61. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації.

Найдревнішими у людській цивілізації вважаються піктографічні школи (відгр. plctes - писаний фарбою, мальований і gramma - пишу; мальоване письмо ). Цішколи виникли за 7 тис. років до н.е. на території нинішніх Перу, Мексики. У тойчас там проживали племена інків та майя. Тому у деяких історичних дослідженняхцей період називають культурою майя.

За пізніших часів перші школи з'являються в країнах Сходу: Ассирії, Єгипті,Китаю, Індії. Саме у цих країнах зростала роль міст, розвивались ремесла,торгівля, складався апарат державної влади. Поступово виникли писемність,основи математики, астрономії та прикладних наук. Все це вимагалодовготривалого й планомірного навчання.

Приблизно у rV тисячолітті до н.е. відбулося об'єднання держав на берегахрічки Ніл. Так виникає рабовласницька держава Єгипет на чолі з фараоном. Самеу цей період і з'являються два типи шкіл: школи жерців (їх називали школамикаліграфічного письма) та школи писців (школи ієратичного письма).

Загалом в школах жерців навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількістьучнів становила не більше 10. Вони вивчали ієрогліфи (читання), письмо, рахунок,арифметику, астрономію, астрологію, давньоєгипетський релігійний культ. Школиці влаштовувалися при храмах і називалися рамессеум. Термін навчання сягав додесяти років, оскільки надто складно давалося оволодіння магією, чаклунством,народною медициною, а також навичками зображення ієрогліфів. Всіма цимизнаннями, уміннями володіли жреці, що становили пануючу касту у Єгипті.Оволодіння грамотою, науками набувало тут кастового й релігійного характеру.Однак потреби господарського, суспільного життя, управління державоюспонукали до створення у ІІІ-му тисячолітті шкіл писців. Саме у цих закладахготували майбутніх державних чиновників Єгипту.

У Древньому Китаї перші навчальні заклади з'явилися на початку періодуШань-Інь (1766 р. до н.е.). У ці часи школи мали назви: Сян, Сюй, Сюе. Змістнавчання у школах древнього Китаю передбачав оволодіння такими знаннями:мистецтвом "Лю-і", етикетом, письмом, лічбою, музикою, стрільбою з лука,керуванням колісницею. Загалом, навчалися у школах понад 15 років. Лише біля10 років хлопчики витрачали для того, щоб навчитися читати й писати ієрогліфи(потрібно було завчити 3-4 тисячі знаків ).

З часом у країні виник нечуваний культ писемності, ієрогліфа, культконфуціанських освічених моралістів-начотчиків, вчених-чиновників, які вміютьчитати, розуміти і тлумачити мудрість священних книг, прошарок письменнихінтелектуалів, які зосередили в своїх руках монополію на знання, освіту йкерівництво, зайнявши в Китаї місце, яке в інших суспільствах посідалодворянство, духовенство, бюрократія разом узяті.

Досконале знання стародавніх текстів, уміння вільно оперувативисловлюваннями мудреців і, як взірець, уміння писати твори, в яких вільновикладалась і коментувалась мудрість стародавніх - такою була програманавчання в китайській школі: державній і приватній. Протягом тисячоліть саме цевважалося у Китаї наукою.