Лекція 6. Сучасна ситуація в світі та Україні в сфері релігії
План лекції:
Важливіші особливості релігійного стану в сучасному світі.
Особливості релігійного стану в сучасній Україні.
Нетрадиційні релігії та культи.
Космополітичні релігії.
Важливіші особливості релігійного стану в сучасному світі
Характеризуючи сучасний етап розвитку релігії у світі, слід відзначити такі найважливіші, на наш погляд, особливості:
свобода віросповідання, можливість вільного вибору конфесії, закріплені Загальною Декларацією прав людини і конституціями багатьох країн світу;
поліконфесіональність розмаїтість і співіснування чисельних релігій, конфесій та течій у світі в цілому та в рамках багатьох держав. Сьогодні немає, мабуть, розвинутої держави, в якій не сусідили б представники самих різних релігійних течій. У зв'язку з цим більш актуальною стає проблема мирного співіснування різних релігій в єдиному геополітичному та демографічному просторі, особливо в умовах загострення протистояння євро-християнського та мусульманського світів в останні роки;
внутріконфесіональна диференціація дроблення релігій і конфесій, число яких день у день зростає. З одного боку, це є закономірним наслідком свободи віросповідання, що надає людині вільно обирати приємніший для себе духовний шлях. З іншого боку, це породжує немало труднощів як для вірян із самовизначенням, так і для самих релігійних інституцій, а також сприяє зростанню напруження у міжконфесійних відносинах;
тісні міжнародні контакти та свобода віросповідання призвели до поширення інтересу до "екзотичних" релігій — східних культів (буддизму, йоги та ін.), прадавніх язичницьких вірувань тощо;
поява великої кількості сект і культів сумнівної репутації, аж до таких крайніх проявів, як тоталітарні секти, деструктивні культи (наприклад, сатанинські), фінансові піраміди під виглядом релігійних утворень та ін.;
активне місіонерство — поширення своєї релігії серед представників іншого віросповідання, особливо на пострадянському просторі;
зближення релігії і науки, які протягом багатьох сторіч протистояли одне одному. Релігія все частіше звертається до досягнень науки для обґрунтування основ свого віровчення і модернізації своєї структури і культу. Наука, у свою чергу, проявляє вусе більший інтерес до духовної спадщини стародавності, починає визнавати духовний досвід, інтуїтивний, містичний спосіб пізнання, як такі, що заслуговують на право на життя нарівні з емпіричним та іншими науковими способами освоєння світу. Сьогоднішній стан справ такий, що наука та релігія приречені знайти спосіб співіснування та співробітництва;
інтеграційні процеси, що виявляються в прагненні відновити споконвічну цілісність релігій, а згодом об'єднати людство під прапором единої релігії. Сучасний світ об'єднується процесами глобалізації, залишаючись плюралістичним і зберігаючи регіональну самобутність. Це стосується й релігійного життя у ХХI сторіччі. З'являються різні теорії, рухи, об'єднання, що декларують та реалізують інтеграційні процеси як у рамках окремих релігій, так і в релігійній сфері в цілому.
Одним із можливих шляхів розглядається об'єднання релігій. З'явився навіть новий термін — плюротеїзм. Теорія плюротеїзму по-новому ставить проблему міжконфесійного діалогу, обґрунтовує можливість об'єднання релігій при збереженні їх унікальності, наприклад, об'єднання, в першу чергу, світових релігій у|в,біля| глобальну світову мегарелігію з єдиним пантеоном. Плюротеїзм — це не політеїзм древніх|стародавніх| і не монотеїзм сучасних релігій, це — органічний синтез останніх як рівних. Одним із стародавніх аналогів плюротеїзму можна вважати|рахувати,лічити| визнання|зізнання| римлянами богів захоплених ними країн. Ці божества вони долучали до свого пантеону з метою недопущення міжнаціональних конфліктів та|та| збереження єдності Римської імперії.
Принципи плюротеїзму:
рівність усіх релігій, всі релігії, обумовлені різною культурою і|та| соціальністю, мають невід'ємне право на збереження своєї|зберігання| самобутності;
єдина віра в|ликів| єдиного Бога;|Вера|
загальні|спільними| релігійні,|та| духовні та соціальні цінності;
повага до усіх духовних Вчителів людства та Святих Писань.
