3/Б/. Право приватної власності.

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Всі вони мають рівні майнові права і обов’язки (за винятком права власності на землю). Виникнення права власності не залежить від віку особи (наприклад, майно, подароване підліткові, є його власністю).

Найбільш поширеними способами набуття права приватної власності є купівля; придбання за прибутки від підприємницької, трудової та інтелектуальної діяльності, за цінні папери; отримання у дар, у спадок, у порядку обміну, іншими способами, не забороненими законодавством України.

Об’єктами права приватної власності може бути різноманітне майно споживчого і виробничого призначення, а також об’єкти інтелектуальної форми власності. Постановою ВРУ від 17 червня 1992 року “Про право власності на окремі види майна” затверджений перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, а також встановлений спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна.

Не можуть знаходитися у власності громадян: зброя і набої (крім мисливської зброї і набоїв до неї, придбаних громадськими об’єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ); бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини і засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали і обладнання для його виробництва; бойові отруйні речовини; протиградові установки; державні еталони одиниць фізичних величин; електрошокові прилади і спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами (крім газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами подразнюючої дії).

У певних випадках громадяни одержують право власності на майно за наявності відповідного дозволу компетентних органів (наприклад, вогнепальна нарізна зброя, пам’ятки історії та культури).

Громадяни України мають право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, будівництва будинків і господарських будівель, садівництва і гаражного будівництва (стаття 14 Закону).

Право власності на майно може належати одночасно двом або декільком особам, що створює спільну власність. Розрізняють два види спільної власності – часткову і сумісну.

Спільна часткова власність характеризується тим, що кожен з власників володіє своєю часткою (наприклад, майно, одержане в результаті спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності). Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх її учасників, а спори між ними вирішуються судом.

Спільна сумісна власність має місце в тих випадках, коли кожен з її учасників не володіє ніякою заздалегідь визначеною часткою у праві на спільне майно (наприклад, майно подружжя, що нажите ними під час шлюбу; майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство). Частка кожного учасника може бути визначена лише при розподілі майна.

3/В/. Право державної власності.

Державна власність складається із загальнодержавної, республіканської (АР Крим), комунальної (адміністративно-територіальних одиниць). Відповідно суб’єктами права державної власності виступають: загальнодержавної – держава в особі Верховної Ради України, республіканської – Верховна Рада АР Крим, комунальної – місцеві ради народних депутатів.

Підставами виникнення права державної власності є націоналізація, реквізиція, конфіскація, податки, мито, штрафи, безгосподарне майно скарб, знахідка.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується і розпоряджається вказаним майном на свій розсуд, але в межах, визначених статутом підприємства (продає і передає майно іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам, обмінює, здає в оренду, списує з балансу тощо).

Відчуження від держави засобів виробництва, які є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється винятково на конкурсних засадах (через біржі, на аукціонах, за конкурсом) у порядку, визначеному Фондом держмайна України. Одержані засоби за законом спрямовуються виключно на інвестиції.