8..Профорієнтаційна робота на заняттях профільного навчання за спеціалізацією «Основи дизайну». Мета і завдання профорієнтаційної роботи у процесі профільного навчання.

Профорієнтація — це науково обґрунтована система соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних і виробничо-технічних заходів щодо надання молоді особистісно орієнтованої допомоги у виявленні й розвитку здібностей і схильностей, професійних і пізнавальних інтересів у виборі професії, а також формування потреби у праці й готовності працювати в умовах ринку, багатошаровості форм власності й діяльності. Вона реалізується в ході навчально-виховного процесу, позаурочної та позашкільної роботи з учнями.

Цілі профорієнтації:

• надання профорієнтаційної підтримки учням у процесі вибору профілю навчання та сфери майбутньої професійної діяльності;

• вироблення в школярів свідомого ставлення до праці, професійне самовизначення в умовах свободи вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці.

Завдання профорієнтації:

• одержання несуперечливих відомостей щодо переваг, схильностей і можливостей учнів для розподілу їх за профілями навчання;

• забезпечення широкого діапазону варіативності профільного навчання за рахунок комплексних і нетрадиційних форм і методів, що застосовують на уроках та у виховній роботі елективних курсів;

• додаткова підтримка деяких груп школярів, щодо яких легко спрогнозувати труднощі у працевлаштуванні;

• вироблення гнучкої системи кооперації старшої школи з установами додаткової та професійної освіти, а також з підприємствами міста, регіону.

9.Дизайн у змісті навчальної дисципліни «Технології» 10-11 класи.

Дизайн – це розвиток творчих проектних здібностей, формування стійкої орієнтації зі спеціальності дизайн і практична готовність до проектно – технологічної діяльності.

Навчальна програма « Технології» у 10-11 класі передбачено вивчення наступних варіативних модулей.

1.Технологія дизайну інтер’єру.

Головною задачею даного модуля є:

• Ознайомлення учнів з одним різновидом дизайну, а саме дизайну інтер’єру.

Метою дизайну інтер’єру є: формування гармонійного предметного середовища.

На уроках даного варіативного модуля учні мають сформувати уміння художньо – творчої проектної діяльності з розробки оснащення та оформлення різних за призначенням.

Другим варіативним модулем навчальної дисципліни :

Технологія предметів інтер’єр дизайну.

Головною метою є: Ознайомлення учнів з основами художнього конструювання, невеликий за розміром аксесуарів для інтер’єру.

Завданням є:

1. Розробка і виготовлення не складних виробів, які гармоніюють з навколишнім оточенням і враховують стиль оформлення кімнат та меблів.

Третім варіативним модулем є:

Технологія дизайну шкільних та офісних інтер’єрів.

Мета полягає у ознайомлення учнів з особливостями створення дизайну шкільних та офісних інтер’єрів.

Завдання:

1. Вивчення принципів правил і методів, що застосовується у процесі оформлення інтер’єрів.

2. Ознайомлення учнів із системним підходом у проектуванні шкільних та офісних приміщень та відтворення відповідного матеріального середовищ

Характеристика змісту профільного навчання за спеціалізацією «Основи дизайну».

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Програма спеціалізації “Основи дизайну” розроблена з дотриманням:

• вимог Державного стандарту базової і повної середньої освіти,

• положень Концепції профільного навчання у старшій школі,

• нормативів базового навчального плану щодо кількості годин на вивчення профільних предметів освітньої галузі «Технології» в загальноосвітніх навчальних закладах.

Відповідно до типового навчального плану в структурі 11-річної школи для вивчення трудового навчання (освітня галузь “Технологія”) у 10-11 класах відводиться 6 академічних годин на тиждень, відповідно 210 годин на рік у кожному з класів.

Програма спеціалізації “Основи дизайну” розрахована на два роки навчання. Вона складається з інваріантної (стабільної) та варіативної (за вибором) частин.

Загальна кількість навчальних годин інваріантної складової програми виділених для вивчення курсу, у кожному з класів передбачає органічне поєднання теоретичних частин занять із практичними роботами.

