюк О.П. Право інтелектуальної власності

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

нятком випадків, коли такі безоплатні товари отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному п. 7.11 ст. 7 Закону про прибуток, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, включаються до валового доходу.

Законом про прибуток передбачено, що вартість товарів, а саме нематеріальних активів, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, не включається до складу валових витрат.

З позиції застосування Закону про ПДВ, операції надходження (придбання) нематеріальних активів на безоплатній основі відповідно до п. 1.4 ст. 1 віднесені до поставки товарів (послуг), а саме до операції з безоплатної поставки товарів або надання послуг.

Згідно з чинним законодавством України про охорону прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, інші права, які належать до нематеріальних активів, потребують отримання ліцензій, сертифікатів тощо, за що справляються збори та інші платежі. Вказані платежі входять до складу вартості нематеріальних активів і є обов'язковими при зміні власника нематеріальних активів. Отже, при надходженні (придбанні) об'єктів нематеріальних активів і при зміні їх власника потрібна відповідна реєстрація або підтвердження. Це потребує здійснення витрат на отримання ліцензій та інших спеціальних дозволів, що надаються державними органами, для ведення господарської діяльності.

Порядок і розмір сплати зборів визначені Положенням про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем та знаки для товарів і послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1716 від 23 грудня 2004 р. зі змінами і доповненнями.

Вказані витрати відповідно до підпункту 3.2.6 ст. З Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування.

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах внесення засновниками господарського товариства як внесок до статутного капіталу є такими операціями, які пов'язані з інве-

652

Глава 33. Оподаткування операцій з нематеріальними активами

стиціями. Відповідно до п. 1.28 ст. 1 інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

У нашому випадку при надходженні нематеріальних активів на умовах внесення засновниками господарського товариства як внесок до статутного капіталу відповідно до підпункту 4.2.5 ст. 4 Закону про прибуток не включаються до складу валового доходу.

При цьому слід визначити, що до корпоративних прав згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону про прибуток віднесено право власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.

З позиції оподаткування податком на додану вартість операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах внесення засновниками господарського товариства як внеску до статутного капіталу є об'єктом оподаткування відповідно до Закону про ПДВ.

Операції надходження придбання нематеріальних активів за ра-

хунок коштів підприємства здійснюються на підставі договорів купівлі-продажу, в яких мають між собою відносини продавець і покупець.

Тобто придбання нематеріальних активів спрямоване на здійснення господарської діяльності на умовах відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону про прибуток.

Джерелами фінансування придбання нематеріальних активів є прибуток підприємства.

Під час надходження (придбання) нематеріальних активів за рахунок коштів підприємства слід враховувати затрати на приведення їх до стану, в якому вони придатні для використання. Це витрати, пов'язані з проведенням додаткової експертизи, навчання персоналу, матеріальні витрати тощо. При цьому слід враховувати вимоги підпункту 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток, де передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та інши-

653

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

ми документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це у податковий орган та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів виробничого призначення за рахунок коштів підприємства здійснюються відповідно до Закону про ПДВ.

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах обміну — це, відповідно до п. 1.19 ст. 1. Закону про прибуток, бартер (товарний обмін) — господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги), і саме нематеріальні активи в нашому випадку, у будь-якій формі, іншій ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

З позиції оподаткування прибутку товарообмінні (бартерні) операції відповідно до ст. 7 Закону про прибуток є операціями особливого виду. Доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються платником податку виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни. Платник податку щоквартально подає розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій разом із податковою декларацією про прибуток до податкового органу за місцем знаходження такого платника податку (підпункт 7.1.1 ст. 7 Закону про прибуток).

Звичайна ціна, відповідно до підпункту 1.20.1 Закону про прибуток, — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достат-

654

Глава 33. Оподаткування операцій з нематеріальними активами ньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) — товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах обміну, тобто на товарообмінній (бартерній) основі, підпадають під дію Закону про ПДВ (п. 4.2 ст. 4).

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах здійснення спільної діяльності на території України

належать до господарської діяльності з метою отримання доходу. Відповідно до підпункту 7.7.1 ст. 7 Закону про прибуток визначено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети. При цьому, відповідно до підпункту 7.7.2 ст. 7 Закону про прибуток, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. А згідно з вимогами підпункту 7.7.7 ст. 7 Закону про прибуток порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом, який своїм наказом № 234 від 11 липня 1997 p., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 листопада 1997 р. за № 554/2858, затвердив Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової адміністрації України № 24 від 16 січня 1998 p., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 лютого 1998 р. за № 62/2502.

