Потапенко_книга

Валерій Хомич

перший проректор університету ДВНЗ Переяслав-Хмельниць- кого ДПУ ім. Григорія Сковороди

• ,

• • , •

А ще, й можливо найголовніше, тисячі висококваліфікованих методично озброєних професором педагогів-філологів, які несуть мудре слово вчителя в різних куточках простору україни.

педагог за покликанням, науковець за вдачею, творець за місією – такої характеристики заслуговує ювіляр сьогодні.

Щиро вітаючи вас, Олександре Івановичу, з ювілеєм, зичу щоб ваше мудре слово ще гідніше поціновувалось студентами і колегами, ваші духовно богаті книги все більше захоплювали серця новиз прихильників, а чудові вірші та пісні полонили душі мільйонів слухачів.

З роси і води вам, шановний професоре!

20

Юрій Підборський

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди

Олександр Іванович потапенко був одним з перших, з ким довелося познайомитись. Однією з умов прийому на роботу було заняття науковою роботою.для мене, практика, це було нове.в кінці першого семестру Олександр Іванович запропонував мені працювати заступником декана філологічного факультету. Ця робота мобілізувала мене і сприяла творчості як в науковій роботі, так і в повсякденній організаційній роботі зі студентами. Згадуються постійні зустрічі з поетами, мовознавцями, народознавцями, які приїздили з києва, щоб поспілкуватися зі студентами на запрошення молодого професора О.І. потапенка. Цікавими і незабутніми були випускні вечори, які готували випускники разом із педагогічними працівниками.

перші мої наукові доробки були написані за порадою Олександра Івановича.можливотому,щодолівчительськихдітей,якимимиє,десь переплелись у повсякденній спільній роботі. Не дивлячись на те, що Олександр Іванович має суворий характер, він завжди любить студентів, їх зацікавленість, винахідливість, працелюбність, виховує їх своїми лекціями, творами, піснями . Сотні професій з’являються і зникають, а професіявчителяпродовжуєжититому,щовонанетількинесезнання, а дозволяє задумуватись над майбутнім, минулим, сьогоденням. І запал енергії потапенка Олександра Івановича в оволодінні студентами премудростям рідної мови, її самобутнього колориту, особливостями методики викладання української мови цьому є запорукою.

Особлива подяка вчителеві за пісню «дві матері», яку не можна слухати без сліз. Бо поки існує пісня, існуємо ми, наші діти, онуки – це те джерело, яке дозволяє людині стати Людиною. книги Олександра потапенка надихають на роздуми про появу мови, алфавіту як особливих елементів культури народу, які відрізняють нас від інших.

21

Тетяна Форостюк

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки, теорії та метод. початкової освіти

пригадую навчання у вузі, успішно складений іспит із «методики викладання української мови», після якого я вирішила писати дипломну роботу саме з цього предмета, який викладав професор О. І. потапенко.

він і став моїм науковим керівником.

Ще в педучилищі, а потім і в школі, де я працювала, мене зацікавила проблема активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках мови. тому саме над цим питанням я вирішила працювати.

Олександр Іванович дипломатично скорегував тему дослідження, а потім компетентно керував процесом написання.

Адалі був успішний захист. Я пам’ятаю цей день, екзаменаційну комісію під головуванням довбні Л. е., доброзичливий погляд

іпідтримку керівника, а також його оптимістичні слова перед захистом: «краще від вас розроблену вами тему не знає ніхто. тому не хвилюйтеся. все буде добре.» Звичайно, я розуміла, що комісія була компетентною, а керівник хотів мене підбадьорити. Але ці слова додавали впевненості.

Я вдячна Олександрові Івановичу за ту підтримку, за його науковий досвід і мудре керівництво.

Аще вдячна керівнику за пропозицію (після захисту дипломної роботи) працювати на його кафедрі. Але я мріяла про педагогічний факультет, тому працевлаштувалася саме туди.