Структура програми відображає реалізацію особистісно зорієнтованого підходу навчання.

Ознайомлення з різними видами дизайну сплановано за концентричним та лінійним принципами:

• площинне проектування: «Графічний дизайн», «WEB-дизайн» –10 клас;

• об’ємне проектування: «Промисловий (індустріальний) дизайн» –11 клас;

На варіативну частину програми відведено 50 годин. У тематичному плані її зазначено як «Резерв навчального часу».

Підсумкові заняття передбачають підготовку до презентації та презентацію творчих проектів, як остаточне виявлення компетентності старшокласників в проектуванні, виготовленні і презентації творчого проекту.

10.Методика навчання основам дизайну. Методика вивчення відомостей про дизайн як вид проектної діяльності; види сучасної дизайнерської діяльності, їх зв'язок зі сферами життєдіяльності людини; засоби проектного моделювання.

Суть поняття „проектно-технологічна діяльність" пов'язана з такими науковими поняттями й категоріями як „діяльність", „технологія", „проект", що мають різноплановий характер.

Поняття „проектно-технологічна діяльність школярів" знаходить свій зміст на стику двох основоположних гуманітарних дисциплін - педагогічної й психологічної науки. Навчання проектно-технологічної діяльності передбачає врахування як основних закономірностей педагогічного процесу, так і її психологічного змісту.

Види дизайнерської діяльності

наочний дизайн

знаряддя праці

механізми

побутова техніка

мода і аксесуари

дизайн середовища

дизайн міського середовища

дизайн інтер'єрів

світловий дизайн

колористика і суперграфіка

дизайн процесів

фірмові стилі

дизайн церемоній

дизайн-програми

графічний дизайн

шрифти

поліграфія

веб-дизайн,

візуальна ідентифікація,

товарні знаки

візуальні комунікації

11.Методика навчання прийомам виконання основних етапів проектування; застосування закономірностей композиції в дизайн-проектуванні.

Основний зміст проектування полягає в конструюванні су¬купності дій та засобів, що дають змогу розв'язати поставлені завдання й проблеми, досягти визначених цілей. Ці дії та засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, що забезпечують реалізацію запроектованих показників та якісних характеристик майбутнього об'єкта.

Проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди націлене на створення об'єктивно і суб'єктивно нового продукту. Виготовляючи виріб, учень закріплює знання з математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності та інших предметів, засвоює принципи набутих умінь і навичок у виконанні технологічних, економічних, мінімаркетингових та інших операцій. Одночасно з цим вирішуються такі завдання, як:

• ознайомлення з функціональним призначенням даної конструкції;

• вироблення навичок з читання креслень;

• розрахунок собівартості майбутнього виробу;

• складання ескізів;

• планування технологічного процесу;

• організація творчої діяльності;

• формування в учнів технологічної культури.

Успішність проектування забезпечується за умови здійснення таких взаємопов'язаних його цілей: соціально-економічна ефективність; соціальна інтегрованість; соціально-організаційна керованість; суспільна активність. Важливим чинником є також правильна й послідовна організаційно спланована робо¬та вчителя та учня, тобто правильна логічна послідовність дотримання етапів виконання твор¬чих проектів.

ЗАСОБИ КОМПОЗИЦІЇ

Робота над формуванням предметно-просторового середовища передбачає об'єднання всіх його елементів в єдине гармонійне ціле. Сукупність об'ємів, поверхонь та просторів, поєднаних геометричними та змістовими співвідношеннями складають твори дизайну та архітектури. Кожен елемент композиції впливає на інші. Завдання забезпечення закономірної взаємодії між частинами і цілим вирішується шляхом цілеспрямованого застосування наступних композиційних засобів: пропорцій; метро-ритмічних закономірностей; симетрії і асиметрії; масштабності; контрасту, нюансу, тотожності; кольору; фактури; текстури.

