SID_posibnik

ІСТОРИЧНА ТОПОНІМІКА І АНТРОПОНІМІКА

49

Методичні рекомендації:

Тема семінарського заняття присвячена вивченню двох спеціальних історичних дисциплін † історичної топоніміки та антропоніміки. У темі пропонується з’ясувати класифікацію топонімів † географічних назв об’єктів і антропонімів † імен,

прізвищ і прізвиськ людей.

При розгляді першого питання необхідно розкрити поняття «топоніміка» і «антропоніміка», визначити їх методи, завдання та основні терміни.

У другому питанні потрібно провести класифікацію назв. Зокрема, дати визначення таким топонімам, як ойконіми, урбаноніми, годоніми, агроніми, хрононіми, ойкодоніми, антропоніми, етнотопоніми, генотопоніми тощо. Поряд з визначеннями обов’язково наводьте приклади реальних назв, а також тлумачення їхнього походження.

Питання про топоніміку Полтавщини передбачає знання топонімів нашого краю. Бажано розповідати не тільки про походження відомих топонімів † назв найбільших річок (Ворскла, Псел, Хорол) і населених пунктів (Полтава, Кременчук, Миргород, Лубни) Полтавщини, а й топоніми свого населеного пункту.

У четвертому питанні необхідно пояснити походження імен, прізвищ і прізвиськ людей, а також уміти пояснювати походження свого власного імені та прізвища.

50

ЮРІЙ ВОЛОШИН, ІГОР СЕРДЮК

СІД

Корисно знати:

В українському суспільстві до поч. ХХ ст. вибір імен був прерогативою священика, котрий, у свою чергу, обирав ім’я із запропонованих у святцях. Священик міг обирати з кількох варіантів, у цьому контексті можна згадати історію наречення героїні повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря»: «Ту дівчину звали Нимидорою. Піп був сердитий на її неслухняного батька й надавав його дітям таких іменнів, що всі люди на селі ніяк не могли убгати їх собі в голову, а бабаповитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому і губила його на поповому порозі. Тій дівчині піп дав ймення Минодора, а люди на селі звали її Нимидорою».

Львівський мовознавець Р. Осташ провів дослідження відомих козацьких «Реєстрів», складених після Зборівської угоди 1649 р. «Реєстри» зберігають імена й прізвищеві назви понад 40 тисяч козаків. За підрахунками Р. Осташа, у «Реєстрах» зафіксовано близько 200 імен. Основне навантаження припадає на 120. Першість належить двом іменам†Іван (11 % від загальної кількості імен), Василь † 6 %. Далі йде 9 імен, кожне з яких має частотність 2†3 %. Це Федір, Степан, Грицько, Михайло, Семен, Андрій, Яків, Олексій, Фесько (похідне від Феодосій). Близько 1 % набрали імена: Гаврило, Данило, Ігнат, Роман, Савка, Дмитро, Максим, Мартин; 0,5 % † Кондрат, Левко, Лук'ян, Марко, Матвій, Микита, Остап, Павел, Пилип, Юрко, Ярема, Ясько (похідне від Яків).

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції було ліквідовано церковний список і введено свободу вибору імені. У 20-х рр. ХХ ст. іменник значно розширився й оновився. Оновлення здійснювалося за рахунок запозичення західноєвропейських імен, таких як: Альберт, Артур, Едуард, Еміль, Роберт, Альбіна, Гертруда, Елла, Елеонора, Ельвіра, Емілія, Емма, Жанна та ін.; повернення давніх імен Олег, Ігор, Вячеслав; створення нових, зокрема абревіатур: Владлен (з рос. Владимир Ленин), Кім «Комуністичний Інтернаціонал молоді»; Рем † «революція, електрифікація, машинобудування», Ревмира † (рос. революция мировая), Пятвчет† (рос. пятилетка в четыре года) та ін.

У нових іменах знайшли відбиття революційні події, атрибутика революції, настрої масового ентузіазму, сподівань на швидку індустріалізацію країни. Дітей називали такими іменами, як: Революція, Інтернаціонал, Авангард, Геній,

ІСТОРИЧНА ТОПОНІМІКА І АНТРОПОНІМІКА

51

Граніт, Іскра, Май, Майя, Воля, Титан, Зоря, Індустрія, Електростанція, Енергія, Електрифікація, Мартен, Трактор і т. п. Щоправда, побутування таких імен не набуло масового характеру, більшість з них не витримала перевірки часом і вже в 30-х рр. вони почали зникати. Лишились у вжитку лише деякі з новостворених імен, такі як Вілен, Владлен, Октябрина, Майя та деякі інші.

Практичний блок

Використовуючи компути Миргородського або Полтавського полку складіть іменник чоловічого населення одного з населених пунктів. Заповніть нижченаведену таблицю. З’ясуйте за яким принципом відбувалося ім’янаречення хлопчиків в Гетьманщині

XVII-XVIII cт.

