- •1.Педагогіка як наука, її становлення і розвиток.
- •2. Предмет і основні категорії педагогіки.
- •3.Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •4. Фактори розвитку і формування особистості.
- •5. Методи науково-педагогічних досліджень та умови їх ефективного використання.
- •6. Характеристика основних закономірностей навчання.
- •7. Характеристика принципів навчання.
- •8. Поняття про методи навчання, їх класифікація.
- •9. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •10. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •11. Методи контролю і самоконтролю у навчально-пізнавальній діяльності.
- •12. Засоби навчання та їх класифікація.
- •13. Поняття про дидактику. Предмет і завдання дидактики.
- •14. Основні компоненти і рушійні сили процесу навчання.
- •15. Основні функції процесу навчання та їх взаємодія.
- •16. Форми організації навчання та їх розвиток у дидактиці.
- •17. Урок як основна форма організації навчання. Організація навчальної діяльності учнів на уроці історії.
- •18. Типологія і структура уроку.
- •19. Позаурочні форми навчання.
- •20. Нестандартні уроки у навчально-виховному процесі.
- •21. Індивідуалізація і диференціація навчання у сучасній школі.
- •22. Пояснювально-ілюстративне навчання в загальноосвітній школі.
- •23. Проблемне навчання в сучасній національній школі.
- •24. Сутність програмованого навчання в загальноосвітній школі.
- •25. Характеристика системи освіти в Україні. Альтернативні типи навчальних закладів.
- •26. Стратегічні завдання і напрями реформування системи освіти в Україні.
- •27. Характеристика навчальних програм, шкільних підручників з історії.
- •28. Принципи, функції та види контролю результатів навчання.
- •29. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.
- •30. Характеристика основних закономірностей процесу виховання.
- •31. Характеристика принципів виховання.
- •32. Процес виховання, його структура, компоненти.
- •33. Рушійні сили та специфіка виховного процесу.
- •34. Поняття методу, прийому виховання. Засоби виховання.
- •35. Методи формування свідомості особистості у вихованні.
- •36. Методи формування досвіду суспільної поведінки у вихованні.
- •37. Методи стимулювання діяльності та поведінки у вихованні.
- •38. Методи контролю та аналізу ефективності виховання.
- •39. Виховна роль дитячих та юнацьких організацій.
- •40. Особливості шкільної вікової періодизації. Сутність акселерації та ретрадації.
- •41. Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи.
- •42. Поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність».
- •43. Характеристика основних напрямків змісту виховання.
- •44. Завдання і зміст розумового виховання.
- •45. Сутність і особливості національного виховання.
- •46. Мета і завдання трудового виховання школярів.
- •47. Складові морального виховання. Система моральних цінностей.
- •48. Характеристика фізичного виховання, його мета та завдання.
- •49. Мета, завдання екологічного виховання підростаючого покоління.
- •50. Завдання та умови ефективності правового виховання.
- •51. Самовиховання: суть, прийоми, умови.
- •52. Поняття колективу і його ознаки. Типи навчальних колективів.
- •53. Завдання і функції класного керівника.
- •54. Напрями планування роботи класного керівника.
- •55. Підвищення кваліфікації вчителів та їх атестація.
- •56. Керівництво навчально-виховною роботою школи.
- •57. Планування роботи школи.
- •58. Особливості внутрішкільного контролю.
- •59. Основні форми методичної роботи в школі.
- •60. Органи учнівського самоврядування.
- •61. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації.
- •62. Особливості спартанської системи виховання.
- •63. Афінська система виховання.
- •64. Вікова періодизація та система шкіл за я.А.Коменським.
- •65. Дидактичні принципи і правила навчання за я.А.Коменським.
- •66. Зародження писемності і розвиток шкільництва в Київській Русі.
- •67. Типи шкіл у Київській Русі, педагогічні умови їх виникнення.
- •68. Зміст і методика шкільного навчання і виховання в Київській Русі.
- •69. Виникнення братських шкіл. Острозька академія.
- •70. Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні та ін.).
- •71. Навчальні студії і діяльність громадських об’єднань студентів у Києво-Могилянській Академії.
- •72. Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культурне Відродження в Україні. Перші українські вчені.
- •73. Життя і педагогічна діяльність г. Сковороди.
