systema-zemlerobstva-no-till

Рис. 3.3. Щільність стеблистою ріпаку на суглинистому ґрунті залежно від норми і виду азотного добрива, внесеного стрічковим

способом збоку з і без уреазного інгібітору (S.Grant – неопубліковані дані)

Дозрівання культур також може затриматися, що призведе до збільшення ризику пошкодження культури від осінніх приморозків. Також може знизитися якість урожаю культури. Якщо існує високий рівень ризику, краще використати інший метод внесення добрив, наприклад, в міжряддя або стрічкове внесення перед сівбою чи використати менш агресивний вид добрив.

Використання уреазних інгібіторів може допомогти зменшити ризик пошкодження насіння як від КАС, так і від сечовини (мал. 3.3). Уреазний інгібітор сповільнює конверсію сечовини в амоній, зменшує його концентрацію біля насінини, яка проростає.

3.5.1.3 Внесення добрив після сівби

В умовах західної Канади внесення азоту до або під час сівби є однією з найефективніших технологій. Проте, точне визначення потреби культури в азоті ускладнюється в умовах, коли рівень вологості ґрунту і потенціал урожаю сильно варіюють по роках. Виробничники мусять вносити низькі норми азотних добрив, якщо на час сівби запас вологи в

181

ґрунті низький. При достатній вологості ґрунту потенціал урожаю підвищуються. За таких обставин необхідно додатково вносити азот.

Відстрочене або роздільне внесення азоту можна використовувати як стратегію зниження ризику неефективного використання азотних добрив. Роздільне внесення може не забезпечити більш високого врожаю, ніж внесення азоту перед або одночасне з сівбою, але це дає виробникові витратити азотні добрива у відповідності до кліматичних умов конкретного року, щоб окупити інвестиції, вкладені в азот.

Внесення добрив на поверхню після сівби буде зв'язано із тими ж проблемами, що і внесення на поверхню перед сівбою, тому види добрив, в яких азот знаходиться у формі нітрату, будуть ефективнішими, ніж ті, в яких він міститься у формі амонію або сечовини. У системі землеробства No till, де на поверхні ґрунту знаходиться велика кількість рослинних решток, втрати азоту через процес іммобілізації або випаровування можуть бути значними. Тому внесення розчину азотних добрив методом обприскування або внесення за допомогою култера може мати більший успіх, ніж розкидання сухих добрив (рис. 3.4).

Азотне добриво у вигляді КАС добре адаптоване для внесення після сівби. Його можна вносити стрічковим крупно краплинним обприскуванням або заробляти в ґрунт за допомогою култера після сходів культури.

Рис. 3.4. Вплив часу внесення 60 кг/га азоту у вигляді КАС на урожай ячменю (Grant and Bailey)

182

У ідеалі азот потрібно вносити на зернових до або у фазу 3 5 листочків, а на ріпаку до виходу в стрілку. Оскільки несприятливі погодні умови можуть затримати внесення азотних добрив після сівби, якусь частину їх доцільно вносити при сівбі, якщо рівень доступного азоту в ґрунті низький.

Відомо, що в посушливих умовах користь від внесення азотних добрив розкидним способом невелика. Планувати внесення азотних добрив розкидним способом найбільш доцільно при високій вірогідності випадання опадів після їх внесення. За таких умов рослини мають більше шансів поглинути внесений азот, який з водою опадів надходитиме в кореневу зону. Разом з тим, в регіонах з високою кількістю опадів, можливі суттєві втрати азоту з добрив внаслідок його вимивання з кореневмісного шару та процесу денітрифікації.

Таким чином, будь який спосіб внесення азотних добрив має свої переваги і недоліки, які неоднаково проявляються в регіонах з різними ґрунтово кліматичними умовами.

Рис. 3.5. Вплив способу внесення азотних добрив на урожай ячменю (Grant and Bailey)

При розробці оптимальної системи внесення добрив для конкретних умов, необхідно розрахувати норму внесення, врахувати вартість і доступність устаткування, дію та ефективність обраного виду

183

добрив на ґрунт та культуру, яка вирощується, якість насіннєвого ложе, рівень вологозабезпечення. Ідеальної «найкращої» системи регулювання азотного режиму не існує, все визначається і залежить від наявних обмежуючи факторів в конкретному господарстві.

