методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

ярус, чи, якщо товщина днища більше 1.5 м, у два. Кожний ярус у плані ро-

збивають на блоки. У цьому випадку необхідно забезпечити перев’язку швів

між блоками як у плані так і по висоті.

Для захисту підвального приміщення від води нижче гідроізолюють

торкретбетоном, металом, бітумом, оклеюванням чи просоченням кальмую-

чими розчинами.

За значного підходження води всередину колодязя під час його зве-

дення використовують кесонний метод який полягає у тому, що в зоні роз-

робки ґрунту створюється надлишковий тиск який видавлює воду та утри-

мує наплив ґрунту. Кесон складається із кесонної камери, під кесонної будо-

ви та шлюзу. Стінки камери, як правило закінчуються ножем (рис. 2.6.).

Рис. 2.6 – Загальний вигляд кесону:

1 – підмості; 2 – шлюзовий апарат; 3 – матеріальний шлюзовий докамерок; 4 – людський шлюзовий докамерок; 5 – шахтні труби; 6 – трубопровід стисненого повітря; 7 – баддя із ґрунтом; 8 – над кесонна кладка; 9 – над кесонна обшивка; 10 – стеля кесону; 11 – кесонна камера; 12 – стіни кесону; 13 – драбина; 14 – тельфер; 15 – вагонетка із ґрунтом

61

2.3.Зведення заглиблених споруд методом «шпунтової стінки»

Зведення підземних споруд методом шпунтової стінки включає зве-

дення шпунтової стінки із збірних залізобетонних конструкцій чи металевих

(паль), буро набивних паль. При цьому палі заглиблюються чи улаштовують-

ся у ґрунтові відомими способами але розташовуються одна біля одної утво-

рюючи суцільну стінку. За підземної споруди значних розмірів у плані за-

кріплення стінки на період розробки ґрунту здійснюється кріпленням її до якорів розташованих по периметру споруди, або забезпечення роботи паль як консоль за рахунок того, що нижня частина палі знаходиться на дві третини у ґрунтові нижче рівня дна розробки котловану (рис. 2.7).

При заглиблені паль та їх роботи як консоль на перед розробки ґрун-

ту, остання третина заглиблення повинна здійснюватися лише забиванням,

вдавлюванням, загвинчуванням, що б забезпечити необхідну спільну роботу палі із ґрунтом.

Розробка ґрунту здійснюється механізованим чи гідро механізованим способами. Для запобігання додаткового навантаження на стінку відвал ґру-

нту, техніка та матеріали необхідно розташовувати всередині майбутньої споруди чи з зовні за призмою рушення ґрунту.

62

Рис. 2.7 – Технологія улаштування стіни у ґрунті методом буронабивних паль:

I – буріння першої свердловини; II – установлення труби – лідера; III – буріння другої свердловини; IV – установлення труби – лідера у другу свердловину; V – установлення арматурного каркасу; VI – бетонування свердловини; VII – витягування труби – лідера; VIII – ущільнення бетонної суміші; 1 – бурова установка; 2 – ротор станку; 3 – шнек; 4 – кран; 5 – готові палі попередньої секції; 6 – свердловина попередньої секції із трубою лідером; 7 – перша свердловина нової секції; 8 – труба – лідер; 9 – друга свердловина даної секції; 10 – арматурний каркас; 11 – вибробаддя для подавання бетонної суміші; 12 – бункер для приймання бетонної суміші; 13 – свіжовкладена бетонна суміш; 14 – глибинний вібратор; 15 – місто улаштування залізобетонного поясу

63

2.4.Зведення заглиблених споруд методом «витрамбованого котловану»

Фундаменти для малоповерхових будівель 1- 3 поверхи та невисоких

інженерних споруд можна зводити у витрамбованих котлованах. Це дозво-

ляє зменшити об’єм земляних робіт, підвищити несучу властивість ґрунту за

рахунок його ущільнення, звести до мінімуму об’єми опалубочних робіт та

як результат знизити витрати праці на 10 – 15 % та вартість робіт на 20%.

До початку робіт необхідно впевнитись, що роботи по утворенню ви-

їмки на приведуть до руйнування навколишній будівель.

Схема організації робіт із улаштування фундаментів у витрамбованих

котлованах та обладнання приведені на рис 2.8.

Рис. 2.8 – Обладнання для улаштування фундаментів у витрамбованих котлованах:

а – на екскаваторі із стрілою драглайн; б – на екскаваторі із прямою лопатою; в – на базі трактору; г – на базі палебійного агрегату; 1 – стріла; 2 – направляюча стійка; 3 – каретка; 4 – трамбівка; 5 – упорна плита; 6 – «зуби»; 7 – сережка; 8 – оголовок; 9 – розпірка; 10 – противага; 11 – підвіс; 12 – молот; 13 – штанга

64

Даний метод включає операції:

-улаштування виїмки;

-монтаж арматурного каркасу;

-укладання бетонної суміші;

-витримки батону.