- •74. Основні принципи та напрями виховання
- •75. Педагогічна діяльність к.Ушинського.
- •76. Педагогічні ідеї о.Духновича.
- •77. Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •78. Освітньо-педагогічна діяльність ф.Прокоповича.
- •79. Загальна характеристика культури й освіти періоду українського Відродження.
- •80. Ідея національної школи м.Драгоманова.
- •81. Просвітницько-педагогічна діяльність х.Алчевської.
- •82. Характеристика системи освіти в Україні на початку хх століття.
- •83. Історико-педагогічна концепція м.Грушевського.
- •84. І.Огієнко – фундатор українського шкільництва.
- •85. М.Корф – основоположник малокомплектних шкіл в Україні.
- •86. Педагогічні погляди с.Русової на становлення національної школи в Україні.
- •87. Національний виховний ідеал г.Ващенка.
- •88. Освітня і педагогічна діяльність т.Лубенця.
- •89. Педагогіка а.Макаренка як наука
- •90. Педагогічна система в.Сухомлинського,
61. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації.
Найдревнішими у людській цивілізації вважаються піктографічні школи (відгр. plctes - писаний фарбою, мальований і gramma - пишу; мальоване письмо ). Цішколи виникли за 7 тис. років до н.е. на території нинішніх Перу, Мексики. У тойчас там проживали племена інків та майя. Тому у деяких історичних дослідженняхцей період називають культурою майя.
За пізніших часів перші школи з'являються в країнах Сходу: Ассирії, Єгипті,Китаю, Індії. Саме у цих країнах зростала роль міст, розвивались ремесла,торгівля, складався апарат державної влади. Поступово виникли писемність,основи математики, астрономії та прикладних наук. Все це вимагалодовготривалого й планомірного навчання.
Приблизно у rV тисячолітті до н.е. відбулося об'єднання держав на берегахрічки Ніл. Так виникає рабовласницька держава Єгипет на чолі з фараоном. Самеу цей період і з'являються два типи шкіл: школи жерців (їх називали школамикаліграфічного письма) та школи писців (школи ієратичного письма).
Загалом в школах жерців навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількістьучнів становила не більше 10. Вони вивчали ієрогліфи (читання), письмо, рахунок,арифметику, астрономію, астрологію, давньоєгипетський релігійний культ. Школиці влаштовувалися при храмах і називалися рамессеум. Термін навчання сягав додесяти років, оскільки надто складно давалося оволодіння магією, чаклунством,народною медициною, а також навичками зображення ієрогліфів. Всіма цимизнаннями, уміннями володіли жреці, що становили пануючу касту у Єгипті.Оволодіння грамотою, науками набувало тут кастового й релігійного характеру.Однак потреби господарського, суспільного життя, управління державоюспонукали до створення у ІІІ-му тисячолітті шкіл писців. Саме у цих закладахготували майбутніх державних чиновників Єгипту.
У Древньому Китаї перші навчальні заклади з'явилися на початку періодуШань-Інь (1766 р. до н.е.). У ці часи школи мали назви: Сян, Сюй, Сюе. Змістнавчання у школах древнього Китаю передбачав оволодіння такими знаннями:мистецтвом "Лю-і", етикетом, письмом, лічбою, музикою, стрільбою з лука,керуванням колісницею. Загалом, навчалися у школах понад 15 років. Лише біля10 років хлопчики витрачали для того, щоб навчитися читати й писати ієрогліфи(потрібно було завчити 3-4 тисячі знаків ).
З часом у країні виник нечуваний культ писемності, ієрогліфа, культконфуціанських освічених моралістів-начотчиків, вчених-чиновників, які вміютьчитати, розуміти і тлумачити мудрість священних книг, прошарок письменнихінтелектуалів, які зосередили в своїх руках монополію на знання, освіту йкерівництво, зайнявши в Китаї місце, яке в інших суспільствах посідалодворянство, духовенство, бюрократія разом узяті.
Досконале знання стародавніх текстів, уміння вільно оперувативисловлюваннями мудреців і, як взірець, уміння писати твори, в яких вільновикладалась і коментувалась мудрість стародавніх - такою була програманавчання в китайській школі: державній і приватній. Протягом тисячоліть саме цевважалося у Китаї наукою.