57. Українське питання на західноукраїнських землях у міжвоєнний період.

Західноукраїнськіземлівперіодз 1919 по 1939 рр. розділилиміжсобоютридержави – Польща, РумуніїіЧехоСловаччина. Укожнійзцихдержавукраїнцістановилинаціональнуменшість. 5 млн. чол. булинайбільшоюнаціональноюменшістюуРечіПосполитій (бл. 14-16% усьогонаселення) ізаселялимайжетретинутериторіїміжвоєнноїПольщі. УРумуніїіЧехословаччинічисельністьукраїнцівукожнійзцихдержавколивалосяміж 500 і 600 тис. чол. (хоча українскі демографи твердять, що це число у Румунії наближалося до 1 млн. чол.), а їхня частка серед населення становила 3-4%. У цілому, у міжвоєнну добу на західноукраїнських землях проживало бл. 6-7 млн українців, тобто у 3-4 рази менше від числа українців, які проживали в Українській РСР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. У межах кожної держави західні українці демонстрували різний рівень національної свідомості й політичної активності Для українців Західної України підвалиною їхньої ідентичності була приналежність до своєї церкви. Взаємна ворожість польської влади і національних меншостей означала щось більше, аніж просто невдачу національної політики уряду. Зазнала краху сама ідея демократії. Бо демократія – це не стільки правління більшості, скільки захист меншості. У повсякденному житті постійно виникають ситуації, коли ті, хто перебуває сьогодні у більшості, завтра можуть опинитися в меншості. Головне ж, з погляду демократії полягає в тому, щоб права громадянина не залежали від того, чи він належить до більшості, чи до меншості. Політика міжвоєнної Речі Посполитої витворювала такий клімат, коли від обмеження прав українців, євреїв та ін. національних меншостей легко було перейти до переслідувань своїх земляків-поляків, або будь-яких інших соціальних чи політичних груп, які в даний момент не згоджувалися з офіційною лінією Варшави[8]. Політика стосовно національних меншостей стала пробним каменем для демократичного устрою усіх тих держав, які виникли у Центральній та Східній Європі після першої світової війни. Єдиною, хто більш-менш задовільно склав цей екзамен на демократію, була Чехо-Словаччина.

58. Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки для України.

Дата: 23 августа 1939 года договор о ненападении.

Стороны:Германия и СССР

Условия:

• Стороны обязывались воздерживаться от нападения друг на друга и соблюдать нейтралитет в случае, если одна из них становилась объектом военных действий третьей стороны.

• отказывались от участия в группировке держав, «прямо или косвенно направленной против другой стороны».

• Предусматривался взаимный обмен информацией о вопросах, затрагивающих интересы сторон.

1 сентября 1939 года Германия начала вторжение в Польшу, а 17 сентября 1939 года на территорию Польши вошли советские войска^[3]. Территориальный раздел Польши между СССР и Германией был завершён 28 сентября1939 года подписанием договора о дружбе и границе. Позже к СССР были присоединены страны Прибалтики, Бессарабия и Северная Буковина, а также часть Финляндии.

Договор имел «секретный дополнительный протокол» о разграничении «сфер влияния» в Восточной и Юго-Восточной Европе. Предусматривалось, что в случае войны Германии с Польшей немецкие войска могут продвинуться до так называемой «линии Керзона», остальная часть Польши, а также Финляндия, Эстония, Латвия и Бессарабия признавались «сферой влияния» СССР. Судьба Польши будет решена «в порядке дружественного обоюдного согласия». Договор был ратифицирован Верховным Советом СССР через неделю после его подписания, причем от депутатов было скрыто наличие «секретного дополнительного протокола». На другой день после ратификации договора 1 сентября 1939 г. Германия напала на Польшу. СССР должен был в соответствии с договоренностями также ввести свои войска в Польшу, однако Молотов попросил небольшой отсрочки, заявив послу Германии в СССР В. Шуленбургу, что вследствии того, что Польша разваливается на куски, Советский Союз должен прийти на помощь украинцам и белорусам, которым «угрожает» Германия, что позволяло Советскому Союзу не выглядеть агрессором.

17 сентября 1939 г. польскую границу пересекли части Красной Армии, и, таким образом, СССР по существу вступил во Вторую мировую войну в 1939 г., а не в 1941 г., как это всегда подчеркивал Сталин. Польша перестала существовать как государство. Вопреки нормам международного права результаты ее разгрома были закреплены в новом договоре «о дружбе и границе», подписанном Молотовым и Риббентропом 28 сентября 1939 г. Договор изолировал СССР от сил, боровшихся против фашизма. На территории СССР была запрещена любая антифашистская пропаганда. У Германии и СССР появилась общая граница, и вопрос о нападении одного из партнеров по договору на другого стал вопросом времени. С момента нападения фашистской Германии на СССР 22 июня 1941 г. договор утратил всякую силу.

59. Початок війни 1941-1945 рр. в Україні.

