2. Екологічна характеристика повітряного середовища

Незважаючи на тенденцію загального зниження обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу, промислові викиди підприємств різних галузей характеризуються чисельними специфічними речовинами, значна частина яких становить серйозну небезпеку в гігієнічному відношенні. Певний вплив на рівень забруднення атмосферного повітря мають викиди від автотранспорту. Причиною цього є значне зростання кількості приватного автотранспорту в селищі. Причому, зазначена різниця між викидами стаціонарних та пересувних джерел в останні роки збільшується. Основна частина забруднюючих речовин відноситься до викидів транспортних засобів. Вони складають до 80% від загальної кількості забруднюючих речовин, що надходять до атмосферного повітря.

Сильно забруднюють атмосферне повітря підприємства, насамперед, підприємства енергетики.

Причинами надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є: робота підприємств в умовах зношеності основних фондів, не доскональності технологічних процесів базових галузей промисловості, недостатньою забезпеченістю останніх очисними спорудами, для уловлення та утилізації забруднюючих речовин, введенням у дію нових підприємств.

Основними шкідливими речовинами, що надходять до атмосферного повітря від стаціонарних джерел забруднення, є сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, пил, викиди яких складають 79% від усіх викидів по області. У значно менших кількостях до атмосфери викидаються специфічні речовини: аміак, бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень та деякі інші.

Надходження небезпечних речовин у атмосферу залежить, насамперед, від надійної роботи очисного обладнання, де вони уловлюються і знешкоджуються та впровадження ефективних технологій виробництва.

У середньому на одного мешканця від стаціонарних і пересувних джерел припадає 45,3 кг шкідливих речовин.

Скорочуються площі зелених насаджень, руйнуються системи захисних лісових смуг вздовж автомобільних шляхів та каналів. Серйозною проблемою є боротьба з шкідниками та хворобами лісу. Почастішали випадки самовільних вирубок.

Спектр екологічних проблем в атмосферному повітрі останнім часом розширився за рахунок нових видів і джерел шкідливого впливу на довкілля. Додаткову напругу в екологічну ситуацію вносить зростаючий потік автотранспорту, імпорт екологонебезпечних товарів, обладнання, технологій.

3. Екологічний стан ґрунтів

На території Ширяївської селищної ради має місце загальна деградація земельних ресурсів. Територія селища являє собою зону суцільного сільськогосподарського освоєння. Сільськогосподарські угіддя характеризуються надмірною розораністю, прогресуючою еродованістю, зменшенням продуктивності. Розораність сягає 84%. Понад 60% сільгоспугідь зазнає ерозії. Повсюдно зменшується потужність гумусового горизонту та вміст гумусу й поживних речовин у ґрунті. Велика небезпека пов'язана з масовим і недостатньо регламентованим використанням у сільському господарстві мінеральних добрив.

Зрошувані землі Ширяєвого вразливі до змін гідрохімічного режиму і мають тенденцію до змін гідрохімічного режиму та заболочування. 35% земель середньо і сильно змиті. Втрати ґрунту на силових землях щороку становлять від 15 до 35т/га. Недостатньо зрегульований поверхневий стік зменшує надходження до ґрунту вологи і спричиняє посухи.

Ґрунтовий шар селища сформувався на лесових породах, ґрунти представлені в основному чорноземами. Більшу частину цієї території покривають опідзолені чорноземи та їх реградовані різновиди. В багатьох місцях зустрічаються сірі лесові ґрунти. Поте поширені є чорноземи звичайні.

За механічним складом грунти області переважно важко та середньосуглинкові. Кислих грунтів мало – 0,23% сільгоспугідь.

Сільськогосподарські угіддя (в т.ч. рілля) представлені в основному чорноземами глибокими малогумусними та лучно-чорноземними ґрунтами. Перезволожені ґрунти займають майже 3% сільгоспугідь, з них 2,5% - на ріллі. Заболочених угідь мало ( 0,67%, в т.ч. ріллі – 0,3%); сільгоспугідь дефляційно- небезпечних – 2,5%. Значна частина угідь еродована – 46,7%; 97,3% їх розташовано на схилах.

