1.13.8 Листові конструкції

1.13.8.1  При проектуванні листових конструкцій необхідно передбачати індустріальні методи їхнього виготовлення і монтажу шляхом застосування:

• листів і стрічок великих розмірів;

• рулонування, виготовлення заготовок у вигляді шкарлуп тощо;

• раціонального розкрою із забезпеченням найменшої кількості відходів;

• автоматичного зварювання;

• мінімальної кількості зварних швів, що виконуються на монтажі.

1.13.8.2  Передачу зосереджених навантажень слід, як правило, передбачати через елементи жорсткості.

1.13.8.3  У місцях спряження оболонок різної форми необхідно застосовувати, як правило, плавні переходи з метою зменшення місцевих напружень.

1.13.8.4  Контур поперечних елементів жорсткості оболонок рекомендується проектувати замкненим.

1.13.8.5  Необхідно, як правило, застосовувати стикові зварні з’єднання. З’єднання листів завтовшки 5  мм і менше, а також монтажні з’єднання допускається передбачати внапусток.

1.13.8.6  Виконання всіх стикових швів слід здійснювати двостороннім зварюванням або одностороннім зварюванням з підварюванням кореня шва або на підкладках. У проекті слід указувати на необхідність забезпечення щільності з’єднань конструкцій, в яких ця щільність є потрібною.

1.13.9 Висячі покриття

1.13.9.1  Для висячих конструкцій слід, як правило, застосовувати канати, пасма і високоміцний дріт. Допускається застосування прокату.

1.13.9.2  Покрівля висячого покриття, як правило, повинна бути розташована безпосередньо на несучих нитках і повторювати утворену ними форму. Допускається покрівлю підняти над нитками, обперши її на спеціальну надбудовану конструкцію, чи підвісити покрівлю до ниток знизу. У цих випадках форма покрівлі може відрізнятися від форми провисання ниток.

1.13.9.3  Обриси опорних контурів слід призначати з урахуванням кривих тиску від зусиль у прикріплених до них нитках при розрахункових навантаженнях.

1.13.9.4  Для забезпечення герметичності та інших експлуатаційних якостей прийнятої конструкції покрівлі необхідна стабілізація покриття при дії змінних навантажень, у тому числі вітрового від’ємного тиску (відсосу). При цьому слід перевіряти зміну кривизни покриття у двох напрямках – уздовж і впоперек ниток.

Необхідна стабілізація покриття досягається за допомогою таких конструктивних заходів:

• збільшенням натягу нитки за рахунок збільшення ваги покриття чи попереднього напруження;

• створенням спеціальної стабілізуючої конструкції;

• застосуванням гнучко-жорстких ниток;

• перетворенням системи ниток і покрівельних плит у єдину конструкцію.

1.13.9.5  Переріз нитки повинен бути розрахований на дію найбільшого зусилля, що виникає при розрахунковому навантаженні, з урахуванням зміни заданої геометрії покриття. У сітчастих системах, окрім цього, переріз нитки повинен бути перевірений на зусилля від дії змінного навантаження, прикладеного тільки уздовж розглядуваної нитки.

1.13.9.6  Вертикальні і горизонтальні переміщення ниток і розрахункові зусилля в них слід визначати з урахуванням нелінійної роботи конструкцій покриття.

1.13.9.7  При розрахунку ниток, виконаних з канатів, і їхніх закріплень слід приймати коефіцієнт умов роботи _с  = 0,8; для стабілізуючих канатів, що не служать затяжками для опорного контуру, коефіцієнт умов роботи _с  = 1,0.

1.13.9.8  Опорні вузли ниток із прокатних профілів слід виконувати, як правило, шарнірними.