3.5.1.4 Внесення фосфору

На більшості типів ґрунтів за традиційної технології обробітку ґрунту і відсутності стоку, фосфор можна застосовувати поверхнево тривалий період часу. За цих умов, як правило, всі поживні речовини будуть ефективно використані внаслідок їх загортанні в ґрунт.

Проте, за системи землеробства No till такий спосіб внесення може мати певні проблеми, особливо при наявності значного шару рослинних решток на поверхні ґрунту.

При внесенні фосфорних добрив в ґрунт більша їх частина переходить у форми, які малодоступні для рослин. Отже, рухомість фосфору в ґрунті мінімальна і він досягає коріння в основному шляхом дифузії, а це тривалий процес. Виходячи з цього, фосфор необхідно вносити максимально наближено до кореневої системи, що можна досягти припосівним способом його внесення.

В системі землеробства No till особливо важливо довести вміст фосфору в ґрунті до кількості, за якої рівень його наявності оцінюється як високий або дуже високий. Це дозволить в майбутньому різко зменшити норми внесення фосфорних добрив (лише на компенсацію його виносу з урожаєм попередника).

Така загальна стратегія регулювання фосфорного режиму ґрунту дозволяє оптимізувати рівень врожайності культур та економічну доцільність використання фосфорних добрив, як в посушливі, так і вологі роки. Прогнозованого результату можна досягти завдяки разовому внесенню великої кількості фосфорних добрив в розрахунку на кілька років або щорічним їх внесенням до досягнення високого вмісту фосфору в ґрунті.

На відміну від азоту, рухомість якого підвищується як тільки він перетворюється в нітратну форму, фосфор відносно мало рухомий у ґрунті, тому він залишається в зоні внесеного фосфорного добрива. У системі землеробства No till, коли перемішування ґрунту відсутнє, це може призвести до його накопичення в верхньому шарі ґрунту.

184

За умов вирощування культур з широкими міжряддями і внесенні стрічковим способом фосфорних добрив, його концентрація в стрічці завжди вища, ніж в міжряддях. Це потрібно враховувати при відборі зразків ґрунту, для отримання достовірних результатів аналізу.

При внесенні фосфорних добрив стрічковим способом знижується швидкість його реакцій в ґрунтовому розчині з утворенням важкорозчинних фосфатів, а отже добриво залишається в доступній для рослин формі триваліший термін. При цьому наявність стрічки з підвищеним вмістом фосфору не затримує, а навпаки, сприяє інтенсивному росту кореневої системи рослин. Проте, основна проблема при цьому полягає в тому, що при пересиханні шару ґрунту, де внесені фосфорні добрива, вони можуть стати недоступними для рослин. Для цього найбільш оптимально вносити фосфорні добрива при сівбі на глибину не менше, ніж глибина загортання насіння, щоб уникнути дефіциту фосфору на початку вегетації культури.

Відмова від механічного обробітку ґрунту призводить до певного зниження температури ґрунту весною та підвищення його щільності. В цих умовах проростки культурних рослин можуть бути недостатньо забезпечені фосфором.

При низькому рівні вмісту фосфору в ґрунті позитивну роль в забезпеченні цим елементом рослин може відігравати мікориза на їх кореневій системі, яка сприяє рослинам в покращенні фосфорного живлення рослин, особливо на початку вегетаційного періоду.

Таблиця 3.12. Концентрація фосфору в тканинах льону на 5 му тижні вегетації залежно від норми внесення фосфору під культуру, попередника і технології обробітку

Норми внесення					Попередники
фосфору (P), кг/га д.р.				ріпак			Пшениця
2000р.		1999р.	Тради	No till	Серед	Тради	No till	Серед
			ційна		нє	ційна		нє
0		0	0,46	0,38	0,42	0,48	0,49	0,48
0		25	0,45	0,43	0,44	0,5	0,49	0,49
0		50	0,47	0,46	0,47	0,48	0,48	0,48
Середнє 0 P			0,46	0,42	0,44	0,48	0,49	0,49
25		0	0,45	0,45	0,45	0,5	0,48	0,49
25		25	0,48	0,46	0,47	0,52	0,51	0,51

185

25		50	0,5	0,46	0,48	0,53	0,54	0,53
Середнє 25 P			0,48	0,45	0,47	0,52	0,51	0,51
Середнє по P			0,47	0,44	0,45	0,5	0,5	0,5

Про це свідчать, наприклад, результати досліджень Miller (2000) Bittman et al. (1998), які показали, що за традиційної технології обробітку ґрунту знищується міцелій грибів мікоризи, а в системі землеробства No till, як рівень присутності його, так і вплив на культуру різко зростає за рахунок відсутності механічного впливу на ґрунт.

