Орлюк О.П. Право інтелектуальної власності

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

заявки на патенти від іноземців та представляти їх інтереси в патентній процедурі.

Для роботи в допоміжних службах (реєстратурі, секторі контролю за строками тощо) нові працівники проходять стажування та набувають досвіду в процесі роботи. їх переміщують з однієї групи в іншу, і таким чином вони знайомляться з роботою всього відділу.

Практика підтверджує ефективність подібної підготовки. Окремі співробітники, що стали керівниками груп, детально знайомі не тільки з діяльністю своєї групи, а й досконало знають роботу всієї канцелярії. Крім того, вони володіють необхідними спеціальними знаннями в галузі патентознавства.

Всі державні службовці Патентного відомства Японії повинні витримати відповідні іспити в Національному управлінні по кадрах. Крім освітніх дисциплін перевіряються знання одного з профільних предметів: право, економіка, фізика, хімія та інше. У 1988 р. з 28,8 тис. претендентів іспити по найвищому (першому) розряду витримали лише 6%. До Відомства після співбесіди приймаються лише спеціалісти. Жорсткий відбір кандидатів забезпечує високий професійний рівень експертів. При Відомстві діє навчальний інститут промислової власності, завданням якого є підвищення кваліфікації співробітників. Експерт, що приходить на роботу до Відомства, повинен пройти річний курс помічника експерта. Після успішного закінчення курсу він вчиться ще три роки без відриву від виробництва і лише після складання іспитів може приступати до самостійної роботи. Експерти вивчають іноземні мови, відвідують семінари з питань права, бізнесу, нових технологій та автоматизації.

Крім того, японський Інститут винахідництва та новаторства, що входить до складу Патентного відомства, з 1965 р. проводить щорічні конкурси-виставки на кращі винаходи серед дітей дошкільного віку, школярів та студентів.

Республіка Корея також робить ставку на підготовку кадрів з питань інтелектуальної власності. У 1987 р. в Патентному відомстві Кореї створено Інститут з підготовки спеціалістів в галузі інтелектуальної власності. Головним його завданням є: підготовка відповідних спеціалістів; роз'яснення населенню важливості прав на

668

Глава 34. Міжнародний досвід підготовки фахівців з інтелектуальної...

інтелектуальну власність; підготовка без відриву від виробництва службовців приватного та державного секторів економіки; сприяння винахідництву; підготовка кадрів із країн, що розвиваються.

Промислово розвинені держави проводять професійну підготовку патентознавців не лише на національному рівні, а й на міжнародній основі.

Патентно-правова інтеграція західних країн, що заснована на інтеграції економіки, привела до підписання у 1973 р. в Мюнхені Конвенції про Європейський патент. Це дало можливість одночасно забезпечити охорону технічних новацій у цілому регіоні — країнах «Спільного ринку». Інтеграційні процеси мають місце і в інших сферах, у тому числі в галузі підготовки патентознавців, що проводиться в єдиному патентному відомстві (Мюнхен) та Міжнародному патентному інституті в Гаазі.

Для підготовки патентознавців створено навчальний заклад — Міжнародний центр із вивчення промислової власності, у якому можуть навчатися представники країн Західної Європи та країн, що розвиваються. Міжнародний центр із вивчення промислової власності існує (з 1964 р.) при Університеті юридичних, політичних та соціальних наук у Страсбурзі, яким керує факультет права та політичних наук.

Завдання Міжнародного центру:

—забезпечувати і розвивати викладання та наукові досліджен ня в різних галузях промислової власності;

—сприяти одержанню фахової кваліфікації особами з технічною освітою, які виконують або хочуть виконувати роботу, що потребує поглиблених знань патентного права в державних та міжурядових організаціях, в організаціях, що займаються вивченням та технічними дослідженнями для промисловості у фірмах патентних повірених;

—готувати до іспитів з юридичних дисциплін, що дає змогу одержувати професію радника з питань патентів;

—організовувати цикли доповідей, семінарські дні, національні та міжнародні конференції з проблем промислової власності.

Міжнародний центр із вивчення промислової власності проводить свої заходи, включаючи прийняття іспитів, разом з Націо-

669

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

нальним інститутом промислової власності (Патентне відомство Франції). Міжнародний центр надає допомогу з теорії та практики патентної справи. Слухачі знайомляться не тільки з французькою правовою системою, а й з правовими системами ЄС, міжнародними угодами з питань промислової власності.

