Тема хv. Переломи кісток

1. Переломи кісток: класифікація, етіологія, симптоми, діагностика.

2. Загоєння переломів кісток.

3. Консервативне лікування переломів кісток.

4. Оперативне лікування переломів: екстра - та інтрамедулярний остеосинтез, стимулювання загоєння переломів.

Перело́м— часткове або повне порушення цілісностікістки, викликане впливом на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідокпатологічного процесу,пухлини,запалення.

Класифікація в залежності від пошкодження зовнішніх покривів тіла

• відкритий перелом (шкіра у ділянці перелому порушена)

• закритий перелом (шкіра у ділянці перелому не пошкоджена)

Класифікація в залежності від форми кісткових уламків

• поперечні

• косі

• гвинтоподібні

• осколковий

• роздроблений

Класифікація в залежності від порушення цілісності кістки

• повні

• неповні

Класифікація в залежності від зміщення

• зміщені

• незміщені

Класифікація в залежності від кількості переломів

• одиночні

• множинні

Етіологія удари, падіння, сковзання, різке скорочення м’язів, вогнепальні рани.

Сприяючі факторипорушення мінерального-обміну (рахіт, остеомаляція), патологія кісткової тканини (остеомієліт, карієс, остит, новоутворення).

Основними ознаками перелому є:

• сильний біль

• набряк

• синець

• крепітація кісток (хрускіт при пересуванні уламків кісток)

• несправжній суглоб

• деформація кістки (кінцівки), або дефігурація

• порушення функцій кістки (кінцівки)

Клінічні ознаки тварина пригнічена, незначна пропасниця, тахікардія та тахіпноє, фібриляція м’язів, потіння, в подальшому атрофія м’язів.

Діагноз встановлюють за допомогою рентгенологічного дослідження, данних анамнезу, клінічних ознак.

Лікування перша допомога: виконують репозицію (вправлення) уламків танакладають тимчасову іммобілізуючи пов’язку і тварині надають спокій.

  Переломи кісток лікуються консервативним та оперативним шляхом. Консервативне лікування передбачає закриту репозицію та іммобілізацію уламків пов’язкою (гіпсовою, полімерною, м'якою) або ретенцію методом скелетного витягу.

Метою лікування будь-яких переломів кісток є точне зіставлення кісткових відламків і надійна їх фіксація їх у правильному положенні протягом часу, необхідного для повного зрощення.

1. Закрита репозиція з накладенням фіксуючої пов'язки (гіпсу). У цьому випадку кісткові уламки зіставляються вручну з обов'язковим подальшим рентгенівських контролем.

2. Оперативна лікувальна іммобілізація під час хірургічної операції. Основним методом оперативного лікування переломів є остеосинтез.

2. Загоєння переломів кісток.

Зламана кістка починає процес відновлення одразу після перелому. Зростання перелому проходить такі стадії:

1) Утворення згустку

Спочатку кров збирається в кінцях зламаної кістки, утворюючи в'язку масу у вигляді згустку. Зі згустку утворюються волокна, які стають основою для наростання нової кісткової тканини.

2) Заповнення згустку

Незабаром клітини, які загоюють кістки - остеокласти і остеобласти, - заповнюють згусток. Остеокласти починають згладжувати зазубрені краї кістки, а остеобласти заповнюють проміжок між її кінцями. Через кілька днів з цих клітин формується гранулярний міст, який зв'язує кінці кістки.

3) Формування кісткової мозолі

Через 6-10 днів після перелому гранулярний вміст із клітин стає кістковою масою, яка називається мозолем. Вона крихка і при різкому русі може зламатися. Ось чому зламана кістка під час загоєння повинна бути нерухомою. Пізніше мозоль перетворюється на тверду кістку.

2. Консервативне лікування переломів кісток.

Консервативний спосіб лікування сучасної травматології і ортопедії представлений фіксаційним.

Фіксаційний метод лікування припускає застосування гіпсу і інших матеріалів для створення спокою пошкодженого (хворого) сегменту кінцівки. При цьому пов'язка не робить ніякого впливу на кісткові відламки, а тільки фіксує пошкоджений сегмент або частину кінцівки. Тому, після зменшення набряку сегменту, поміщеного в гіпсову пов'язку, можлива поява вторинного зміщення відламків. Цей метод застосовується при переломах без зміщення відламків, після одномоментної ручної репозиції відламків, при великих ушкодженнях м'яких тканин, іноді - після операцій на сегментах опорно-рухового апарату.

Гіпсові пов'язки можуть бути або у вигляді шин, або у вигляді циркулярних пов'язок.

Циркулярні гіпсові пов'язки протипоказані в наступних випадках: при значному набряку пошкодженого сегменту, сумнівній життєздатності його, обумовленого ушкодженням магістральних судин, при великих ушкодженнях м'яких тканин. При фіксації пошкодженого сегменту гіпсовою пов'язкою необхідно дотримуватися наступних правил: фіксувати пошкоджений сегмент разом з суміжними суглобами. Гіпсова пов'язка повинна надійно фіксувати пошкоджений сегмент і не призводити до додаткової травми м'яких тканин. Для цього перед накладанням гіпсової пов'язки кісткові виступи прикривають шаром вати. Гіпсова пов'язка повинна повністю повторювати контури сегменту, що фіксується. Для спостереження за кінцівкою в гіпсовій пов'язці необхідно зробити доступними для огляду пальці стопи або кисті. У випадках появи ознак порушення кровообігу або чутливості, циркулярну пов'язку необхідно розітнути або зняти, замінивши її  шиною. Фіксаційний метод лікування відносно простий, дозволяє швидко відновити рухову активність потерпілого. Проте тривала фіксація кінцівки пов'язкою і пов'язана з цим гіподинамія призводять до м'язової гіпотрофії і розвитку контрактур суглобів пошкодженого сегменту кінцівки. Це вимагає подовження термінів відновного лікування. Крім того, при неправильно накладеній циркулярній гіпсовій пов'язці можливе стискування м'яких тканин, що може привести до появи пролежнів або до важкої ішемії пошкодженого сегменту кінцівки з можливим розвитком гангрени.