Апотім була аспірантура. І саме Олександр Іванович допоміг визначитися зі спеціальністю, а потім і темою дослідження. дипломатично й доброзичливо, мудро й по-батьківськи керував науковим дослідженням, перечитував мої статті, роботу, давав слушні поради, допомагав під час передзахисту й захисту роботи, завжди пітримував.

22

А ще Олександр Іванович рецензував бакалаврські роботи, якими я керувала, ділився своїм досвідом, публікаціями. Я перечитувала його книги й використовувала їх у навчальному процесі на педагогічному факультеті. Наприклад, на практичних заняттях із «практикуму української мови», а потім із «Сучасної української мови з практикумом» студенти педагогічного факультету із задоволенням та інтересом писали диктанти, виконували нестандартні завдання, проблемно-пошукові вправи зі «Збірника диктантів та переказів з української мови для 5-9 класів».книжка містить нові види диктантів, проблемно-пошукові вправи, лінгвістичні парадокси, мовознавчі гіпотези, алгоритми тощо – все, що сприяє формуванню національної свідомості, орфографічної й пунктуаційної грамотності й розвитку інтересу до навчання.

Цікавим видом роботи є диктант-тест. він дає інформацію про ступінь оволодіння знаннями, уміннями, навичками кожним студентом, сприяє диференційованому підходу до особистості. На практичних заняттях студенти залюбки виконували це завдання.

Запропоновані в посібнику диктанти-гіпотези давали змогу розвивати в студентів гнучкість мислення, навички лінгвістадослідника, дуже подобалися, стимулювали до пошуку, висловлення власних міркувань.

у посібнику запропоновано диктанти-алгоритми, які розвивають розумову активність і сприяють осмисленому, свідомому засвоєнню теоретичного матеріалу. ми виконували ці диктанти одразу після ознайомлення з матеріалом, на етапі закріплення знань, формування вмінь і навичок.

Цінними видами роботи, на мою думку, є запропоновані в посібнику диктанти-диспути, диктанти-змагання, програмовані диктанти. Студенти з інтересом виконували запропоновані види роботи.

А на практичних заняттях із «Сучасної української мови», коли вивчається розділ «Стилістика української мови», аналізуємо стилістичні особливості віршів Олександра Івановича. Студенти із захопленням перечитують вірші з книги «дві матері» й виконують стилістичний аналіз.

Я вдячна Олександрові Івановичу за зроблене добро, за те, що він має величезний досвід і глибокі наукові знання й ділиться цим зі своїми учнями, колегами.

23

Валентина Шляхова

доцент кафедри методики навчання стилістики та культури української мови Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Олександр Іванович потапенко – людина напрочуд талановита, працелюбна,світла. таких небагато, такі приходять у цей світ із високою місією – самовіддано служити народові, людству; вести за собою інших, вселяючи в їхні душі віру у непереможність добра на Землі.

для пана Олександра смисл життя людини складається з трьох компонентів: духовність, любов, творчість. Я певна, що не лише зараз, але й раніше він задумувався над цими категоріями, проте нині, у розквіті сил, коли поєдналися, злилися воєдино у живодайний струмінь його, по-перше, духовні цінності, закладені у дитинстві правильним вихованням та розвинуті завдяки щоденній напруженій праці у царині мови, літератури, педагогіки, філософії, по-друге, мудрість, по-третє, життєвий та професійний досвід, виформувалася довершена особистість ученого, громадянина, письменника, особистість, до думки якої прислухаєшся, кожному слову якої віриш.

