Основна література

1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.50-59.

2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності – К.: Каравела, 2004.-С. 196-199.

3. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 242-247.

4. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.

5. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Кашуба П.В. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: ТДЕУ, 2005.- С 54-60.

Додаткова література:

1.Клебельсберг Дитер.Транспортная психология.- М.: 1989.

2.Мишурин В.М., Романов Л.Н. Надежность водителя и безопасность движения.- М.:, 2004.

3. Хенлі Е. Дж., Кумамото Х. Надійне проектування технічних систем і оцінка ризику.- К.: 2006.

Лекція 3

“Небезпечні та шкідливі фізичні фактори зовнішнього середовища проживання, їх вплив на людину”

Основні питання для висвітлення на лекції:

1. Класифікація шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища.

2. Вплив аномальних температур на організм людини.

3. Грози і ураження блискавкою.

4. Вплив шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань на організм людини.

5. Безпека експлуатації користувачів комп’ютерно-дисплейної техніки.

6. Мобільні телефони і здоров’я людини.

1. Класифікація шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища. До небезпечних та шкідливих факторів, здатних негативним чином впливати на життя і здоров’я людини, відносять:

- фізичні фактори: аномальні температури, вітри, смерчі, землетруси, грози і ураження блискавкою, повені, шум, вібрація, електромагнітні випромінювання тощо;

- хімічні фактори – солі важких металів (ртуть, свинець, тетраетил свинець), чадний газ, нітрати, пестициди і отрутохімікати, забруднювачі повітря, які виділяються в результаті життя і трудової діяльності людини, синтетичні миючі засоби, алкоголь, наркотики, нікотин);

- біологічні – отруйні рослини і тварини, бактерії, віруси та гриби і викликані ними захворювання;

- психофізичні – нервово-психічні перевантаження, стреси, конфлікти, синдром хронічної утоми.

2. Вплив аномальних температур на організм людини. До аномальних температур відносять високі та низькі температури , які за певних умов можуть негативно впливати на людський організм. Джерелом перших можуть бути полум’я, кип’яток, водяна пара, палаючі рідини і гази, гарячі поверхні предметів, електрична дуга, блискавка, електричний струм, світлове випромінювання, сонячні промені тощо. Вони можуть спричинювати термічні опіки, сонячний та тепловий удари. Джерелом низьких температур можуть бути морози, рідкий азот, сухий лід, охолоджені поверхні різних предметів тощо. Вони можуть спричиняти відмороження та загальне замерзання.

Опіки – це ушкодження шкіри, а у більш важких випадках і прилеглих тканин, викликані впливом високої температури, хімічних речовин, сонячних променів, іонізуючого випромінювання. Важкість ураження залежить від висоти температури, тривалості її дії, площі ураження і локалізації опіку. Так, глибокий опік третини поверхні тіла часто є смертельним. При поверхневих опіках з площею ураження понад 20 % та глибоких з площею ураження понад 10 % виникає опікова хвороба.

У її перебігу розрізняють 4 стадії: опікового шоку, токсемії, септико-токсемії, видужання.

Визначення площі опіку проводиться за правилом “долоні”(1-1,2 % від усієї поверхні шкіри), за правилом “дев’ятки” (голова, рука - по 9 %; нога, передня і задня поверхня тулуба – по 18 % , промежина – 1-2 %).

За глибиною ураження розрізняють чотири ступені опіків.

Опік 1-го ступеня супроводжується почервонінням і набряком шкіри, болем, Загоювання настає через 3-5 днів, супроводжується злущенням шкіри і пігментацією.

Опік 2-го ступеня характеризується різким болем, інтенсивним почервонінням і відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів з прозорою або злегка мутною рідиною.

Опік 3-го ступеня - змертвіння всіх шарів шкіри. Білки клітин шкіри і крові згортаються і утворюють твердий струп, під яким знаходяться змертвілі тканини.

Опік 4-го ступеня - ушкоджуються шкіра, м’язи, сухожилки, кістки тощо. Загоювання триває повільно, нерідко опікові поверхні можна закрити лише за допомогою пересадки шкіри.(ало-, гетеротрансплантати).

Опіки викликають важкі загальні явища, зумовлені змінами в ЦНС (больовий шок) і змінами в крові та функції внутрішніх органів ( інтоксикація). Це проявляється головним болем, загальною слабкістю, нудотою, блювотою, ураженням функцій нирок (опікова нирка).

