9.2. Типи рівноправних партнерів

"Рівноправні" партнери – це ті співрозмовники, які мають між собою симетричні стосунки, взаємини.

Взаємини – це специфічний вид ставлення людини до людини, в якому є можливість одночасного чи відстроченого особистого ставлення у відповідь, а спілкування – це інформаційна і предметна взаємодія, в процесі якої проявляються і формуються ці міжособистісні взаємини.

А) Рівноправні співбесідники-квадрали (Таблиця 2.2., початок). Вони мають певні типи під час спілкування (взаємодії) як партнери. Це через те, що між відомими типами ІМ існують також відомі об’єктивні стосунки. А вступаючи у спілкування, люди мимовільно вступають у стосунки. Тому кожен із двох співбесідників набуває наукової назви цих стосунків. У квадрі це рівноправні (з однаковим впливом одне на одного) співбесідники таких типів – “тотожний“, “дзеркальний”, “дуал” та “активатор”.

Таблиця 2.2

№	Назва стосунків (типи співрозмовників)	Коротке пояснення. Приклади
1	Тотожні («тотожники»)	З тотожною ієрархією функцій. Найкраще взаєморозуміння: ІЛЕ+ІЛЕ. Аугуста+Букалов О.В., класики соціоніки
2	Дзеркальні ("дзеркала")	Квадрали з одного ІЛ-клубу:ІЛЕ +ЛІІ. Добре розуміють одне одного і налаштовані на конструктивну критику. Букалов О.В.+Гуленко В.В., соціоники, Топ-менеджмент МІС
3	Дуальні («дуали»)	Якнайкраща ділова, інформаційна і психологічна сумісність. Розуміння проблем і підтримка без слів. РізнідоповнюючіТІМи. ІЛЕ + СЕІ (ірраціональна діада). Подружжя Букалов О.В.+Карпенко О.Б., соціоники
4	Активації ("активатори")	Квадрали. Доповнюючі та активізуючі одне одного. Дуже продуктивна спільна діяльність: ІЛЕ + ЕСЕ: К. Маркс + Ф. Енгельс

1. Тотожні стосунки (співрозмовники типу«тотожний», Додаток 2.Г, №9)

В обох партнерів цілком однакові ієрархії функцій у психіці: і за місцями, і за властивостями, і за міцністю. Найкраще взаєморозуміння з будь-якого приводу.

Це дуже спокійні, рівністосунки. У партнерові все ясно, всі вчинки мотивовані, зрозумілі, він – наче прозорий для іншого. Прототожний допустима думка «по собі», тобто проецирування на партнера своїх рис, тому «тотожники» виключно продуктивно навчають одне одного. Якщо ви читаєте книгу, дивитеся фільм або п'єсу, знайомитеся з новацієютотожного автора, то у вас виникає відчуття, що і ви могли б написати (зробити) так само.Такого автора ви схильні оцінювати як художника (ученого) дуже глибокого, здатного проникнути в суть речей. Справу такого майстра ви готові продовжити. Так виникають наукові школи.

Приклад – Олександр Букалов продовжує справу Аугусти (яка значно старша та вже ми її не маємо); Андрій Данилко та Микола Басков, А. Пугачова та М. Распутіна, Адріано Челентано і Тото Кутуньо тощо.

Співпраця має яскраво виражений однобічний характер: те, що може один, може й інший, і в цьому напрямі їх зусилля підсумовуються з відповідною надбавкою «валового» продукту діяльності. Проте те, чого не може один, того не може й інший, і в цьому напрямі діяльності вони не можуть нічим допомогти одне одному. Та якщо їх знання вирівнюються, вони стають нецікаві одне одному: у них однакові сильні функції і однакові слабкі місця.

Остання обставина може призводити до певної міри взаємного незадоволення і робити взаємодію короткочасною та епізодичною по характеру. Як говорив Емерсон, «люди, пізнання яких однакові, ненадовго залишаються якнайкращим суспільством одне для одного». Винятком може бути випадок, коли перед ними стоїть велика спільна мета.

2. Дзеркальні стосунки (співрозмовники типу "дзеркало", Додаток 2.Г, №5)

Вони виникають між квадралами, в яких обидві головні функції однакові, але помінялисямісцями, а обидві слабкі (див. моделі "Ю") абсолютно різні. Обмін інформацією йде по сильних каналах. Конфлікти тут малоймовірні. Кооперація продуктивна. Люди, між якими реалізуються дзеркальні стосунки, можуть відчувати внутрішню схожість і приходити в подив від того, наприклад, як те, щодумає один, без зайвих слів реалізує інший. Причому реалізується це не так, як у тотожних типів, які можуть говорити одними і тими ж словами або робити однотипно.