(Швидько Г.К. Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р. † Дніпропетровськ, 2004. † 335; Джерела з історії Полтавського полку. Середина XVII-XVIII ст.. Т.І: Компути та ревізії Полтавського полку. Компут 1649 р. Компут 1718 р. / Упорядкування, підготовка до друку, вступна стаття В.О. Мокляка. † Полтава, 2007. ).

Іменник села (сотні, міста, містечка) ????

Чоловічі імена	Частота вживання
Іван	???
???	???

Користуючись даними власної таблички виділіть:

1.найбільш поширені імена (три), підрахуйте частку (у %) найбільш поширених імен серед усього переліку;

2.найбільш рідкісні імена (ті, що згадуються лише один раз);

3.висловіть припущення, щодо того якими міркуваннями керувалися священики у виборі імен. При цьому зверніть увагу на частоту повторюваності імен у святцях.

52

ЮРІЙ ВОЛОШИН, ІГОР СЕРДЮК

СІД

Рекомендована література:

Антропонимика. - М., 1970.

Белей О. Сучасна українська ергонімія. ‟ Ужгород, 1999.

Билецкий А. О. Лексикология и теория языкознания

(Ономастика). ‟ К., 1972.

Валюх З. Топоніми і гідроніми Полтави як джерела пізнання історії рідного краю // Четверта Полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства. ‟

Полтава, 1998. ‟ С.115‟117.

Введение в специальные исторические дисциплины. ‟ М.,

1990. ‟ С. 199‟229.

Введенський А. та ін. Допоміжні історичні дисципліни. Короткий курс. ‟ К., 1963.

Зубко А. Українська ономастика: здобутки та проблеми

// СІД. ‟ 2009. ‟ Число 15. ‟ С. 262‟281.

Историческая ономастика. ‟ М., 1977.

Кобрин В.Б., Леоньева Г.А., Шорин П.А. Вспомогательные исторические дисциплины: Учебное пособие для студентов исторических факультетов. ‟ М.,

1984. ‟ С. 154‟177.

Компан О. С. Ономастика як допоміжна історична дисципліна // ІДВ. ‟ К., 1966. ‟ Вип. 2. ‟ С. 54‟64.

Маслійчук В. Провінція на перехресті культур: Дослідження з історії Слобідської України XVII‟XIX ст. ‟

Харків, 2007. ‟ С. 27‟41.

Рачков Л.И., Чуистова Л.И. Вспомагательные исторические дисциплины. ‟ М., 1982.

Реєстр Війська Запорозького 1649 року. ‟ К.: Наукова думка, 1995.

Специальные исторические дисциплины / Под ред.

В.А.Замлинского. ‟ К., 1992. ‟ С. 26‟33, 229‟232, 259‟ 262, 319‟321.

Худаш М. Л. З історії української антропонімії. ‟ К.,

1977.

Яременко М. Спеціальні історичні дисципліни: навч. посіб. для студ. істор. спеціальностей. - К., 2010.

Szymański J. Nauki pomocnicze historii. - Warszawa, 2006. ‟ S. 81‟88.

Модуль ІІ

Джерелознавство історії України

Місце джерелознавства в системі СІД

Давньоруське літописання. «Повість минулих літ»

Законодавчі джерела Давньоруської держави. «Руська Правда»

Українські літописи XVI † XVIII ст.

Іноземні джерела XV-XVIII ст. про Україну

Облікові джерела з історії Лівобережної України

XVII-XVIII ст.

Матеріли особового походження як історичне джерело

Тема

54

ЮРІЙ ВОЛОШИН, ІГОР СЕРДЮК

СІД

Тема 1

Місце джерелознавства в системі СІД

Теоретичний блок План

1.Предмет, завдання та методологічні засади джерелознавства.

2.Класифікація історичних джерел.

3.Етапи роботи з історичними джерелами.

Методичні рекомендації:

семінарського заняття присвячена важливому та спеціальному компонентові історичної науки † джерелознавству, його завданням і

методологічним засадам.

У першому питанні слід дати визначення джерелознавству; виокремити основні етапи його розвитку; визначити його предмет, завдання та функції.

Друге питання слід розпочати з визначення поняття «історичне джерело», причому назвати основні напрями трактування цього поняття: позитивістський, марксистський, неокантіанський, постмодерністський та ін. При з’ясуванні класифікації історичних джерел, слід назвати її принципи, ознаки і критерії, а потім різновиди й типи історичних джерел.

При характеристиці третього питання необхідно чітко назвати та охарактеризувати всі етапи роботи з історичними джерелами. Причому велику увагу звернути на зовнішню та внутрішню критику джерела.

ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО

55

Практичний блок Перед вами перелік джерел, класифікуйте їх

відповідно до двох різних класифікацій, результати запишіть у вигляді схеми чи таблиці в зошит для практичних робіт.