Як учений-методист Олександр Іванович потапенко доклав багато зусиль, щоб навчання української мови у школі було продуктивним, щоб учням цікаво було пізнавати скарби рідної мови і долучатися до процесу мовотворення. Ювіляр є автором низки посібників для вчителів української мови, що успішно допомагають реалізувати соціокультурну змістову лінію шкільного курсу мови, формувати правописну грамотність школярів, організовувати позакласну, передовсім гурткову, роботу з мови. Безцінним вважаю його праці, що містять інформацію українознавчого спрямування, адже формувати національно свідому українськомовну особистість, яка відчуває потребу у вивченні мови державної та рідної, – основне завдання сучасної шкільної мовної освіти. для Олександра Івановича дуже важливо, щоб ця особистість була ду-

24

ховно багатою, прагнула пізнати мудрість, то ж бо не випадково у колективній праці – « Словнику символів культури україни» – саме він ділиться своїм баченням поняття про духовність та мудрість. На думку вченого, духовно багатою є високо ерудована, культурна, глибоко моральна особистість, яка творить світ за законами краси, уміє та хоче віддавати ближньому знання і тепло душі. І це не просто красиві слова, це переконання людини, яка подає своїм сучасникам – колегам, студентам, учням,усім тим, хто читав його наукові праці і художні твори, – приклад такої життєвої позиції.

тож, вельмишановний Олександре Івановичу, залишайтеся й надалі таким, як ви є, – справжнім учителем учителів, особистістю, спілкування з якою збагачує та зцілює!

25

Олена Борисова

кандидат педагогічних наук, доцент Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди

І якби Олександром Івановичем був написаний цей єдиний вірш, то і тоді він не був би позбавлений уваги і пошани поціновувачів високого мистецтва.

А якщо цю поезію об’єднати з ліричним талантом композитора віктора тузика та з душевним виконанням співаком дмитром Цимбалом, то зовсім невипадково вірш (чи пісня) «дві матері» заставляє слухачів кожного разу плакати!

Бажаю шановному Олександру Івановичу здоров’я, душевоної наснаги і добра.

26

-€‚ƒ„ …†‡ˆ‚-‰ Š‹ƒ ŒƒŽ‹- Š‚ƒŒ† ‡‰ƒ‹…ƒ‘‡- ‡€ ’†‡‡“

Сергій Собко

християнин, учитель, перекладач, батько 20 дітей

також, ви просили написати дещо про те, як я оцінюю добрі плоди вашої творчості і життя. Це - благословенне прохання я охоче й щиро його виконую.

учитель учителя бачить здалеку і безпомилково може відрізнити будь-яку фальш, штучність чи лицедійство. Я – сам учитель і добре знаю,щодаридляцьогонелегкогослужінняучительздобуваєвідсамого Бога, Який прямо попереджує про небезпеку: Як.3:1 «Не багатохто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо». коли учитель навчає невірному, конче стане на суд Божий, щоб дати звіт про те, чому навчав своїх учнів.

Ще важче на цьому світі бути провісником, та й відповідальність ще більша, ніж у вчителя. пророк має говорити те, що йому відкриває самГосподь.постатіпровісниківабопророківвирізняютьсясередлюдей: Ісая, Єремія, благословенний павло… вони говорили Боже, а не своє,недлясвоєїслави,вонибачилийоповідали(ачастойкричали)не про своє, а про Боже, критично найважливіше для духовного спасіння людей. Сам Ісус Христос був духовним учителем і провісником волі Отця Свого. Але жодна людина не здатна піднятися до Його величі. покликані учителі, навчаючи відбивають світло Божої правди у більшій чи меншій мірі, сяють Його світлом, солять цей світ його істиною, пам’ятаючи про слова пророка Ісаї: «Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!» iс.5:20

Як же нам істинно оцінити діяльність учителя. Матв.7:20 «Ото ж бо,поїхніхплодахвипізнаєтеїх!»плодамилюбові,милосердя,доброти, людяності та високої фахової майстерності професора Олександра Івановича потапенка, декана підготовчого відділення переяславського університету ім. Г.С.Сковороди, – є змінені долі студентів та його блискучікниги.Алепроусецепопорядку-яхочузасвідчитипродобрі плоди з того, про що я добре знаю!