Дата: 1,09,39-2,09,45

Причини

• формування двох військово-політичних блоків

• Агресія тоталітарних держав

• Політика «умиритворения агресора»

22,07,41 початой військ. Дій проти срср

60. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр.

Нацисти не визнавали за укр.. права на державність, внаслідок цього відбулось розчленування на окремі адміністр. Райони – дистрикт Галичина, трансністрія –одеська, прифронтова зона рейхскомісаріат україна,. На окупаційних землях було встановлено “НОВИЙ ПОРЯДОК”- жорсткий окупаційний режим встановлений німцями.. Протягом 1940-42рр. – план ОСТ, який передбачав знищення укр. Народує. З цим планом 65% населення було знищено або депортованою частина мала бути онімечина, а інші перетворювались на рабів.

61. Рухи опору в Україні проти окупантів в роки Великої Вітчизняної війни.

22 ЧЕРВНЯ 1941р. відбувся напад Німеччини на СРСР, що здійснювався до плану БАРБАРОСА.

23-29 червня відбувся танковий бій в трикутнику Луцьк –Рівно- Броди. В середині липня 1941р було захоплено півн. Буковину і Бесарабію. 19 вересня німці захопили Київ, 5 серпня – 16 жовтня тривала оборона Одеси.

Радянська течія: партизанський рух

Націоналістична течія: загони упа та оун

62. Визволення України та наслідки війни. (1941-1945 рр.)

Корсунь-шевченківська операція львівсько-сандомирівська

Ясско-кишинівська одеська, умансько-батошанська військові операції

Одним із важливих історичних наслідків перемоги над фашистською Німеччиною та її союзниками було завершення об’єднання українських земель. Питання про повоєнні кордони України ставилось ще на Тегеранській (1943 р.) та Кримській (1945 р.) конференціях. в результаті перемоги у Другій світовій і Великій Вітчиз. війні, рішуче домаг. закріпл. кордону на „лінії Керзона”, що гарантувало об’єднання українських земель у складі УРСР і юридично закінчувало входження до України західних областей. Таким чином, після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі українські землі увійшли до складу Української РСР.

Другим важливим наслідком війни було те, що 26 квітня 1945р. на конференції в Сан-Франціско Україна увійшла до складу ООН як один із засновників, тобто Україна завоювала авторитет на міжнародній арені, адже вона зробила величезний внесок у досягнення перемоги

63. Включення УРСР у світову повоєнну політику та в ООН.

Наприкінці Другої світової війни Україна стала суб'єктом міжнародного права. 27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин.Вступ України до ООН мав створити ілюзію її державності й заспокоїти національно-визвольні сили.Прийняття України в ООН було результатом визнання її внеску в розгром фашизму, свідчило про зростання її міжнародного авторитету. Однак зовнішня політика України в повоєнний період цілком підпорядковувалась інтересам Кремля.

64. Хрущовська “відлига”: та її характер в Україні.

1956р промова хрущова на 20 зьїзді цк кпсс про розслідування сталінських репресій

Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (др..пол.. 1950-х р. — поч..1960-х р.). Його характерними рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Над програми:мьясо-молочна, кукурудзяна, цілинна

Припинення масових репресій

Послаблення ідеологічного тиску

Розширення прав і повноважень республік

Політична "відлига" привела до нової хвилі "українізації". Хрущовська "відлига" привела до часткової лібералізації суспільного життя. "Відлига"" мала вплив на сферу культури. Знову було поставлено питання про збереження і розвиток української мови.

65. Гальмівні процеси у соціальному та економічному розвитку СРСР та УРСР в 60-70 рр.

У першій половині 60-х років пройшла ціла серія судових процесів над інакомислячими - у Донецьку, Запоріжжі, Рівному, Тернополі, Чернівцях, Луганську, Києві.

Саме в першій половині 60-х рр. визначається відкрите протистояння влади та дисидентів. У серпні - вересні 1965 р. в Україні пройшла перша велика хвиля арештів дисидентів. 

На початку 80-х рр. дисидентський рух в Україні практично було придушено. 

66. Правозахисницький та дисидентський рух в Україні.

Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

.Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Щоб не дати властям ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р. українські дисиденти почали таємно поширювати часопис «Український вісник». Іншою формою діяльності дисидентів було поширення підготовлених книг, статей, відозв. Вони потайки переписувалися, передавалися з рук в руки. Така система називалася «самвидавом». Першою «самвидавською» роботою (1966 р.) була «Правосуддя чи рецидиви терору?» В’ячеслава Чорновола. В січні 1970 року почав виходити журнал «Український вісник». була започаткована традиція 22 травня вшановувати пам'ять Тараса Шевченка. На початку 1970-х рр. дисидентство стало впливовим чинником політичного життя. Очолив Українську Гельсінкську групу (УГГ), створену 9 листопада 1976 р., письменник Микола Руденко. Діальність Української гельсінської групи засвідчила про перехід дисидентського руху на самостійницькі позиції

Рух опору в Україні здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадський свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придатком до «великого брата», що можливе створення незалежної держави.