3. Середовище проживання людини

3.1. Поняття про навколишнє середовище (атмосфера, гідросфера, літосфера).

Під терміном “Навколишнє середовище” розуміють сукупність природних,природно-антропогенних і соціальних факторів життя людини. З цього випливає, що основними складовими навколишнього середовища є природне та соціальне середовища.

Природне середовище включає в себе всю сукупність оточуючих людину об’єктів живої та неживої природи. У ньому розрізняють атмосферу, гідросферу, літосферу і біосферу. Біосфера - це земна оболонка, яка включає частину атмосфери, гідросфери та літосфери, в якій існує активне життя.

Соціальне середовище складається з різноманітних підсистем соціальної інфраструктури суспільства: виробнича сфера, побутова сфера, освіта і культура, охорона здоров’я тощо.

Можна погодитися, що навколишнє середовище - це також сукупність абіотичного, біотичного і соціального середовищ, які тісно взаємопов’язані між собою і людиною.

Єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і неорганічними компонентами, які взаємопов’язані кругообігом речовин називається екосистемою. Екосистеми - основні одиниці природи на поверхні Землі, які можуть охоплювати простір будь-якого розміру (від краплі води до усієї поверхні Землі - біосферна екосистема). Вона може бути і штучно створена (космічний корабель) і до її складу може входити людина.

3.2. Екологічні проблеми біосфери. Екологія - це наука про відносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує. Якщо ж конкретніше, то екологія - це вивчення згубного впливу сучасної цивілізації на довкілля з перспективою запобігання чи відвернення цього впливу шляхом охорони навколишнього середовища.

Багато поколінь наших предків жили в тісному контакті з природою, не завдаючи їй помітної шкоди. Але у міру збільшення чисельності людства та науково-технічного прогресу (НТП) людина починає не тільки відбирати у природи все більше ресурсів (харчові продукти, кисень, ліси, корисні копалини), але й забруднювати навколишнє середовище відходами промислового виробництва, сільського господарства, причому у таких кількостях, які перевищують його можливості щодо самоочищення. Тому в сучасній проблемі “людина і біосфера” є два основних аспекти:

- виснаження природних ресурсів;

- забруднення навколишнього середовища.

Обидва цих аспекти тісно пов’язані з процесом урбанізації. Урбанізація означає процес зростання міст і міського населення та підвищення його ролі у соціально-економічному та культурному житті суспільства. Уже сьогодні у багатьох країнах світу частка міського населення складає 85-90 % від його загальної численності. Незважаючи на певні переваги сучасного міста (наявність постійної роботи та можливість зміни місця роботи, зосередження закладів науки та культури, наявність кваліфікованої медичної допомоги, кращі умови проживання) міське середовище є штучним і відірваним від природного. Це штучне середовище погано впливає на здоров’я населення через забруднене повітря, вплив шуму, вібрації, електромагнітних, іонізаційних полів різної інтенсивності, дефіцит сонячного світла, чистої води, напружений ритм життя, транспортні проблеми, стресові ситуації, проблеми з утилізацією відходів життя та виробництва, зменшення “вільного” та “зеленого” життєвого простору внаслідок будівництва багатоповерхових будівель та ін).

Для мешканців міста шум (транспорт, робота підприємства, холодильники, пральні машини, ліфти) є настільки звичайним фоном, що його просто не помічають, однак його руйнівна дія на організм людини суттєва і більш шкідлива, ніж хімічне забруднення. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років; частота серцево-судинних захворювань у людей, які проживають у районах з високим рівнем шуму, у кілька разів вища, а зниження слуху у них наступає вже у 30 років (в нормі – у 55-60 років). Шум має й інші можливості впливу. Так, при постійній дії шуму гинуть квіти й уповільнюється ріст рослин та дерев.

