4.1.3 Шум на виробництві

Джерелами шуму на дільниці є працююче технологічне обладнання.

Шум негативно діє на органи слуху, серцево-судинну, центральну та периферійну нервову систему та загострює захворювання інших органів.

Класифікація шумів за походженням:

• механічні;

• аерогідродинамічні (вентилятори, насоси, компресори, системи транспортування);

• електромагнітні (трансформатори тощо)

Класифікація шумів за частотою:

• низькочастотний (до 300 Гц);

• середньочастотний (300-800 Гц);

• високочастотний (більше 800 Гц).

Порогові значення шуму складають:

1. нижній поріг чутності: I₀=10^-12 Вт/м² та P₀=2∙10^-5 Па;

2. верхній поріг чутності: I_Б=10 Вт/м² та P_Б=60 Па.

Рівень шуму у виробничому цеху не повинен перевищувати 80 дБ.

Нормування шуму (чутного діапазону) здійснюється за граничним спектром (дБ) та по загальному рівню шуму ( дБА) .

До технічних засобів комплексного захисту від шуму чутного діапазону належать послаблення шуму у джерелі утворення, наприклад, за допомогою своєчасного огляду та ремонту обладнання, конструктивних, технічних та експлуатаційних рішень, звукопоглинання та звукоізоляція шуму.

Для вимірювання рівня шуму використовують шумоміри Ш-71, ПИ-14 в комплекті з активними фільтрами. Рівень вимірювання шуму даними приладами становить 10-130 дБ в діапазоні 20 Гц – 16 кГц.

4.1.4 Виробнича вібрація

Вібрацію поділяють на загальну і локальну. Джерелами вібрації є механічні коливання, що утворюються при роботі машин і механізмів. Вібрація негативно діє на м’язово-суглобний та опорно-руховий апарати людини.

Загальні і локальні вібрації обмежуються допустимими значеннями віброшвидкості або логарифмічними рівнями віброшвидкості в октавних смугах із середньо геометричною частотою 2-1000 Гц.

Заходи боротьби з вібрацією:послаблення вібрації у джерелі її утворення,віброізоляція та вібропоглинання.

Вібрація вимірюється віброметрами ВИП-4 та ВИП-2М та вібрографами ВР-1, ВР-2, в діапазоні 10 Гц – 1кГц, шкала приладів проградуйована в дБ.

4.1.5. Освітлення виробничих приміщень

Види виробничого освітлення: природне; штучне; суміщене.

Системи природного освітлення:бічне – через світлові прорізи у зовнішніх стінах будівлі,верхнє – через прорізи або світлові ліхтарі у покритті будівлі або в місцях перепаду висот будівлі,комбіноване – поєднання бічного і верхнього.

Системи штучного освітлення:загальне – для рівномірного освітлення приміщення,місцеве – для освітлення тільки робочої поверхні,комбіноване – поєднання загального і місцевого.

Коефіцієнт природної освітленості нормується в залежності від поясу світлового клімату, розміру об’єкта розрізнення, характеристики і розряду зорової роботи та системи освітлення. У виробничому приміщенні застосовують суміщене освітлення (природне комбіноване: одностороннє бічне і аераційний ліхтар та штучне).

Штучне освітлення класифікують на: робоче; аварійне; евакуаційне; чергове; охоронне.

Системи штучного освітлення:загальне – для рівномірного освітлення приміщення,місцеве – для освітлення тільки робочої поверхні,комбіноване – поєднання загального і місцевого.

Класифікація джерел освітлення: лампи розжарювання та люмінісцентні лампи.

Мінімальна освітленість на робочому місці нормується в залежності від розміру об’єкта розрізнення, характеристики розряду зорової роботи, яскравості фону, контрасту об’єкта з фоном, типу джерела світла, системи освітлення.

У виробничому приміщенні використовується загальне та місцеве освітлення.

Контроль освітленості здійснюється люксметрами: Ю-17, Ю-16, Ю-117, Ю-116.