Перша допомога повинна бути спрямована на:

- припинення дії високої температури на потерпілого. Слід погасити полум’я на одежі, прикривши його ковдрою, пальтом тощо. Якщо потерпілий біжить, то його слід зупинити або збити з ніг. Якщо загорівся одяг, то краще лягти на землю і, перекочуючись, загасити (збити) полум’я;

- охолодження ушкодженої ділянки проточною водою або міхурами з льодом негайно після опіку !. Раннє охолодження тканин швидко знижує їх температуру, попереджує заглиблення опіку, зменшує набряк і зменшує біль. При опіку 1-2 ступеню уражену поверхню обробляють спиртом;

- накладання асептичної пов’язки; при відсутності стерильного матеріалу поверхню опіку обгортають чистою тканиною;

- знеболення з допомогою анальгіну, баралгіну, промедолу тощо. Всередину слід дати гарячий міцний чаю, каву, а також велику кількість рідини;

- при значних опіках потерпілого краще загорнути в чисте простирадло і організувати негайну доставку в лікувальний заклад. Перш ніж транспортувати в лікарню, потерпілому необхідно провести обезболювання і транспортну іммобілізацію.

Сонячний удар виникає при дії на організм людини сонячних променів, а тепловий – у людей , які стоять чи їдуть в тісних рядах, а також при роботі в переповнених, погано провітрюваних приміщеннях, в яких температура піднімається до 35 ⁰ С і вище.

Сонячний удар супроводжується припливом крові до голови і проявляється головним болем, шумом у вухах, нудотою, головокружінням, спрагою. У важких випадках виникають судоми, блювання, втрата свідомості. Шкіра гаряча, червона, температура тіла підвищується до 40 ^о С і вище. При тепловому ударі симптоматика аналогічна, але він розвивається значно швидше.

Перша допомога. Потерпілого слід покласти в затінку або у в холодному приміщенні, покласти холодний компрес на голову, шию, груди. Якщо свідомість збережена, дати холодні напої (крім алкоголю). При тепловому ударі рекомендується холодний душ або ванна з температурою води 26-27 ⁰ С протягом 5-6 хвилин. При втраті свідомості чи зупинці дихання необхідно проводити штучну вентиляцію легень. У всіх випадках слід негайно викликати лікаря.

Відмороження – ушкодження тканин в результаті впливу низької температури. Головну роль при цьому відіграє мороз, але і в значній мірі виникненню відмороження сприяють вологе повітря та вітер, тісне й вологе взуття, крововтрата, алкогольне сп’яніння та інше. Найчастіше відморожуються стопи, кисті, вуха, ніс.

За глибиною ушкодження тканин розрізняють 4 ступені відмороження, які можна визначити лише після відігрівання потерпілого, а іноді - лише через декілька днів.

При відмороженні 1-го ступеня шкіра бліда, набрякла. Після зігрівання набуває синьо-червоного кольору.

Відмороження 2-го ступеня проявляється змертвінням верхніх шарів шкіри, появою міхурів, наповнених прозорою рідиною, відмічається значний біль.

При відмороженні 3-го ступеня відбувається змертвіння усіх шарів шкіри і м’яких тканин на різну глибину. Потерпілі скаржаться на сильний біль.

Відмороження 4-го ступеня характеризується змертвінням всіх шарів тканин, у тому числі й кісток. Постійний біль та інтоксикація виснажують хворого і можуть викликати больовий шок. Відморожені поверхні мають здатність швидко нагноюватися.

Перша допомога полягає в негайному зігріванні потерпілого і, особливо, відмороженої ділянки тіла. Відморожені ділянки не слід розтирати снігом, тому що при цьому може бути ушкоджена й інфікована шкіра, але легкий масаж чистими руками сприяє відігріванню її. Потерпілому дають тепле питво (чай, каву, невелику кількість алкоголю).

Загальне замерзання виникає при загальному ураженні організму холодом, що найчастіше виникає у виснажених людей, алкоголіків.

Спочатку у потерпілого з’являється відчуття втоми, сонливість, пропасниця, блідість шкіри, утруднення мови (легкий ступінь загального охолодження). При загальному охолоджені середнього ступеня важкості t^о тіла знижується до 33-31^оС, шкіра синіє, дихання уповільнюється до 8 разів на хвилину. При охолоджені важкого ступеня температура тіла падає нижче 31^о С, хворий непритомніє, з’являються судоми, блювання і настає смерть.

