2. Організація системи вогню та інженерного обладнання позиції відділення.

Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні ( тимчасові ) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно з сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом  і на флангах опорного пункту взводу.

Інженерне обладнання позиції відділення. Інженерне обладнання вогневої позиції відділення проводиться  почергово. В першу чергу :

- Розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню;

- Відривається одиночні  ( парні ) окопи та окоп для БМП ( БТР );

- Одиночні окопи з’єднуються між собою в окоп на відділення, крім того, з’єднується суцільною траншеєю з окопами  сусідніх відділень;

- Обладнується перекрита щілина для особового складу відділення.

        В другу чергу:

- обладнуються запасні  ( тимчасові) вогневі позиції на особовий склад відділення;

- відривається окоп для БМП ( БТР ) на запасній вогневій позиції і хід сполучення  до неї;

- обладнується бліндаж для особового складу відділення;

- обладнуються ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо по обладнанню позиції  з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні.

Паралельно з інженерним обладнанням вогневої позиції відділення проводиться підготовка системи вогню відділення. Під час організації системи вогню механізованому відділенню указується  смуга вогню, додатковий сектор обстрілу та ділянки місцевості для зосередженого вогню відділення в ділянці зосередженого вогню взводу.

Система вогню відділення включає:

ділянки зосередженого вогню, які підготовленні перед переднім краєм оборони; зони протитанкового огню БМП ( танків ) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів відділення перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем БМП та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу ( відділення ) складає вогонь БМП, РПГ та кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей   усіх видів зброї відділення  і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії та в поєднанні  з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми позиціями відділень і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового, перехресного вогню, а також кругову оборону взводного опорного пункту . Враховуючи  вищевказане, командир відділення складає картку вогню відділення.

3. Райони, ділянки, рубежі, що призначаються при десантуванні, глибина та зміст завдання десанту.

Основними принципами застосування повітряних десантів є:

?масоване, послідовне і раптове застосування їх за єдиним замислом та планом на напрямку головного удару (зосередження основних зусиль) з рішучими цілями і для виконання важливих задач, які неможливо ефективно виконати ніякими іншими силами та засобами; надійне вогневе ураження засобів ППО і тактичної авіації противника у смугах та на флангах прольоту воєнно-транспортної авіації (армійської авіації) і його військ у районах десантування та прилеглих до них;

?здійснення десантування у стислі терміни (одним вильотом);

?постійна авіаційна (вогнева) підтримка та надійне прикриття десантів від ударів авіації противника;

?забезпечення тісної взаємодії десантів між собою та військами, що наступають з фронту, передовими, обхідними, рейдовими загонами;

?всебічне забезпечення десантів та гнучке управління ними під час ведення дій у тилу противника.

Застосування повітряних десантів включає:

?завдання вогневих ударів по угрупованнях військ, засобах ППО та інших об'єктах противника у смузі прольоту ВТА та АА, районі десантування та прилеглих до нього районах;

?одночасне або послідовне десантування повітряного десанту;

?бойові дії десанту в тилу противника;

?бойові дії авіації, ракетних військ щодо підтримки десанту;

?бойові дії військ протиповітряної оборони щодо прикриття ВТА та АА і повітряних десантів;

?перекидання військ та бойової техніки з метою посилення десантів та подання їм матеріальних засобів.

Десантування - це перекидання повітряного десанту у тил противника для виконання бойових завдань.

Воно включає: зліт літаків (вертольотів) з десантом, шикування їх бойових порядків, переліт в район десантування, викидання або висадку десанту у визначеному районі.

Глибина десантування - відстань від лінії зіткнення сторін, на початок викидання десанту до району десантування.

Райони зосередження призначаються для прихованого розташування підрозділів, частин і з'єднань повітряного десанту та підготовки їх до десантування і виконання бойових завдань. Вони повинні забезпечувати: розосереджене та приховане розміщення особового складу, озброєння, техніки та матеріальних засобів; можливість швидкого збору підрозділів і висування їх у вказаному напрямку; умови для укладки парашутів та підготовки до застосування багатокупольних, парашутно-реактивних і парашутних безплатформенних систем; сприятливі санітарно-епідемічні умови; достатню кількість джерел води, доріг та під'їзних шляхів для автотранспорту.

Райони очікування призначаються для прихованого розташування підрозділів, частин і з'єднань повітряного десанту, які десантуються літаками, та завершення їх підготовки до десантування і бойових дій. Вони повинні забезпечувати: приховане розміщення підрозділів десанту; зручність підготовки до десантування особового складу, озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів; захист від зброї масового ураження та високоточної зброї; швидкий вихід на аеродроми.

При організації бойового польоту АА призначаються: вихідний рубіж (пункт), контрольні пункти(рубежі) та рубіж (пункт) бойового розходження.

Віддалення вихідного рубежу (пункту) від ВРД повинно забезпечувати шикування бойового порядку частин АА і може складати 15-30 км.

Контрольні пункти вибираються на кожному маршруті польоту через 30-50 км і в місцях різкої зміни напрямку та профілю польоту.

Рубіж (пункт) бойового розходження призначається для перешикування частин (підрозділів) АА, заходу їх на площадки приземлення та об'єкти атаки. Його віддалення від площадок приземлення (об'єктів для атаки з повітря) повинно забезпечити виконання маневрів для посадки вертольотів та нанесення ударів по об'єктам противника з повітря і складає 5-8 км.