Отриманий прибуток від спільної діяльності спрямовується на нарахування та утримання податку на прибуток в розмірі 25 % нарахованої суми прибутку та на сплату об'єкта нематеріального активу на умовах договору купівлі-продажу або на умовах відповідної компенсації.

655

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

З позиції застосування Закону про ПДВ у першому випадку придбання нематеріальних активів як результат спільної діяльності відповідає вимогам п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ щодо поставки товарів і поставки послуг і є, відповідно до ст. 4 Закону про ПДВ, базою оподаткування. У другому випадку, тобто за передачі нематеріальних активів однією зі сторін спільної діяльності для використання в господарський діяльності, відповідно до абзацу другого п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ, не належать до поставки операції з передачі товарів, оскільки не передбачається передача права власності на такі товари іншій особі, і вони не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (підпункт 3.2.8 ст. З Закону про ПДВ).

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів створених на підприємстві своїми силами передбачають їх розробку самим підприємством за рахунок складу валових витрат. Але придбання таких нематеріальних активів на баланс за ціною, яка перевищує здійснені підприємством витрати, розглядається як сукупні витрати для підприємства, а різниця є для виконавцівробітників цього підприємства доходом або винагородою, що при сплаті оподатковується прибутковим податком у встановленому порядку.

З позиції застосування Закону про ПДВ операції надходження (придбання) нематеріальних активів, створених на підприємстві своїми силами, не є об'єктом оподаткування на додану вартість, оскільки відсутня операція поставки послуг для підприємства.

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів, створених на підприємстві із залученням сторонніх виконавців на

договірній основі, передбачають такі цивільно-правові відносини, де продавцем виступають сторонні виконавці, які можуть бути юридичними або фізичними особами, а покупцем-замовником виступає підприємство. При цьому придбання (продаж) результатів робіт щодо створення нематеріальних активів здійснюються з наданням права на користування або на розпорядження нематеріальними активами, або передачу права на підставі авторських чи ліцензійних договорів, що підпадають під дію п. 1.31 ст. 1 Закону про прибуток.

656

Глава 33. Оподаткування операцій з нематеріальними активами Залучення сторонніх виконавців може здійснюватися і за довгостроковими договірними зобов'язаннями, що підпадає під дію п. 7.10 ст. 7 Закону про прибуток.

З позиції застосування Закону про ПДВ операції надходження (придбання) нематеріальних активів, створених на підприємстві із залученням сторонніх виконавців на договірній основі, оподатковуються податком на додану вартість при укладенні договорів і довгострокових контрактів на розробку об'єктів нематеріальних активів, окрім договорів із фізичними особами, відповідно до п. 4.1 ст. 4.

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах їх подальшої реалізації іншим особам належать до операцій перепродажу. Відповідно до підпункту 8.1.3 ст. 8. Закону про прибуток не підлягають амортизації та повністю належать до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів із метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам. У такому випадку законодавець вимагає при придбанні нематеріальних активів на умовах подальшої реалізації іншим платникам податку чи особам здійснювати операції цивільно-правового характеру, які передбачають їх продаж, тобто до придбання нематеріальних активів треба визначитися з їх подальшим використанням. При цьому нематеріальні активи повинні належати до таких, які підлягають амортизації. Прийняття на баланс нематеріальних активів на умовах подальшої реалізації іншим особам збільшують валові витрати звітного періоду і зменшують розмір прибутку, що оподатковується, а також відповідні бюджетні надходження.

З позиції застосування Закону про ПДВ операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах їх подальшої реалізації іншим особам передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, що відповідає вимогам пункту 1.4 ст. 1 цього Закону. Базою оподаткування таких операцій є договірна (контрактна) вартість придбання нематеріальних активів, що відповідає вимогам ст. 4 Закону про

657

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

ПДВ, а платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну у встановленому порядку відповідно до вимог ст. 7.

Операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах, що не передбачають передачі права власності на таке

майно, до якого віднесені нематеріальні активи, здійснюються на умовах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів. Відповідно до вимог абзацу другого підпункту 1.31 ст. 1 Закону про прибуток не вважаються поставкою операції з надання товарів (послуг) у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (послуги).