Пропорції - гармонійчі співвідношення розмірів частин цілого між собою, частин та цілого. Пропорція - це рівність двох відношень. Пропорційна залежність може зв'язувати відтинки, розташовані по одній, двом чи трьом координатним осям. Виділяють цілочисельні відношення (єгипетський трикутник) та ірраціональні відношення (відношення діагоналі та сторони квадрату, висоти та основи рівностороннього трикутника, “золотий перетин”); арифметичні (операції з числами) та геометричні пропорції (триангулювання, чотириангулювання, операції з колом).

Метро-ритмічні закономірності - закономірне повторення елементів форми та інтервалів між ними. Метричні ряди: прості (повторення одного й того ж елемента) і складні (ті, що утворюються при поєднанні двох і більше простих метричних рядів - чергування декількох видів форм через рівні інтервали, чергування нерівних інтервалів при рівних формах, чергування нерівних елементів і нерівних інтервалів). Ритмічні ряди утворюються шляхом закономірної зміни характеристик елементів - розмірів, їх взаємного розташування в просторі, кольору, маси, фактури чи інших властивостей. Ритмічні ряди можуть будуватися на основі геометричної та арифметичної прогресії.

Симетрія - рівнозначне розташування однакових елементів форми відносно крапки, прямої лінії чи площини. Види симетрії: дзеркальна, осьова (переносу), центральна (повороту), гвинтова (переносу з поворотом), тощо. Асиметрія - більш складний спосіб врівноваження композиції. Різновиди асиметрії - рівновага мас і дисиметрія. Рівновага мас - симетричне розташування асиметричних елементів. Дисиметрія - несиметричне розташування основних частин цілого, при якому другорядні елементи розміщені симетрично.

Масштабність - якісна характеристика архітектурного середовища, яка дозволяє порівнювати розміри елементів оточення між собою і з розмірами людини. Виявлення масштабних закономірностей - зіставлення різних за розміром об'єктів із яким-небудь фіксованим розміром, прийнятим за еталон. До масштабних закономірностей належать: співвідношення розмірів елементів форми між собою і відношення розмірів елементів форми до загальних розмірів форми в цілому; відношення розмірів архітектурного об'єкта до розмірів предметного або природного середовища; відношення розмірів виробу і його елементів до розмірів людини.

Контраст - різко виражені розбіжності між однорідними властивостями форми (протиставлення великого і малого, важкого і легкого, горизонтального і вертикального, білого і чорного). Нюанс - незначні, слабо виражені відмінності величин, форм, кольорів, фактури, тощо. Тотожність - повторення форм з однаковими ознаками.

12.Методика навчання дизайну інтер’єру. Методика вивчення відомостей про основи композиції в дизайні інтер’єру; цілісність зовнішньої форми; фактори, які впливають на інтер’єр; основні функції сучасного інтер’єру; особливості дизайну окремих приміщень.

Виходячи з загальних положень естетики та теорії мистецтва, цінність об’єкта визначається взаємною відповідністю засобів виразності, що на рівні сприйняття розцінюється як художня цілісність твору мистецтва. Таким чином, питання взаємної відповідності кольору та форми як засобів виразності є безумовно актуальним як для проектної практики, так і для підготовці фахівців дизайну інтер’єру.

2. В сучасних теоретичних та методичних працях в галузі архітектури та дизайну інтер’єру зазначене питання розглядається переважно з позиції впливу кольору на сприйняття форми.

3. Огляд сучасної практики показує, що колір не розглядається дизайнерами як один із головних засобів виразності, а лише як необов’язковий «додаток» до форми, що може бути довільним чином змінений. Таким чином, і теорія, і практика дизайну протирічить основоположним принципам естетики.

Ми вважаємо, що такий підхід до питання взаємної відповідності кольору та форми в дизайні є методологічно невірним та практично непродуктивним. Виходячи з цього, нижче ми намічаємо шляхи дослідження поставленого питання з позицій художньої цілісності дизайн-об’єктів.

