1.13.2 Відстань між температурними швами

1.13.2.1  Відстань l між температурними швами сталевих каркасів одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати найбільших значень l_u, наведених у табл. 1.13.1.

1.13.2.2  Значення найбільших відстаней , наведені в табл. 1.13.1 у будівлях з висотою колонабопонад 12 м допускається збільшувати множенням на коефіцієнт, який приймається таким, що дорівнює:

• вздовж блока – ;

• впоперек блока – ,

де – висота, м, колон у площині поздовжніх конструкцій каркасу (вздовж температурного блока), що дорівнює відстані від верху фундаменту до низу підкранової балки (при двоярусному розташуванні кранів – до низу підкранової балки нижнього ярусу) або до рівня обпирання несучої конструкції покриття (у будівлях без мостових опорних кранів);

–висота, м, крайньої колони у площині поперечної конструкції каркасу (впоперек температурного блока), що дорівнює відстані від верху фундаменту до рівня обпирання несучої конструкції покриття.

Таблиця 1.13.1  Найбільша відстань між температурними швами

Характеристика		Найбільша відстань lu, м, між температурними швами для кліматичних районів із середньою місячною температурою повітря у січні
будівлі і споруди	відстані	вищою за 0°С	нижчою за 0°С
Опалювана будівля	вздовж блока	350	280
	поперек блока	230	180
Неопалювана будівля	вздовж блока	300	240
	поперек блока	180	150
Гарячий цех	вздовж блока	230	180
	поперек блока	140	120
Відкрита естакада	вздовж осі	180	150

1.13.2.3  Вертикальні в’язі, влаштовані між колонами в межах висоти вздовж температурного блока, повинні задовольняти таким умовам:

• відстань від будь-якого торця температурного блока до осі найближчої в’язі не повинна перевищувати ;

• відстань між осями крайніх в’язей при їх влаштуванні в декількох місцях не повинна перевищувати , де– найбільша довжина блока відповідно до вимог п. 1.13.2.1 і п. 1.13.2.2.

1.13.2.4  Найбільші відстані l_u, що встановлюються згідно з вимогами 1.13.2.2 і 1.13.2.3, допускається збільшувати на підставі розрахунку на кліматичні температурні навантаження з урахуванням впливу стін або інших огороджувальних конструкцій, непружних деформацій конструкцій і піддатливості вузлів.

1.13.3 Ферми і структурні плити покриттів

1.13.3.1  Осі стрижнів ферм і структур повинні бути, як правило, центрованими в усіх вузлах. Центрування стрижнів у фермах і структурних плитах слід виконувати: при зварних з’єднаннях у вузлах – за центрами ваги перерізів (із округленням до 5 мм); при болтових з’єднаннях – за рисками кутиків, найближчих до обушка.

Зміщення осей елементів поясів ферм при зміні їх перерізів по довжині допускається не враховувати, якщо воно не перевищує 1,5% висоти елемента пояса меншого перерізу.

При наявності ексцентриситетів у вузлах елементи ферм і структур слід розраховувати з урахуванням дії відповідних згинальних моментів. У разі прикладання навантажень поза вузлами ферм пояси повинні бути розраховані на сумісну дію поздовжніх зусиль і згинальних моментів.

1.13.3.2  При розрахунку плоских ферм з’єднання елементів решітки з поясом у вузлах ферм допускається приймати шарнірними при типах поперечних перерізів елементів:

• з кутиків або таврів;

• двотаврових, Н-подібних і трубчастих, якщо відношення , де– висота перерізу,–геометрична довжина елемента (відстань між вузлами).

При перевищенні зазначених відношень слід враховувати додаткові згинальні моменти, що виникають в елементах ферми від жорсткості вузлів; при цьому допускається провадити урахування жорсткості вузлів у фермах наближеними методами, а осьові зусилля визначати за шарнірною схемою.

1.13.3.3  Відстань між краями елементів ґратки і пояса у фермах зі зварними вузловими з’єднаннями на фасонках слід приймати не меншою за мм, але не більшою за 80 мм, деt – товщина фасонки, мм.

Між торцями елементів поясів ферм, що стикуються і перекриваються накладками, слід залишати зазор величиною не менш як 50 мм.

Зварні шви, які прикріплюють елементи ґратки ферм до фасонок, слід виводити на торець елемента на довжину 20 мм.

1.13.3.4  У вузлах ферм з поясами з таврів, двотаврів і одиночних кутиків кріплення фасонок до полиць поясів встик слід здійснювати з проваром на всю товщину фасонки. В конструкціях 1-ї групи прилягання вузлових фасонок до поясів необхідно виконувати згідно з додатком У (табл. У.3, поз. 7).

1.13.3.5  При розрахунку вузлів ферм зі стрижнями трубчастого і двотаврового перерізів і прикріпленням елементів ґратки безпосередньо до пояса (без фасонок) необхідно перевіряти несучу здатність:

• стінки пояса при місцевому згинанні (продавлюванні) у місцях примикання елементів ґратки (для стрижнів з круглих і прямокутних труб);

• бічної стінки пояса в місці примикання стиснутого елемента ґратки (для стрижнів з прямокутних труб);

• полиць пояса на відгин (для стрижнів двотаврового перерізу);

• стінки пояса (для стрижнів двотаврового перерізу);

• елементів ґратки в перерізі, що примикає до пояса;

• зварних швів, які прикріпляють елементи ґратки до пояса.

При перевірці міцності стінки необхідно враховувати сумісну дію зусиль у полиці і в прилеглому елементі ґратки.

1.13.3.6  При прольотах ферм покриттів, що складають понад 36 м, рекомендується передбачати будівельний підйом, що дорівнює теоретичному прогину конструкції від розрахункових експлуатаційних постійних і тривалих навантажень. При плоских покрівлях будівельний підйом слід передбачати незалежно від величини прольоту, приймаючи його таким, що дорівнює прогину від суми розрахункових експлуатаційних постійних і тривалих навантажень, збільшеному на 1/200 прольоту.