З позиції застосування Закону про ПДВ операції надходження (придбання) нематеріальних активів на умовах, що не передбачають передачі права власності на таке майно, до якого віднесені нематеріальні активи, відповідно до вимог п. 1.4. ст. 1 не належать до поставки (операції з передачі товарів). Одночасно законодавець у цьому Законі передбачив обкладання податком на додану вартість подальших дій з отриманими таким чином нематеріальними активами, що знайшло відображення в абзаці другому п. 4.7

ст. 4.

Продаж нематеріальних активів здійснюється на умовах договору їх продажу за ціною сторін угоди. На відміну від надходження нематеріальних активів, де здійснюються операції їх прийняття на баланс на підставі договору купівлі-продажу нематеріальних активів, договір продажу передбачає їх списання з балансу. Тому реалізація договору купівлі-продажу, продаж передбачає одночасно здійснення двох паралельних операцій: надходження нематеріальних активів у покупця та списання з балансу при їх реалізації чи вибутті у продавця. Одночасно тут вирішуються відносини власності в процесі відчуження нематеріальних активів: продавець їх втрачає, а покупець їх набуває. Такі дії з нематеріальними активами підпадають під застосування абзаців першого та другого підпункту 1.31 ст. 1 Закону про прибуток щодо продажу товарів та результатів робіт (послуг). При цьому операції продажу (реалізації) нематеріальних активів з отриманням доходу (прибут-

658

Глава 33. Оподаткування операцій з нематеріальними активами

ку) відповідно до ст. 4 цього Закону збільшують валовий доход підприємства.

Операції з продажу нематеріальних активів виробничого призна-

чення відповідно до Закону про ПДВ підпадають під дію п. 1.4 ст. 1 як товари і відповідно до підпункту 3.1.1 ст. З є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Операціїзнематеріальнимиактивамизознакамигудвіл.

Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств (п. 1.7 ст. 1) під гудвілом приймають нематеріальні активи, вартість яких визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

Вартість гудвілу відтворює узагальнені наслідки впливу об'єктів нематеріальних активів, які не мають можливості якось оцінити та видати відповідні документи про їх реєстрацію. Такі об'єкти нематеріальних активів не відображені в балансі і мають ознаки гудвілу, але визначення розміру їх впливу сьогодні є невирішеною проблемою.

З позиції оподаткування нематеріальні активи з ознаками гудвілу не оподатковуються, тому що оподатковано прибуток, який отримано за результатами впливу використання кращих управлінських якостей тощо. Одночасно гудвіл не враховується у визначення валових витрат платника податку, тому що його розмір перекриває валовий дохід, що приводить до зменшення оподаткованого прибутку підприємства. Операції з роялті.

Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств (п. 1.30 ст. 1) під роялті приймають платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відеоабо аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіочи телевізійного мовлення;

659

Розділ VII. Економіко-правовізасадиінтелектуальної власності

за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгові марки, дизайну, секретного креслення моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених вище, у володіння, розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно з п. 1.21 ст. 1 Закону про прибуток роялті є доходом із джерелом його походження з України, тобто доходом, отриманим резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їхньої діяльності на території України.

Щодо роялті як винагороди, то це такі нематеріальні активи, які підлягають амортизації у їх господаря (продавця) і вартість яких повертається продавцю в сумі реалізації за наданий в користування нематеріальний актив. Одночасно покупець перераховує продавцю певну суму винагороди за використання у своїй господарський діяльності отриманих (наданих) нематеріальних активів. Джерелом такого роялті є прибуток або будь-який інший вид винагороди як еквівалент відповідної суми прибутку, який є результатом використання такого виду нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства-покупця.

Це є прямий доход продавця, який враховує не тільки вартість нематеріальних активів у складі суми реалізації ліцензії, а і доход від реалізації ліцензії як додатковий доход — роялті. Це є винагорода покупця продавцю за використані нематеріальні активи, яка додатково стимулює відтворення об'єктів нематеріальних активів із найкращими видами. Зауважимо, що, на відміну прибутку від реалізації нематеріальних активів, роялті як винагороди може і не бути, якщо прибуток буде отримано менший, ніж у складі в сумі реалізації продукту по ліцензії. На жаль, у деяких

660

Глава 33. Оподаткування операцій з нематеріальними активами випадках продавці нематеріальних активів примушують покупців укладати угоди з виплатою роялті як винагороди, без врахування фактично отриманого прибутку, який перевищує прибуток у складі суми реалізації ліцензії за використання нематеріальних активів, тобто такі операції не враховують джерела покриття роялті як винагороди.