Зберігання речей і предметів

Безліч речей і предметів, необхідних людині, зберігається будинку. Меблі для їхнього зручного розміщення являє собою різні ємності у вигляді шаф, полиць, стелажів. Основні предмети зберігання утворять групи по подібних ознаках: для верхнього одягу, взуття, плаття, білизни; для книг, альбомів, декоративно-прикладних предметів побуту; для зберігання побутових і господарських предметів, інвентарю; для посуду й продуктів. Від призначення предмета залежить глибина ємності: 30 див — для зберігання книг і посуду, 45 див — для господарських предметів, 60 див — для верхнього одягу й білизни. Лицьова поверхня шаф може бути глухий, відкритої, заскленої або комбінованої. Меблі для зберігання виступають у вигляді додаткового встаткування при організації зон або розміщаються самостійно в просторах прихожої, коридорів, комор

У квартирах з великою площею сучасні дизайнери виділяють окреме приміщення для прання й прасування білизни, оскільки процес пов'язаний з можливим підвищенням температури й вологості повітря, паротворенням, застосуванням хімічних речовин, виділенням запахів, пилу, мікроорганізмів. У малогабаритних квартирах для цих операцій використовують приміщення санвузла й кухні.

Гігієна людини включає ряд регулярних і необхідних операцій, більшість із яких мають сугубо індивідуальний характер, вимагають строгої ізоляції й мають потребу в спеціальному санітарно-технічному устаткуванні. Зони організуються у вигляді спеціальних ізольованих приміщень (санвузли), якими мешканці користуються по черзі. Квартири з великою площею можуть мати два й більше санвузли.

Форма харчування залежить від кількості вільного часу в членів родини, від місця проживання й культурних традицій. Організувати зону прийому їжі при різних формах харчування, варто враховувати ряд умов: певний режим, кількість і вік домочадців, види застілля (будні, свято) і т.п., необхідність зручної й спокійної обстановки, достатність освітлення. Для економії часу й енергії, затрачуваних на обслуговування процесу прийому їжі, важливо ближче розмістити зони готування й прийому їжі. Меблі для прийому їжі включає обідній стіл і місця для сидіння у вигляді табуретів, стільців або лав. Додаткове встаткування становлять ємності для посуду (полки, буфет, сервант) і освітлювальні прилади.

Приготування їжі часто пов'язане з виділенням запахів, шумом, підвищенням температури й вологості повітря. У той же час для нього необхідне дотримання гігієнічних і санітарних вимог. Специфічність процесу вимагає його організації в окремому приміщенні з гарною вентиляцією, освітленням і обробкою. При наявності газової плити потрібна постійна ізоляція цієї зони від інших приміщень. Можна застосовувати тимчасову ізоляцію (розсувні перегородки) від суміжного приміщення.

Індивідуальна робота — це готування навчальних завдань, професійна діяльність, самоосвіта, творчість і т.п. Заняття жадають від людини повної уваги й зосередженості, правильній організації робочого місця й сприятливих умов: відсутності стороннього шуму й відволікаючих факторів, гарного освітлення. Робоче місце повинне бути досить ізольовано, необхідні для роботи речі розташовані поблизу.

Відпочиваючи, ми читаємо, розглядаємо ілюстрації, розмовляємо, дивимося телевізор, слухаємо музику. Таким чином, місце відпочинку припускає сидіння у вільній позі. Основними предметами меблів служать м'який стілець, крісло, диван, шезлонг. Меблі для відпочинку в основному пересувна, що дозволяє займати зручне положення в різних ситуаціях.

У сучасному інтер'єрі потрібно забезпечити повноцінні умови для відпочинку людини. Сон підтримує наше здоров'я й працездатність. Зони сну мають потребу в повній зоровій, акустичній і психологічній ізоляції. Ідеальним є розміщення одного спального місця в окремій кімнаті. Спільне розміщення двох і більше спальних місць може бути зручним у випадку збігу режимів сну.