Міцелій не гине протягом тривалого зимового періоду, а отже може отримувати фосфор з ґрунту і забезпечувати ним культурні рослини, як тільки утворить симбіоз з їх кореневою системою, що розвивається навесні. Фосфор, яким забезпечує мікориза рослину в перші 4 6 тижні вегетації, має великий вплив на ріст, розвиток і кінцевий урожай (Grant et al. 2001).

Мікориза добре розвивається не на всіх культурах. Дуже погано розвивається мікориза на ріпаку, тому після цієї культури варто збільшити норму внесення фосфорних добрив.

Таким чином, як система обробітку, так і послідовність чергування культур у сівозміні можуть суттєво вплинути на реакцію культури при внесення фосфорних добрив.

3.5.1.5 Калій і сірка

Рух калію в ґрунті набагато інтенсивніший ніж фосфору, але набагато менший, ніж нітратного азоту. Йони калію утримуються на від’ємно заряджених частинках глини і органічної речовини ґрунту. Дефіцит калію може виникнути при низьких температурах та перепадах вологості ґрунту. Найпоширеніше калійне добриво КCl (хлорид калію, N P K – 0 0 62) може бути особливо корисним при наявності дефіциту хлору в ґрунті.

На такий елемент, як сірка, зазвичай не звертають належної уваги, хоча він цього вартий. Ґрунтові тести на сірку сьогодні не достатньо надійні і за ними не можливо точно визначити потребу внесення цього елементу. Більш надійним є визначення сіркового дефіциту за відповідними симптомами безпосередньо на культурних рослинах.

186

3.5.1.6 Кальцій, магній, цинк

Мікроелементи часто є обмежуючим фактором отримання запланованого рівня урожайності культур. При невисоких планових рівнях урожайності ці мікроелементи у більшості випадків не є обмежуючим фактором на зернових колосових культурах.

Разом з тим, цинку (Zn) може не вистачати для кукурудзи, особливо на ґрунтах з високим вмістом карбонату кальцію та фосфору. Піщані ґрунти часто бувають бідними на цинк. Нерідко дефіцит цинку для озимої пшениці та інших зернових культур може спостерігатися на фоні високого вмісту фосфору в ґрунті. Інші мікроелементи такі, як марганець, мідь, молібден та бор рідко бувають у дефіциті для сільськогосподарських культур.

Нестача мікроелементів у ґрунті є причиною зниження швидкості й узгодженості обмінних процесів в організмі рослин, що може призвести до захворювань і навіть стати причиною їх загибелі. Зрештою рослини не реалізують своїх можливостей і дають низький і не завжди якісний врожай.

Останнім часом усе більшого поширення набуває листкове внесення мікроелементів у критичні періоди розвитку рослин – періоди найбільшої потреби в них.

Позакореневим живленням називають внесення добрив, завдяки яким рослини отримують поживні речовини не через коріння, а через листя і стебла. Такий спосіб живлення здійснюється шляхом обприскування рослин розчинами, які містять поживні речовини. Необхідність позакореневого живлення обумовлена тим, що в другій половині вегетації вносити добрива в ґрунт неможливо за рахунок високого суцільного травостою. Крім того, в цей період вегетації часто в ґрунті є недостатня кількість вологи, що призводить до зниження або навіть припинення використання поживних елементів з ґрунту.

Останні наукові дослідження доводять, що найбільш активними і доступними для рослин є мікроелементи у формі комплексонатів (хелатів) металів, де елемент живлення перебуває у напіворганічній формі.

Виявлено позитивний ефект позакореневого внесення макро та мікроелементів у комплексі із засобами захисту рослин, що виключає потребу в додатковому застосуванні обприскувачів для їх внесення.

Кожна гривня, витрачена на застосування мікродобрив, забезпечує

187

одержання чистого прибутку в залежності від культури від 4 до 50 і більше гривень.

При застосуванні комплексних добрив для позакореневого підживлення урожайність підвищується на 10 30% та значно покращуються його якісні та органолептичні властивості, за умови достатнього вмісту основних елементів живлення (N P K) в ґрунті.

