Мікробів боятися - надвір не виходити, або дещо про вермінофобів

У дитинстві нас вчать бути охайним, їсти з закритим ротом, ретельно пережовувати, не тягнути до рота все, що здається таким цікавим, не пробувати на смак усі іграшки та предмети побуту, не гризти нігті, не їсти те, що впало на підлогу… А найголовніше - мити руки перед обідом та після прогулянки. Усе це правильно, та аби не “перегнути палицю”...

- Синок, не облизуй перила! І не притуляйся обличчям до вікна: знаєш, скільки людей на нього дихало? Ось, візьми вологу серветку і витри руки. Не тягни пальці до рота, на них мільйон бактерій!!! - знервована матуся маленького хлопчика не може дочекатися, щоб чимдужч затягнути своє чадо додому і скоріше вимити йому руки хіба не “доместосом”.

Ці підступні мікроби

У Середні віки люди жили набагато спокійніше. Мається на увазі, в побуті. Вони не занадто переймалися мікробами, просто не знали про них нічого. Митися часто було не заведено, не кажучи вже про те, як готувалася їжа. Та й новонароджених ніхто не оберігав від таких  підступних мікробів, дезинфікуючи все, що можливо.

Вермінофобія, мікробіофобія, мікрофобія, бациллофобія, бактеріофобія - це страх зараження мікробами. Психологи розцінюють його як підвид страху смерті. Тому що багато людей пов’язують смерть саме з хворобами, заподіяних бактеріями.

Більшість людей відчувають природну огиду до предметів, які видаються брудними. Скажімо, унітаз, особливо у громадських туалетах. Але у бактеріофобів ця огида переростає в панічний страх. Вони радше терпітимуть додому, знущаючись над своїм сечовим міхуром, ніж візьмуться за дверну ручку громадської вбиральні.

Поведінка вермінофобів нераціональна. Для них немає нічого неможливого - вони дезинфікують усе! І не обмежуються тим, що підтримують у стерильності свою територію - їм необхідно створити “своє” навколишнє середовище і постійно контролювати його на предмет наявності смертоносних бактерій.

Не дихайте моїм повітрям!

Впізнати вермінофоба дуже легко. Він постійно миє руки. І робить це так ретельно, що хірург, який готується до операції, в порівнянні з ним видається затятим нечупарою. При особистому спілкуванні бактеріофоби зазвичай тримаються на відстані, аби не дихати одним повітрям із співрозмовником. Вони також уникають рукостискання і намагаються не брати до рук чужих речей. В транспорті “чистюлі” завжди мають напоготові вологі серветки або гель-антисептик. Вони постійно обертаються та схиляють голову - щоб інші пасажири не дихали (не кашляли, не чхали) в їхній бік. Жінки-вермінофоби, готуючи їжу, ніби беруть участь у складній секретній операції. М’ясо розробляють виключно у рукавичках, з водою проводять різноманітні маніпуляції (кип’ятять, відстоюють, зливають, фільтрують і навіть примовляють), а до миття посуду та кухонних поверхонь залучається важка артилерія з усіх доступних антисептичних засобів.  

Коли ж вермінофобу доводиться стикатися з “мікробними” ситуаціями, він просто шаленіє: пришвидшується серцебиття, кидає в холодний піт, паморочиться голова і накочують приступи паніки. Вночі вермінофобам не до сну - вони все прокручують у голові, які саме смертоносні мікроби могли потрапити до їхнього організму.

Мікроб дивиться на вас з екрану телевізора

Пам’ятаєте жарт: ви й досі бачите мікробів під обідком вашого унітазу? Уявіть, що доводиться бачити їм! До того, як з’явилася реклама різних чудо-засобів для знищення бактерій, ви й гадки не мали, що так багато мікробів живе по всій вашій квартирі. І що вони мають такий потворний вигляд. От де вже повною мірою проявилася фантазія маркетологів! Хіба після того, як побачиш бридкого зеленого, синього чи фіолетового мікроба під обідком унітаза та на кухонному столі не кинешся стрімголов до найближчого магазину побутової хімії? Цю заразу потрібно терміново знищити, залити гелем, засипати порошком, побризкати спреєм…

Ті ж психологи говорять, що розвитку вермінофобії великою мірою посприяла саме реклама. Щодня нас переконують, що невидимі, але такі небезпечні бактерії повсюди, а знищити їх ми можемо тільки спеціальними засобами. І дарма, що після того, як все приміщення пройшло генеральну чистку гелями та порошками, вас злегка нудить, паморочиться в голові, а на шкірі з’явилися незрозумілі висипи. Зате тепер чисто, а з бактеріями покінчено!

