Найбільші небезпеки загибелі людей у сша

№ п/п	Небезпека
1.	Паління
2.	Споживання алкоголю
3.	Автомобілі
4.	Ручна вогнепальна зброя
5.	Електричний струм
6.	Мотоцикли
7.	Плавання
8.	Хірургічне втручання
9.	Рентгенівське опромінення
10.	Залізниця
11.	Авіація
12.	Велика будова
13.	Велосипед
14.	Мисливство
15.	Побутові травми
16.	Гасіння пожеж
17.	Атомна енергетика
18.	Альпінізм
19.	Сільгосптехніка

5. Причини ризикової поведінки. В останні роки з’явилася велика кількість публікацій про те, що ризикова поведінка, яка суперечить правилам безпеки, відіграє одну з головних ролей у виникненні нещасних випадків. У повсякденному житті людина дуже часто порушує зовсім нескладні й необтяжливі правила безпеки, закони та нормативні акти.

Дослідним шляхом визначено, що властивості людини, соціальні обставини і виробничі умови праці формують 12 психологічних причин свідомого порушення правил безпеки.

1. Економія сил - це потреба, яка спонукає до дії направленої на збереження енергетичних ресурсів організму. Економія сил - трактує поведінку людини по принципу “найменшої дії” при якій буде найменша втрата сил, яка необхідна, щоб виконати певну роботу. З цієї причини робітник не використовує індивідуальні та колективні засоби безпеки, пропускає окремі технологічні операції, які не впливають на кінцевий результат, вибирає більш легкі, але більш небезпечні пози чи рухи.

Появі прагнення зекономити сили за рахунок вибору небезпечного способу дій сприяють недоліки в організації праці, техніці та технології.

2. Економія часу - це прагнення збільшити продуктивність праці при виконанні завдання й особистої (частіше матеріальної) вигоди, щоб скоріше піти додому.

3. Адаптація до небезпеки чи недооцінка небезпеки і її наслідків - причина, яка виникає внаслідок здатності людини привикати до явищ, засобів праці, освоюватися з ними. Привикання призводить до того, що людина не помічає наближення негативних ознак і явищ, не реагує на них. В силу цього вона може звикати до небезпеки, недооцінювати її гостроту, хоча знати про неї і при опитуванні оцінювати її вірно.

Основна причина полягає у фізичній і соціальній безкарності за вчинення неправильних дій у процесі діяльності зі сторони як колег по роботі, так і керівництва. Складові цієї причини закладаються з дитинства. З цього періоду життя формується поняття хибної можливості уникнути небезпеки при порушеннях, наприклад, правил дорожнього руху (перехід на червоне світло світлофора), експлуатації електроприладів і та ін.

4. Самоствердження в очах колег, бажання подобатися оточуючим. Проявляються ці моменти в поведінці, яку можна охарактеризувати “"ходіння по лезу ножа”, ризикових дій. Люди з такою поведінкою досить часто зустрічаються у повсякденному житті, і такий ризик часто призводить до трагедії.

5. Дотримування групових норм трудового колективу. Це відбувається там, де порушення правил і інструкцій з охорони праці не тільки не карається, але й заохочується мовчки або вголос. Людину, яка в такому колективі буде виконувати правила безпеки, почнуть звинувачувати в боягузтві й іншому, для колективу він може стати “білою вороною”.

6. Орієнтація на ідеали. Загальновідомо, що ідеалами можуть бути як старанні робітники, так і порушники, а у житті – як позитивні, так і негативні герої.

7. Самоствердження у власних очах може бути причиною свідомого ігнорування безпечних методів праці. Часто це пояснюється вродженою непевністю в собі чи докори й звинувачення людей, які не пов’язані з виробництвом (сім’я, сусіди, друзі й ін.)

8. Переоцінка власного досвіду призводить до того, що працюючий може дозволити собі порушення інструкцій з охорони праці, вважаючи, що при виникненні небезпечної ситуації його досвід дасть йому гарантію запобігти аварії чи нещасному випадку.

9. Звичка працювати з порушеннями може бути надбаною на інший роботі чи при виконанні будь-якої діяльності поза роботою. Така звичка може спрацювати в будь-який час і стати причиною аварії.

