1.1.3 Методологія в мікроекономіці

Мікроекономічна теорія – комплекс знань, поглядів, ідей, спрямованих на пояснення поведінки окремих суб'єктів ринку в процесі здійснення економічного вибору.

У залежності від підходу до пояснення поведінки окремих суб'єктів, мікроекономічна теорія буває:

Позитивна	Нормативна
Та частина мікроекономічної науки, що вивчає факти і залежності між цими фактами. Відповідає на питання: що є або може бути?	Та частина мікроекономічної науки, що припускає рецепти дій і відповідає на запитання: що повинно бути?

Методологія в мікроекономіці – сукупність способів, прийомів пізнання економічних відносин і процесів на рівні окремих господарських одиниць.

Основні способи і прийоми мікроекономічного аналізу:

-граничний аналіз;

-рівноважний підхід;

-словесне моделювання (алгоритм поводження фірми);

-математичне моделювання;

-графічне моделювання.

Моделювання вимагає опис фірми за допомогою економічної моделі.

Економічна модель – спрощене зображення економічної дійсності за допомогою рівнянь і графіків, що описують взаємозв'язок різних перемінних. Вона розкриває зв'язок між економічними перемінними.

Основним методом дослідження використаної економічної теорії є моделювання економічних явищ і процесів, тобто дослідження об'єктів пізнання не безпосередньо, а побічно, за допомогою аналізу деяких допоміжних об'єктів, що і називаються моделями.

На відміну від багатьох природних наук і особливо технічних наук в економіці як правило, переважає ідеальне моделювання,що ґрунтується не на матеріальній аналогії об'єктів дослідження і моделі, а на аналогії ідеальної, мислимої. Ідеальне моделювання можна розбити на два класи: знакове й інтуітивне.

В мікроекономіці знакові моделі – формули, графіки.

Призначення моделі - передбачати вплив одних економічних параметрів на інші (наприклад, вплив введення податків на обсяг продажів товару).

Пояснюючоюздатністю більшою мірою володіють графічні моделі.

Англійський математик Я. Стюарт писав: «Деякі математики, може бути 10 з 100, мислять формулами. Така їх інтуїція, але інші мислять образами; їх інтуїція геометрична. Картинки несуть набагато більше інформації, ніж слова. Протягом багатьох років школярів відучували користуватися картинками, тому, що «вони не строгі», це сумне непорозуміння. Так, вони не строгі, але вони допомагають думати, а такого роду допомогою ніколи не слід нехтувати.

В книзі (Гальперин) і в більшості закордонних курсів мікроекономіки, графічні моделі, «картинки» є основним способом представлення матеріалу, легкої видимості усіх взаємозв'язків між змінними. Але в них є і недолік. Ці графіки двовимірні, тому що тривимірні читаються вже не так легко, а багатовимірних «картинок» узагалі не існує. Це обмежує до деякої міри пояснюючу здатність графічних моделей в економічній теорії.

У мікроекономіці використовуються моделі двох типів: оптимизаційні і рівноважні.

При дослідженні поведінки окремих економічних агентів застосовуються оптимизаціонні моделі. Основні робочі поняття тут мають граничний характер; гранична корисність, граничний продукт, граничні витрати, граничний виторг і т.д., тому методологія економічного аналізу називається маржиналізмом (межа). Увів це поняття англійський економіст Дж. Гобсон.

Другий тип моделей – моделі ринкової рівноваги – використовуються при дослідженні взаємин між економічними агентами. Звичайно передбачається, що система знаходиться в рівновазі, якщо взаємодіючі сили збалансовані і відсутні внутрішні імпульси до порушення балансу.