Підприємства-отримувачі роялті згідно з підпунктом 4.1.4 ст. 4 Закону про прибуток зараховує його до валових доходів. Підприємство, яке сплачує роялті згідно з підпунктом 5.4.2 ст. 5, включає роялті до складу валових витрат.

Не є об'єктами оподаткування податком на додану вартість виплати роялті у грошовій формі (підпунктом 3.2.7 ст. З Закону про ПДВ).

Питання для самоконтролю:

1.Що є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств при здійсненніоперацій із нематеріальними активами?

2.Який метод застосовується при розрахунку суми амортизаційних відрахувань нематеріальних активів?

3.Що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій із нематеріальними активами?

4.На якихзасадахздійснюються операціїз придбаннянематеріальних

активів?

5.Якізасади здійснення операцій з продажунематеріальних активів?

6.В чому полягають особливості оподаткування операцій з нематеріальними активами з ознаками гудвіл?

7.Якізасади оподаткування операцій з роялті?

Рекомендована література до розділу:

1.«Про оподаткування прибутку підприємств»: Закон України у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22 травня 1997 р. зі змінами і доповненнями.

2.«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: Закон України № 2658 від 12 липня 2001 р.

3.«Про податок на додану вартість»: Закон України №168/97 від

Зквітня 1997 р. зі змінами і доповненнями.

661

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

4.«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: Закон України № 966-XIV від 16 липня 1999 р. зі змінами і доповненнями.

5.Бутнік-Сіверський О. Евристика в інтелектуальній економіці або формування системи інноваційного підприємництва // Інтелектуальна власність. - 2005. - № 8. - С 29-34; № 9. - С. 27-32.

6.Бутнік-Сіверський О., КрасовськаА. Теоретичні засади інтелектуальної інноваційної діяльності на підприємстві // Економіка України. — 2002. - № 12. - С 31-37.

7.Вачевський М. В., Кремень В, Г., Мадзігон В. М., Скотний В. Г., Шев-

ченко Г. Є., Вачевський О. М. Інтелектуальна власність: Теорія і практика інноваційної діяльності: Підручник / За ред. проф. М. В. Вачевського. — К.: ВД «Професіонал», 2005.

8.Волынец-Руссет Э. Я. Коммерческая реализация изобретений и ноу-

хау (на внешних и внутренних рынках). — М.: Юристь, 1999.

9. Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учеб. пособие. — М.: Дело, 2003.

10.Крайнев П. П. Інтелектуальна економіка: Управління промисловою власністю (Монографія). — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

11.Крижна В. Загальна характеристика договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності // Право України. — 2004.-№ 9.-С 68-71.

12.Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів // За ред. О. Б. Бутнік-Сіверського: Кол. авторів: О. Б. БутнікСіверський, Ю. Л. Борко, В. В. Клявлін та ін.: Наук.-практ. вид. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000.

13.ОлейкоЛ. Інтелектуальний капітал: Методичні аспекти // Інтелектуальна власність. — 2003. — № 6. — С. 43-46.

14.Практичний посібник з оподаткування нематеріальних активів // За ред. О. Б. Бутнік-Сіверського: Кол. авторів: О. Б. Бутнік-Сіверський, Ю. Л. Борко, В. В. Клявлін та ін.: Наук.-практ. вид. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре, 2000.

662

Розділ VIII

Освіта у галузі

інтелектуальної власності

Глава 34 Міжнародний досвід підготовки фахівців

зінтелектуальної власності

Вумовах переходу до ринкових відносин, розвитку конкуренції, введення патентної форми охорони винаходів, корисних моделей, промислових зразків та їх відплатного використання в Україні сформована об'єктивна потреба у висококваліфікованих спеціалістах

усфері інтелектуальної власності.

Узв'язку з цим особливої актуальності набуває цілеспрямована систематична робота з підготовки та перепідготовки кадрів із нових спеціальностей, що з'явилися внаслідок розвитку науково-технічного прогресу.

