systema-zemlerobstva-no-till

площ полів, то їх середній розмір може бути значно більшим у порівнянні з полями сівозмін традиційних систем землеробства. Зумовлено це необхідністю раціонального, найбільш ефективного використання переваг сучасної широкозахватної високопродуктивної техніки, яка планується для використання в разі запровадження такої системи землеробства.

Широкозахватні швидкісні посівні комплекси для прямої сівби з подачею насіння до сошників повітрям, які мають денну продуктивність в 250 300 га, не можуть бути ефективно використані у сівозмінах з типовим традиційним середнім розміром поля в 50 90 га. Доводиться робити кілька переїздів на протязі дня з поля на поле. Якщо ці поля розміщені в різних місцях і розташовані на досить значній відстані одне від одного, то це призводить до різкого зниження продуктивності роботи широкозахватних агрегатів.

У таких випадках доцільно організувати одну або кілька сівозмін в господарстві з таким розрахунком, щоб середній розмір поля був кратним денній продуктивності наявних та передбачуваних для господарства на майбутнє посівних комплексів. Як свідчить досвід господарств, які перейшли на систему землеробства No till з застосуванням широкозахватних посівних комплексів, середній розмір поля може складати від 300 до 700 га.

При використанні сівалок прямої сівби з традиційними висівними апаратами і шириною захвату в 3 4 метри потреби в проведенні нової організації території з реорганізацією сівозмін в господарстві не виникає. В цьому випадку прийнятними будуть існуючі середні розміри полів.

Земельні ділянки, які мають схил в 3 5 градусів, у системі землеробства No till можна вводити в польові сівозміни з вирощуванням на них просапних культур таких як кукурудза та соняшник.

3.2 Структура посівних площ та раціональна система сівозмін

Стрижнем кожної системи землеробства є ланка науково обґрунтованої системи сівозмін, які базуються на раціональній структурі посівних площ.

На необхідність чергування культур вказував ще в свій час римський діяч Колумела. На його думку беззмінне вирощування

141

культури призводить до отруєння ґрунту і рослин. А за словами іншого римського діяча Вергілія «…змінюючи плоди поля віддаються спокоєві».

Багато вчених в зв’язку з цим намагалися теоретично обґрунтувати необхідність чергування культур, опираючись при цьому на окремі конкретні причини. Відомі швейцарські ботаніки Пірам і Альфонс (батько й син) Декандолі запропонували токсичну теорію в основу якої взяли той факт, що рослини виділяють в ґрунт речовини шкідливі для них самих і є не шкідливими для інших рослин. Наявність цих виділень, які вони називали токсинами, розглядалась як основна причина необхідності чергування культур. Звідси і походить назва самої теорії.

Дещо пізніше необхідність чергування культур ґрунтувалась на теорії живлення рослин. Теорія мінерального живлення рослин (хімічна теорія) Ю.Лібіха обґрунтовувала щорічну зміну культур на полі винятково з хімічного боку. За беззмінного вирощування культур відбувається однобічне використання поживи з ґрунту, тоді як у сівозміні всі елементи живлення використовуються більш рівномірно як у кількісному співвідношенні, так і з різних шарів ґрунту.

З точки зору гумусової теорії, запропонованої в різний час І.Комовим та німецьким вченим А.Теєром, різні рослини споживають гумус або ґрунтовий перегній в неоднакових кількостях, що залежить від видового складу культур. Вважалося, що одні культури сприяють збагаченню ґрунту гумусом за рахунок меншого його використання і більшої кількості рослинних решток, які залишаються після них. Інші культури, навпаки, призводять до зменшення кількості гумусу внаслідок більшого споживання і меншої кількості органічних рослинних решток. Помилковим в цій теорії було твердження про здатність рослин живитися безпосередньо гумусом, а не елементами, які вивільняються внаслідок мінералізації органічної речовини ґрунту.

Російські вчені П.Костичев, В.Докучаєв і В.Вільямс в основу необхідності чергування культур у сівозміні поклали структурну теорію. Вони вважали, що в природних умовах добрі фізичні показники ґрунту, а особливо його структура, формуються під впливом багаторічної рослинності, тому у сівозміні необхідне чергування культур, які сприяють формуванню цінної структури (багаторічні трави) з культурами, що погіршують її (однорічні культури). Проте, автори переоцінювали роль структури ґрунту, як одного з показників родючості ґрунту, за

142

відношенням до інших, не менш важливих. У цьому полягала помилковість поглядів цих авторів.

