- •11.1. Поняття про першу та другу сигнальні системи дійсності
- •11.2. Розвиток і становлення другої сигнальної системи, мови і абстрактного мислення у дітей різних вікових періодів
- •11.3. Взаємодія першої та другої сигнальної системи у психічній діяльності людини
- •12.1. Поняття про генотип і фенотип у людини Для кращого, більш повного розуміння процесу розвитку внд протягом життя необхідно проаналізувати поняття генотипу та фенотипу.
- •12.2. Загальні типи вищої нервової діяльності людини, їх класифікація за і.П. Павловим та сучасні доповнення
- •12.3. Часткові типи вищої нервової діяльності людини за і.П. Павловим
- •12.4. Особливості типів вищої нервової діяльності у дітей за м.І. Красногорським.
- •13.1. Вивчення індивідуальних особливостей психологічної діяльності людини за допомогою високоточних методів
- •13.2. Поняття про функціональну асиметрію правої та лівої півкуль великого мозку
- •13.3. Головний мозок і свідомість
11.3. Взаємодія першої та другої сигнальної системи у психічній діяльності людини
У першому розділі цієї теми вже йшла мова про те, що у людини І та ІІ сигнальні системи тісно і нерозривно пов’язані між собою і є єдиною цілісністю. Це підтверджують численні експерименти, в яких словесний і безпосередній подразники, а також реакція на них становлять єдину динамічну систему, де збудження може передаватись у будь-якому напрямку, тобто умовний рефлекс може передаватись з першої у другу сигнальну систему і навпаки. Така передача умовного рефлексу називається елективною іррадіацією збудження (від лат. electus – вибраний).
Явище вибіркової іррадіації збудження з І на ІІ сигнальну систему вперше було досліджено у 1927 році. У цих дослідженнях у дітей були вироблені рухові умовні рефлекси на дзвоник. Після цього випробовували дію різних словесних подразників з метою виявлення узагальнення умовних рефлексів. Виявилось, що тільки застосування слів “дзвоник”, “дзвенить” та показ таблиці з написом цих слів відразу ж викликало у дітей рухові реакції, в той час, як інші слова (“вікно”, “стеля” тощо) такої реакції не викликали.
Згодом виявилося, що процес збудження може вибірково іррадіювати з ІІ сигнальної системи на І. Так наприклад, після утворення у дітей рухового умовного рефлексу при харчовому підкріпленні на слово “дзвоник” така ж рухова реакція здійснюється також відразу і на звучання справжнього дзвоника, який раніше ніколи не застосовувався з підкріпленням.
Характер і тривалість іррадіації збудження з І сигнальної системи на ІІ залежить від виду умовного рефлексу та віку людини. Чим молодша людина, тим частіше у неї спостерігається цей тип іррадіації збудження, причому це найчастіше дифузна іррадіація, коли реакцію викликає не лише словесне подразнення умовного –безпосереднього подразника, а й інші слова. З віком зростає кількість спеціалізованих умовних реакцій.
Інший характер має іррадіація збудження з ІІ сигнальної системи на І. Так, після утворення рухового умовного рефлексу на слово “дзвоник” у значної кількості піддослідних різного віку відразу виявляється спеціалізована реакція, і частота її зростає з віком. Рідше зустрічається вибіркова іррадіація і ще рідше – диференційоване узагальнення.
Процес гальмування також може вибірково іррадіювати між сигнальними системами.
Елективна іррадіація нервових процесів між двома сигнальними системами є фізіологічною основою специфічних для людини форм узагальнення. Такі вищі форми узагальнення виявляються в об’єднанні за загальними ознаками окремих явищ і предметів, у загальних висновках, положеннях і думках, які виникають внаслідок спостереження, вивчення окремих фактів і явищ. У пристосувальній діяльності людини ці вищі форми узагальнення є основою для вироблення загальних форм поведінки, якими людина користується відразу, як придатними в схожих ситуаціях.
У людини, поряд з елективною іррадіацією нервових процесів з однієї сигнальної системи на іншу, існують і явища взаємної індукції між цими системами. Вони виявляються передусім у міжсистемній негативній індукції, коли виникнення зони збудження в одній із систем викликає процес гальмування в іншій (вироблення мигального умовного рефлексу під час розв’язування усних арифметичних завдань).
Знання законів взаємодії двох сигнальних систем дає людині можливість керувати будь-якими функціями організму, тому що ІІ сигнальна система відіграє провідну роль у вищій нервовій діяльності людини. Це досягається завдяки значенню слова як сигналу сигналів, його властивостей узагальнення безпосередніх сигналів і абстрагування від них.
Проблема спільного функціонування обох сигнальних систем – одна із найскладніших проблем у фізіології та патофізіології вищої нервової діяльності. З нею пов’язана психологічна проблема взаємовідношення словесного і образного мислення.
На механізм взаємодії двох сигнальних систем дійсності у людини практично базуються всі технології психотерапії: психоаналіз, навіювання, гіпноз тощо.