Необхідною умовою стає навчання різних категорій працівників основам інтелектуальної власності, авторського, патентного та конкурентного права, управлінню, організації, плануванню та економіці винахідництва і патентно-ліцензійної роботи, методології системного аналізу і патентних досліджень, забезпеченню інформацією, організації та особливостям проведення державної патентної експертизи охороноздатних об'єктів тощо.

Ось чому заслуговує на увагу досвід промислово розвинених країн, який свідчить про серйозне ставлення до підготовки спеціа-

663

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

лістів у сфері інтелектуальної власності, патентознавства. Професія патентознавця — технічна професія, основою якої є технічна освіта. До патентознавця ставляться досить високі вимоги. Він повинен бути хорошим технічним спеціалістом, юристом, економістом, філологом та філософом, щоб на основі теорії пізнання, формальної та діалектичної логіки, а також інших дисциплін володіти методикою науково-технічної творчості. Фахівець цього напряму повинен систематично поповнювати свої знання в галузі техніки, права економіки, мовознавства та політики.

Враховуючи певні відмінності змісту і методики роботи у різних галузях національної економіки, кваліфікованих спеціалістів у сфері інтелектуальної власності, патентознавців можна умовно поділити на три категорії:

1)спеціалісти, що працюють на промислових підприємствах та

унауково-дослідних установах;

2)спеціалісти, що працюють в юридичних консультаціях або фірмах патентних повірених;

3)спеціалісти, що працюють у відомості з винаходами, корисними моделями, промисловими зразками.

Основний зміст роботи спеціалістів трьох категорій практично однаковий. У спеціалістів окремих категорій відмінним є, головним чином, суб'єктивне ставлення до винаходів та винахідників.

Так, спеціаліст 1-ої категорії захищає та розмежовує інтереси заявника (заявників) та інтереси підприємства, працівником якого є він сам або заявник. Спеціаліст 2-ої категорії захищає інтереси довірителя, яким не є заявник. Спеціаліст 3-ої категорії повинен бути об'єктивним і незацікавленим суддею між заявленим винаходом та станом світової техніки або між винаходом та різними пріоритетами.

Не менш важливим напрямом поряд із підготовкою патентних повірених є і підготовка спеціалістів юридичного профілю, які спеціалізуються у сфері інтелектуальної власності, оскільки все частіше виникають спори з порушення прав інтелектуальної власності. Відповідно, спеціальної освіти потребують як адвокати та юристи-практики, так і фахівці, що відповідно до отриманої кваліфікації та компетенції займаються судово-експертною діяльністю, судді, працівники правоохоронних органів тощо.

664

Глава 34. Міжнародний досвід підготовки фахівців з інтелектуальної...

СЛІД зазначити, що у промислово розвинених країнах немає спеціальних навчальних закладів, що готують патентознавців, або факультетів патентознавства в університетах. Це пояснюється, перш за все, тим, що у більшості країн проводиться диференціація фахівців цього напрямку: патентні повірені та адвокати, тобто юристи-патентознавці, економісти-патентознавці та інженерипатентознавці. Патентознавці двох останніх категорій повинні мати, крім спеціальної, юридичну освіту.

Так, кваліфікований інженер-патентознавець, як правило, має технічну та юридичну освіту, вільно володіє 3—4 іноземними мовами, має стаж роботи у сфері патентної справи біля п'яти років. Він атестується у разі складання відповідних іспитів спеціальною державною комісією, створеною при патентних відомствах, на експерта або патентного повіреного.

Викладання інтелектуальної власності у різних модифікаціях здійснюється у вищих навчальних закладах. Так, у США право інтелектуальної власності (право промислової власності та авторське право) викладається у 36-ти університетах країни. Як правило, курс читається не менше одного семестру по 2—3 години на тиждень.

Найбільший за обсягом курс читається на юридичному факультеті Нью-йоркського університету (США), де в кожному семестрі викладається право промислової власності по 12 годин на тиждень. Слід зазначити, що цей курс включає в основному правові дисципліни (право промислової власності, в тому числі на винаходи, промислові зразки, товарні знаки та знаки обслуговування, фірмові найменування, найменування місць походження товарів, а також заходи по боротьбі з недобросовісною конкуренцією) та фінансово-економічні аспекти патентної справи.

Важливе місце в процесі навчання приділяється проблемам прикладної економіки: заходи по боротьбі з недобросовісною конкуренцією (методи «нечесної торгівлі»), податкові питання, фінансові питання реалізації патентного права, кон'юнктура ринку, патентно-ліцензійні операції, валютно-кредитні відносини, трансфер технологій, міжнародні економічні зв'язки — все це входить до програми навчання студентів.