1.Густинський літопис

2.Вірші Климентія Зіновіїва

3.Щоденник Миколи Ханенка

4.Синопсис

5.Литовський статут

6.Тестамент

7.Судова справа про розслідування покражі

8.Компут Миргородського полку

9.Метрична книга

10.Клірові відомості

11.План міста Переяслава ХVІІІ ст.

12.Універсал Д. Апостола по надання грунтів сотнику

N

13.Грамота польського короля Сигізмунда на магдебурзьке право надана Стародубу

14.Указ царя Петра І про початок Нового Року з 1 січня

15.Права по которым судится Молороссийский народ

16.Мапа Гійома де Боплана

17.Скарга міщанина N на полковника NN

18.Промеморія

19.Постанова Св. Синоду

20.Брестська унія

21.Текст «конституції» П. Орлика

22.Повість минулих літ

23.Пряслице з надписом

24.Графіті на стіні київського собору Св. Софії.

25.Гравюра Гондіуса з зображенням Полтави (поч. ХІХ ст.)

26.Збірка народних пісень Полтавської губернії видана П. Гнедичем (1912 р.)

Оберіть одне джерело (за вже звичним Вам принципом). Запишіть основні етапи роботи з цим конкретним джерелом.

56

ЮРІЙ ВОЛОШИН, ІГОР СЕРДЮК

СІД

Рекомендована література:

1.Бездрабко В. Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960-1980) // Архіви України. ‟ 2009. ‟ № 1‟2. ‟ С. 24‟49.

2.Варшавчик М.Я. Джерелознавство історичне // Джерелознавство історії України. Довідник. ‟ К., 1998.

3.Ганжуров Ю.С. Типізація та індивідуалізація історичних джерел новітнього часу: начерк до проблеми // Архіви України. ‟ 2001. ‟ №4‟5. ‟ С. 56‟61.

4.Довгопол В.М., Литвиненко М.А.. Лях Р.Д. Джерелознавство історії Української РСР. ‟ К., 1986.

5.Задорожна Я. Діалектичний метод роботи з історичним документом // Рідна школа. ‟ 2002. ‟ №12. ‟ С. 41‟43.

6.Замлинский В.А., Дмитриевский М.Ф., Балабушевич Т.А. Специальные исторические дисциплины. ‟ К., 1992.

7.Історичне джерелознавство: Підручник / За ред. Я.С.Калакури. ‟ К., 2002.

8.Леонтьева Г.А., Шорин П.А., Кобрин В.Б. Вспомогательные исторические дисциплины. ‟ М., 2003.

9.Макарчук С.А. Писемні джерела з історії України. ‟ Львів,

1999.

10.Сохань П. Українська археографія та джерелознавство: здобутки, проблеми, перспективи // ПС. ‟ 2001. ‟ №2. ‟

С.11‟19.

11.Яременко М. Спеціальні історичні дисципліни: навч. посіб. для студ. істор. спеціальностей. - К., 2010.

ДАВНЬОРУСЬКЕ ЛІТОПИСАННЯ, ПМЛ

57

Тема 2

Давньоруське літописання. «Повість минулих літ» (ПМЛ)

Сторінка ПМЛ «Похід Олега на Царгород» Мініатюра Радзивілівського літопису

Теоретичний блок План

1. Характеристика літописів як історичних джерел. Літописознавча термінологія. Система найменування літописів. Історія вивчення літописів. Прийоми вивчення літописів.

2.Еволюція літописання на українських землях

(XI-XVII ст.).

3.Джерела, редакції й списки ПМЛ.

4.Зміст пам'ятника (аналіз тексту).

5.Історико-культурне значення ПМЛ.

58

ЮРІЙ ВОЛОШИН, ІГОР СЕРДЮК

СІД

Методичні рекомендації:

Тема семінарського заняття присвячена вивченню основного джерела найдавнішої та

середньовічної історії України † літописам.

Упершому питанні необхідно дати визначення літописам; виокремити їх види: княжі, місцеві, козацькі; простежити історію вивчення літописів.

Друге питання вимагає знань про зародження та еволюцію літописання на українських землях у ХІ‟ ХVІІ ст. Тут необхідно з’ясувати, коли ж виникло літописання, навівши кілька точок зору провідних істориків ‟ Б.Рибакова, Л.Черепніна, М.Грушевського, М.Брайчевського, П.Толочка. Потрібно назвати найвідоміші літописи часів Київської Русі й простежити їх еволюції в подальшому. Слід зупинитися на характеристиці таких літописів як Київський і ГалицькоВолинський.

Останні три питання присвячені найдавнішому літописному творові ‟ «Повісті минулих літ». Зокрема, необхідно називати джерела, редакції та списки літопису, різні точки зору щодо визначення його укладача.

Учетвертому та п’ятому питаннях треба детально

охарактеризувати зміст вищезгаданої пам’ятки (детальний аналіз подій, про який йде мова в літописі) та значення «Повісті минулих літ» для вивчення історії України.