Навіть якщо два фахівці, що знаходяться в дзеркальних стосунках (саме всередині клубу-сфери їх місце), одного профілю та одного рівня кваліфікації об'єднаються в якійсь справі, у них не буде однакових підходів до вирішення завдань, їхня взаємодія завжди висікатиме іскри новизни. У дзеркальних стосунках немає старших і молодших, начальників і підлеглих – це стосунки рівних – легкі, ігрові, забарвлені теплим гумором і об'єднуючі партнерів не лишедухом однієї квадри, але й "одноклубними" інтересами.

Приклад– Ленін і Сталін; А. Пугачова і С. Ротару.

3. Стосунки активації (співрозмовники типу "активатор", Додаток 2.Г, №13)

Це стосунки повного доповнення тільки за функціями(базисом Юнга). У цих стосунках вплив одне на одного має вигляд зворотного зв'язку: сильні сторони одне одногоще більше посилюються (активізуються), а слабкі – прикриті партнером. Друга, сильна творча функція кожного з партнерів активізує слабку дуальну функцію іншого партнера, п'яту. Тобто люди підстібають активність одне одного.Активатори нібизаряджають одне одного впевненістю, що, незалежно від складності завдання, вони в змозі вирішити його. Причому, зовсім необов'язково, що це буде прямий вислів: «Ти це можеш!», навіть навпаки – активатор ніби обмежує активність партнера, а це викликає зворотний ефект.

Стосунки сприятливі, але,оскільки немає повної компенсації (обидва – екстраверти або інтроверти) може настати стомлення одне від одного у зв'язку з різними ритмами життя: один –раціональний, інший –ірраціональний. Інколи можуть виникнути певні труднощі у взаєморозумінні (адже вони – з протилежних клубів-сфер!), але найчастіше це спостерігається на рівні термінології, різночитаннях у значенні тих або інших понять. Проте при цьому після бурхливої дискусії досягається прийнятний компроміс. У цілому стосунки активації – цехороші дружні взаємини, в якихквадральна взаємодопомогау важких ситуаціях поєднується з повною самостійністю у виборі життєвих орієнтирів.

Приклад – класики марксизму Карл Маркс і Фридрих Енгельс; В.Янукович і Р. Ахмєтов.

4. Дуальні стосунки (повного доповнення, співрозмовники "дуали",

Додаток 2.Г, №1)

Повне доповнення дає повну ділову, психологічну, інформаційну тощо сумісність.

У дуальних партнерів інформація (часто – невербальна: просто мовчазна допомога) з сильного першого каналу(функції) приходить начетвертий (слабкий,байдужий до критики, але такий, що охоче приймає допомогу; функція в ньому так і зветься: дуальна). Дуали відрізняються (доповнюють одне одного) по 3-х із 4-ох ознак: екстраверсія – інтроверсія, етика – логіка, сенсорика – інтуїція. Але за ознакою раціональність – ірраціональність збігаються. (Ознака раціональність – ірраціональність взагалі відповідальна за всі непорозуміння і неприємності у контактах: зважте – у найважкіших стосунках співрозмовники обов’язково мають різні полюси цієї дихотомії).

Дуали – надійні партнери в роботі, в сім'ї, тому що вдвох здатні впоратися майже з будь-якою роботою, завданням.

У діалогу Платона «Пір» дається дуже точний опис поняттяповного доповнення, в яких партнери з протилежними якостями врівноважують психіку одне одного: «Колись люди були не такими, як тепер... тіло у всіх булоокругле, спина не відрізнялася від грудей, рук було чотири, ніг стільки ж, і у кожного на круглій шиї голова з двома обличчями, що дивилися в протилежні боки. Страшні своєю великою силою і потужністю дволикі живили великі задуми іробили замах на владу богів». Зевс покарав гордівників, розрізавши їх на половинки і розкидавши по всьому світу. «Отже, – продовжує Платон, – кожен із нас – це половинка людини, розітнутої на дві частки, і томукожен шукає завждивідповідну йому половину, обохохоплює таке дивне відчуття прихильності, близькості і любові, що вони справді не хочуть розлучатися».

