- •1 Рівень
- •1. Дитячий фольклор, жанри дитячого фольклору.
- •2. Народна і літературна казка, їх спільні та відмінні риси.
- •3. Основні тематичні групи народних казок. Структурно – художні особливості казок.
- •4.Легенди і прекази. Визначення жанру. Походження. Класифікація.
- •5. «Повчання» Володимира Мономаха дітям як літературна пам’ятка.
- •6. Виховний потенціал поезій та байок Григорія Сковороди.
- •7. Основні риси української літератури для дітей другої половини 19 ст.
- •8. Т. Шевченко – основоположник нової української літератури для дітей.
- •9. Пейзажна лірика у житті т. Шевченка у дитячому читанні: секрети поетичної майстерності.
- •10.Біографія т. Шевченка у його ліричних творах, які увійшли у дитяче читання.
- •11. «Букварь южнорусский» - остання прижиттєва книжка т. Шевченка.
- •12. Внесок л. Глібова у розвиток жанрів дитячої літератури.
- •13. Художня своєрідність байок л. Глібова.
- •14.Жанр літературної загадки у творчості л. Глібова.
- •15. Ліричні вірші л. Глібова, їх художнє спрямування та засоби художнього зображення.
- •16.Поезія Олени Пчілки у дитячому читанні. Аналіз збірки «Годі, діточки, вам спать!».
- •22.Українська література для дітей 20-30-х років 20 ст. Основні тенденції розвитку.
- •29. «Поліанна» е. Портер як «радісний текст».
- •30.Сюжетно – композиційні особливості повісті а. Ліндгрен «Пеппі довгапанчоха».
- •1.Іван Франко – теоретик дитячої літератури.
- •2. Казки Івана Франка. Збірка «Коли ще звірі говорили».
- •3.Художня трансформація сюжету: поема Івана Франка «Лис Микита»
9. Пейзажна лірика у житті т. Шевченка у дитячому читанні: секрети поетичної майстерності.
Пейзажна лірика.
Тема природи належить до специфічних тем дитячої літератури. у багатьох віршах Т.Шевченка створені неперевершені за своєю майстерністю і виразністю картини природи, що сприймаються як втілення краси рідної землі, захоплюють багатством барв і звуків, викликають у дітей благородні почуття, виховують естетично. Вплив пейзажної лірики Т.Шевченка пояснюється наявністю в ній глибокого ліризму. Незважаючи на суворі умови тюремного життя за гратами каземату, де мучився, але не каявся поет, з-під його пера з’явилася лірична перлина “Садок вишневий коло хати”, пройнята оптимізмом і вірою у творчі сили народу.
Неперевершені за своєю майстерністю й виразністю картини рідної природи поет створив у віршах “Тече вода з-під явора”, “Ой діброво – темний гаю!”, “Зацвіла в долині червона калина”, “Сонце заходить, гори чорніють”, в пейзажних уривках з поем: “По діброві вітер віє”, “Зоре моя вечірняя”, „Дивлюся аж світає” та багатьох інших. У мініатюрі “ Тече вода з-під явора ” розкішна барвиста природа близька й знайома дітям – тут і калина, і верба з лозами, що схилились над водою. Пейзажний малюнок, що ґрунтується на зорових відчуттях, доповнюється звуковими образами: чути дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. У цій поезії, як і в багатьох інших на тему природи, Т.Г.Шевченко вдається до засобу персоніфікації, що робить її особливо близькою дитячому читачеві. У вірші „Ой діброво – темний гаю!” краса природи поетично мотивована закономірністю змін пір року. Використовуючи метафори поет створює влучні і образні характеристики діброви влітку, восени і взимку.
Шевченко створив поетичні картини рідної природи в різні пори року, дня і ночі, які відзначаються поетичністю, образністю, багатством мови, характеризуються винятковою теплотою, ліризмом і свідчать, що поет тонко відчував красу природи, прагнув передати її багатство й неповторні барви.
10.Біографія т. Шевченка у його ліричних творах, які увійшли у дитяче читання.
У дитяче читання увійшли всі твори Шевченко про дітей, яких поет любив ніжно і щиро. У спогадах сучасників про Т.Г.Шевченка знаходимо чимало свідчень про уважне ставлення і любов поета до дітвори. Тема дитинства тісно поєднана в творчості Т.Шевченко з темою жінки-матері і трудівниці.
Мотиви безрадісного дитинства звучать в автобіографічному вірші Шевченка “Мені тринадцятий минало”, в якому до болю трагічно переплелись важке сирітство з світлими хвилинами і надіями на людське щастя.
11. «Букварь южнорусский» - остання прижиттєва книжка т. Шевченка.
«Букварь южнорусскій» — книжечка, укладена Тарасом Шевченком і видана його коштом у 1861 році для початкового навчання грамоти дорослих українців рідною мовою в безплатних недільних школах. Буквар містить абетку друкованих і рукописних літер, традиційні тексти для читання по складах, поетові переспіви окремих Псалмів Давидових, п’ять щоденних молитв, цифри й таблицю множення до 100. Другу половину книжечки займають думи про Олексія Поповича, Марусю Богуславку, а також 13 народних прислів’їв. Основну частину тиражу Шевченко надіслав своїм приятелям в Україну для продажу учням недільних шкіл Києва, Полтави, Чернігова та інших міст.
«Букварь южнорусский» — остання прижиттєва книжка Тараса Шевченка. Цей посібник для навчання грамоти українською мовою в недільних школах поет уклав восени 1860 року. Наприкінці грудня він був надрукований тиражем
10 000 примірників, хоча на обкладинці час видання позначено наступним роком.
-Що ж до змісту «Букваря», то давно і правильно помічено, що він наскрізь перейнятий демократичними і гуманістичними ідеями.
Шевченко узявся за видання «Букваря» без будь-яких спонукань і заохочень, розраховуючи тільки на себе. Аби добути гроші на цю добру справу, поет-художник вирішив виконати автопортрет і розіграти його в лотерею. Щирою любов’ю і турботою про майбутнє народу, про його духовність світиться остання книжка Кобзаря — його «Буквар». Хай же те невгасиме світло завжди осяває юні душі, освітлюючи їм дорогу до щастя й добра.