2/ У переносному значенні вмістилище важливих фактів, ідей, непохитних принципів.

Читаємо далі опис свята федерації: « На Марсовом поле Конвент занял вершину «горы »(огромного станка спецыально выстроеного на поле). На круглих склонах «горы» разместились несколько тисяч участников сводного хора, Станки под ними занял сводный оркестр. Батальйоны Национальной гвардии окружили подножие «горы».

Весь народ, присутсвовавший на празднике, разделился на две колонны: мужчины стали в одну, женщины – в другую. Все хором произнесли клятву верности революции. Таким образом весь Париж превратился в огромный хор, который в финале представления дружно вступил в действие».

До речі КЛЯТВА ВІРНОСТІ Франції проголошувалась Лафонтеном (народ йому вторив) з Вівтаря Вітчизни. Клятва викликала загальний ентузіазм і перейшла у виконання гімну. В свою чергу гімн, створений на честь свята Госсеком, був вирішений незвичним чином: в його партитуру були введені артилерійські залпи. Вони гриміли, позначаючи закінчення музичних фраз. З цього приводу композитор Гретрі зазначав, що революція започаткувала «музику з гарматними пострілами».

Як видно з опису цього свята, для сценарно-режисерського почерку Давида ХАРАКТЕРНИМИ були СИМВОЛІКА, ПАТЕТИЧНІСТЬ,МОНУМЕТАЛЬНІСТЬ, БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ ДІЇ. Звідси і деяка громіздкість, що поставала в тривалих алегоричних картинах, створених під впливом тогочасної театральної драматургії і уповільнений темп, обумовлений як самим сценарним рішенням, так і технічними можливостями 18ст.

Була й інша частина, що споріднювала сценарії Давида з театральною драматургією ВФР – ТЕНДЕНЦІЙНІСТЬ,, ВИЗНАЧЕНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ПЛАТФОРМИ, ПРАГНЕННЯ НАБЛИЗИТИ МИСТЕЦТВО І ПОЛІТИКУ.

Цікаво було задумане і проведене Робесп*єром СВЯТО РОЗУМУ, або, як його ще називали, ТРІУМФ ВОЛЬТЕРА. За тогочасними документами можна було дізнатись, що свято також включало яскраву процесію парижан з алегоричними фігурами і рукотворними витворами, що зображали ЖИТТЯ, ПРАЦЮ,

НАУКУ, СВІТЛО. На одній з центральних площ, куди прямувала процесія, була вибудувана велетенська фігура, що зображала РОЗУМ. Але спершу вона була прикрита покривалом. Центральним моментом свята було спалення цього покривала – із мороку і вогню виростав сліпучо білий, нетлінний РОЗУМ.

У всіх святах ВФР очевидним є прагненням сценаристів і режисерів до образної театралізованої дії, до створення святкової символіки. Святкові всенародні урочистості ВФР мали величезне виховне значення, підтримували революційну атмосферу Парижа.

Не тільки урочистими процесіями, піснями, танцями обмежувалась драматургія та режисура свят ВФР. Хоча слід зазначити, що в той час значно розширилась палітра виразних засобів. Як виразний засіб широко використовувався хоровий спів. Нагадаймо, що до одного з революційних свят Давид готував зведений хор з 2,5 тисяч літніх людей, юнаків, жінок, дівчат. Кожна вікова група складала хор, а крім того об*єднувалась у зведений хор. Свято було побудоване на театралізованому перегуку всіх хорів і на їх об*єднаному фінальному виступі.

Одним з найпишніших і найважливіших свят періоду ВФР було свято на честь ВЕРХОВНОЇ ІСТОТИ 8 червня 1794 року. Музичне оформлення свята готувалось особливо ретельно. Адже із всіх 48 районів Парижа був зібраний хор у кількості 2400 осіб. Керубуні, Мегюль, Катель, Лесюєр відряджались у кожний район для роботи з хорами. «ГІМН ВЕРХОВНОЇ ІСТОТИ» був урочисто виконаний в саду ТЮЇЛЬРІ в день свята після промови Робесп’єра, під час якої він підпалив опудало чудовиська, яке символізувало АТЕЇЗМ. Адже ВЕРХОВНА ІСТОТА для французьких революціонерів вважалася символом, що замінила Бога.