У дуальних стосунках кожен відчуває себе впевненішим у своїх силах; життєдіяльність разом із комфортністю і захищеністю характеризується високою ефективністю і результативністю. У таких стосунках немає суперечок через лідерство, вони можуть бути ієрархічними (для стосунків керівник – заступник вони ідеальні, обов’язкові для ефективності організації) абостосунками рівних, але завжди приносять задоволення, відчуття самоцінності і значущості.

Приклади – фізики Йоффе і Курчатов; детективи Холмс і Ватсон; подружжя М. та Р. Горбачови, Н. Корольова і "Тарзан", Валерія і Пригожин; композитори І. Крутий та І. Ніколаєв, маестро Р.Паулс і А. Пугачова.

Б) Рівноправні співбесідники з ортогональних квадр (Таблиця 2.2., продовження 1). За своїм “духом” квадри дуже різні. Але кожна має за ним споріднену, близьку духом, а також – одну далеку, дуже несхожу. З 4-х квадр, розташованих у вигляді сторін квадрату (Додаток 2.Ґ), ті, що навпроти (ортогональні), є найбільш далекими одна одній за своїми поглядами на життя, людей, світ, гумор тощо. Саме між представниками з цих “ворожих” квадр виникає під час контакту найбільше нерозуміння, неприйняття, майже відсутність взаємодії, відомі у побуті як конфлікти. Такі контактори так і звуться – “тихі конфліктери” та “гучні конфліктери”. Вони також рівноправні, як і інші дві пари – “погасителі” та “квазітотожні”.

Таблиця 2.2. Продовження 1

№	Назва стосунків (типи співрозмовників)	Коротке пояснення. Приклади
5	Конфліктні (конфліктери, («квазідуали»)	Співбесідники мають протилежні ієрархії психіки. Потенційне найбільше взаємонерозуміння і взаємонеприйняття, конфлікт: ІЛЕіЕСІ.
6	Квазітотожні («паралельні»)	Важко взаємодіяти («У тебе своє весілля, у мене своє!») Одноклубники з ортогональних квадр: ІЛЕ і ЛІЕ,СЕІ та ЕСІ
7	Повної протилежності ("погасителі, нейтралізатори")	Усі функції мають протилежну вертність щодо своїх місць. В основному інтроверт гасить активність екстраверта: ІЛЕ та ІЛІ
8	Супер-Его («квазіактиватори»)	Співбесідник – ваша маска, володіє тими властивостями та уміннями, які ви в собі виховуєте, вважаючи, що суспільство чекає від вас саме них. Коли доходить справа до конфлікту, то він «гучний», явний, всім видний (один із співбесідників зривається): ІЛЕ іСЕЕ

4. Конфліктні стосунки(співрозмовники типу "конфліктер",

Додаток 2.Г, №1)

Це стосунки людей з повністю протилежними ієрархіями функцій у психіці (зважте на їхні абревіатури типів: аджевсі літери в них різній українською, й англійською мовами, з урахуванням позицій).

Необхідно, перш за все, відзначити, що визначення стосунків як "конфліктні" зовсім не означає, що люди, що беруть участь у них, тільки і роблять, що конфліктують, лаються між собою. Слід підкреслити, що з погляду соціоніки немає поганих або хороших стосунків – всі вони потрібні і навіть необхідні, але єправильні або неправильні дистанції.У конфліктних стосунках дистанція має бути значною, оскільки кожен із партнерів впливає іншому на болісний мозоль —"місце" або «точку найменшогоопору» в третьому каналі.При дотриманні дистанції партнери поважають одне одного, спілкування йде на рівні загальних обговорень, що взаємно збагачують одне одного.

Тут справа в тому, що конфліктер належить до протилежного клубу-сфери, як і ваші доповнюючі квадрали. Та якщо вам потрібно щось із цієї сфери, а своїх "рідних" доповнюючих немає поблизу, "під боком", автор цього посібника як соціоник радить вам у таких випадках звертатися по допомогу саме до "квазідоповнюючих" – конфліктера або Супер-Его. Це буде значно ефективніше, ніж звернутися у серйозній, складній для вас справі до напівдуала, своїх одноклубників тощо.

Ну а душа при цьому "зобов’язана трудитися", нічого не вдієш: і з конфліктером треба навчитися співпрацювати.

Приклад: Н. Могілевська – І. Крутий, М. Жванецький – Р. Дубовицька.