Всі вище зазначені причини необхідності чергування культур, що покладені в основу токсичної, хімічної, гумусової та структурної теорій, мають право на існування. Проте, недоліком їх є те, що в основу береться якийсь фактор, хай навіть один з найголовніших, відірвано від інших.

Д.М.Прянішніков підійшов до цієї проблеми комплексно з урахуванням всіх причин, що викликають необхідність чергування культур, об’єднавши їх в чотири групи: причини фізичного, хімічного, біологічного та економічного порядку.

Причини фізичного порядку (фізичні основи) відображають вплив чергування культур на водно фізичні показники ґрунту. Лише за науково обґрунтованого чергування культур поліпшується фізичний стан ґрунтів, його структура, водний та повітряний режими.

Причини хімічного порядку (хімічні основи) мотивують чергування культур поліпшенням умов живлення рослин завдяки раціональному використанню всіх елементів живлення з усіх шарів ґрунту.

Біологічні причини (біологічні основи) пов’язані з впливом правильного чергування культур на зменшення шкодочинності від бур’янів, шкідників, збудників хвороб.

Організаційно господарське значення сівозміни (економічні основи) полягає в більш рівномірному та раціональному використанні машино тракторного парку, трудових ресурсів впродовж вегетаційного сезону. Це стосується також матеріальних і фінансових ресурсів. Як наслідок збільшується можливість більш високоякісно і в оптимальні строки виконувати всі технологічні операції пов’язані з вирощуванням сільськогосподарських культур. Все це в кінцевому результаті позитивно відображається на продуктивності сівозміни та системи землеробства в цілому.

На основі науково обґрунтованого плану землекористування з чітко визначеними площами і межами різних видів сільськогосподарських угідь (особливо ріллі) та врахування спеціалізації господарства розробляється структура посівних площ. При цьому не повинні залишатися поза увагою грунтово кліматичні умови конкретної природно сільськогосподарської зони. Об’єми контрактів, кількість і номенклатура сільськогосподарської продукції та власні потреби в ній

143

дають підставу землекористувачу для визначення набору культур та площ їх посіву з найбільш раціональним використанням землі.

Насамперед встановлюється оптимальне співвідношення між групами культур за їх господарським значенням (зернові, технічні, кормові, овочеві), що залежить від спеціалізації господарства, та впливом їх на показники родючості ґрунту. Саме це лягло в основу останніх рішень уряду про нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно сільськогосподарських регіонах. Добір культур проводять з урахуванням їх продуктивності та відповідності умовам вирощування.

Проте, виходячи з кон’юнктури ринку та господарських потреб, структура посівних площ може змінюватися і вдосконалюватися, тобто, одна культура замінюватися на іншу, корегуватися площі посіву культур.

Такі підходи в питаннях організації території землекористування та обґрунтування структури посівних площ і систем сівозмін застосовують при запровадженні будь якої системи землеробства. Проте, система землеробства No till у цих питаннях має деякі свої особливості.

По перше, не всі культури сьогодні можливо і доцільно вирощувати в сівозмінах за системи землеробства No till. До них слід віднести корене та бульбоплоди. Технологія вирощування таких культур пов’язана з обов’язковим застосуванням заходів механічного обробітку ґрунту завдяки яким відбувається глибоке та інтенсивне рихлення ґрунту. В своїй основі дана система землеробства цього не передбачає.

По друге, в структурі посівних площ за системи землеробства No till значне місце будуть займати озимі культури, ярі зернові колосові, кукурудза, соя, соняшник. Можлива присутність в структурі посівів і інших культур (гречки, проса, сорго, ріпаків озимого та ярого). Особливої уваги заслуговують проміжні (покривні) культури.

Відповідний набір культур буде мотивацією для проектування і запровадження короткоротаційних сівозмін. Кількість і розмір полів в них, як зазначалося раніше, залежатиме від наявності відповідної посівної техніки, рельєфу і коливатися від 3 до 5.

Порядок чергування культур у схемі сівозміни, його дотримання, цінність попередників є надзвичайно важливими елементами цієї ланки системи землеробства.