Порядок та умови прийому слухачів до Міжнародного центру такі. Особи, що вступають, повинні мати диплом про технічну освіту. До центру можуть бути зараховані особи, що не мають диплома, але працюють у галузі промислової власності у Франції або за кордоном. За наявності вільних місць приймаються особи, що мають диплом в галузі права, економічних або комерційних наук, якщо рівень їх освіти буде визнаний бюро адміністративної ради достатнім для проходження навчання в Міжнародному центрі.

Слухачами можуть бути як французи, так і іноземці. Вони повинні знати німецьку або англійську мову в обсязі, достатньому для розуміння технічного тексту з їх спеціальності.

Навчання в Міжнародному центрі із вивчення промислової власності здійснюється за звичайною та прискореною програмами.

До звичайної програми включені основи права (вступ до основ права, комерційне право), курс промислової власності (французьке патентне право, право деяких зарубіжних країн, міжнародні угоди), лекції та практичні заняття, відвідування організацій, що займаються охороною промислової власності, вивчення іноземних мов.

Прискорена програма навчання організована для тих слухачів, що мають досвід практичної роботи в галузі промислової власності (в бюро патентних повірених або в патентних підрозділах підприємств) і не можуть пройти звичайний курс навчання в Міжнародному центрі, але мають потребу в дипломі. Диплом про закінчення Міжнародного центру із вивчення промислової власності видається після успішного складання іспитів.

Досвід організації діяльності Міжнародного центру із вивчення промислової власності може бути використаний в роботі національних закладів із питань підготовки спеціалістів у сфері інтелектуальної власності.

670

Глава 35. Розвиток освіти у сфері інтелектуальної власності в Україні

У липні 2005 р. у м. Женева під егідою ВОІВ проводився Міжнародний симпозіум із питань освіти та досліджень у сфері інтелектуальної власності, під час якого обговорювалися питання щодо зміни середовища щодо освіти та досліджень у сфері інтелектуальної власності та потреб необхідних для інтенсифікації міжнародного співробітництва.

Глава 35

Розвиток освіти

у сфері інтелектуальної власності в Україні

Організація патентної освіти і підвищення патентної культури є актуальною державною проблемою. Від рівня організації винахідницької та раціоналізаторської діяльності в Україні значною мірою залежить ефективність роботи організацій і підприємств зі створення нової техніки і вдосконалення виробництва. Як галузь знань патентознавство виникло на стику управління, права, техніки, економіки, психології, інформатики. У патентознавстві як самостійній науковій дисципліні різноманітність об'єктів науково-технічної і художньої творчості зумовила створення таких розділів: винахідницького і патентного права, патентної інформації, патентної експертизи, патентних досліджень, міжнародної торгівлі ліцензіями, методології винахідницької творчості, економіки винахідництва.

Система підготовки кадрів у галузі винахідництва і патентознавства передбачає навчання таких категорій слухачів:

— керівних працівників міністерств, відомств, підприємств, організацій;

—працівників органів із винахідництва і раціоналізації;

—патентних повірених;

—методистів та організаторів винахідницької творчості;

—винахідників, раціоналізаторів, новаторів виробництва;

—студентів вузів і технікумів, учнів професійно-технічних та педагогічних училищ, школярів.

Виходячи з цієї класифікації категорій слухачів повинні бути передбачені різні форми організації навчання, характер яких відо-

671

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

бражає конкретні завдання, що стоять перед галуззю виробництва, науковою або виробничою ланкою, а також умовами діяльності окремих груп.

В Україні склалася система навчання спеціалістів цього напрямку, що включала два канали: державний і громадський. До державного входили спеціалізовані навчальні заклади (інститути і курси підвищення кваліфікації), вузи, технікуми, СПТУ, школи. До громадського — інститути технічної творчості і патентознавства Товариства винахідників і раціоналізаторів України, університети і школи технічної творчості Спілки інженерних і наукових товариств України, курси та семінари, що проводить Товариство «Знання» України, школи молодого раціоналізатора на підприємствах та ін.