Після зведення фундаменту нижче рівня ґрунту, у випадку якщо не-

обхідно «підняти» його верхню частину вище рівня землі, здійснюють бето-

нування цієї частини звичайним методом який включає установлення опалу-

бки, армокаркасу та бетонування.

У підготовчий період виконуються роботи по вирівнюванні площад-

ки, розбивання та закріплення місць улаштування фундаментів.

Реалізація способу полягає у тому, що підвішеним до стріли крану лі-

дером масою до 15 тон, що падає із висоти 4 – 8 м по направляючій штанзі внаслідок дії енергії удару в ґрунті утворюється виїмка із розмірами, які від-

повідають розміру фундаменту. Кількість ударів залежить від міцності ґрун-

ту та маси лідера. Виїмка утворюється за рахунок ущільнення ґрунту. Потім кран переміщується у нове робоче положення де улаштовує виїмку для пос-

лідуючого фундаменту. Дно виїмки повинно бути нижче глибини промер-

зання ґрунту у даному регіоні.

У виїмку за допомогою монтажного крану установлюється армокаркас майбутнього фундаменту. Між арматурою армокаркасу та стінками виїмки за рахунок фіксаторів із арматури чи бетонних елементів, необхідно забезпечи-

ти відстань у 40 – 50 мм.

Укладання бетонного розчину, як правило, здійснюється по схемі

«кран – баддя». Подачу бетонного розчину здійснюють через центральну ча-

стину фундаменту ущільнюючи його глибинними вібраторами.

Для випадків коли необхідно буде до бетонувати для приварювання арматури верху фундаменту, армокаркас основного фундаменту випускають на 20 – 25 см вище рівня ґрунту.

65

2.5.Роботи нульового циклу

До робіт нульового циклу входять:

-розробка котловану із зачисткою основи під фундаменти;

-водовідлив та водовідведення;

-підготовчі роботи до монтажу підземної частини будівлі – улаштування основи під самохідний кран;

-розбивання висей фундаменту у котловані;

-монтаж - бетонування підземної частини будівлі, включаючи фундамен-

ти, стіни підвалів та перекриття;

- прокладання підземних комунікацій водопроводу, каналізації, газопро-

воду, тепломереж, водостоків, дренажу, телефонної каналізації, електрокабе-

лів;

-улаштування бетонної підготовки під підлогу;

-гідроізоляція фундаментів та стін;

-зворотне засипання пазух із ущільненням;

-підготовчі роботи до монтажу надземної частини будівлі – укладання підкранових шляхів на підсилену основу та монтаж баштового крану.

Роботи нульового циклу у середньому складають до 20% загальної ва-

ртості будівництва, працевитрати – до 30% загальних працевитрат.

Загальні рішення розробки котловану включають розробку ґрунту котловану відомими способами.

Недокопання котловану як правило складає 15 – 30 см. Цей ґрунт знімається бульдозером, стругом, планувальником чи, за невеликих об’ємів,

вручну.

Підготовка основи котловану включає:

-вирівнювання земляної основи шляхом зачищення за пісчаних ґрунтів чи підсипання на інших ґрунтах. Товщина підсипання робиться велико-

зернистим піском без домішок та повинна бути не менше 5 см та не бі-

66

льше 15 см. Вона повинна виходити за межі фундаментів не менше ніж

на 10 см на кожну сторону;

-ослаблені ґрунти підсилюють ущільненням щебінкою чи гравієм шаром товщиною 5 – 8 см та зверху улаштовують основу із слабкого бетонної суміші шаром не менше 3 см;

-водонасичену основу ущільнюють щебінкою чи гравієм шаром 8 – 10

см, на який після проливання гудроном укладають асфальтобетонну су-

міш шаром 2 – 5 см. Зверху улаштовують основу у вигляді залізобетон-

ної плити.

Монтаж залізобетонних конструкцій підземної частини

Будинки та споруди із збірних залізобетонних конструкцій розподіля-

ються на слідуючи конструктивні типи: безкаркасні (з несучими стінами),

каркасні (з системою несучих колон та ригелів і огороджувальними стінами)

та з неповним каркасом.

Безкаркасні будинки бувають з поперечними та поздовжніми несучи-

ми стінами: великоблочні, великопанельні та з об’ємних блоків і використо-

вуються головним чином у цивільному будівництві.

Практично всі без каркасні будинки мають стрічкові фундаменти з блоків або панелей. Каркасні будинки та споруди, як правило, мають стовп-

часті фундаменти.