Кабінетом Міністрів України постановою №164 від 11 лютого 2010 року затверджені нормативи оптимального співвідношення культур у

144

сівозміні у різних природно кліматичних регіонах України. Цією постановою також унормовується допустима періодичність повернення культур на те саме поле. З окремих культур воно складає:

для озимого жита і ячменю, вівса, гречки – через один рік;

для пшениці озимої, картоплі, проса – через 2 роки;

для кукурудзи в сівозміні з вивідним полем – протягом двох трьох років підряд;

для багаторічних бобових трав, зернобобових культур (крім люпину), буряків цукрових і кормових, ріпаку озимого і ярого – через три роки;

для льону – через п`ять років;

для люпину, капусти – через шість років;

для соняшнику – через сім років;

для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) – через 1 10 років.

Уданій постанові відображені узагальнені науковцями України оптимально допустимі періоди повернення культур на попереднє поле у сівозмінах традиційних систем землеробства. Проте, не заперечним є те, що в системі землеробства No till вони будуть корегуватися шляхом скорочення або подовження оптимально допустимого періоду повернення. Наприклад, у сівозміні з високою потенційною засміченістю ґрунту насінням бур’янів бажано, щоб культури з однієї групи займали поле два роки поспіль. Це значно полегшить контроль рівня присутності польових видів бур'янів у посівах сільськогосподарських культур.

Усистемі землеробства No till сівозміна розглядається як засіб регулювання водно фізичних та агрохімічних властивостей ґрунту, фітосанітарного стану посівів. Вплив попередника набагато різноманітніший і тому підтвердженням може слугувати такий факт: насіння бур’янів, яке потрапило на поверхню ґрунту, перебуває в безпосередній близькості з рослинними рештками попередника, які також знаходяться на поверхні ґрунту в різній стадії розкладу. Продукти їх розкладу можуть справити на проростаюче насіння цих бур’янів більший вплив, ніж за традиційної системи землеробства, де побічна продукція видаляється з поля, а післяжнивні рештки загортаються в ґрунт на глибину орного шару. Такого ж впливу може зазнавати і насіння висіяної культури. Внаслідок роботи робочих органів сівалки сошника і култора, якщо ним обладнана сівалка, рослинні рештки можуть потрапити в зону розміщення насіння в насіннєвій борозенці.

145

В зв’язку з цим, в сівозмінах запроваджується інша система оцінки якості попередника. Серед чисельної кількості показників оцінки якості, які вона включає, найчастіше проводять її за такими основними критеріями:

-кількість і якість рослинних решток, які залишає культура на полі;

-тип кореневої системи та глибина її проникнення;

-належність культури до групи ранніх чи пізніх строків сівби (культури теплого та холодного періоду).

Поряд з загальноприйнятими для традиційних систем землеробства показників оцінки структури посівних площ та порядку чергування культур у сівозміні в системі землеробства No till найбільше зважають на два показника, які відображають її нову філософію. До них належать видовий набір культур в структурі посівних площ та

інтенсивність водоспоживання.

За показником видового різноманіття вирощуваних культур можна прогнозувати можливість контролю фітосанітарного стану агрофітоценозу фітоценотичним методом. Показники інтенсивності водоспоживання (одного з основних факторів життя рослин) дають можливість зробити оцінку про відповідність видового набору культур до природних екологічних водних ресурсів території.

В системі землеробства No till при розробці схеми чергування культур в сівозміні необхідно врахувати наступне:

-водоспоживання кожної культури;

-можливу максимальну висоту зрізу при збиранні врожаю відповідної культури, що дозволяє оцінити снігозатримуючу здатність рослинних решток, необхідність їх подрібнення та розподілу по поверхні ґрунту;

-дані про середньобагаторічну кількість опадів та їх розподіл по місяцях року;

-швидкість розкладу рослинних решток в конкретних ґрунтово кліматичних умовах;

-хвороботворні організми, які властиві для кожної культури;

-життєві цикли основних проблемних видів комах;

-фітотоксичність рослинних решток для наступних культур;

-список дозволених гербіцидів на кожній культурі;

-необхідність і можливість застосування ґрунтових гербіцидів;

146

-необхідний набір техніки для кожної культури;

-способи сівби культур сівозміни;

-строки посівних і збиральних робіт для кожної культури;

-попит на вироблену продукцію на ринку;

-потенційна прибутковість кожної культури;

-тип та глибина проникнення кореневої системи;

-належність культури до певної біологічної групи;

-конкурентноздатність культур до бур’янів.