Створенню єдиної державно-громадської системи навчання науково-технічної творчості в Україні сприяло введення у 1979 р. Міносвітою УРСР факультативного курсу «Основи винахідницької та раціоналізаторської роботи» для учнів загальноосвітніх шкіл і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, введення Мінвузом України навчального курсу «Основи технічної творчості» для студентів вузів (56 годин) і технікумів (16 годин), а також рішення Держпрофтехосвіти СРСР ЦР ВТВР про введення факультативного курсу «Творчість у моїй професії» (40 годин) для учнів професійно-технічних училищ. Було здійснено випуск навчальних посібників зі згаданих курсів. У колишньому СРСР на державному рівні спеціалізовану підготовку здійснювали Центральний інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів народного господарства в галузі патентної роботи (ЦІПК) і Вищі державні курси підвищення кваліфікації з питань патентознавства і винахідництва (ВДКПВ).

Центральний інститут підвищення кваліфікації був єдиним в СРСР навчальним закладом із підготовки патентознавців з кола спеціалістів з вищою освітою. Навчання: з відривом від виробництва (денна форма) — строком до 6 міс; без відриву від виробництва (вечірня форма) — 1,5 роки; заочне навчання — до 2 років.

На шести кафедрах по загальній програмі обсягом 1020 навчальних годин викладалися такі дисципліни: науково-технічна експертиза, винахідницьке і патентне право, патентна інформація

672

Глава 35. Розвиток освіти у сфері інтелектуальної власності в Україні і патентна документація, патентні дослідження, методологія винахідницької творчості, економіка і організація винахідництва, патентування і ліцензії. Слухачі спеціалізувалися з п'яти основних напрямків: патентознавець, патентознавець-дослідник, патентоз- навець-експерт, патентознавець-інформатор, методист-організа- тор винахідницької творчості. Для патентних працівників, що навчалися на заочному відділенні, було створено навчально-кон- сультаційний пункт у Харкові. Слухачі, що успішно завершили навчання і захистили дипломну роботу, отримували другу вищу патентно-інноваційну освіту і кваліфікацію «патентознавець». При інституті діяла аспірантура і докторантура, спеціалізована вчена рада з присудження ступеня кандидата і доктора наук (юридична, економічна і соціологічна спеціальність).

На ВДКПВ на навчання з відривом від виробництва (на строк навчання до 2 міс.) і без відриву (на 6 міс.) приймалися особи, що мали вищу, середню спеціальну або загальну середню освіту з кола керівників підприємств і організацій, їх заступників, начальників відділів, секторів, лабораторій, цехів і інших структурних підрозділів, інженерно-технічних і наукових працівників, новаторів виробництва. Філіали ВДКПВ діяли в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Львові. Головне завдання курсів:

— організація і здійснення очного, вечірнього і заочного на-

вчання;

— організація навчального процесу згідно з затвердженими навчальними програмами, що включають вивчення питань винахідницького і патентного права, патентної інформації, експертизи заявок на новизну і корисність, експертизи об'єктів техніки на патентну чистоту, патентування винаходів за кордоном і торгівлі ліцензіями, організації винахідницької і патентно-ліцензійної діяльності; економіки; навчання методам винахідницької творчості;

—організація лекцій і консультацій на підприємствах, в організаціях і установах з окремих питань винахідницької і патент- но-ліцензійної діяльності;

—розробка методичних вказівок і завдань із вивчення програм, підготовка пропозицій видання навчальних і наочних посібників;

673

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

—забезпечення висококваліфікованими викладачами семінарів

інарад із питань винахідницької і патентно-ліцензійної діяльності, що проводять міністерства і відомства.

Відсутність штатних викладачів була однією з особливостей навчання на ВДКПВ: до викладання залучалися кваліфіковані працівники Держкомвинаходів та інших організацій, а також викладачі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Важливим фактором підвищення якості й ефективності навчального процесу було періодичне навчання та атестація складу викладачів ВДКПВ. Після розпаду СРСР відділення ВДКПВ свою роботу в Україні припинили.

Створення в Україні Державного патентного відомства, а згодом Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України, національної системи охорони інтелектуальної власності викликало необхідність удосконалення освіти у сфері інтелектуальної власності, організації системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у галузі правової охорони та комерційної реалізації об'єктів інтелектуальної власності.

Необхідно було організувати підготовку дефіцитних за сучасних умов спеціальностей: менеджерів інноваційної діяльності, патентознавців-дослідників, патентознавців-експертів, патен- тознавців-інформаторів, патентознавців-юристів, патентних повірених та ін.

Виникла потреба й у певній переорієнтації підготовки і перепідготовки спеціалістів. А звідси — необхідність переорієнтації навчального процесу та введення у навчальних закладах нових дисциплін.