22 7-259	665

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

Одним із основних напрямків діяльності патентного відомства США є довгострокова програма «Проект Екс-Ель» (Projekt XL), що була розпочата у 1987 р. Метою цієї програми є підвищення конкурентоздатності національної економіки шляхом стимулювання творчої активності молоді. До реалізації програми «ЕксЕль» залучено понад 4 тис. викладачів різних навчальних закладів, що ведуть відповідну роботу приблизно з 100 тис. дітей і підлітків. У межах цієї програми патентним відомством підготовлена та активно розповсюджується довідково-методична література з питань винахідницької творчості. Крім того, з цієї проблематики проводяться національні конференції та семінари, що, безумовно, сприяють популяризації технічної творчості. З допомогою спеціалістів у галузі винахідницької творчості було розроблено програму навчання дітей різного віку. Головна увага приділяється використанню різних методів, наприклад методу мозкового штурму для виявлення та вирішення винахідницьких задач. Складено також методичні рекомендації для викладачів, які містять інформацію про підручники, навчальні програми та інші матеріали, відомості про патентну документацію й інформацію, про патентні бібліотеки та ін.

У ФРН право промислової власності викладається в низці університетів та вищих технічних навчальних закладах. Цей курс викладається протягом одного семестру (1—2 години на тиждень), проводяться також семінари. Крім того, у ФРН викладається патентознавство (протягом всього терміну навчання) в Інституті міжнародного патентного та авторського права імені Макса Планка та на факультеті авторського права та охорони промислової власності університету в Ерлангені.

У Франції курс промислової власності читається в університетах у всіх семестрах по 4 години на тиждень. Крім того, в країні діють курси підвищення кваліфікації дипломованих спеціалістів з питань промислової власності. Курси призначені як для слухачів, що вже пройшли навчання і мають дипломи, але бажають підвищити кваліфікацію, так і для осіб, що не мають дипломів, але володіють професійним досвідом у галузі промислової власності і бажають поповнити свою освіту шляхом кращого ознайомлення з комплексом правових питань. Курси організовують патентне

666

Глава 34. Міжнародний досвід підготовки фахівців з інтелектуальної...

відомство Франції та Асоціація радників з промислової власності. Навчання платне.

На юридичному факультеті Міланського університету в Італії проводиться регулярне навчання з питань права промислової власності у всіх семестрах (по 4 години на тиждень). Окремий курс МВА з інтелектуальної власності викладається також у Турині.

Значний обсяг лекційних годин з питань інтелектуальної власності передбачено також навчальними програмами вищих навчальних закладів Австралії, Нідерландів, Швеції, Великої Британії, Швейцарії та інших країн.

При цьому одним із важливих шляхів підготовки спеціалістів патентознавців є безпосереднє навчання на фірмах та підприємствах. Іноземні фірми приділяють значну увагу підготовці спеціалістів патентної справи. Великі монополістичні фірми та об'єднання ведуть систематичну підготовку спеціалістів-патентознавців, причому практично кожна з таких фірм володіє своїми «секретами виробництва», здійснює навчання строго конфіденційно з урахуванням специфіки виробничої науково-дослідної та комерційної діяльності.

Наприклад, у патентних службах фірм «Філіпс» (Нідерланди) або «Тошіба» (Японія), крім могутньої патентної служби, в патентних групах та секціях виробничих підрозділів зайняті від 5 до 50 співробітників, що відповідають за проведення патентних досліджень, підготовку заявок на патенти та стимулювання винахідницької творчості. Загалом у вирішенні різних патентних питань беруть участь до 20 тис. спеціалістів фірми, тобто майже весь її науково-технічний персонал. Інакше кажучи, в промислово розвинених країнах питаннями інтелектуальної власності, патент- но-ліцензійного забезпечення досліджень та розробок володіють всі, хто має до них відношення, — і керівники, і розробники, і патентознавці.

У деяких країнах, наприклад у ФРН та Голландії, патентознавцям доводиться складати державний іспит патентному відомству на патентного адвоката (повіреного). Патентний відділ підприємства, що співпрацює з патентними фірмами, має в штаті патентних адвокатів, тому що тільки вони мають право подавати

667