Крім цих обов’язкових факторів необхідно врахувати цілий ряд специфічних факторів на рівні господарства. В господарстві «Агро союз», зі слів його керівників, при розробці сівозміни було враховано біля 40 факторів. Для зручності врахування їх розподілили на кілька груп:

1)інтенсивність сівозміни;

2)різноманіття культур;

3)захист рослин;

4)водоспоживання;

5)кількість післяжнивних решток;

6)навантаження на техніку;

7)віддаленість полів;

8)економічні показники та ін.

Вумовах ринкової економіки в системі землеробства No till неможливо розробити типові схеми чергування культур для певної природно кліматичної зони України. Вони мусять бути динамічними, але на випадок внесення необхідних змін у структуру чи введення нових культур це не повинно порушувати загальноприйняті правила чергування.

Принциповим положенням при проектуванні схем чергування культур є те, що кожне господарство обирає сівозміну, яка б максимально відповідала його природно економічним умовам. Проте необхідно зважати на окремі суттєві положення, які необхідно враховувати при розробці сівозміни:

-чергування однодольних та дводольних культур;

-чергування культур теплого (пізніх ярих) и холодного (озимих та ранніх ярих) періодів;

-можливий вплив попередника на наступну культуру (алелопатія чи синергізм).

147

Правильно складена сівозміна мусить функціонально забезпечувати наступне:

-зниження чисельності сходів бур’янів та пригнічення їх росту;

-зменшення ураження культур збудниками хвороб;

-оптимізація використання поживних речовин та вологи;

-рівномірне навантаження на техніку;

-підвищення рентабельності.

148

Таблиця 3.1. Властивості культур, які необхідно враховувати при плануванні сівозміни в системі землеробства No till*

			Рівень	Час	Критичний	Збір		Забезпечен
			водо					ня сніго
	Культура	Родина (тип)		сівби,	період водо	урожаю	Спосіб збирання
			споживан					затриман
			ня	місяць	споживання	, місяць		ня
	1	2	3	4	5	6	7	8
	Озима	Злакові	Низький				Пряме або роздільне	відмінне
	пшениця	(холодостійка)		09 10	10 06	06 07	збирання
	Яра	Злакові	Низький				Пряме або роздільне	добре/відм
	пшениця	(холодостійка)		03 04	06	07	збирання	інне
	Кукурудза	Злакові	Високий				Пряме комбайнування/вся	добре
		(теплолюбива)		04 05	07 08	09 10	культура
	Сорго	Злакові	Високий				Пряме або роздільне	відмінне
		(теплолюбива)		05	08	09 10	збирання
	Соя	Бобові	Високий				Пряме комбайнування на	незадовіл./
		(теплолюбива)		04 05	07 08	08 10	низькому зрізі	відсутнє
	Соняшник	Айстрові	Високий				Пряме комбайнування з	чудове/
		(теплолюбива)		04 05	07 08	09 10	високим зрізом	добре
	Просо	Злакові	Низький				Пряме комбайнування з	незадовіл./
		(теплолюбива)		05	07 08	09	високим зрізом	добре
	Льон	Льонові	Низький				Пряме або роздільне	незадовіл./
		(холодостійка)		04 05	06 07	08 09	збирання	добре
	Ячмінь	Злакові	Низький				Пряме або роздільне	добре/
		(холодостійка)		03 04	05 06	06 07	комбайнування	відмінне

149

	1	2	3	4	5	6	7	8
	Овес	Злакові	Низький				Пряме або роздільне	добре/
		(холодостійка)		03 04	05 06	06 07	комбайнування	відмінне
			Низький/П				Пряме або роздільне	відмінно/
	Горох	Бобові					комбайнування з низьким
		(холодостійка)	омірний	03 04	05 06	06 07	зрізом	добре
							Пряме або роздільне
	Нут	Бобові	Помірний				комбайнування з низьким	погано
		(теплолюбива)		04 05	06	08 09	зрізом
	Сочевиця	Бобові	Низький/П				Роздільне або пряме	незадовіл./
		(холодостійка)	омірний	03 04	06	07 08	комбайнування
	Люпин	Бобові	Помірний				Роздільне або пряме	незадовіл./
		(теплолюбива)		04 05	06	08	комбайнування	добре
	Картопля	Пасльонові	Високий					незадовіл.
		(холодостійка)		04 05	06 08	09 10	Підкопування
			Дуже				На зерно роздільне
	Люцерна	Бобові					збирання, суцільне	незадовіл.
			високий
		(холодостійка)		04 08	05 08	06 09	збирання зеленої маси

* Наведені дані є узагальненими і їх доцільно уточнювати для конкретних сортів і регіону.

150