Відповідно до Закону України «Про освіту» здійснено перехід на чотириступеневу систему підготовки спеціалістів, яка має забезпечити спадкоємність знань на всіх загальноосвітніх рівнях та в спеціалізованих навчальних закладах. При підготовці спеціалістів присвоюються кваліфікації певного професійного спрямування або спеціальності, що відповідають таким освітнім рівням, як:

—молодший спеціаліст (забезпечують технікуми, училища);

—бакалавр (забезпечують коледжі, інститути);

—спеціаліст (забезпечують інститути, університети);

—магістр (забезпечують інститути, академії, університети).

674

Глава 35. Розвиток освіти у сфері інтелектуальної власності в Україні

Сьогодні в Україні здійснюють підготовку фахівців за спеціальністю 7(8)000002 «Інтелектуальна власність» освітньо-кваліфі- каційного рівня спеціаліст і магістр.

Координацію діяльності усіх навчальних закладів щодо підготовки фахівців з питань інтелектуальної власності здійснює спеціалізований вищий навчальний заклад державної системи правової охорони інтелектуальної власності «Інститут інтелектуальної власності і права», що функціонує у складі Навчально-на- уково-виробничого комплексу «Академія інтелектуальної власності», створеного наказом Міністерства освіти і науки України (МОН) № 204 від 15 квітня 2004 р.

У цьому комплексі підвищують кваліфікацію у сфері інтелектуальної власності також спеціалісти МВС, митних органів, СБУ, судді, професійні оцінювачі прав інтелектуальної власності, науково-педа- гогічні працівники вищих навчальних закладів та інші спеціалісти.

В Інституті було розроблено науково-методичне забезпечення спеціальності 7(8)000002 «Інтелектуальна власність» (галузевий стандарт вищої освіти). За його ініціативою була створена мережа з 16 ВНЗ підготовки студентів, в яких на основі створеного інститутом навчально-методичного забезпечення проводиться підготовка спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Інтелектуальна власність».

Інститутом також було розроблено, а МОН України введено модуль «Право інтелектуальної власності» до спеціальності «Правознавство» для усіх напрямів підготовки (наказ МОН України № 811 від 20 жовтня 2004 p.). Водночас зазначений інститут не є єдиним ВНЗ України, у якому можна отримати освіту у сфері інтелектуальної власності.

Другу вищу освіту у сфері інтелектуальної власності можна отримати у Міжгалузевому інституті післядипломної освіти при Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» (м. Харків)1, у Національному технічному університеті

1 Слід звернути уваги, що саме МІПК НТУ «ХПІ» був першим в Україні закладом освіти, з якого почала формуватися національна система підготовки кадрів з інтелектуальної власності. В його стінах були підготовлені фахівці, які працюють зараз у патентному відомстві України, в органах державної влади, наукових установах, патентні повірені тощо.

675

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

«Київський політехнічний інститут», на факультеті післядипломної освіти в Університеті економіки і права «КРОК» (м. Київ), у Національній металургійній академії України (м. Дніпропетровськ), у Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль), Східноукраїнському державному університеті (м. Луганськ) тощо.

МОН активно співпрацює з міжнародними організаціями щодо підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності. У 2002 р. МОН уклало Рамкову угоду про співробітництво із Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, спрямовану на співпрацю у сфері наукових досліджень та підготовки спеціалістів у сфері інтелектуальної власності.

Особлива увага приділяється проблемі розвитку інтелектуального потенціалу обдарованої молоді. У жовтні 2004 р. підписано Договір про взаємодію між Державним департаментом інтелектуальної власності та Малою академією наук учнівської молоді України, в якому визначені основні напрямки співпраці щодо використання творчих здобутків молодих новаторів.

У цілому можна зробити висновок, що інтелектуальні ресурси в Україні можуть і повинні стати одним із головних джерел збільшення суспільного багатства нації. Органи державної влади, наукові організації, державні підприємства, підприємства малого і середнього бізнесу потребують послуг висококваліфікованих спеціалістів із питань інтелектуальної власності.

Питання для самоконтролю:

1.Чим пояснюється необхідність підготовки фахівців у галузі інтелектуальної власності?

2.Яка міжнародна практика підготовки фахівців з інтелектуальної власності?

3.Проаналізуйте досвід підготовки фахівців з інтелектуальної власності в Україні у другій половині XX століття?

