14.Жанр літературної загадки у творчості л. Глібова.

Особливості загадки: більша за обсягом, написана у формі діалогу, подається поетична відповідь на поставлене запитання, використання конкретних деталей, характеристик предмета, жартівливі вставки, динамічність.

15. Ліричні вірші л. Глібова, їх художнє спрямування та засоби художнього зображення.

Якщо почитати поезії та байки Л. Глібова уважніше, то можна знайти спільне — це глибокий ліризм, яким пройнято і байки, і вірші. Проте, якщо у байках ліризм є ніби тлом, на якому розгортаються головні події, він проглядає у пейзажах та мові твору, є ніби підтекстом, то у віршах Глібова ліризм є глибоким та всеохопливим, він присутній у кожному рядку. Глибина та щирість почуття у поезіях Глібова просто вражає, вона зачіпає серце читача, не залишає його байдужим.

Одним із найяскравіших ліричних творів Леоніда Глібова є поезія «Журба». Вона настільки припала до душі читачам, що багато Хто вважає її народною піснею, не знаючи і навіть не замислюючись, що цей текст може мати літературне походження.

Вірш побудований на художньому прийомі паралелізму. Зображуючи красу природи, автор зіставляє пори року з етапами людського життя. Проте, читаючи поезію, важко одночасно замислюватися над художніми прийомами, бо картина природи, створена Глібовим, настільки захоплює, що ти ніби сам опиняєшся на березі невеличкої річки.

16.Поезія Олени Пчілки у дитячому читанні. Аналіз збірки «Годі, діточки, вам спать!».

(Ольга Петрівна Косач)

17. Художня проза О. Пчілки у дитячому читанні.

18. Фольклорні записи Олени Пчілки.

Численні фольклорні записи Олени Пчілки містять пісні, казки, загадки, прислів'я та приказки. Крім того, лексичний матеріал, зібраний нею в основному на Волині, друкувався у різноманітних словниках, а словесно-етнографічні матеріали (пісні з мелодіями, народні перекази тощо) вміщувались у збірниках М.Лисенка, В.Антоновича, М.Драгоманова, Комарова та в часописі „Киевская старина" (,3ертеп", ,,Національні типи в українській народній словесності"). 

19. Вияв творчої манери Лесі Українки у її казках «Біда навчить», «Лілея», «Метелик».

20. Загальна характеристика збірки В. Винниченка «Намисто».

21. Тематична спрямованість і жанрова різноманітність прози Степана Васильченка для дітей.

 Тематика творчості С.Васильченка              Звичайно, творчій зрілості передували літературно-мистецькі впливи, що їх зазнав молодий Васильченко. Йдеться не про примітивні учнівські наслідування і запозичення, а про органічне засвоєння певної естетичної системи, певного художнього методу. Саме такий характер мав вплив на Васильченка народної пісні, творів Шевченка і Гоголя, тобто вплив фольклору, української та російської літератури — вплив, якому сам письменник надавав вирішального значення.        У творчості Васильченка виразно відчувається її співзвучність з народнопісенною поетикою. Ця співзвучність виявилась у мові і стилі, у принципах побудови художніх образів. Уся його творчість наскрізь перейнята мотивами народних казок, пісень, народнопоетичною фантастикою.        Матеріалом Васильченкової творчості була сучасна йому дійсність; народна пісня «озвучувала» роздуми його героїв, створювала У читача настрій, який відповідав ідеї твору.        Народнопоетичні традиції в творчості Васильченка органічно поєднувалися з традиціями української і російської літератури. Не випадково саме ті письменники, які близько стояли до народнопоетичних джерел (Кольцов, Гоголь, Нечуй-Левицький, Короленко і особливо Шевченко) справили на молодого літератора найсильніше враження.        Першорядне значення у творчому зростанні Васильченка мав Т. Шевченко, який, по суті, визначив його літературно-естетичний ідеал і став провідною зіркою на всьому літературному шляху письменника.        Творчість велетня поетичної думки, сповнена мотивів рішучого соціального протесту, була для С. Васильченка високим взірцем, коли він обстоював ідеї громадянського звучання і в своїх літературно-критичних висловлюваннях, і в художній творчій практиці. Органічно увійшовши в свідомість Васильченка, у світ його художніх образів, «Кобзар» створив, так би мовити, імунітет проти впливу на нього естетичних принципів різних занепадницьких течій.        Працюючи в школах, Васильченко зібрав багатий матеріал про життя сільської інтелігенції, зокрема вчителів. Його серце обкипало кров'ю, коли він бачив, як учитель поневіряється, але замість протесту іноді ламає шапку перед начальством, згинається в три погибелі перед попом та жандармом, запобігає ласки в багатіїв, пристосовується до підлоти. Таким вивів письменник героя оповідання «Вова»                      Жанрові домінанти.                Основні жанри Васильченка – оповідання, гуморески, повість, хоч є у нього і казки, і нариси та публіцистика.