Особливості релігійного стану в сучасній Україні
Усі вищезазначені особливості світової ситуації в сфері релігії притаманні й Україні. Але в нашій країні є і власні процеси, багато в чому обумовлені кризовою ситуацією в культурі й в цілому в житті суспільства:
в нашій країні, як і в багатьох інших країнах пострадянського простору, спостерігається небувалий сплеск релігійності, зумовлений потребою людей у духовній підтримці у тяжкі часи;
незважаючи на те, що згідно із Конституцією України, церков відділена від держави, спостерігаються активна взаємодія влади з релігійними установами, в тому числі, у політиці. Причому це носить вибірковий характер — в залежності від особистих переваг можновладців;
повсюдне повернення релігійним установам цінностей, що раніше їм належали: храмів та інших архітектурних споруд, художніх, культових та історичних цінностей має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, це, без сумніву, — відновлення історичної справедливості. З другого боку, такі рішення нерідко створюють конфлікти між релігійними та державними установами (наприклад, між музеєм Києво-Печерська Лавра та однойменним монастирем) або утискають права установ, що опікувалися або користувалися цими цінностями на протязі довгого часу (так, повернення територій та будівель релігійним установам у місті Одесі привело до закриття (без відновлення) міського планетарію, туберкульозного диспансеру, лялькового театру тощо). Отже, таким діям має передувати створення належних умов для установ, які "виселяються на вулицю" в результаті цих процесів;
ознакою сучасної української історії став розкол православної церкви в Україні — відділення від Української православної Церкви Московського патріархату (УПЦ МП) Української автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) та подальше відділення Української Православної Церкви Київського патріархату (УПЦ КП). Цей розкол, що носить, скоріше, політичний, ніж релігійний характер, і має мало спільного з питаннями щирої духовності, провокує міжконфесійні конфлікти та вносить нестабільність у загальнокультурну ситуацію в Україні (див. розділ "Християнство");
підвищений інтерес до нашої країни з боку закордонних (заокеанських) місіонерів і проповідників різного толку, що мають благодатний ґрунт в особі українських громадян, особливо молоді, що прагнуть духовності, але є тотально безграмотними у питаннях релігії та віри, нерідко набуває характер релігійної експансії;
зростання інтересу до езотеричних (таємних, прихованих від пересічних вірян), окультних знань, містики і магії, які в свій час були привілеєм лише обраних, що пройшли складні випробування та посвячення. У зв'язку з цим загрозливою стає діяльність чисельних шарлатанів, цілителів, віщунів, що користуються довірливістю громадян.
Нетрадиційні релігії та культи
Особливе місце в сучасному релігійному світі посідають нетрадиційні релігії, що, спираються на новітні досягнення науки, техніки, психології, розриваючи існуючі релігійні традиції, і найчастіше мають еклектичний характер.
Появу перших нетрадиційних релігій у США та Західній Європі відносять до 60-х років ХХ століття, хоча деякі з них мають більш довгу історію.
Нетрадиційними такі релігії названі|накликати| тому, що історично вони не передавалися з|із| покоління у покоління, на відміну від релігій традиційних, що мають тривалу, нерідко|незрідка| багатотисячолітню історію, не є укоріненими|дорікали| на цій території. Їх також називають молодіжними або модернізованими культами, новими релігіями, сучасними сектами. У науковій літературі все частіше зустрічається поняття нові релігійні течії (НРТ).
За останніми статистичними даними, нетрадиційні релігії сповідують|сповідають| близько|біля| 200-250 млн. людей по всьому світові. Багато хто з|із| тих, хто обрав цей духовний шлях|дорогу|, не має чітких духовних орієнтирів або пережили глибоке розчарування у традиційних релігіях; молодь притягає|залучає| нетрадиційні, нерідко|незрідка| екзотичні форми богослужінь, загальних|спільних| зборів|зібрань|; людей самотніх і|та| невпевнених в собі — ілюзія своєї потрібності, значущості, опіка та взаємнопідтримка.
Новорелігійні течії неоднорідні за своїм походженням, формам релігійної організації, характеру діяльності. Але|та| є й|та| те, що їх об'єднує — для більшості з цих релігійних організацій характерними є беззаперечний авторитет лідера, якого сприймають як духовного пастиря; усвідомлення власної винятковості,|та| обраності; тверді життєві установки та обмеження; жорстка організація і тотальний контроль своїх членів, аж до ізоляції їх від звичного середовища; використання психологічного впливу на своїх послідовників, нерідко есхатологічні (пов'язані із смертю, очікування|незрідка|м кінця Світу) настрої.