Перша допомога. Потерпілого кладуть у ванну з водою кімнатної температури, протягом 3-5 хв. і поступово підвищують температуру води до 40^о С. Після того як настане почервоніння шкіри і зникне заклякання кінцівок, відновиться свідомість, потерпілого слід напоїти чаєм, кавою, тепло закутати і організувати швидке транспортування в лікувальний заклад. При необхідності до приїзду лікаря проводять реанімаційні заходи.

Інформація про інші шкідливі фізичні фактори (повені, вітри, смерчі і землетруси) по дана в лекції № 8 «НС природного і техногенного характеру».

3. Грози і ураження блискавкою. Гроза – це процес конденсації (згущення) водяної пари та утворення хмар, насичених великою кількістю вологи, що супроводжуються блискавкою і громом з випадінням осаду частіше у вигляді рясного дощу

Яка причина виникнення грози? Доведено, що поверхневий шар Землі має добру електропровідність, у той час як електропровідність шару повітря, прилеглого до землі, невелика. Однак з висотою електропровідність наростає, і на висоті 70-80 км вона дорівнює провідності води. Таким чином, виникає гігантський конденсатор (поверхня землі - верхні шари атмосфери). У проміжку між цими оболонками і виникає електричний заряд. Слід пам’ятати, що навіть у ясну погоду між цими двома оболонками існує електричний заряд, тому у принципі блискавка може виникнути і в ясну погоду (повітря заряджене позитивно, земля – негативно). Під час грози електричні заряди утворюються внаслідок розбризкування краплин дощу та їх удару об землю, причому негативно заряджені частинки рухаються догори, позитивно заряджені – розлітаються у сторони. Цей процес підсилюється вітром, який, як правило, супроводжує грозову хмару. Сполученню різнозаряджених частинок перешкоджає повітря – поганий провідник електрики, однак при достатньо великій величині цих протилежних зарядів повітря вже не може перешкоджати їх з’єднанню (пробою) - виникає іскра (блискавка). Щогодини на Землі відбувається біля 2 000 гроз з блискавками.

Таким чином, блискавка – це велетенська електрична іскра, часто завдовжки в декілька км (від 2-3 до 10 км.). Грозовий електричний розряд може мати напругу в 10-100 млн. вольт, тривалість його дорівнює тисячним часткам секунди, а температура в каналі блискавки перевищує 18 тисяч градусів Цельсія.

Найбільшу небезпеку для людини представляє лінійна блискавка (виділяють також плоскі блискавки і кульові).

При ураженні людей блискавка поводиться по-різному: то вбиває людину, то оглушує її, викликає непритомність, втрату волосся (відразу або через декілька днів), або “роздягає” людей, спричинює місцеві опіки діаметром до 3 см., викликає параліч судин у вигляді розгалужених червоних ниток. Блискавка часто вдаряє в дерева, особливо в дуб, інші листяні породи, рідше - в ялину і сосну.

Блискавка рухається шляхом найменшого опору, по шляху скупчення більш токопровідних часточок. Таким чином може діяти дим з димоходу, стовбур викидних газів з автомобіля, літака. Тому під час грози потрібно:

- знаходитися якнайдалі від громовідводу (блискавковідводу), від високих дерев, особливо “перунового дерева” (дуба) та інших високих предметів, глинистих грунтів, води, металевих предметів, радіоприймачів з витягнутими антенами;

- вийняти з кишені і покласти на певну відстань від себе мобільний телефон, виключивши його;.

- припинити рухатися, оскільки у таких людей частіше і вдаряє блискавка. Навіть близький удар в землю для людини, яка крокує, небезпечний внаслідок замикання на землі двох точок з різним електропотенціалом. Тому при грозі, якщо немає інших варіантів для сховку, слід стояти, тримаючи ноги разом;

- не забувати, що вологий одяг більш електропровідний, ніж сухий

- у приміщенні слід ліквідувати протяги, зачиняючи вікна, всі димарі для захисту від кульової блискавки; знаходитися якнайдалі від вікон і печей, дротів, припинити розмови по телефону, вимкнути радіоприймачі, холодильники, телевізори.

Перша допомога при ураженні блискавкою: проведeння непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень до приїзду спеціалізованої бригади “швидкої допомоги”.