Вінничанин Андрій: “Люди дивуються, що я постійно мию руки”

Вінничанин Андрій Вовк (33) жартує, що в нього невроз: він по сто разів на день миє руки. І витрачає на це заняття не менше хвилини.

- Миття рук для мене не просто гігієнічна процедура. Це перетворилося на нагальну необхідність. Якщо не можу вимити руки, починаю нервувати і метушитись, з’являються дуже некомфортні відчуття, ніби повсюди бруд і я весь у ньому. А от починаю мити руки з милом, і заспокоююсь. Навіть дихання стає рівнішим. Я однозначно схильний до вермінофобії. Але не пам’ятаю, щоб батьки в дитинстві лаяли мене за брудні руки чи лякали мікробами. Така звичка з’явилася у мене відносно недавно. До того ж, я не люблю, коли хтось чіпає мене чи мої речі немитими руками: відразу ж думаю, скільки мікробів перескочить на мою територію. Після транспорту найперше біжу мити руки. Часто не можу заснути і думаю, а чи не заразився я сьогодні якимись бактеріями, коли в мій бік кашляла та тітонька в трамваї?..

Тетяна Федишена, педіатр: “Потрібно жити у симбіозі з мікробами”

Тетяна Федишена - педіатр у клініці сімейної медицини “Центр В”. Серед батьків її маленьких пацієнтів дуже багато вермінофобів. І все б нічого, якби вони не насаджували свої страхи і дітям.

- До мене часто приходять матусі, діти яких постійно хворіють. Там, де в інших легкий нежить, у них температура під 40, де когось злегка нудить, у них уже кишкова інфекція. Матусі у розпачі заламують руки і обурюються, що он їхня сусідка про дитину геть не дбає: маля бігає постійно замурзане, облизує все, що бачить та їсть немиті овочі. І йому нічого немає! Вони ж “правильні” мами: дитина постійно вичищена-вимита, їй забороняється чогось торкатися на дитячому майданчику і гратися в пісочниці. Вдома все стерилізується, килими постійно чистяться, підлога миється антисептичними засобами. А в дитини все одно як не алергія, то кашель, то чергова інфекція! І просять такі мами ще якихось чудо-ліків, щоб вберегти дитину від бактерій. Я неодмінно пояснюю, що вони певною мірою самі сприяють тому, що маля, немов магніт, чіпляє всі мислимі хвороби. Матусі дуже дивуються і навіть обурюються.

Ми не живемо у стерильному світі. Тому “поливати” дитину антисептиками не тільки недопустимо, а й шкідливо. Якщо постійно, день за днем, знищувати природну мікрофлору малечі, то її організм так і не познайомиться з мікробами і не навчиться з ними боротися самотужки. Є золоте правило: мити руки перед тим, як сідати за стіл, після прогулянки, після туалету чи гри з тваринами. Але якщо фанатично терти руки щоразу, як заходиш до транспорту, чи просто так, “для профілактики”, то добра з цього не буде. Особливо, якщо ви користуєтесь антибактеріальним милом. Адже змиваєте не тільки шкідливі бактерії, а й ті, які в нормі існують у будь-якої людини і необхідні для підтримання правильного балансу. Потрібно навчитися жити в симбіозі з бактеріями, звикати до них самим і привчати дитину. Звісно, ми не говоримо про крайнощі, як то, піднімати щось з підлоги і їсти, чи взагалі нехтувати гігієною. В усьому має бути міра. Тільки так ми допоможемо нашому організму напрацювати імунітет до таких страшних бактерій.

Джек Ніколсон зіграв типового вермінофоба

Дональд Трамп, Кемерон Діас, Майкл Джексон, Говард Хьюз - яскраві приклади типових вермінофобів. Майкл Джексон постійно з’являвся на людях у пов’язці, так як панічно боявся, що хтось із шанувальників дихатиме чи кашлятиме в його бік. Що вже говорити про дверні ручки - король поп-музики уникав торкатися їх, так як боявся заразитися мікробами, які там залишили інші люди.

Чи не найяскравіше страх перед мікробами було зображено у стрічці “Краще не буває” з Джеком Ніколсоном у головній ролі. Герой фільму Мелвін Юделл - успішний письменник-романіст, який живе у Нью-Йорку. Він страждає на обсесивно-компульсивний розлад, через який його недолюблюють сусіди та всі, з ким йому доводиться спілкуватися. Мелвін щодня обідає в одному і тому ж ресторані, сідає за один і той же стіл і використовує одноразовий посуд, який приносить із собою. Тому що страждає на мізофобію - панічно боїться заразитися мікробами. В результаті - йому вдається налагодити стосунки з офіціанткою Керол. Вона єдина могла терпіти поведінку Мелвіна і, врешті-решт, допомогла йому позбавитися фобії.