Характерним для режисури свят ВФР було створення нових обрядів, що символізували революційне оновлення світу.

Так у 1793 році на честь чергової річниці ФЕДЕРАЦІЇ відбулось традиційне народне свято, яке було побудоване на символічних обрядах, в яких панував дух Руссо. Величезні натовпи народу зібрались ще до світанку, щоби «ГІМНОМ ПРИРОДІ»( його написав спеціально для свята Госсек) привітати схід сонця. Важливим є той факт, що « Гімн природі» парижани розучували на спеціальних репетиціях задовго до свята. «Полем зібрання» обрали площу Бастилії. На руїнах фортеці звели ДЖЕРЕЛО ВІДРОДЖЕННЯ – велетенську статую жінки, з грудей котрої били фонтани . В момент появи першого променя сонця зазвучав величний «Гімн Природі», який виконувався оркестром і величезним зведеним хором. Після чого розпочалось символічне обмивання біля Джерела Відродження. Сурми і барабани вітали урочисте прибуття 86 комісарів департаментів революційної франції. Гриміли оркестри. Читались полум*яні вірші про свободу. Гуркотіли гарматні салюти. Співали хори. Потім урочистий кортеж, на чолі котрого члени Конвенту несли величезну книгу КОНСТИТУЦІЇ, попрямував на ПЛОЩУ РЕВОЛЮЦІЇ до МТАТУЇ СВОБОДИ. Закінчувалась процесія на Марсовому полі, де відбулась театралізована вистава.

В день Свята Федерації на спеціальній сцені, встановленій під відкритим небом на Марсовому полі, були представлені масові героїчні епізоди з облоги Лілля. Ця постановка ВВАЖАЄТЬСЯ ПЕРШИМ КРОКОМ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАРОДНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ ФРАНЦІЇ.

Слід сказати, що народні свята ВФР ПОКЛАЛИ ПОЧАТОК НОВОМУ РЕВОЛЮЦІЙНОМУ МИСТЕЦТВУ. Вони таки справді продемонстрували віру народу в ідеї французької революції – СВОБОДУ, РІВНІСТЬ і БРАТСТВО.

Х А Р А К Т Е Р Н И М для свят французької революції було розширення палітри виразних засобів режисури. Як виразний засіб широко використовувався хоровий спів, багатотисячні хори, військові оркестри ( в одному зі свят брало участь понад 700 музикантів), військові з*єднання революційної армії, артисти всіх театрів Парижа, процесії через усе місто, використання піротехніки

( від лат. pur – вогонь, галузь техніки, що спеціалізується на виготовленні вибухових і займистих сумішей, сигнальних вогнів, ракет, феєрверків), гармат, великих груп сурмачів, барабанщиків –прагнення залучити у святкову дію увесь народ.

Клятва ВІРНОСТІ РЕВОЛЮЦІЇ і РЕСПУБЛІЦІ майже завжди була кульмінацією народного свята у часи ВФР. Причому, слова Клятви багатотисячній народній масі, присутній на святі, проголошували НЕ АКТОРИ, а ПОЛІТИЧНІ ДІЯЧІ Франції, що надавало Клятві ще більш глибокого змісту і значення. Так у святкування ВФР воєдино злилися політика і мистецтво.

Слід сказати, що революційні традиції довго зберігались у масових святах Франції. Достатньо згадати про те, що Моріс Торез у книзі «Син народу» згадував, як у 1936 році відмічалось століття з дня смерті Руже де Ліля, автора «Марсельєзи». Урочиста церемонія відбувалась в паризькому залі «Плейєль» в ШУАЗІ –ЛЕ –РУА, де він провів останні роки життя. Під звуки створеного митцем гімну свободи ( тобто «Марсельєзи»), а також «Інтернаціоналу» 14 липня 1936 року мільйони людей пройшли від Бастилії до площі Нації.

