1.13.11 Опорні частини

1.13.11.1  Нерухомі шарнірні опори з центруючими прокладками, тангенціальні, а при дуже великих реакціях – балансирні, слід застосовувати за необхідності суворо рівномірного розподілення тиску під опорою.

1.13.11.2  Площинні або каткові рухомі опори необхідно застосовувати у тих випадках, коли нижче розташована (підопорна) конструкція повинна бути розвантажена від горизонтальних зусиль, які виникають при нерухомому обпиранні балки або ферми.

1.13.11.3  Коефіцієнт тертя приймається таким, що дорівнює: в площинних рухомих опорах – 0,3, в каткових опорах – 0,03.

1.13.12 Фланцеві з’єднання

1.13.12.1  При проектуванні фланцевих з'єднань необхідно:

• обирати сталь для фланців з урахуванням гарантії властивостей у напрямку товщини прокату;

• використовувати високоміцні болти, що забезпечують зниження трудомісткості монтажних робіт, а також можливість сприйняття поперечних зусиль за рахунок сил тертя між фланцями.

1.13.12.2  При розрахунку фланцевих з'єднань у залежності від конструктивного рішення, характеру діючих у з’єднанні зусиль і вимог експлуатації слід перевіряти:

• несучу здатність болтового з'єднання;

• несучу здатність фрикційного з'єднання;

• міцність фланців при згині;

• міцність фланців при розтягу в напрямку товщини прокату;

• міцність зварних швів, що з'єднують фланець з основним елементом.

1.13.13 З’єднання з фрезерованими торцями

1.13.13.1  У з'єднаннях елементів із фрезерованими торцями (наприклад, у стиках і базах колон тощо) розрахункове зусилля стиску слід вважати таким, що цілком передається через торці елементів.

1.13.13.2  У позацентрово-стиснутих елементах зварні шви і болти, включаючи високоміцні, при дії в зазначених з'єднаннях подовжньої сили і згинального моменту слід розраховувати на максимальне зусилля розтягу від дії моменту і подовжньої сили при найбільш несприятливому їхньому сполученні, а також на зусилля зсуву від дії поперечної сили.

1.13.14 Монтажні кріплення

1.13.14.1  Монтажні кріплення конструкцій будівель і споруд з балками кранових колій, які розраховуються на витривалість, а також конструкцій під залізничні состави слід приймати зварними або фрикційними.

Болти класів точності В і С у монтажних з’єднаннях цих конструкцій допускається застосовувати для кріплення:

• прогонів, елементів ліхтаря, в’язей по верхніх поясах ферм (при наявності в’язей по нижніх поясах або жорсткій покрівлі), вертикальних в’язей між фермами і ліхтарями, а також елементів фахверку;

• в’язей по нижніх поясах ферм при наявності жорсткої покрівлі (залізобетонних чи армованих плит з ніздрюватих бетонів, сталевого профільованого настилу тощо);

• кроквяних і підкроквяних ферм до колон і кроквяних ферм до підкроквяних за умови передачі вертикального опорного тиску через столик;

• розрізних балок кранових колій між собою, а також для кріплення їхнього нижнього пояса до рядових колон (за винятком колон в’язевого блоку);

• балок робочих площадок, які не підлягають дії динамічних навантажень;

• другорядних конструкцій.

1.13.14.2  Для перерозподілу згинальних моментів в елементах рамних систем допускається застосування у вузлах спряження ригелів з колонами сталевих накладок, що працюють у пластичній стадії. Накладки слід виготовляти зі сталей з межею текучості до 345 Н/мм². Зусилля в накладках слід визначати при мінімальній межі текучості і максимальній межі текучості Н/мм².

Накладки, що працюють у пластичній стадії, повинні мати стругані або фрезеровані поздовжні кромки.

1.13.14.3  При проектуванні висотних будівель і споруд, а також споруд, монтаж яких здійснюється великими блоками, рекомендується передбачати різноманітні монтажні пристрої  ловителі (направляючі), фіксатори тощо,  необхідні для полегшення наведення монтажних блоків на розташовувані нижче конструкції, а також допоміжні монтажні деталі (вушки, столики тощо) для навішування монтажних пристроїв.