Розглянемо монтаж фундаментів. Монтаж фундаментів з блоків включає наступні операції:

-підготовку основи, яку ущільнюють, вирівнюють;

-розбивку висей фундаменту та закріплення розбивки на обносці з до-

щок або на бетонних стовпах;

- укладання по кутах блоків – подушок, а через 25‚20 м таких же маяч-

них блоків;

-натягнення між цими блоками дротинки-причілки та укладання останніх блоків першого ряду з вивіренням їх геодезичним інститутом;

-улаштування гідроізоляції;

67

- улаштування трьох сантиметрового армованого шару (діаметром ар-

матури 8‚10 мм);

- укладання блоків стін підвалу або цокольних панелей. Якщо блоки – то з перев’язкою швів, їх укладання ведеться у тій же послідовності, що й блоків першого ряду (кутові та маячні блоки, дротинка – причілка, останні блоки). Монтаж кожного нового ряду блоків розпочинають після набирання розчином швів нижче розташованих блоків 50% проектної міцності. Товщина швів близько 20 мм. Вертикальні шви заповнюють після укладання усього ряду блоків та їх вивірення;

- улаштування шару з бетону поверх останнього ряду блоків, або пане-

лей та гідроізоляції;

- монтаж плит перекриття над підвалом та заповнення швів між ними.

Якщо каркасний будинок і стовпчасті фундаменти (не монолітні), то послідовність операцій по монтажу наступна:

- установлюють фундаменти відносно розбивочних висей, користую-

чись рисками на них;

- установлюють фундаментні балки на краю фундаментів і зварюють закладні деталі балок та фундаментів.

Якщо підвальна частина будинку виконана з панелей, то їх установлю-

ють на ліжко по подушках і орієнтують по рисках на них. Вертикальні шви конопатять та заповнюють розчином.

Монтаж конструкцій фундаментів виконують, як правило, краном із скороченою баштою або тим, що й весь будинок.

Контрольні питання

1.Зведення підземних споруд методом «Стіна у ґрунті»

2.Зведення підземних споруд методом «Опускного колодязя»

3.Зведення підземних споруд методом «Кесону»

4.Зведення підземних споруд методом «Шпунтової стінки»

5.Зведення підземних споруд методом «Витрамбованих котлованів»

68

6.Перелік та послідовність виконання робіт нульового циклу

7.Зведення конструкцій підземної частини будинку.

ЗМ 1.2. ТЕХНОЛОГІЯ ЗВЕДЕННЯ БУДІВЕЛЬ ІЗ КОНСТРУКЦІЙ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ВИГОТОВЛЕННЯ

Тема 3. Технологія зведення промислових та цивільних будинків

3.1.Методи монтажу будинків та споруд

Будинки збираються із залізобетонних, металевих конструкцій, рідше з дерев'яних, а інколи із пластмасових та ін.

Монтаж будівельних конструкцій - це комплексно-механізований процес поточного збирання будинків та споруд з елементів, конструкцій,

блоків конструкцій та цілих споруд, як правило, заводського виготовлення, за допомогою сучасних комплектів машин та механізмів та за допомогою вико-

ристання прогресивних методів виконання операцій з урахуванням вимог охорони праці та навколишнього середовища.

На всіх стадіях монтажу повинні бути забезпечені стійкість та гео-

метрична незмінність як кожної конструкції, що монтується, так і частини будинку чи споруди. Вони забезпечуються міцністю конструкцій, стиків,

стійкістю частини будинку чи споруди і встановленням тимчасових та пос-

тійних зв’язків.

Монтаж конструкцій – це комплексний процес, який складається з про-

стих процесів, які можна розділити на три групи:транспортні, підготовчі та монтажні (рис. 3.1.)

Транспортні процеси включають навантаження збірних конструкцій на транспорт (залізничний, автомобільний, водний або повітряний), транспорту-

вання до будівельного майданчика та розвантаження.

Транспортують конструкції або елементи у положенні, близькому до проектного (крім колон).

При ньому найчастіше використовується автомобільний транспорт спеціального призначення (панелевози, балковози, плитовози та ін.), а також загального (різні бортові автомобілі).

69

Складування конструкцій виконують, як правило, у зоні монтажного крана. При цьому, запас конструкцій на будівельному майданчику повинен забезпечувати монтаж на 3‚6 діб.

Методи монтажу конструкцій

Транспортні			Підготовчі			Монтажні

Транспортування			Укрупнення,					Подача під
			посилення					монтаж
Розвантаження			Очищення,					Стропування
			фарбування
Складання			Оснащення					Підйом,
								переміщення
								Наведення,
								утановлення,
								тимчасове
								закріплення
								Вивірення
								Постійне
								закріплення
								Зняття
								тимчасового
								кріплення
								Приймання,
								контроль якості

Рис. 3.1 - Структурна схема процесу монтажу конструкцій

На складському майданчику конструкції також повинні знаходитись у стані, близькому до проектного (крім колон).

При цьому необхідно забезпечити їх стійкість за допомогою упорів, пі-

дкладок. Усі конструкції, крім плит, східців, укладаються в один ряд. Плити та східці - штабелем висотою не більше 2‚2,5 м.

Підготовчі процеси включають: укрупнююче збирання, підсилення

70