Позакореневе підживлення повинно бути прийняте як обов’язковий агрозахід в системі інших заходів, які спрямовані на підвищення врожаю.

3.5.1.7 Хлор

Дефіцит даного елементу для зернових колосових (пшениці та ячменю) зустрічається не так часто, але для точної відповіді на дане питання необхідно мати результати аналізу ґрунту.

Основна користь від застосування хлорних добрив часто проявляється у пригніченні збудників хвороб пшениці та ячменю.

3.6 Система захисту сільськогосподарських культур від бур’янів, шкідників та збудників хвороб

Проблема бур’янів, шкідників та збудників хвороб була чи не найбільш актуальною ще з часів виникнення землеробства і залишається такою до теперішнього часу.

Добре відомою істиною є те, що без вирішення питання захисту посівів сільськогосподарських культур від шкодочинних організмів жодна система землеробства не буде життєздатною.

До шкідливих організмів відносяться шкідники, збудники хвороб сільськогосподарських культур та бур’яни (ДСТУ 4756:2007)

3.6.1Контроль бур’янів

На сучасному етапі розвитку систем землеробства, найбільш перспективними є інтегровані системи захисту рослин. Такі системи передбачають поєднання запобіжних, винищувальних і спеціальних заходів.

Запобіжними заходами вважають такі, що не допускають занесення на поля насіння бур’янів чи їх вегетативних органів розмноження. Винищувальними заходами є механічні, фізичні, хімічні, біологічні. Їх застосування передбачає припинення життєздатності

188

рослин. Спеціальні заходи – це фітоценотичні, екологічні та організаційні

(ДСТУ 6070:2008).

Змістовною базою для розробки інтегрованої системи контролю бур’янів в посівах сільськогосподарських культур повинні слугувати такі основні заходи чи їх поєднання:

механічні запобіжні (очищення посівного матеріалу, своєчасна сівба і якісне збирання врожаю на низькому зрізі рослин сільськогосподарських культур, правильне зберігання та приготування гною, систематичне скошування бур’янів до їх цвітіння біля доріг, меж, лісосмуг, зрошувальних каналів та на інших необроблюваних землях, застосування прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур);

біологічне пригнічення – максимальне використання здатності сільськогосподарських культур пригнічувати бур’яни при чергуванні високо конкурентноздатних по відношенню до бур’янів культур, таких як озиме жито, озима пшениця, озимий ячмінь, тритікале, ріпак з слабо конкурентноздатними (до середньо конкурентноздатних видів відносяться ярий ячмінь, овес, соняшник, кукурудза, люпин; слабо конкурентноздатним – яра пшениця, зернобобові, льон);

система управління рослинними рештками;

науково обґрунтоване чергування культур;

структура посівних площ (видова різноманітність культур з урахуванням нормативної періодичності повернення культур на те саме поле);

строки, способи сівби, норми висіву та удобрення (оптимальні строки сівби культури, оптимальна глибина загортання насіння, оптимальна густота стеблостою культури, обґрунтована система удобрення);

технологія No till (мінімальне порушення ґрунту);

хімічні заходи контролю забур’яненості посівів (застосування гербіцидів суцільної та селективної дії);

біологічні заходи.

Концептуальний підхід контролю бур’янів за тієї чи іншої системи землеробства полягає в тому, що група багаторічних бур’янів є найбільш шкодочинна, але від них можна повністю очистити поля за кілька років, якщо вірно обрана тактика і заходи їх контролю.

189

Однорічні бур’яни є менш небезпечними, але зважаючи на те, що вони розмножуються насінням, системою заходів можна лише зменшити рівень їх присутності на полі, проте неможливо повністю очистити від них поле.

В системі контролю однорічних бур’янів акцент слід робити на використанні заходів, які будуть певною мірою впливати на динаміку популяцій бур’янів насіннєвого способу розмноження:

зменшення кількості сходів бур’янів;

зменшення кількості насіння бур’янів під впливом природних факторів;

зменшення формування життєздатного насіння бур’янами.

При використанні і повній довготривалій реалізації підходу, який базується на знанні динаміки популяції бур’янів, можливе зменшення використання гербіцидів на 50% у порівнянні з початковим періодом запровадженнясистемиземлеробстваNo till.

Рис. 3.6. Забур’яненість посівів за технології No till при відсутності нового надходження насіння, шт./м2. Skora Neto (IAPAR), 1994

190