Практичність (зручність) Приміщення має відповідати своєму призначенню (ресторан, домашня оселя, лікарня, тощо

Фактории, які впливають на інтерьєр:

2. Допоміжні функції Сучасні комплектуючі та предмети інтер'єру здатні полегшувати ведення побуту та робочих процесів

3. Естетизм Художній стиль та загальна естетична прибавливість приміщення

4. Сприятливість здоров'ю Умови, які сприяють хорошому самопочуттю: повноцінне денне освітлення, вологість, захищеність від вітру, холоду

5. Безпека Захищеність від несприятливих погодніх умов та критичних обставин (катастрофи, дії злоумисників

6. Сприяння відпочинку Інтерактивні пристрої та предмети, що сприяють яктивному та пасівному відпочинку людини

7. Характер та стиль

13.Методика навчання прийомам виконання основних етапів проектування з дизайну інтер’єру; графічної частини проекту з дизайну інтер’єру.

Процес роботи над інтер'єром завжди несе в собі багато нового і цікавого, адже належить вирішити стільки завдань, знайти прості відповіді на складні питання, пов'язати воєдино різноманітні вимоги та запити. Розглянемо всі етапи дизайн проекту.

Перший етап дизайн проекту

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

Часто перші зустрічі людей, які потім стають нерозлучними друзями, запам'ятовуються їм на все життя. Робота над проектом теж починається з першої зустрічі, зі знайомства. Згодом це знайомство буде задавати тон усього робочого процесу, стане запорукою створення вдалого проекту та успішної реалізації задуманого.

інформацію про кількість, передбачуваний розмір і призначення приміщень;

необхідному обладнанні;

стилістичному напрямку дизайну.

Для громадських інтер'єрів на 1-му етапі дизайн проекту, теж потрібне чітке формулювання завдання, тут тех.заданіе, зазвичай більш складне, воно містить відомості про:

призначення приміщень, їх розмір і кількість;

для офісів передбачувана кількість співробітників і гостей, структура компанії, вимоги щодо розміщення відділів, прийомних, переговорних і т.д;

для магазинів, ресторанів, готелів - цільова аудиторія, вік, фінансове становище і переваги відвідувачів або клієнтури компанії (наприклад, магазин для тінейжеров, приймальня для Vip-персон, ресторан для середнього класу);

стилістичний напрям дизайну;

обладнання.

Маючи всю необхідну інформацію, дизайнер приступає до роботи, її підсумком і завершенням 1-го етапу дизайн проекту стають кілька концептуальних пропозицій щодо планувальним рішенням і стилістиці об'єкта.

Другий етап дизайн проекту

СПІЛЬНЕ ТВОРЧІСТЬ

Тепер починається другий етап дизайн проекту - період спільної творчості: пропозиції обговорюються, в ході зустрічей починає формуватися певний напрям, яке і стане основою проекту. Сподобалися концепції опрацьовуються більш ретельно, у цей час вже починає складатися відчуття інтер'єру, його образ, вже відчуваєш його настрій, речі, кольору, які стануть для нього своїми. Тому вже можна запропонувати замовникові приклади меблів, основних матеріалів і світильників, показати перші ескізи.

Результатом цього етапу дизайн проекту стає чітке усвідомлення майбутнього інтер'єру в обох сторін, і затверджене планувальне рішення.

Третій етап дизайн проекту

ПРОЕКТУВАННЯ

На третьому етапі дизайн проекту починається безпосередня робота над прийнятої концепції - проектування інтер'єру. У цей період дизайнерові і замовника чекає одне з найцікавіших занять - вибір всіх предметів інтер'єру, меблів, світильників, шпалер, плитки, штор і ін

При створенні проекту досконально опрацьовуються всі приміщення, розставляються всі меблі, прив'язується обладнання, розміщуються світильники, вибираються всі опоряджувальні матеріали. Найголовніше в цій роботі врахувати функціональність, зробити кожен куточок будинку або офісу зручним і затишним.

Проект включає в себе плани, ескізи, основні розгортки, карти добірки матеріалів, колірні рішення. Коли дизайн проект готовий, можна виконати і 3D картинки.