4.Яким чином організується підготовка спеціалістів з інтелектуальної власності в Україні на сучасному етапі?

Рекомендована література до глави:

1.Андрощук Г. А., Косенко А. Т. Совершенствование патентного образования в УССР. - К., 1986. — 32 с

2.Андрощук Г. А., Мусиенко В. Б., Щур А. В. Повышение эффективности системы обучения научно-техническому творчеству (на примере Украинской ССР) // Методологические проблемы научнотехнического творчества. Тезисы докладов Всесоюзной научнопрактической конференции. — Рига, 1988. — С. 239-241.

3.Андрощук Г. О. Правове регулювання представництва у сфері інтелектуальної власності//Інтелектуальна власність. — 1999. — № 12. —

С4-6.

4.Андрощук Г. О. Центр міжнародних досліджень промислової власності // Міжнародна освіта. — 1997. — № 1. — С. 35.

5.Франсон Л. Викладання авторського права в університетах країн Європейського Союзу // Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х кн. / За ред. А. С Довгерта. — Кн. 2: Виступи, статті європейських спеціалістів / Уклад. В. С. Дроб'язко. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. -460 с.

6.Max Planck Institute for Foreign and International Patent, Copyright and

Competition Law, Munikh. — P. 10.

7. Studies in Intellectual Property and Technology Transfer 2001-2002. Franklin Pierce Law Center. — P. 10.

676

677

Додатки

ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ V СФЕРІ ІНТЕАЕКТУААЬНОЇ ВААСНОСП

1. Нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані

з охороною авторського права і суміжних прав

№ п/п	Названормативно-правовогоакта	Датаприйняттяіномеракта
1.	Закон України	23.12.1993 р. № 3792-ХІІ;
	«Про авторське право і суміжні	в редакції Закону України
	права»	від 11.07.2001р. №2627-111
		з подальшими змінами та доповненнями
2.	Закон України	23.03.2000 р. № 1587-Ш;
	«Про розповсюдження	в редакції Закону України
	примірників аудіовізуальних	від 10.07.2003 p. № 1089-IV
	творів і фонограм»	з подальшими змінами та доповненнями
3.	Закон України	16.11.1992 р. №2782-ХІІ;
	«Про друковані засоби масової	в редакції Закону України
	інформації (пресу) в Україні»	від 10.07.2003 p. №1107-IV
		з подальшими змінами та доповненнями
4.	Закон України «Про	05.06.1997 р. №318/97-ВР;
	видавничу справу»	в редакції Закону України
		від 08.09.2005 p. № 2855-IV
		з подальшими змінами та доповненнями
5.	Закон України	21.12.1993 р. №3759-ХІІ;
	«Про телебачення і	в редакції Закону України
	радіомовлення»	від 12.01.2006 р. №3317-IV
		з подальшими змінами та доповненнями
6.	Закон України «Про	17.01.2002 р. №2953-111
	особливості державного
	регулювання діяльності суб'єктів
	господарювання, пов'язаної з
	виробництвом, експортом,
	імпортом дисків для лазерних
	систем зчитування»

678

		Додатки
№п/п	Названормативно-правовогоакта	Датаприйняттяіномеракта
7.	Постанова Кабінету Міністрів	04.11.1997 р.№ 1209;
	України «Про затвердження	зі змінами, внесеними згідно
	Правил роздрібної торгівлі	з Постановою KM № 1715
	примірниками аудіовізуальних	від 16.11.2000 р.
	творів і фонограм»
8.	Постанова Кабінету Міністрів	20.06.2000 р. № 997
	України «Про затвердження
	Положення про Державний
	департамент інтелектуальної
	власності»
9.	Постанова Кабінету Міністрів	13.10.2000 р. №1555;
	України «Про затвердження	зі змінами, внесеними згідно
	положень з питань	з Постановою KM № 369
	розповсюдження примірників	від 24.03.2004 р.
	аудіовізуальних творів
	та фонограм»
10.	Постанова Кабінету Міністрів	27.12.2001р. № 1756
	України «Про державну
	реєстрацію авторського права
	і договорів, які стосуються права
	автора на твір»
11.	Постанова Кабінету Міністрів	04.07.2002 р. № 925;
	України «Про затвердження	зі змінами, внесеними згідно
	Порядку надання, зберігання	з Постановою KM № 9 від 14.01.2004 р.
	та видачі примірників дисків
	для лазерних систем зчитування»
12.	Постанова Кабінету Міністрів	18.01.2003 р. №72
	України «Про затвердження
	мінімальних ставок винагороди
	(роялті) за використання об'єктів
	авторського права і суміжних
	прав»
13.	Постанова Кабінету Міністрів	18.01.2003 р. №71;
	України «Про затвердження	зі змінами, внесеними згідно
	розміру винагороди (роялті)	з Постановою KM № 429
	за використання опублікованих	від 08.06.2005 р.
	з комерційною метою фонограм і
	відеограм та порядку їх виплати»
14.	Указ Президента України	07.06.2000 р. № 773/2000;
	«Про Міністерство освіти і науки	зі змінами, внесеними згідно
	України»	з Постановою KM № 280/2004
		від 05.03.2004 р.
15.	Положення про Апеляційну	28.01.2002 р. №47;
	палату Державного департаменту	наказ втратив чинність
	інтелектуальної власності,	на підставі Наказу МОН України № 622
	затверджене наказом Міністерства	від 15.09.2003 р.
	освіти і науки України
		679

