4. Подати команду для перебіжки цепу взводу по відділеннях.

«Взвод,перебіжками, по відділеннях,в напрямку кущів,перше, третє відділення. ВПЕРЕД.»

білет № 24

1. Вимоги до району розташування. Порядок розташування підрозділів в районі зосередження.

Вимоги до району і порядку розташування підрозділів залежить:

1. від віддалення даного району від лінії фронту;

2. активності бойових дій сторін у даному напрямку;

3. від характеру майбутніх дій;

4. тривалості перебування підрозділів на місці.

Головними із цих вимог є:

1. можливість таємно зайняти та зручно розташувати в районі підрозділи;

2. втілити ретельне маскування особового складу та техніки;

3. забезпечити необхідну степінь розосередження і максимального укриття підрозділів від ураження сучасними бойовими засобами;

4. наявність сприятливих умов для виконання в даному районі намічених міроприємств;

5. зручність для організованого початку послідовних дій.

Район слід вибирати

на місцевості, яка має природні укриття (виїмки, кар‘єри, рощі, невеликі населені пункти, будівлі, кущі, печери і т. д.).

В районі, або поблизу нього мають бути в достатній кількості підручні засоби маскування та інший матеріал, придатний, наприклад, для скорого створення неприродних укриттів.

Район слід не вибирати

у великих населених пунктах, поблизу від таких об‘єктів, як фабрики, заводи, залізнодорожні станції, мости, вузли доріг, або елементи, що різко виділяються на місцевості – окремі висоти, озера і т. д. Нема сенсу також розташовувати підрозділи вздовж шосейних доріг, автострад, під мережею електропередач, поблизу складів, пунктів заправки і т. д.

2. Можливості роти по знищенню живої сили противника.

Методика розрахунку базується на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, яка виражається кількістю куль на 1 м фронту у вказаному секторі (смузі) ведення вогню. При цьому досвідом встановлено, що при наступі роти в пішому порядку при підході її до оборони противника на 400 м відкривається вогонь із усіх видів зброї по його ПКО із щільністю 8-10 куль на 1 м фронту в хвилину і ведеться з такою щільністю на протязі 4 хвилини (при атаці з швидкістю 100 м за хвилину). Така щільність вогню приводить до втрат противника в живій силі до 30% на ПКО.

Основним показником можливостей роти по пораженню противника вогнем стрілецької зброї являється математичне очікування збитків, що наноситься живій силі. Розглянемо, який порядок цього розрахунку:

1. визначити кількість мв в першому ешелоні з засобами посилення;

2. підрахувати кількість АКМ, кулеметів і інших вогневих засобів буде в першому ешелоні роти;

3. визначити сумарну швидкострільності стрілецької зброї за хвилину;

4. розділити сумарну швидкострільність на ширину фронту наступу роти.

Примітка: досвід показує, що для успішного наступу на обороняючогося противника необхідно створити щільність 10-12 куль на 1 м фронту атаки за хвилину, а при прориві заздалегідь підготовленої оборони 12-20 куль.

Показник	СВД	АК-74	РПК	ПК	ПМ
Бойова швидкострільність, п/хв	30	40/100	150	250	30

Приклад1: механізована рота на БТР посилена кулеметним відділенням (3 кулемета ПК). В першому ешелоні 3 механізованні взвод із засобами посилення. Рота наступає на фронті 700 м.

Використовуючи формулу М=(Н * п)/І отримаємо:

АКМ - 21 х 100 п/хв = 2100

РПК - 9 х 150 п/хв=1350

ПК - 9 х 250 п/хв=2250

ПКТ - 12 х 250 п/хв=3000

Всього: 8700 п/хв

М=8700 п/хв/700=12 куль за хвилину на 1 м фронту атаки .

Приклад 2: механізована рота на БМП посилена танковим взводом. В першому ешелоні 3 механізованні взводи і танковий взвод. Рота прориває оборону противника на фронті 500 м.

Рішення цієї задачі:

АКМ - 21 х 100 п/хв=2100

РПК - 9 х 150 п/хв=1300

ПК - 3 х 250 п/хв=750

ПКТ - 15 х 250 п/хв=2750

Всього: 13700 п/хв

М=13700 п/хв/500=27 куль за 1 хв на 1 м фронту прориву.