Паралельно з цим етапом дизайн проекту, починається робота над робочими кресленнями, які потім потраплять у руки будівельників, наприклад, плиточник отримає розгортки стін з розміщенням плитки. Пакет креслень може включати план приміщень з розміщенням меблів та обладнання, план перегородок, план підлог, стель з розміщенням світильників, розгортки стін, розрізи, схему розміщення сантехніки, силових і слабкострумових розеток. У цей час до роботи підключаються підрядники, вони теж складають свої інженерні проекти: вентиляції та кондиціонування, водопостачання і каналізації, опалення, електрики, розумного будинку, вбудованого пилососа, інтернету, телефонії і т.д. Крім того, якщо потрібно, готуються альбоми на узгодження.

Четвертий етап дизайн проекту

АВТОРСЬКИЙ НАГЛЯД

Коли проект готовий і прийнятий, робота дизайнера формально завершено. Але в реальності в ході будівельних робіт виникає дуже багато питань, потрібно уточнювати неясні моменти, приймати рішення у випадках, коли здійснити задумане повністю не вдається. Тому можна домовиться про забезпечення авторського нагляду. Нагляд - це контроль за реалізацією ідей автора та підтримка, яка допомагає оперативно вирішувати виникаючі в ході обробки проблеми. Крім того, він включає відстеження поставок меблів, світильників, обладнання, приймання складання або монтажу.

У процесі авторського нагляду ведеться журнал, в який вносяться всі зауваження і побажання дизайнера.

До графічної частини проекту з дизайну інтер’єру звичайно входять такі документи: плани приміщень (поверхів, кімнат тощо), стелі, при необхідності, підлоги; розгортки стін; робочі креслення окремих архітектурних елементів та корпусних меблів; аксонометрія приміщення (кращим варіантом у такому випадку є візуалізація – змодельоване на комп'ютері фото реалістичного зображення), схема електричної мережі. Всі вказані графічні документи повинні бути виконані за допомогою креслярських інструментів, із дотриманням стандартного масштабу, з використанням стандартних ліній, стандартних умовних зображень санітарно-технічного та інших видів обладнання та меблів. Розміри на графічних документах з дизайну інтер’єру проставляються тільки габаритні та на ті архітектурні елементи, які будуть перебудовуватись у процесі втілення проекту. Винятком є робочі креслення окремих архітектурних елементів та корпусних меблів. Ця група документів оформляється за всіма правилами оформлення креслень, так як по ним будуть виконуватись будівельні роботи, або виготовлятись предмети інтер’єру. Отже, на них має бути вся необхідна для цього інформація, включаючи розміри.

На планах приміщень все обладнання, меблі, підлога, килимові покриття тощо зображують в кольорі (обираючи для цього будь-яку із технік). Колір має бути максимально приближеним до реального, тобто таким, яким буде зображуваний об’єкт в результаті втілення проекту в життя. Стіни та простінки, в такому випадку, затоновують сірим, іноді чорним кольором.

До плану приміщення, зазвичай, виконується експлікація, де вказується інформація про назву кімнат, що на ньому зображені та всього обладнання, меблів, елементів декору та аксесуарів. Для цього на кресленні кімнати мають бути умовно позначені відповідними літерами (наприклад, кухня – К, спальня – СП тощо), все інше – цифрами.

Всі інші креслення виконуються без використання кольору, простим олівцем. Хоч, досить часто, замовник хоче бачити аксонометрію приміщення або його комп’ютерну візуалізацію теж в кольорі.

Необхідні написи на графічних документах проекту необов’язково виконувати стандартним креслярським шрифтом, можна використовувати для цього будь який із відомих.

Рамки на таких кресленнях теж не є обов’язковими. Зверху над зображеннями обов’язково має бути назва документу (наприклад - ПЛАН ВІТАЛЬНІ, або ПЛАН ПОВЕРХУ), під зображеннями – виконавець (наприклад – студентка групи 57ПрК, Іващенко Ю. П.).