Класифікація нетрадиційних релігій:
неохристиянські, що визнають Біблію головним джерелом свого віровчення, але трактують її та образ Христа по-своєму. До них можна віднести: Церкву Останнього Заповіту Віссаріона, Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормонів), Християнську місію "Емануїл", Міжнародну Церкву Христа та інш.;
неоорієнтальні (новітні східні культи), що спираються на власне тлумачення східних релігійних та філософських вчень: буддизму, індуїзму та ін., проте головний акцент робиться не на вчення, а на культові практики. До них належать: Міжнародне Співтовариство Свідомості Крішни або Харє Крішна, Університет Трансцендентальної Медитації Махаріши Махеш Йоги, центри Ошо Раджніша, Шрі-Чинмоя, Місія "Світло душі", Міжнародне співтовариство "Світова чиста релігія" (сахаджи), модернізовані дзен-буддійські центри тощо;
саєнтологічні (від англ. sciens — наука), що використовують наукову термінологію, технічні засоби, психоаналіз; пропагують зв'язок землян із космічними цивілізаціями або позаземне походження людства; містично трактують психічні, фізичні, природні явища і процеси. До таких належать: Церква Саєнтології Рона Хаббарта (ця організація, діяльність якої заборонено у Франції, Німеччині та деяких інших країнах, в Україні зареєстрована під назвою "Діанетика"), Вчення Розуму, Міжнародний ал'янс нового мислення, "космічні" та "уфологічні" культи;
неоязичницькі, що мають чітко виражену націоналістичну забарвленість, ставлять за мету відновлення національних вірувань і культури, рішуче пориваючи зв'язок із світовими релігіями. Деякі з них відновлюють політеїстичні вірування, але є й такі, що сповідують або імітують монотеїзм. В Україні найбільш активними неоязичницкими організаціями є РУНвіра (Рідна Українська Національна віра), Рідновірство, Великий Вогонь та інші;
сатанинські культи пропагують поклоніння Сатані, Дияволу; богохульство; абсолютизацію Зла або прагнення до відновлення рівноваги Добра і Зла у світі, культ сили, агресії, індивідуалізму та прагматизму, власну елітарність. Практикують спілкування з демонами та іншими темними силами, ритуальне насильництво та секс. Хоча у більшості країн світу діяльність подібних організацій заборонено, Церква Сатани А.ЛаВея офіційно зареєстрована у США. Сьогодні сатаністи стали настільки впливовими, що їх бояться ображати у пресі, при Пентагоні з'явився корпус армійських... священників-сатанистів, а керівники виборчих кампаній розмірковують, як залучати їх голоси.
До сатанинських також належать Храм Чорного Світла, Орден друзів Люцифера, в Україні — "Червоний дракон", "Посвячений Сатані лицарський орден Чорної меси", "Орден чорного кругу" та інші, а також багаточисельні секти, що примикають до сатанізму;
синтетичні релігії, що базуються на довільному поєднанні елементів різних духовних вчень, традицій, обрядів. Ці еклектичні утворення позиціонують себе як універсальні загальнолюдські релігійні організації. До синтетичних можна віднести Церкву Уніфікації (Єднання) Сан Мен Муна, Товариство ведичної культури, Велике Біле Братство (в теперішній час — ЮСМАЛОС).
В якості прикладу|зразка| приведемо найбільш одіозне вітчизняне деструктивне явище — Велике Біле Братерство|братство|.
"Білі брати" як організація виникли у 199О р.|м.| в Києві і|та| дуже швидко набули популярності майже на усій території СРСР і|та| навіть за його межами — у Болгарії, Польщі, Чехословаччині|Чехословакії|.
Було проголошено про нове втілення самого Бога-Отця (організатор секти кандидат технічних наук Юрій Кривоногов) і|та| Матері Світу|миру|, Месії епохи Водолія — Господа Марії Деві Христос (інструктор міського комітету комсомолу Марина Цвигун).
Поставивши завдання|задачу| зібрати|повизбирувати| під свої прапори|знамена| 144 тисячі праведників, вони готувалися протистоять прийдешньому|грядущому| антихристові та|та| врятувати|порятувати| "овець, що заблукали".