3. Бойовий порядок механізованого відділення в наступі в пішому порядку. (Схема).

Бойовий порядок механізованого відділення, яке наступає в пішому порядку, складається з бойової лінії з інтервалом між солдатами 6-8 м (8-12 кроків), та бойової машини піхоти (бронетранспортера) - за наявності у командира взводу засобів зв'язку.

4. В ролі командира взводу поставити завдання по радіо на знищення противника зосередженим вогнем (позивні командира взводу- Сокіл-15, командирів відділень – Яструб-10,11,12).

«Яструб10,11,12, Я сокіл 15 прийом , в р-н. ор1, група піхоти противника, зосередженим вогнем знищити.»

білет № 25

1. Сутність, зміст і складові частини воєнної доктрини України.

Воєнна доктрина України  — це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави.

Правовою основою Воєнної доктрини є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Воєнна доктрина має оборонний характер. Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм воєнним противником, але разом з тим вважатиме потенційним воєнним противником державу або групу держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме воєнній безпеці України.

Зі всієї сукупності національних інтересів в якості головних, на захист яких спрямована Воєнна доктрина, можливо виділити наступні: державний суверенітет, політична незалежність, територіальна цілісність, добробут громадян, економічна та соціально-політична стабільність, недоторканість кордонів, стратегічна стабільність в Європі та світі, на кордонах України

Виходячи з пріоритету національних інтересів України у політичній, економічній та воєнній сферах, Воєнна доктрина держави складається з наступних аспектів (засад): воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-технічних, воєнно-економічних.

1. Воєнно-політичні засади Воєнної доктрини України є визначальними для інших. Їх зміст складають зовнішньополітичні пріоритети держави у галузі забезпечення національної безпеки; головна мета воєнної політики; політичні і воєнно-політичні принципи, на яких Україна будує свою зовнішню і воєнну політику; основні політичні, воєнно-політичні та військові засоби, за допомогою яких здійснюється політика воєнної безпеки суспільства і держави; визначається ставлення України до війни, зброї масового знищення та деякі інші положення.

Воєнна доктрини України будується з урахуванням особливостей сучасної воєнно-політичної обстановки:

q  Воєнно-політична обстановка навколо України характеризується динамічністю і нестабільністю подій та процесів, які виникають внаслідок таких основних чинників:

q  реформування воєнної організації більшості держав у напрямі скорочення збройних сил з одночасним підвищенням їх якісних параметрів;

q  прояви міжнаціональних та міжетнічних суперечностей, що призводять до нестабільності та конфліктів;

q  зростання небезпеки розповсюдження ядерної та іншої зброї масового ураження, міжнародного тероризму;

q  виникнення територіальних спорів між державами;

q  поява нових видів загроз міжнародній безпеці і миру, в тому числі поширення діяльності екстремістських, сепаратистських, радикальних релігійних, терористичних організацій, незаконно утворених збройних формувань;

q  зростання обсягів незаконного обігу зброї і наркотиків, а також нелегальної міграції;

q  поява новітніх видів і систем зброї, інформаційних технологій, що змінюють традиційні уявлення про характер збройної боротьби.

Основними ознаками сучасної воєнно-політичної обстановки є зміцнення довіри та поширення міжнародного співробітництва у воєнній сфері, зниження імовірності розв’язання великомасштабної війни, перш за все ядерної, і водночас збереження потенційної загрози виникнення збройних конфліктів, локальних і регіональних війн, їх ескалації та втягування в них України.

Воєнна небезпека для України — це сукупність політичних, соціально-економічних, воєнних та інших зовнішніх і внутрішніх чинників, які за певних обставин і умов можуть призвести до воєнного конфлікту, що загрожуватиме національним інтересам України.

Воєнна безпека України — це стан захищеності національних інтересів, її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності від посягань із застосуванням воєнної сили, складова національної безпеки України.

Головною метою забезпечення воєнної безпеки України є усунення зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України у воєнній сфері та створення сприятливих умов для гарантованого захисту національних інтересів.