27

ЯмавзачестьпознайомитисязОлександромІвановичемутойперіод життя, коли мої прийомні діти почали сягати університетського віку. Софія і Оленка, сироти у минулому, успішно закінчили курс навчання. Софія працює у дитячому садочку для вІЛ-інфікованих дітей. Оленка, нещодавно народила власного сина. вікторія успішно навчається на четвертому курсі, хоч і мала значні академічні проблеми у минулому… Ірині та Сергієві не вдалося справитися з академічними вимогами, але людьми вони все таки стали… Знаю, що успішним спеціалістом став Ігор Чумак, випускник, психолог та біолог, який зараз поєднує роботу та подальше навчання з психології. у долі цих сиріт та багатьох інших студентів-золотонісців значну роль зіграв учитель О. І. потапенко, який по-батьківському наглядав за становленням цих дітей і плекав їх особистості. Наприклад, цього року студентами-першокурсниками стали зрілі хлопці павло та Юрій із Золотоноші та драбова. вони були старші за віком і вже втрачали надію здобути вищу освіту. Завдяки особистій опіці та підбадьоренню О.І.потапенка, вони успішно здолали вступні тести-іспити і зараз добре навчаються. І знову ми бачимо, що поруч з ними Олександр Іванович, який по-батьківському навчає, направляє і надихає служити високому покликанню.

Особливий захват викликають книги Олександра Івановича потапенка, які дають йому право називатися провісником. Я – віруючий і християнською вірою намагаюся перевірити істинність будь-якої книги, при цьому уникаючи складності наукової мови та термінології для більшого розуміння звичайних людей.

вже перші сторінки його роботи від 2001 р. «Найвища точка розквіту» показують блискучий духовний аналіз ти чудові відкриття. Це – вражаюче уяву проникнення у таємниці значень слів Біблії та віровчення Церкви, як обраної Богом частини людства. Олександру Івановичу вдалося побачити ті незбагненні для пересічної людини гармонійні сполучення слів та їх значень, що прямо вказують на особистість Ісуса Христа, як Спасителя людства. він точно математично та досконало логічно довів істинність величі Божого плану спасіння людства через жертовну смерть Ісуса Христа на Гол-

28

гофському хресті. такого глибокого наукового і, водночас, християнського погляду я не зустрічав серед прочитаних мною християнських книжок російською, українською та англійської мовами. Бог відкрив Олександру свої унікальні й гармонійні секрети Божого писання. Ці відкриття, я переконаний, можуть лягти в основу нового підходу досліджень святих текстів.

Незаперечний по силі переконання аргументований аналіз священних текстів Біблії поступово веде читача до власного усвідомлення ним істини порятунку від гріха та духовних рамок, у яких людина може не грішити і не втратити вічного життя з Богом. такі відкриття не під силу просто людській логіці, для цього замало написання докторської дисертації чи навчання у найпрестижніших університетах світу. для цього потрібний духовний прорив у незбагненний Божий світ краси, любові та Божественної логіки, особливий дозвіл Бога на відкриття. На доказ цього твердження приводжу фрагмент розмови Ісуса Христа з учнями: «він каже до них: А ви за кого мене маєте?А Симон петро відповів і сказав: ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але мій Небесний Отець. (Матв.16:15-17)

так, роботи Олександра Івановича потапенка – Богом благословенні й сам він – блаженний тим новим духовним зерном, що йому відкрив сам Бог. водночас, він залишається скромною і людяною людиною, дбаючи про людей навколо себе, славлячи Бога своєю поезією та піснями, що розходяться по широких просторах Землі, від україни до канади, від Росії до Австралії, сягаючи сердець простих людей. Саме у його щирості та доступності, як людини, я і вбачаю його близькість до справжнього характеру Бога, який поклав йому на серце ці відкриття та спосіб життя, як написано в iван.12:24 «поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе». плід Олександра Івановича потапенка – очевидний так само, як і його значний слід у історії людських відкриттів.

29