Згідно із|згідно| еклектичним релігійним вченням|ученням| "Юсмалос", що був розроблений ними на основі християнства, дзен-буддизму, йоги та|та| навчання Реріхів, незабаром настане кінець світу, коли "діти Сатани" загинуть, а юсмаліан чекає на нескінченне|безконечне| життя у раю, який запанує на землі.
Ю.Кривоногов володів технологіями гіпнозу, психологічного впливу на людей. Сектантів, в буквальному розумінні слова|буквально|, зомбували, повністю|цілком| позбавляючи волі, перетворюючи на несамовитих фанатиків. Заради очищення і|та| підготовки до великої місії та|та| нового життя, сектанти, в основному молодь, вели аскетичний спосіб життя, голодували, працювали як раби.
Білі брати — затяті|ярі| расисти, антисеміти, що проповідують перевагу|вищість| слов'янської раси, стверджують, що Бог є слов'янином!
На 10 листопада 1993 р.|м.|, коли живий|жвавий| бог Марія Деві Христос мала досягти 33 років, був оголошений Кінець Світу. У призначений день Цвигун із|із| 25 наближеними захопили собор Св. Софії, перед яким мало відбутися "розп'яття" Матері Світу|миру| із|із| наступним|подальшим| її "воскресінням". Тисячі членів секти з'їхалися до Києва, де очікували зустріти Кінець Світу, готові принести себе в жертву шляхом самоспалення заради порятунку|спасіння| світу|миру|.
"Божественна дуада" Ю.Кривоногов і|та| М.Цвигун були заарештовані|арештовані| і|та| засуджені|примовляти| до тривалих термінів тюремного ув'язнення. Багато сектантів й досі|дотепер| лікуються від розладів психіки, десятки покінчили життя самогубством, а сотні так і не знайшли свого місця в життї.
Але|та| "справа|річ|" Білого Братерства|братства| живе. Марина Цвигун, що звільнилася і|та| відреклася|одреклася| від свого "божественного" чоловіка, продовжила свою діяльність як керівник напівпідпільної секти ЮСМАЛОС, хоча й вже не так|настільки| відкрито|відчиняти|.
Безуспішні спроби зареєструвати свою організацію під новими вивісками в Україні завершилися переїздом до Москви, де в 2005 р.|м.| під ім'ям Вікторія Преображенська вона заснувала багаторівневу організацію "Космічне Полімистецтво Третього Тисячоліття" і|та| "Театр Містерій". В образі богині Ізіди, жіночої іпостасі бога Ра, своїм духовним мистецтвом "Месія" перетворює громадян до життя у нову епоху.
космополітичні релігії
Окремо слід виділити особливий тип нетрадиційних релігій — космополітичні релігії [від грец. космополіт — громадянин світу], головний принцип яких — загальна рівність людей перед богом. Космополітичні релігії ставлять за мету об'єднання людства під прапором єдиного для всіх Бога, єдиного духовного знання, єдиної релігії — якщо Бог єдиний, то й розподіл людей на конфесії не має сенсу. До таких релігій належать: бахаїзм бахаї, екуменізм — рух за об'єднання християнських течій у єдине ціле, вчення Сатья Саї Баби.
Поява і діяльність космополітичних релігій є слідством інтеграційних процесів, притаманних сучасному світові.
До|до| таких релігій належать: бахаї або бахаїзм, екуменізм — рух за об'єднання християнських течій в єдине ціле, вчення Сат|учення,навчання|ья Саі Баба.
Релігія бахаї [араб. послідовник Баха] виникла у ХІХ ст.|ст| в Ірані. Нині|в даний час| центр бахаї знаходиться|перебуває| в Хайфі.
Засновник|фундатор| релігії — Мірза Хуссейн Алі — Баха-Улла [араб. Слава Божа] проголосив себе Посланцем|посланником| Бога і|та| розкрив свою місію, надіславши|скеровувати,спрямовувати| послання правителям світу — "Скрижалі царям". Його роботи "Самостійні пошуки Істини", "Узгодження науки і релігії", "Рівність чоловіків і жінок", "Відмова від усіх видів фанатизму" та ін. вже одними назвами розкривають нетрадиційність підходів нового вчення до процесу духовного вдосконалення.
Бахаїзм заперечує інститути духовенства|духівництва|, чернецтва, аскетизму; відмовляється від молитов, проповідей і|та| будь-яких форм поклоніння — ритуалів, реліквій і|та| святинь (при цьому, не вимагає від вірян|віруючих| негайної відмови від звичних форм поклоніння). Шлях|дорога,колія| до Бога — вільна медитація і|та| роздуми.
