Лекция №4 Фізіологія ВНД.

ПЕРША І ДРУГА СИГНАЛЬНІ СИСТЕМИ ДІЙСНОСТІ У ЛЮДИНИ. ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ. СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ.

1. Поняття про першу та другу сигнальні системи дійсності.

2. Розвиток і становлення другої сигнальної системи, мови

3. і абстрактного мислення у дітей різних вікових періодів.

4. Взаємодія першої та другої сигнальної системи у психічній діяльності людини.

5. . Поняття про генотип і фенотип людини.

6. 2. Загальні типи вищої нервової діяльності людини,

7. їх класифікація за І.П. Павловим та сучасні доповнення.

8. Часткові типи вищої нервової діяльності людини за І.П. Павловим.

9. Особливості типів вищої нервової діяльності у дітей за М.І. Красногорським.

10. Вивчення індивідуальних особливостей психологічної діяльності людини за допомогою високоточних методів.

11. Поняття про функціональну асиметрію правої та лівої півкуль великого мозку.

12. Головний мозок і свідомість.

11.1. Поняття про першу та другу сигнальні системи дійсності

У людини та тварин існують схожі закономірності утворення та перебігу умовних рефлексів, що свідчить про наявність у них загальних механізмів індивідуального пристосування до умов навколишнього середовища. Проте біологічний спосіб пристосування тварин так відрізняється від соціального способу життя людини, що слід визнати наявність у неї деяких особливих механізмів нервової діяльності, які зумовлюють її поведінку.

Загальними і для тварин і для людини є аналіз і синтез конкретних сигналів, предметів і явищ зовнішнього світу. Згідно з уявленнями І.П.ПАвлова, сукупність цих процесів становить так звану першу сигнальну систему дійсності. Таким чином, перша сигнальна система дійсності є системою рефлекторних реакцій на конкретні подразники, які сприймаються за допомогою органів чуттів.

Однак вища нервова діяльність людини має свої якісні особливості, які ставлять її над усім тваринним світом. Сенс існування людини базується на трудовій діяльності. Колективна трудова діяльність сприяла виникненню і розвиткові членороздільної мови, яка сформувала новий, особливий механізм вищої нервової діяльності.. Лише людині властива високорозвинена свідомість і абстрактне мислення. Внаслідок цього у людини розвинулася друга сигнальна система дійсності, у основі якої лежить членороздільна мова, що здатна не лише замінювати конкретні сигнали, а й узагальнювати їх, виділяти окремі ознаки предметів та явищ, виявляти їх зв’язки.

Друга сигнальна система соціально зумовлена. Поза суспільством, без спілкування з іншими людьми вона не розвивається.

Перша і друга сигнальні системи невіддільні одна від одної, вони функціонують спільно, бо вища нервова діяльність людини є неподільним цілісним процесом

11.2. Розвиток і становлення другої сигнальної системи, мови і абстрактного мислення у дітей різних вікових періодів

Реагувати на слова, вимовлені оточуючими, дитина починає порівняно рано – з півторамісячного віку. Розуміння слів розвивається в такому порядку: назви іграшок та речей, що оточують дитину; імена дорослих; зображень предметів; назви частин тіла.

З цього ж моменту починається розвиток мовної моторики. Діти поступово вимовляють все складніші звукосполучення, серед яких можна розрізнити багато звуків, які пізніше стануть елементами членороздільної мови.

Ранні мовні реакції дитини сприяють встановленню зв’язку з дорослими, підтриманню емоційного контакту. Цей зв’язок і емоційні контакти повинні підтримуватися дорослими.. У супротивному випадку голосові реакції дитини згасають і розвиток мовної функції затримується.

За сприятливих умов до 1-річного віку дитина вимовляє 6–10 простих слів.

Для правильного розвитку мови надзвичайно важлива участь рухового аналізатора. Обмеження загальної рухливості дитини негативно позначається на розвиткові мовної функції і всього її психічного розвитку.

Звичайно у формуванні мови необхідна участь слуху.

Справжня мова дитини починається з того моменту, коли окремі мовні звуки або комбінації їх стають такими ж сигналами безпосередніх подразників, як і слова, що їх вимовляють оточуючі. Це відбувається в кінці 1-го – на початку 2-го року життя дитини. З цього часу слово стає сигналом сигналів.

Посилений розвиток мови починається на 2-му році життя, коли йде засвоєння дитиною граматичної будови мови. В цей час виразно починає формуватися ІІ сигнальна система, а саме, механізм узагальнення предметів словом. На становлення цього механізму суттєвий вплив справляє маніпулювання дитини з предметами.

Мова дошкільника стає все складнішою, з багатим запасом слів. Діти правильно вживають відмінки, дієслівні форми, засвоюючи їх у мовних стереотипах, які вони сприймають від оточуючих людей.

Перші спроби осмислити слова з’являються на 5-му році життя. Досить високого рівня розвитку досягає здатність дитини узагальнити словом багато явищ –зовнішнього світу.

У молодшому шкільному віці продовжується опанування словом як інтегруючим подразником, чому суттєво сприяє навчання читанню та письму.

Мова підлітків (12-16 років) уповільнюється, процес утворення умовних зв’язків на словесні сигнали утруднюється, що тягне за собою послаблення функціонування ІІ сигнальної системи.

У ранньому юнацькому віці (15-17 років) відновлюється нормальна діяльність ІІ сигнальної системи дійсності.

Тепер окремо зупинимося на розвиткові у дитини абстрактного мислення. Перші ознаки цього механізму ВНД з’являються у дітей старшого дошкільного віку. Діти цього віку здатні включати знайоме їм часткове поняття в ширше, наприклад, “Кінь – це тварина”, “Лялька – це іграшка” тощо. Вони виділяють загальні чи групові ознаки, користуються поняттями, абстрагованими від дійсності, намагаються вивести причинну залежність явищ, що спостерігаються.

В початковій школі у процесі навчання читанню і письму слово стає елементом усвідомлення, набуває абстрактного значення, яке не залежить від пов’язаної з ним дії чи предмета.

Розвиток і вдосконалення абстрактного мислення триває протягом усього життя.