Останнім часом, сучасні дизайнери графічну частину проекту виконують на комп’ютері за допомогою відповідних програм, що є більщ ефективним та візуальним (тобто зображення приміщень та об’єктів, що в них знаходяться, більш схожі на реальні).

14.Методика навчання дизайну швейних виробів. Методика вивчення відомостей про закономірності композиції костюма; композиційне формоутворення; прийоми гармонізації композиції костюма; основні етапи проектування одягу; допроектні дослідження та їх роль у формуванні раціонального асортименту швейних виробів; макетування в дизайні одягу.

Статична композиція (будівлі, меблі, прилади, місце розташування яких людина може змінювати) - це спокій, непорушність, замкнуте розвиток форми.

Єдність всіх елементів форми виробів, тобто їх відповідність і підпорядкованість, є найважливішим властивістю і засобом композиції, а також однією з умов її існування.

Узгодження композиційного центру і інших частин композиції досягається засобами єдності і зв'язку всіх елементів костюма на основі виконання ряду умов: гармонічної домірності частин між собою, пропорцій, масштабності, пластичності, ритмічних зв'язків, колірного і фактурного вирішення, органічного введення декору. За допомогою цих засобів композиції досягається гармонія і виразність виробу.

Під дизайном одягу розуміється процес створення новогообразу одягу з заданими властивостями, який включає дослідження,створення ескізів, макетів та моделей, розрахунки та побудовукреслень виробів, виготовлення пробних зразків. На основіпроведених передпроектних досліджень та аналізу аналогівз'являється творча концепція, яка виражається в ескізі (чи макеті).

Дизайн (проектування) трикотажу містить аналогічнупослідовність. Процес дизайну (проектування) трикотажу в умовахпромислового виробництва складний та різний, що залежить відоб'єктивних та суб'єктивних причин. При цьому до об'єктивнихпричин відносяться: накопичені наукові дані, використанняособливостей матеріально-технічної бази для виготовленняпродукції, економічні вимоги і т.п. Суб'єктивними причинамиможуть бути особисті якості дизайнера (його талант, ерудиція,художній смак, досвід та майстерність). В процесі проектуванняповинно мати місце раціональне поєднання об'єктивних тасуб'єктивних факторів, а також виробництва.

Основні етапи дизайну (проектування) одягу різні автори по-різному визначають.

В роботі [106] під дизайном розуміється проектування, якескладається з наступних етапів (рис. 4.2):

початковий;

створення пропозиції дизайну;

планування та виробництво;

кінцева оцінка.

При цьому під пропозицією дизайну розуміють вибірнайкращого рішення.

В роботі] до основних етапів проектування віднесено:

аналіз передпроектної ситуації;

синтез результатів аналізу в визначених типахформоутворення;

розробка творчої концепції, пов'язаної з конкретнимипроектними задачами та основними тенденціями розвиткупроектного об'єкту в цілому;

визначення основних задач;

застосування різних методів проектування для пошукунайбільш оптимальних варіантів вирішення проектної задачі.

В роботі виділено наступні етапи процесу проектуваннятрикотажу

формування проектної ідеї;

формування стильової базової форми;

раціональне втілення ідеї;

складання технічної документації;

виготовлення та естетична обробка пробного зразка.

15.Методика навчання прийомам проектування колекції одягу: формування вихідних даних до проектування колекції; обґрунтування мети та об’єкту проектування, визначення типу колекції; визначення творчого джерела до розробки ідеї колекції; розробка творчої ідеї та художнього образу колекції; складання матриці модних морфологічних ознак моделі одягу; розробка класифікацій матеріалів та конструктивно-декоративних особливостей моделі одягу; формування системи вимог до об’єкту проектування; розробка ескізів моделей колекції; розробка конструкції моделей колекції. Розробка схем конструктивного моделювання.

До числа найбільш актуальних проблем, що стоять перед швейним виробництвом можна віднести художнє проектування костюма.