Будинки|доми| Справедливості (молитовні Будинки|доми|) — фокусні Центри спогаду Єдиного Творця — місця для безмовного роздуму. Найбільші Будинки|доми| Справедливості в Хайфі, Делі, Вашингтоні, Франкфурті, Сіднеї, Панамі та ін. містах світу|миру| покликані стати культурно-гуманітарними центрами з|із| бібліотеками, освітніми установами, лікарнями і|та| притулками|приютами| для сиріт і|та| престарілих, девіз яких: менше слів, більше справи|речі|!
Суть вчення|учення| бахаї:
духовні закони незмінні, але|та| очищаються і|та| відновлюються. Міняються|змінюються| лише закони соціальні із|із| зміною умов життя соціуму;
відмова від есхатологічних настроїв — труднощі теперішнього часу не знаменують кінця цивілізації, навпаки, сприяють вивільненню "прихованих можливостей|спроможностей| людини", усвідомленню нею свого місця у світі та|та| відповідальності за розвиток людства і планети в цілому;
"планетизація людства" — наступна|така| стадія людськлї еволюції. Призначення сучасної релігії — встановлення єдності та цілісності роду людського шляхом єдиної віри і загального соціального порядку: "Земля — єдина країна, і усі люди — її громадяни"; "благоденствування людства, його світ і безпека недосяжні до тих пір, поки не буде встановлено міцну єдність" (Баха-Улла). При цьому, головне гасло: "Єдність в різноманітності";
визнання|зізнання| фундаментальної єдності усіх великих релігій світу|миру| і|та| загальнолюдської значущості послідовних місій їх засновників|фундаторів| — Пророків Господа, Вихователів людства;
головні|чільні| принципи: справедливість і|та| рівність:
— відмова від расових, кастових, політичних, економічних, соціальних забобонів, рабства, убогості, жорстокості,
— підпорядкування|підкорення| національних інтересів вимогам об'єднаного|з'єднаного| світу,|миру|
— загальна письменність, а в перспективі — загальна освіченість,
— затвердження рівних можливостей і|та| прав чоловіків і|та| жінок (примітно, що цей принцип був проголошений в мусульманському середовищі|середі|!), затвердження важливості браку|шлюбу| і|та| одношлюбності, як єдиної форми браку|шлюбу|;
захоплення людиною, її здібностями і|та| можливостями|спроможностями|;
визнання|зізнання| свободної волі людини і|та| відповідальності за своє майбутнє;
знання — ось істинна|справжня| релігія. Звідси — злагода|злагода| релігії і|та| науки, визнання|зізнання| прогресивної ролі науково-технічного прогресу, самостійний пошук Істини.
засудження|осуд| будь-яких форм фанатизму: "відродження релігійного фанатизму в багатьох країнах не можна розглядати|розглядувати| інакше як передсмертні конвульсії…" (там же);
засудження|осуд| алкоголю, наркотиків, азартних ігор.
Бахаї вірять у прийдешню|грядущу| Співдружність держав і|та| народів у формі світової Наддержави, прагнуть до реалізації створеної ними утопічної моделі ідеального світу, закликаючи|призивати| до релігійного примирення, активізації всебічної|всесторонньої| міжнародної співпраці|співробітництва|, врегулювання проблем расизму, бідності тощо шляхом встановлення відповідних міжнародних правових норм.
З|із| останніх слів предтечі|передвісника| базаїзму Баба учням: "Дні, коли вважалося достатнім бездумного поклоніння, минули. настали часи, коли лише найчистіше прагнення, що підтверджується справами|речами| бездоганної чистоти, може зійти до Престолу Всевишнього і|та| бути Їм прийнятим".
Підводячи підсумок, слід зазначити, що у світі, що змінюється, релігія, як найважливіша галузь життєдіяльності суспільства і одна з основних сфер культури, теж переживає перехідний етап. І кожний з нас є або свідомим і активним, або пасивним учасником цього процесу.
Хочеться побажати в зв'язку з цим, щоб серед нас було якнайбільше людей мислячих, духовно зрілих, здатних не тільки почути і зрозуміти іншого, але й поділитися своїм світлом, любов'ю, знанням, до чого й призивали усі Великі Вчителі людства.