Додатки

№ п/п	Названормативно-правовогоакта	Дата прийняття і номер акта
16.	Порядок обліку організацій	08.02.2002 р. №81;
	колективного управління,	наказ втратив чинність на підставі
	затверджений наказом	Наказу МОН № 311 від 21.05.2003 р.
	Міністерства освіти і науки
	України
17.	Ліцензійні умови провадження	03.08.2002 р. №71/382
	господарської діяльності
	з виробництва дисків для лазерних
	систем зчитування, затверджені
	спільним наказом Державного
	комітету України з питань
	регуляторної політики і
	підприємництва та Міністерства
	освіти і науки України
18.	Порядок контролю за	21.02.2003 р. № 12/93
	додержанням Ліцензійних умов
	провадження господарської
	діяльності з виробництва дисків
	для лазерних систем зчитування,
	затверджений спільним наказом
	Державного комітету України
	з питань регуляторної політики
	і підприємництва та Міністерства
	освіти і науки України
19	Порядок застосування	28.10.2002 р. №619
	фінансових санкцій до суб'єктів
	господарювання за порушення
	вимог Закону України
	«Про особливості державного
	регулювання діяльності суб'єктів
	господарювання, пов'язаної
	з виробництвом, експортом,
	імпортом дисків для лазерних
	систем зчитування», затверджений
	наказом Міністерства освіти
	і науки України

Додатки

2. Нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав

на об'єкти промислової власності

№ п/п	Названормативно-правовогоакта	Дата прийняття і номер акта
1.	Закон України	15.12.1993 р. №3687-ХІІ;
	«Про охорону прав на винаходи	в редакції Закону України
	і корисні моделі»	від 01.06.2000 р. № 1771-ІН
		з подальшими змінами та доповненнями
2.	Закон України	15.12.1993 р. №3688-ХІІ;
	«Про охорону прав на промислові	в редакції Закону України
	зразки»	від 25.06.2003 р. №850-15
		з подальшими змінами та доповненнями
3.	Закон України	15.12.1993 р. № 3689-ХІІ; в редакції
	«Про охорону прав на знаки	Закону України від 25.06.2003 р. № 850-15
	для товарів і послуг»	з подальшими змінами та доповненнями
4.	Закон України	21.04.1993 р. №3116-ХІІ; в
	«Про охорону прав	редакції Закону України від
	на сорти рослин»	17.01.2002 р. №2986-111
5.	Закон України	25.06.1993 р. № 3322-ХІІ; в редакції
	«Про науково-технічну	Закону України від 06.01.2004 р.
	інформацію»	№ 1294-IV з подальшими змінами
		та доповненнями
6.	Закон України «Про лікарські	04.04.1996 р. № 123/96-ВР;
	засоби»	в редакції Закону України
		від 17.02.2006 р. №3370-15
		з подальшими змінами та доповненнями
7.	Закон України	07.06.1996 р. №236/96-ВР;
	«Про захист від недобросовісної	в редакції Закону України
	конкуренції»	від 11.06.2003 р. №762-15
		з подальшими змінами та доповненнями
8.	Закон України	03.07.1996 р. №270/96-ВР;
	«Про рекламу»	в редакції Закону України
		від 11.07.2003 p. № 1121-IV
		з подальшими змінами та доповненнями
9.	Закон України	16.06.1999 р. №752-XIV;
	«Про охорону прав на зазначення	зі змінами та доповненнями. Остання
	походження товарів»	редакція на підставі Закону № 850-15
		від 25.06.2003 р.
10.	Закон України «Про охорону прав	05.11.1997 р. №621/97-ВР; зі
	на топографії інтегральних	змінами та доповненнями.
	мікросхем» (зі змінами	Остання редакція
	та доповненнями)	на підставі Закону № 850-15
		від 25.06.2003 р.