Знов, як і в легендарні роки ВФР, вулицями Парижа йшла урочиста процесія і вкотре над французькою столицею могутньо і грізно гриміла «Марсельєза», що виконувалась багатотисячним хором громадян Франції.

ПЕРШІ ПРОЛЕТАРСЬКІ СВЯТА.

ОСНОВНІ ФОРМИ СВЯТКУВАНЬ.

Одним з перших пролетарських свят слід вважати 1 Травня. Воно було встановлено в липні 1889 року на Першому Паризькому конгресі ІІ Інтернаціоналу з метою об*єднання міжнародного пролетаріату у боротьбі за 8-ми годинний робочий день. Слово «конгрес» походить з латинської – congregatio – поєднання і має кілька значень:1/ з*їзд, зокрема міжнародний, приміром, Всесвітній конгрес прихильників миру;2/законодавчий орган (парламент) у США, в більшості держав Латинської Америки і деяких інших державах;3/ Індійський національний конгрес – політична партія Індії. Слово «інтернаціонал» походить з лат. inter – між +natio |nationis| - народ . У слова інтернаціонал є кілька значень: 1/ міжнародне об*єднання: І Інтернаціонал – міжнародна спілка робітників ( 1864-1876); ІІ Інтернаціонал - міжнародне об*єднання соціалістичних партій (1876-1914); ІІІ Інтернаціонал міжнародне об*єднання комуністичних партій (1919-1943);

2/ міжнародний революційний гімн пролетаріату, написаний французьким робітником Еженом Потьє (текст) і Полем Дегейтером (музика). Цікаво, що Інтернаціонал був державним гімном СРСР з 1917 до 1944 рік.

Встановлення 1Травня як міжнародного свята свідчило про зростання міжнародної солідарності пролетаріату ( пролетарій – це найманий робітник, що не має своїх власних засобів виробництва, а тому змушений продавати свою робочу силу власникам засобів виробництва).В резолюції конгресу ІІ Інтернаціоналу говорилось: «Призначається велика міжнародна маніфестація у раз і назавжди встановлене число таким чином, щоб разом у всіх країнах і в усіх містах в один встановлений день трудящі вимагали від громадської влади обмеження робочого дня до восьми годин, а також виконання всіх постанов міжнародного конгресу у Парижі».

Але прийняттю резолюції про святкування Першотравня і народженню Дня солідарності трудящих усіх країн передували події, сповнені глибокого драматизму.

У 80-ті роки 19 ст. робітники Америки включились у рух, що діяв під гаслом «Вимагаємо 8-ми годинного робочого дня». По всій Америці прокотилася хвиля демонстрацій, на яких робітники співали знамениту пісню:

Мы хотим этот мир переделать,

Надоел рабский труд за гроши!

Мы устали корпеть и ни часа

Не иметь для себя, для души.

На фабриках, верфях, заводах

Пусть требует каждый рабочий:

Восемь – на труд,

Восемь – для сна,

Восемь - делай, что хочеш!

Центром боротьби робітничого класу стало місто Чикаго – один з найбільших промислових центрів США. 1 травня 1886 року робітники оголосили загальний страйк. Метою 40-тисячної армії страйкарів було добитись 8-годинного робочого дня. В той день вулицями Чикаго пройшла 80-тисячна демонстрація робітників та їх сімей.

Уряд повів наступ на страйкарів.4 травня 1886 року під час мітингу (англ. meeting - масове зібрання для обговорення проблем, що цікавлять суспільну думку, переважно політичних) протесту на площі Хеймаркет провокатори кинули бомбу. Десятки людей були поранені. При цьому сотні учасників мітингу були заарештовані, розгромлені профспілкові організації, квартири робітників, лідери пролетарського руху були засуджені до страти, численні страйкарі за рішенням суду мали відбувати тривале ув*язнення.

На заклик І конгресу ІІ Інтернаціоналу щорічно відзначати