Дисципліна «Спеціальна композиція» ставитися до блоку дисциплін спеціалізацій у структурі навчального плану спеціальності 281300 «Художнє проектування костюма». Для вивчення дисципліни необхідні знання в області малюнка, живопису, основ композиції, історії костюма, фізики та хімії кольору і психології сприйняття. Знання та навички, отримані студентами в результаті вивчення дисципліни необхідні для вирішення конкретних завдань, пов'язаних з проектуванням костюма.

Особливість вивчення даної дисципліни полягає в тому, що всі питання, пов'язані з проектуванням костюма розглядаються як стосовно до промисловим швейним підприємствам, так і до підприємств, які працюють за індивідуальними замовленнями. Слід зазначити, що роль останніх в даний час значно зростає.

Лабораторні заняття з даної дисципліни пов'язані з художнім проектуванням костюма різного призначення і асортименту, для різних споживчих груп. Це дозволить студентам використовувати, отримані знання в подальшій професійній діяльності.

Дана програма розроблена відповідно до вимог Державного освітнього стандарту вищої професійної освіти. Напрям підготовки дипломованого фахівця 630200 «Художнє проектування виробів текстильної та легкої промисловості».

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1.1. Цілі і завдання навчального курсу

Метою даного курсу є отримання студентами теоретичних основ і придбання практичних навичок для виконання проектних робіт.

Завданням дисципліни є розвиток образно-асоціативного мислення, необхідного для інноваційних рішень проектування костюма.

1.2. Вимоги до знань і вмінь, що здобувається при вивченні курсу відповідно до кваліфікаційної характеристики випускника

У результаті вивчення дисципліни студент повинен:

• знати закономірності формоутворення костюма і засобів гармонізації

• вміти аналізувати конструктивну доцільність форм в проектуванні костюма;

• орієнтуватися в трендах моди, стильових напрямках і використовувати їх у проектній діяльності;

• володіти прийомами графічного зображення фігури людини в костюмі;

• вміти проводити аналіз композиційного рішення історичного і сучасного костюма;

• вміти правильно використовувати властивості текстильних матеріалів для вирішення проектних завдань;

1.3. Обсяг і терміни вивчення курсу

Курс «Спеціальна композиція» загальним обсягом 510 годин вивчається протягом III, IV, V, VI, VII, VIII, IX семестрів.

1.4. Основні види занять та особливості їх проведення при вивченні дисципліни

Програмою курсу передбачено читання лекцій, проведення лабораторних робіт, виконання курсового проекту. У ході навчального процесу проводяться консультації.

1.5. Взаємозв'язок аудиторної та самостійної роботи студентів при вивченні курсу

У ході вивчення даного курсу студент слухає лекції (51 година), відвідує лабораторні заняття (204 години), займається індивідуально (255 годин). Освоєння курсу передбачає, крім відвідування лекцій і лабораторних занять, виконання курсового проекту в IX семестрі. Самостійна робота студента полягає головним чином: у виконанні чистових варіантів ескізів за темами семестру; виконанні курсового проекту; у вивченні модних тенденцій за матеріалами провідних російських і зарубіжних моделюючих організацій, а також ресурсів Інтернет.

1.6. Технічне та програмне забезпечення дисципліни

Для проведення лекційних та лабораторних занять потрібно звичайна навчальна аудиторія.

1.7. Види контролю знань студентів та їх звітності

1.7.1. Для очної форми навчання

У процесі навчання студенти повинні виконати і надати для підсумкового перегляду графічні роботи. При цьому враховується відвідуваність студентів, їх активність під час проведення занять і рівень виконання робіт.

Підсумкова атестація - залік в IV, VII семестрах; іспит - в III, V, VI, VIII, IX семестрах.

До іспиту і заліку допускається студенти, активно відвідували заняття, які виконали і захистили всі лабораторні роботи, що отримали позитивні результати по проміжної атестації; виконали і захистили (позитивно) курсовий проект (IX семестр).

Іспит проводиться у вигляді підсумкового перегляду графічних робіт, виконаних за темами семестру. Підсумкова оцінка виводиться за сумою балів проміжних атестацій та іспиту.

2. Зміст дисципліни

2.1. Перелік тем лекційних занять