systema-zemlerobstva-no-till

Рис. 2.14. Стерня озимої пшениці після збирання обчісуючою жаткою

Рис.2.15. Насіння пшениці розміщене в рослинних рештках

131

Соломанаповерхні ґрунту

Відсутністьсоломи

Рис. 2.16. Нерівномірність появи сходів бур’янів залежно від наявності рослинних решток

Рис. 2.17. Рослинні рештки сконцентровані в міжряддях

132

Рис. 2.18. Скупчення соломи

Рис. 2.19. Оптимальний вигляд поля після збирання зернових колосових культур

133

Рис. 2.20. Накопичення рослинних решток після трьох років застосування No till (Агро Союз, Дніпропетровська область)

Рис. 2.21. Незадовільний розподіл решток по ширині захвату жатки

134

На рисунках 2.22 2.27 наведені приклади розподілу рослинних решток за наступних умов (по John A. Smith, Scottsbluff and Vernon L. Hofman):

початкова кількість рослинних решток складає 734 кг/га;

ширина жатки комбайна – 9,1 м;

50% рослинних решток – це стерня, а 50% проходить через комбайн;

з об'єму рослинних решток, що проходять через комбайн, одну половину (50%) складає солома, другу – полова, яка проходить через решето першого очищення.

Таким чином, при частковому розкиданні соломи залишається скупчення рослинних решток, в основному, за рахунок нерозподіленої полови, що створює проблеми під час проведення наступних польових робіт, тому обов’язково потрібно, щоб комбайн розкидав по полю одночасно і солому і полову.

Неможливо здійснити повністю ідеально рівномірний розподіл рослинних решток комбайном по всій ширині жниварки. Це обумовлено багатьма чинниками, наприклад, шириною жниварки. Чим ширша жниварка, тим гірша рівномірність розподілу рослинних решток по її ширині. Причиною цього є не однакові аеродинамічні характеристики різних частин рослинних решток. Проте, навіть частковий розподіл необробленого матеріалу і полови, особливо при збиранні високого врожаю таких культур, як пшениця, за наявності широкої жниварки комбайна забезпечує можливість проведення надалі сівби сівалками прямого посіву без попереднього механічного обробітку ґрунту.

135

Рис.

Рис. 2.22. Розподіл надземної органічної маси на полі до збирання врожаю пшениці

Рис. 2.23. Розподіл рослинних решток після збирання врожаю і використання комбайна без розподілу соломи і полови (50% загального об'єму надземної рослинної маси пройшло через комбайн і 50% залишилося у вигляді стерні)

136

Рис. 2.24. Розподіл рослинних решток по ширині захвату жатки після збирання врожаю комбайном, який рівномірно розкидає солому на ширину більше 5,5 м, але не розподіляє полову (полова складає 50% рослинних решток, що проходять через комбайн)

Рис. 2.25. Близький до ідеального розподіл соломи і полови комбайном з розкидачем при ширині захвату жниварки 7,3 9,1 м

137

Рис. 2.26. Приклад поганого розподілу солом'яної січки комбайном із пристосуванням для розподілення соломи

Ширина розподілу, м

Рис. 2.27. Приклад дуже доброго розподілу солом'яної січки за допомогою пристосування для розподілення соломи

138

Розділ 3. Основні ланки системи землеробства

Кожна із систем землеробства, як правило, включає комплекс ланок або окремих їх елементів, спрямованість і інтенсивність прояву яких забезпечують характер і особливості системи. Основними ланками системи землеробства вважаються такі:

науково обґрунтована організація земельної території, яка передбачає порядок використання землі з запровадженням сівозмін та земель поза сівозмінами;

система механічного обробітку ґрунту (основного, передпосівного, післяпосівного);

система застосування різних видів добрив;

комплекс заходів захисту рослин від шкодочинних організмів (бур’янів, шкідників, збудників хвороб);

система насінництва та використання високопродуктивних сортів, гібридів і культур у відповідності з ґрунтово кліматичними умовами;

система протиерозійних заходів;

система меліоративних та культуртехнічних заходів (зрошення, осушення, хімічна меліорація, насадження лісосмуг);

система заходів захисту навколишнього середовища (ґрунтового середовища від забруднення, збереження життєздатності ґрунтової біоти);

комплекс спеціальних агротехнічних заходів (строки та способи сівби, норми висіву, змішані та ущільнені посіви, вирощування проміжних посівів.

Окремі автори вважають за доцільне включати до перелічених ланок також систему технічного забезпечення (ґрунтообробні знаряддя, посівні машини, машини для внесення засобів захисту та добрив).

Значення кожної з перелічених ланок для окремо взятої системи землеробства у різних природно сільськогосподарських зонах буде не однаковим. В умовах зрошуваного землеробства, порівняно з богарним, роль сівозмінного фактора буде дещо меншою, а зростатиме роль меліоративних заходів.

За умов переходу від полицевого на безполицевий обробіток ґрунту підвищуватиметься роль комплексу заходів по захисту посівів від

139

бур’янів, шкідників та хвороб. А в районах можливого прояву ерозії превалюючою буде ланка протиерозійних заходів.

Проте, будь яка система землеробства буде успішно функціонувати за оптимального поєднання всіх її ланок з урахуванням природно кліматичних умов конкретної зони.

3.1 Науково обґрунтована організація території землекористування

Науково обґрунтована організація території господарства, як одна із ланок системи землеробства, повинна передбачити включення всіх земельних угідь (ріллі, багаторічних плодових насаджень, природних сіножатей і пасовищ, лісових масивів, дорожньої мережі, водних басейнів) та їх раціональне використання. Екстенсивний розвиток землеробської галузі в Україні призвів до того, що розораність території сягнула 57% за екологічної допустимості 40%. Порушення екологічної рівноваги природних ландшафтів призвело до того, що ерозійні процеси, за оцінками спеціалістів, досягли найвищого рівня в світі.

Критично оцінивши ситуацію, науковцями України була розроблена концепція розвитку землеробської галузі. В основу концепції було покладено розробку систем землеробства в напряму їх екологізації, самовідновлюваності та узгодженості з законами природи.

Однією з таких систем землеробства на сьогодні визнається ґрунтозахисна з контурно меліоративною організацією території. Вона передбачає диференціацію у використанні земель, а саме, вилучення з обробітку схилових земель, засолених і заболочених в обсязі близько 1,96 млн. га. За таких заходів частка ріллі складатиме 76,4% площі сільськогосподарських угідь або 54% від всієї території.

За екологічною спрямованістю, здатністю до самовідновлювання та узгодженістю з законами природи цій концепції відповідає також система землеробства No till. Вона не передбачає якихось особливих, кардинально відмінних від інших систем землеробства, вимог до організації території. Разом з тим слід відзначити окремі моменти в організації території при переході до такої системи землеробства.

Система землеробства No till, за рахунок властивої для неї високої протиерозійної ефективності запроваджуваних технологій, дозволяє вирощувати просапні культури (кукурудза, соняшник) на схилах більшої крутизни, ніж за традиційних систем землеробства. Щодо оптимізації

140