2. Загострення внутрішньополітичної боротьби в 1970-ті роки. «Уотергейтська справа».

1. Перемога на президентських виборах р. Ніксона.

У 60-ті роки сталися трагічні події, які набули небаченого суспільно-політичного резонансу. В 1968 р. було вбито брата Д.Кен-неді - Роберта, який висунув свою кандидатуру на посаду президента. У тому ж році було застрелено Мартіна Лютера Кінга, який 1964 р. одержав Нобелівську премію миру. Його смерть викликала масові расові хвилювання.

На президентських виборах 1968 р. перемогу одержали республіканці. Президентом став Річард Ніксон.

У 70-ті роки масові рухи припинились. Причиною цього була не політика республіканців, а економічна криза, яка змінила пріоритетність проблем, які стояли перед населенням. Крім того, більша частина вимог масових рухів була задоволена: американські війська були виведені з В'єтнаму, ліквідовано загальну військову повинність, расизм поставлено поза законом, а в 1972 р. набрала чинності 26 поправка до Конституції США, яка дала право голосу молоді з 18 років.

Вже в перші роки правління республіканців США були вражені економічною кризою. Особливістю цієї циклічної кризи перевиробництва (1969-1970 pp.) було, те що скорочення виробництва і збільшення безробіття супроводжувались підвищенням цін. Наприкінці 60-х років почались енергетичні труднощі, які вилились в 1973 р. в енергетичну кризу. Це відразу призвело до падіння виробництва, зростання безробіття, значного підвищення цін. Вони змусили республіканців відмовитись від політики неоконсерватизму, яку вони проголосили, і вдатися до активного використання методів державного регулювання економіки. У січні 1971 р. Р.Ніксон навіть заявив журналістам: ''Я тепер кейнсі-анець''.

Біографія Ніксона Річарда Мілхауса.

Рі́чард Мілга́ус Ні́ксон (англ. Richard Milhous Nixon, МФА: [ˈrɪt͡ʃɚd ˈmɪlhaʊ̯s ˈnɪksən]; *9 січня 1913, Йорба-Лінда, Каліфорнія — †22 квітня 1994, Нью-Йорк) — 37-й Президент Сполучених Штатів Америки (1969—1974), від Республіканської партії.

Річард Мілгаус Ніксон у 1953—1961 був віце-президентом в адміністрації Дуайта Ейзенхауера, граючи помітну публічну роль і часто виступаючи від імені адміністрації. На виборах 1960 перший раз балотувався від республіканців в президенти, проте програв Джону Кеннеді. У 1968 і 1972 обирався на президентський пост (єдиний американський політик, вибраний на два терміни віце-президентом, а згодом на два терміни президентом). Під час його правління американські астронавти висадилися на Місяць. Зовнішньою політикою в цей період керував Генрі Кіссинджер. При Ніксоні встановилися особливі відносини США з КНР (ознаменовані сенсаційним особистим візитом президента до Китаю) і почалася політика розрядки міжнародної напруженості у відносинах з СРСР; Ніксон особисто відвідав Радянський Союз в травні 1972 (першим з президентів після Франкліна Рузвельта у 1945) і підписав з Брежнєвим договір ОСВ-1. Він був також першим президентом, що відвідав всі 50 штатів.

Ніксон — єдиний президент США, що достроково припинив свої повноваження та подав у відставку. Це трапилося після скандалу, відомого як «Вотергейтський скандал», і звинувачень, що загрожували йому імпічментом. Через корупцію, що пронизала всю адміністрацію, Ніксона зазвичай відносять до найграндіозніших президентів (хоч і підкреслюючи суперечність фігури: зовнішньополітичні успіхи, жорсткий і загалом ефективний стиль управління).

Про Ніксона в 1995 році був знятий однойменний художній фільм Олівера Стоуна.

Рі́чард Мілга́ус Ні́ксон