Ширяївська територія виділяється значним поширенням сучасних фізико-географічних процесів, які порушують якісну оцінку земель та ускладнюють їх використання. Половина земель (48%) еродована, з них 35% - середньо й сильно змиті. За даними спеціалістів «Укрземпроекту» протягом останніх 30 років запаси гумусу в ґрунтах Одещини зменшилися більш ніж на 10%. На схилових землях, починаючи з 3–6 градусів, втрати поживних речовин у ґрунті внаслідок водної ерозії в 2-3 рази перевищують їх надходження з добривами.

Розорювання схилових земель спричиняє прискорений стік весняної та дощової води, що зменшує запаси вологи в ґрунтах. Кількість посушливих років зросла за останні 30 років на 25%, спостерігається масове пересихання малих річок.

Незважаючи на те, що більша частина сільськогосподарських угідь (75%) та ріллі (понад 81%) розміщені на рівнинно-хвилястих ділянках, ухили поверхні яких не перевищують 3 градусів , 25% угідь потребують ґрунтозахисних заходів та впровадження контурно-меліоративної системи землеробства.

Ця територія також виділяється інтенсивним хімічним забрудненням оброблюваних земель. Пестициди застосовуються в межах водоохоронних зон, що спричиняє забрудненню поверхневих і підземних вод. Біологічні методи захисту рослин, які повинні поступово замінити отрутохімікати, застосовуються лише на 0,3% посівів.

Останніми роками застосування мінеральних добрив і пестицидів значно скоротилося у зв’язку з глибокою економічною кризою в аграрному секторі, а зменшення обсягів внесення органіки зумовлено зменшенням поголів’я худоби і птиці. Складною проблемою, як і раніше, є зберігання добрив і пестицидів. Складські приміщення забезпечують лише 30% потрібного обсягу туків. Втрати добрив при зберіганні сягають 20-30%. Навколо сховищ добрив і пестицидів формуються осередки високого і небезпечного забруднення. Особливу небезпеку у зв’язку з порушенням правил зберігання являють собою склади непридатних і заборонених для використання пестицидів і агрохімікатів, яких накопичено в області понад 800 тонн.

Аналізом даних лабораторного контролю встановлено, що показники забруднення пестицидами об’єктів довкілля – ґрунтів – становлять: 0,8-1,0% – для продуктів харчування; 2,6% – для води водоймищ; 0,8-1,0% для води питної; 3,5-4,1% – для ґрунтів.

Значне агротехнічне навантаження на довкілля пов’язане з тваринницькими фермами і комплексами. На численній кількості ферм гноєсховищами забезпечені лише дві третини поголів’я худоби, а сучасних капітальних гноєсховищ в області практично немає. Гній, стічні води, які концентруються в значній кількості, стають джерелами забруднення ґрунту, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря.

Основними джерелами забруднення ґрунту у населеному пункті є викиди промислових підприємств, пересувних джерел забруднення, накопичення на території селища в промислових зонах неутилізованих відходів, незадовільно функціонуючі системи санітарної очистки. Промислові викиди підприємств різних галузей характеризуються чисельними специфічними речовинами, значна частина яких становить серйозну небезпеку в гігієнічному відношенні. Певний вплив на рівень забруднення ґрунту має невпорядковане розміщення токсичних промислових відходів, які утворюються в результаті діяльності промислових підприємств міста.

Автотранспорт є головним джерелом надходження до ґрунту вуглеводнів різних класів та свинцю, які займають основне місце у валових викидах.

Недоліки в організації та здійсненні санітарної очистки Ширяєвого є причиною біологічного забруднення ґрунту. В пробах ґрунту з усіх районів селища виявляється щорічно зараження гельмінтами в 3,3-6,8%.

За даними лабораторного контролю на території полігонів побутового сміття та санітарно-захисних зон підприємств виявлені перевищення ГДК за вмістом солей важких металів в 1,4-2,5 рази (26,4% по свинцю, цинку, міді).

Звалища відходів не забезпечують знезараження сміття і практично перетворюються на потужні джерела забруднення земель.