10. Схильність до ризику, смак до ризику, як особиста характеристика. У психічній структурі деяких осіб є підвищена тенденція до ризиковий дій. Такі люди “ставлять практично усе на карту”, щоб отримати своєрідне задоволення у вигляді ейфорії, що пов’язане з викидом підвищеної кількості адреналіну в кров. Цим пояснюється, напркилад, любов у деяких водіїв до перевищення швидкості, ігнорування правил дорожнього руху та ін.

11. Надситуативний ризик (безкорисний, спонтанний, немотивований, ризик заради ризику, непрагматичний). Явище надситуативності в діяльності полягає в тому, що людина успішно виконує роботу і немов би “раптово” ставить перед собою мету, поява якої не продиктована ситуацією і прямо не витікає з неї. Надситуативний ризик - ризик, коли людина не отримує практично ніяких видимих ситуативних переваг (нагороди, заохочення, визнання й ін.)

12. Стресові стани спонукають людину до дій, які на її думку здатні зняти цей стан чи послабити його. Більш сильна форма цього стану - емоційний шок як результат надмірної напруги. У такому стані під впливом емоцій, а не розуму люди погано володіють собою в складній обстановці, здійснюють правопорушення, інколи з дуже серйозними наслідками.

Причини порушення правил безпеки по своїй сутності спрямовані на одну мету - шукати допустимі і найбільш легкі шляхи для задоволення потреб, які їх викликали.

У поведінці працюючих, крім цього, можна виділити об’єктивні причини і виробничої обстановки, які створюють умови для небезпечних дій.

Такими чинниками можуть бути:

1. Відсутність належного контролю з боку адміністрації за дотриманням правил і норм охорони праці;

2. Конструктивні недоліки засобів захисту працюючих від дії небезпечних та шкідливих виробничих чинників, які створюють можливість проникнення в небезпечну зону;

3. Конструктивні недоліки блокувальних пристроїв, що дають можливість проводити роботу небезпечними методами;

4. Недосконала технологія виробничих процесів, що дає можливість проводити операції з порушенням правил безпеки;

5. Плинність кадрів, їх некомпетентність, погана пропагандистська й виховна робота.

Виходячи з цього, з метою запобігання порушення правил безпеки необхідно приймати заходи організаційного й технічного характеру, що виключають можливість створення умов для виконання небезпечних дій. Трудову діяльність слід організувати так, щоб у людини не було можливості робити вибір між небезпечним і безпечним способом діяльності.

Важливе значення у формуванні моделі поведінки має соціальна й фізична безкарність робітника, що скоює небезпечні дії. Фізична безкарність обумовлюється тим, що не кожне порушення правил і норм веде до травм. Тому робітник вважає, що ймовірність отримання травми настільки мала, що нею можна знехтувати.

Соціальна безкарність обумовлюється тим, що і керівництво й колеги поблажливо відносяться до порушників, вважаючи, що продуктивність компенсує такі дрібниці, як порушення інструкції з охорони праці, Таке ставлення формує у робітників адаптацію до небезпеки.

6. Управління ризиком. Управління ризиком – це діяльність, пов’язана з ідентифікацією, аналізом ризиків і прийняттям рішень, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків настання вихідних подій (явищ) і/або зменшення ймовірності їх реалізації до прийнятних значень. У загальному випадку процес управління ризиками включає виконання шести процедур: (планування управління ризиками ідентифікація ризиків якісна оцінка ризиків кількісна оцінка ризиків планування та реагування на ризики), а також постійний моніторинг і контроль.

Зрозуміло, що жодна система чи подія не гарантує 100 % безпеки. Тому аналіз небезпек починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек.

Найбільш корисним аналітичним інструментом при оцінці небезпек є аналіз дерева помилок. Користуючись дедуктивним логічним методом проводиться розслідування небажаної події, рухаючись від загального до часткового. Через це при аналізі дерева помилок небажана подія відноситься до кінцевої події і розміщується на верхівці дерева. Далі починають аналізувати окремі події, які сприяли кінцевій події. Розташовуючи кожний фактор у відповідному місці дерева ми можемо точно визначити де відбулися будь-які пошкодження в системі, який зв’язок існує між подіями і яка взаємодія відбулася (чи не відбулася, але може відбутися).

Створення дерева помилок починається з визначення кінцевої події, і для переходу від одного рівня до наступного треба постійно ставити запитання “Що могло б призвести до здійснення цієї події?” Як тільки причинні події ідентифіковані, вони розміщуються у відповідній послідовності на дереві помилок.