680

Додатки

№ п/п	Названормативно-правовогоакта	Датаприйняттяіномеракта
11.	Постанова Кабінету Міністрів	19.08.2002 р.№ 1183;
	України «Про заходи щодо	зі змінами та доповненнями.
	реалізації Закону України	Остання редакція на підставі Постанови
	«Про охорону прав на сорти	№ 121-2003-п від 29.01.2003 р.
	рослин» (зі змінами
	та доповненнями)
12.	Постанова Кабінету Міністрів	15.05.2003 р. №686
	України «Про затвердження
	Положення про Державний реєстр
	сортів рослин, придатних
	для поширення в Україні»
13.	Постанова Кабінету Міністрів	11.07.1994 р. №473
	України «Про порядок виплати
	винагороди авторам винаходів
	і промислових зразків,
	що охороняються чинними
	на території України свідоцтвами
	СРСР»
14.	Постанова Кабінету Міністрів	29.07.1994 р. №516;
	України «Про порядок надання	втратила чинність на підставі
	дозволу на виконання	Постанови № 8-2004-п від 14.01.2004 р.
	запатентованого винаходу
	(корисної моделі)
	чи запатентованого промислового
	зразка без згоди власника патенту,
	але з виплатою йому відповідної
	компенсації»
15.	Постанова Кабінету Міністрів	10.08.1994 р. №545;
	України «Про затвердження	у редакції постанови Кабінету Міністрів
	Положення про представників	України від 27.08.1997 р. № 938
	у справах інтелектуальної	зі змінами, внесеними згідно
	власності (патентних повірених)»	з Постановою KM № 121 від 29.01.2003 р.
16.	Постанова Кабінету Міністрів	22.05.2001 р. № 543;
	України «Про затвердження	втратила чинність
	Положення про порядок сплати
	зборів за дії, пов'язані з охороною
	прав на об'єкти інтелектуальної
	власності»
17.	Постанова Кабінету Міністрів	12.10.1994 р. №705
	України «Про державну систему
	депонування штамів
	мікроорганізмів»
18.	Розпорядження Кабінету	23.04.2001 р. № 149-р;
	Міністрів України «Про	зі змінами, внесеними на підставі
	спеціально уповноважені органи	Постанови КМ № 754-2006-п
	для визначення та контролю	від 25.05.2006 р.
	особливих властивостей та інших
	характеристик товарів»
	(зі змінами та доповненнями)

		Додатки
№ п/п	Названормативно-правовогоакта	Дата прийняття і номер акта
19.	Правила складання і подання	28.07.1995 р. №116;
	заявки на видачу свідоцтва	зі змінами та доповненнями, внесеними
	України на знак для товарів	згідно з Наказом № 0416-97 від
	і послуг, затверджені наказом	20.08.1997 р.
	Державного патентного відомства
	України
20.	Положення про перелік видових	12.12.2000 р. №583
	назв товарів, затверджене наказом
	Міністерства освіти і науки
	України
21.	Правила складання, подання	17.08.2001 р. № 598;
	та проведення експертизи заявки	зі змінами, внесеними
	на реєстрацію кваліфікованого	на підставі Наказу № 0960-05
	зазначення походження товару	від 11.09.2005 р.
	та/або права на використання
	зареєстрованого кваліфікованого
	зазначення походження товару,
	затверджені наказом Міністерства
	освіти і науки України
22.	Положення про Державний реєстр	13.12.2001р. №798;
	України назв місць походження	зі змінами, внесеними
	та географічних зазначень	на підставі Наказу № 101-06
	походження товарів і прав на	від 08.09.2006 р.
	використання зареєстрованих
	кваліфікованих зазначень
	походження товарів, затверджене
	наказом Міністерства освіти
	і науки України
23.	Положення про Державний реєстр	30.08.1994 р. №95;
	представників у справах	зі змінами, внесеними Наказом МОН
	інтелектуальної власності,	від 16.08.2000 р. №391
	затверджене наказом Міністерства
	освіти і науки України
24.	Правила складання і подання	22.01.2001 р. № 22;
	заявки на винахід та заявки	зі змінами, внесеними Наказом МОН
	на корисну модель, затверджені	від 14.04.2005 р. № 223
	наказом Міністерства освіти
	і науки України
25.	Правила розгляду заявки	15.03.2002 р. №197
	на винахід та заявки на корисну
	модель, затверджені наказом
	Міністерства освіти і науки
	України
26.	Правила складання та подання	18.02.2002 р. № ПО;
	заявки на промисловий зразок,	зі змінами, внесеними Наказом МОН
	затверджені наказом Міністерства	від 11.01.2006 р. №5
	освіти і науки України