Вібрація – інший негативний чинник при проживанні у містах. Джерелами вібрації у містах є рейковий та автомобільний транспорт, авіація, будівельна техніка, промислові установки. Найбільший рівень вібрації спостерігається на залізничному транспорті – коливання грунту поблизу залізничної колії при проходженні поїзда перевищують землетрус силою 6-7 балів за шкалою Pіхтера, а у метро інтенсивна вібрація грунту поширюється на відстань 50-70 м від рейок.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання від різних побутових пристроїв – телевізорів, мікрохвильових печей, холодильників, комп’ютерів, музичних центрів, мобільних телефонів, пристроїв для їх зарядки, електронних будильників, “баз” для радіотелефонів.

Не можна не вказати й на інші негативні фактори проживання у містах. Це забруднення міських приміщень, причинами якого є: залишки від спалювання деревини, вугілля у камінах, непровентильовані гази від нагрівальних колонок та газових плит, аерозолі, очисники з хлором та аміаком, лакові покриття підлоги, зволожувачі повітря та кондиціонери, розпилювачі від комах, дим від цигарок.

Особливої гостроти у другій половині ХХ ст. набула проблема охорони атмосферного повітря. Основними джерелами забруднення атмосфери та інтенсивного споживання кисню є транспорт, енергетичні системи міста та промисловість. Автотранспорт дає 70 % шкідливих викидів в атмосферу. Серед них – вуглекислий газ, сполуки свинцю та сірки, чадний газ, оксид азоту, гумовий пил. Місто широко використовує кам’яне вугілля, нафтопродукти та природний газ, що вже само по собі визначає забруднення повітря міст продуктами їх згорання.

Однак кисень є вкрай необхідним для збереження життя людей і тварин. Тому проблема збереження кисню в атмосфері заслуговує місце у центрі уваги людства. Важливим процесом відновлення нормального вмісту кисню є фотосинтез. 80 % наявного в атмосфері кисню продукує фітопланктон (водорості), а 20 % - рослинний покрив поверхні ґрунту. Але масове вирубання лісів, забруднення поверхні океану нафтою утруднюють відновлення нормального вмісту кисню в атмосфері.

Останнім часом виникла також проблема парникового ефекту, пов’язаного з надходженням в атмосферу великої кількості вуглекислого газу. Оскільки вуглекислота пропускає сонячну радіацію, але затримує теплове випромінювання Землі, то це може спричинити потепління клімату, посилене танення арктичної криги і, як наслідок - гігантські повені, цунамі. До цього ж ефекту причетні метан і оксиди азоту.

Велику загрозу становить забруднення атмосфери промисловими викидами. Нині щороку в атмосферу попадає понад 500 млн. тонн шкідливих речовин, які не тільки погіршують здоров’я людей, але й збільшують хмарність, затримують сонячну енергію, що може, навпаки, призвести до зниження температури повітря земної атмосфери, і навіть нового льодовикового періоду.

Викиди в атмосферу сажі, попелу, газів в результаті згорання великої кількості палива, призводять до появи над великими промисловими містами смогу (димки) у вигляді жовтуватої завіси. Усім відомий так званий “лисячий хвіст” – хмара жовтуватого кольору з різким запахом, яка періодично виникає над Запоріжжям в результаті роботи металургійних підприємств.

В результаті нагромадження сірчистого газу, азотних сполук, хлору та інших сполук можуть випадати кислотні дощі, які згубно діють на зелені насадження.

Одним із найбільш серйозних наслідків забруднення атмосфери є зменшення загального вмісту озону, що спричиняє стоншення його шару і появу озонових дір (над полюсами, Австралією, Сибіром, Гренландією). Оскільки озон захищає планету від ультрафіолетового опромінення, то з його зменшенням створюється реальна загроза існуванню життя на Землі. Причинами цього явища вважають:

1. Посилений викид у повітря галогеноорганічних сполук, що містяться в аерозольних балончиках, холодильниках, кондиціонерах, у повітрі, очищувальних речовин, пінопластах, які розпадаються з виділенням хлору, брому, фтору, Ці сполуки і є каталізаторами руйнування озонового шару. Так, один атом хлору може зруйнувати сотні тисяч, а атом брому - десятки тисяч атомів озону;

2. Реактивні літаки, які забруднюють атмосферу оксидами азоту.

