Тема 4. Прийняття управлінських рішень у міжнародних корпораціях

Ніхто сьогодні не прийматиме рішення за вас.

Отже, найкраще вирішити все самому.

Вдало чи не вдало, але щось робіть. Підштовхуйте події,

памятайте: бездіяльність убиває (Том Петерс).

1. Сутність процесу прийняття рішень у транснаціональних корпораціях.

2. Видиуправлінськихрішень в транснаціональних корпораціях.

3. Культура прийняття рішень.

1. Сутність процесу прийняття рішень в тнк

В сучасній управлінській діяльності прийняття рішень - одна із складових частин будь-якої управлінської функції. Необхідність прийняття рішень пронизує все, що робить керівник, формуючи цілі та прагнучи їх досягнути. Тому розуміння природи прийняття рішень важливе для кожного, хто хоче досягнути успіху в мис­тецтві управління. Менеджер вибирає напрям дій не лише для себе, а й для організації, для інших працівників. Люди, що знахояться на верхніх "поверхах" великих організацій, іноді прийма­ють рішення, пов'язані з мільйонами доларів, або, що більш важ­ливо, управлінські рішення, які можуть впливати на долі багатьох людей, зокрема, тих, хто знаходиться під керівництвом особи, яка приймає таке рішення.

Хід прийняття рішення можна розглядати як взаємозалежні етапи і підетапи одного процесу. В кожному конкретному випадку цей процес буде, природно, уточнений та пристосований, залежно від специфіки діяльності підприємства.

У процесі прийняття рішень стикаються з певними пробле­мами:

• обмежений обсяг інформації звужує раціональність рішення і тому зростає роль інтущії;

• попередні установки з альтернатив впливають на вибір рішення;

• участь декількох осіб і організаційні умови змінюють поря­док проходження під етапів;

• менеджери різними способами втручаються в структуру й про­цес прийняття рішень, впливаючи, таким чином, на якість рішень.

Переважно трапляються такі випадки втручання менеджерів:

• апріорне визначення особи, що приймає рішення до виконання;

• визначення кола осіб, що беруть участь у рішенні;

• визначення часу й місця прийняття рішення;

• визначення методики та калькуляції рішення;

• завдання цілей і їхньої відносної важливості;

• обмеження числа альтернатив;

• залучення осіб певної компетентності;

• контроль за ходом виконання рішення;

• надання чи обмеження інформації;

• посилання на аналогічні рішення;

• моральний і матеріальний вплив на прийняття рішення;

• покладання відповідальності за рішення. Розглядаючи процес прийняття рішень, потрібно враховувати два моменти.

По-перше, приймати рішення, як правило, порівняно легко. Все, що при цьому робить людина, зводиться до вибору напряму дій. Важко прийняти хороше рішення.

По-друге, прийняття рішень - психологічний процес, і поведінка людини не завжди логічна. Іноді нами керує логіка, іноді - почуття. Тому не дивно, що методи, які використовують керівники для прийняття рішень, варіюють від епатажних до високо логічних - адже керівник знаходиться під впливом таких психологічних факторів, як соціальні установи, накопичений досвід та особисті цінності.

Процес прийняття рішень настільки тісно пов'язаний з процесом управління загалом, що за умови реалістичного підходу ці процеси не можна розглядати окремо.Оскільки всі функції планування, орга-нізащї діяльності, мотивації та контролю вимагають від керівника при­йняття рішень то необхідно визначити основу, яка дасть можливість прийняти найефективніші рішення. Найголовнішим елементом цієї основи повинні бути особисті рішення як керівників, так і їх підлеглих.

Професор К. Мінцберг установив, що кожний керівник віді­грає свою роль у міжособистому спілкуванні, інформаційному обміні та прийнятті рішень. У сфері прийняття рішень К.Мінцберг виділив чотири рольові функції керівника: підприємець, спеціаліст з виправлення порушень у роботі, розподілювач ресурсів і спеціа­ліст з досягнення домовленості.

У бізнесі, як і в повсякденному житті, є керівники, які прий­мають рішення швидко, а є і такі що, навпаки, довго аналізують факти перш ніж запропонувати хоч що-небудь. За дослідженнями американського вченого Дес Дерлоу розрізняють два типи менед­жерів за способом прийняття рішень (табл. 1).

Таблиця 1