682

683

Додатки

№ п/п	Названормативно-правовогоакта	Датаприйняттяі номеракта
27.	Правила розгляду заявки	18.03.2002 р. №198
	на промисловий зразок,
	затверджені наказом Міністерства
	освіти і науки України
28.	Правила складання, подання та	18.04.2002 р. №260
	розгляду заявки на реєстрацію
	топографії інтегральної
	мікросхеми, затверджені наказом
	Міністерства освіти і науки України
29.	Правила складання та подання	03.09.2002 р. № 249
	заявки на сорт, затверджені
	наказом Міністерства аграрної
	політики України
ЗО.	Інструкція про подання, розгляд,	16.07.2001р. №521;
	публікацію та внесення до реєстру	зі змінами, внесеними Наказом МОН
	відомостей про передачу права	від 13.10.2003 р. № 688
	власності на винахід (корисну
	модель) та видачу ліцензії
	на використання винаходу
	(корисної моделі), затверджена
	наказом Міністерства освіти
	і науки України
31.	Інструкція про подання, розгляд,	03.08.2001 р. № 574;
	публікацію та внесення до реєстру	зі змінами, внесеними Наказом МОН
	відомостей про передачу права	від 14.10.2003 р. №695
	власності на промисловий зразок
	та видачу ліцензії на використання
	промислового зразка, затверджена
	наказом Міністерства освіти
	і науки України
32.	Інструкція про подання, розгляд,	03.08.2001 р. № 576;
	публікацію та внесення до	зі змінами, внесеними Наказом МОН
	реєстрів відомостей про передачу	від 14.10.2003 р. №694
	права власності на знак для
	товарів і послуг та видачу ліцензії
	на використання знака
	(міжнародного знака) для товарів
	і послуг, затверджена наказом
	Міністерства освіти і науки
	України (зі змінами
	та доповненнями)
33.	Інструкція про подання, розгляд,	03.08.2001 р. № 577;
	публікацію та внесення до реєстру	зі змінами, внесеними Наказом МОН
	відомостей про передачу права	від 22.10.2003 р. №704
	власності на топографію
	інтегральної мікросхеми та видачу
	ліцензії на використання
	топографії інтегральної
	мікросхеми, затверджена наказом
	Міністерства освіти і науки України

Додатки

3.Міжнародні конвенції, угоди та договори

3.1.Авторське право і суміжні права

№ п/п	Названормативно-правовогоакта	ДатаприєднанняУкраїною,
		набрання чинності
1.	Бернська конвенція про охорону	Дата приєднання 31.05.1995 р.
	літературних і художніх творів	(на підставі Закону № 189/95
		від 31.05.1995 p.). Чинний - з 25.10.1995 р.
2.	Всесвітня конвенція про авторське	Дата ратифікації — 23.12.1993 p.,
	право	набрання чинності — 03.11.1995 р.
3.	Договір ВОІВ про авторське право	Дата приєднання 20.09.2001 p.,
		дата ратифікації — 23.12.1993 p.,
		набрання чинності — 03.11.1995 р.
4.	Міжнародна конвенція про	Дата приєднання — 20.09.2001 р.
	охорону прав виконавців,
	виробників фонограм і організацій
	мовлення (Римська конвенція)
5.	Конвенція про охорону інтересів	Дата приєднання — 15.06.1999 p.,
	виробників фонограм	набрання чинності — 16.08.1999 р.
	від незаконного відтворення їх
	фонограм
	(Конвенція по фонограмам)
6.	Договір Всесвітньої організації	Дата приєднання — 20.09.2001 р.
	інтелектуальної власності
	про виконання і фонограми

684

685