3. Запуски ракет у космос.

Вчені вбачають вихід із цієї ситуації в збільшенні площі лісових насаджень, удосконаленні технології виробництва і спалювання палива, у будівництві очисних, фільтровентиляційних установок, упровадженні безкисневої енергетики тощо.

НТП негативно впливає і на літосферу, яка є центральною ланкою кругообігу речовин. Неграмотне ведення рільництва, нерегульоване випасання худоби, надмірна розорюваність ґрунтів та осушення боліт, безконтрольне вирубування лісів призвели до руйнування рослинного покриву, дернини, в результаті чого оголена земля стала доступною для дії вітру, дощів і, як результат – поява водної та вітрової ерозії, що негативно позначається на родючості ґрунту. Щороку на планеті винищується до 15 млн га лісів. В результаті третині поверхні Землі загрожує спустелення. Щороку площа пустель зростає на 60 тис. км².

Особливо небезпечне забруднення ґрунту пестицидами, агрохімікатами, які уражають печінку людей, викликають алергічні хвороби, діють канцерогенно. Пряме отруєння лише пестицидами щорічно вражає більше 2 млн. чол. і приносить 50 тис. смертей. Не можна не згадати і про радіонуклідне забруднення Землі після Чорнобильської катастрофи. На третині площі України значно підвищився радіаційний фон. На площі 3,4 тис. км² відмічається сильне забруднення радіоактивним цезієм і стронцієм, 640 км² території України непридатні для життя взагалі.

Суттєве значення має і бактеріальне забруднення ґрунтів, особливо в місцях скупчення тваринництва.

Великою проблемою є і засолення ґрунтів, забруднення їх нітратами, солями важких металів, твердими відходами. Попередити виснаження і забруднення ґрунтів можна удосконаленням технологічних процесів у виробництві і запровадженням раціональної технології обробітку ґрунту.

Науково – технічний прогрес вплинув і на гідросферу. Близько половини людства відчуває нестачу питної води. Потреби питної води на добу на одну людину в середньому становлять 400-600 л, а її запаси обраховуються в 30,5 млн. км³ (2 % від загальної кількості), причому 97 % з них припадає на гірські льодовики і полярну кригу. Незважаючи на обмежені запаси води, люди продовжують її забруднювати недостатньо очищеними промисловими і господарськими стічними водами, нафтопродуктами. Лише атомна та хімічна промисловості щорічно скидають в море та океани біля 500 млрд. тонн стічних вод, щорічно у світовий океан скидається біля 10 млн. тонн нафтопродуктів. Останні негативно впливають на всі групи морських організмів, розлита нафта порушує кругообіг води, її газообмін. Атлантичний океан перетворюється в кладовище радіоактивних відходів. В ґрунтових водах басейну Дніпра концентрація радіонуклідів за останні роки зросла у 300 разів. Має місце значне забруднення океану важкими металами - ртуттю, свинцем, кадмієм, основним чином через атмосферу і з річковими стоками. Швидко зростає забруднення гідросфери твердим сміттям (металеві, пластмасові, скляні предмети). Значну небезпеку для океану становить теплове забруднення, пов’язане зі спуском теплої води (АЕС), що веде до різкої активації життєдіяльності бактерій. Свідченням забруднення води є її цвітіння (синьо-зелені водорості) та наявність шару піни на річках (до 1 м). Забруднення питної води неочищеними, фекальними стічними водами є однією з основних причин спалахів дизентерії, холери, черевного тифу, гепатиту А. Тому населенню рекомендується обов’язково кип’ятити водопровідну воду перед вживанням, користуватися побутовими фільтрами.