Розділ 3 Сучасна структура та рівень розвитку залізничного транспорту України

Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє розвитку продуктивних сил, раціональному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвитку регіонів країни, зміцненню її обороноздатності, розширенню міжнародного співробітництва України.Основними складовими, без яких неможливе здійснення залізничних перевезень як у внутрішньому, так і в міжнародному сполученні, є інфраструктура та рухомий склад залізничного транспорту. Згідно з визначенням Закону України «Про залізничний транспорт» «інфраструктура включає комплекс будівель, споруд, пристроїв, обладнання, що забезпечують надання повного обсягу транспортних та супутніх послуг, а також інші обєкти, в тому числі охорони навколишнього середовища, інформаційних систем та систем управління, що забезпечують функціонування цього комплексу».Всі компоненти залізничної інфраструктури можна розподілити на чотири основні групи. Чим вищий рівень розвитку інфраструктури, тим нижчими виявляються в підсумку витрати підприємців на перевезення вантажів, тим швидше і безпечніше здійснюється перевезення, тим більше комфорту і задоволення від поїздки отримують пасажири. А це, в свою чергу, сприяє підвищенню конкурентоздатності як українського транспорту, так і української продукції.

Другою після інфраструктури невідємною складовою залізничного транспорту, без якої неможливе здійснення перевезень, є транспортні засоби. Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про транспорт» термін «транспортні засоби» визначається як «самохідні або несамохідні технічні конструкції, за допомогою яких здійснюється перевезення. До транспортних засобів належать рухомий склад транспорту і контейнери».З метою продовження терміну служби старої техніки на період розробки сучасних моделей вітчизняних локомотивів, вагонів, електро - та дизель-поїздів і освоєння їх серійного випуску Укрзалізницею була прийнята ідеологія капітально-відновлювального ремонту рухомого складу, як більш дешевий варіант порівняно із новим його придбанням, що дозволило продовжити термін експлуатації частини транспортних засобів на 10-15 років. Застосування капітально-відновлювального ремонту, зокрема до найбільш дефіцитних типів рухомого складу, може розглядатись лише як змушена тимчасова міра.Основна причина полягає в низькій ефективності зазначеного методу оновлення рухомого складу, обумовлена тим, що:

• освоєння капітально-відновлювального ремонту вимагає капіталовкладень на переоснащення ремонтних підприємств;

• додаткові витрати на експлуатацію відремонтованої таким чином техніки перевищують витрати, необхідні на утримання нової одиниці рухомого складу;

• відновлена техніка все одно не здатна відповідати в повній мірі рівню сучасних вимог щодо енергоспоживання, комфорту, швидкості, безпеки тощо.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. З врахуванням геополітичних умов залізниці України мають один з найбільших у Європі потенціал транзитності. З усіх видів транспорту на сьогодні найбільш перспективним є залізничний транспорт, здатний оптимально відповідати поєднанню швидкісних, цінових та екологічних вимог. Залізничний транспорт дозволяє забезпечити потребу як у прискоренні руху товарів, так і у зниженні вартості перевезень, значно випереджаючи автомобільний транспорт за відповідністю екологічним критеріям. Галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення визначили розвиток і розміщення залізничного транспорту.

Економіко-географічне положення істотно вплинуло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф України позитивно сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення.

Залізничний транспорт України є провідною галуззю в дорожньо-транспортному комплексі країни, який забезпечує 82% вантажних і майже 50% пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту трубопровідний та автомобільний формує 18-26% перевезень (Додаток. А). Згідно з Євростатом, у Євросоюзі усього 10,5% вантажів транспортуються залізницею.

Україна межує з Росією, Білоруссю, Молдовою, Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною, на кордонах розташовано 40 міжнародних залізничних переходів. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) в 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн. У структурі вантажних перевезень залізничний транспорт займає 55-57%, тоді як пасажирооборот України залізничним транспортом займає одне з лідируючих місць у структурі перевезень.

Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України - це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки України, зміцнення її позицій на ринку транспортних послуг. Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами Чорного та Азовського морів та р. Дунай.

Територією України проходять 3 залізничних транспортні коридори - №3,5,9. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з панєвропейським коридором №7, який проходить річкою Дунай. Сьогодні довжина національної мережі залізничних транзитних коридорів в Україні складає 3162 км. Це головним чином двоколійні електрифіковані, обладнані автоблокуванням магістралі, що характеризуються високим рівнем використання технічних засобів. Окрім того розвиваються перевезення по МТК ТРАСЕКА (Європа - Кавказ - Азія). [2, c. 24]

Укрзалізниця є одним із засновників Ради із залізничного транспорту держав-учасників Співдружності.

Україна має значні потужності вітчизняних вагонобудівних заводів. Але сьогодні вони використовуються не більше ніж на 10% від їх можливостей. Наявність вільних потужностей, науково-технічної, проектно-конструкторської та експериментальної бази дозволяє не тільки збільшити обсяг налагодженого виробництва, але й освоїти виробництво нових типів вагонів, зокрема спеціалізованих, та вагонів нового покоління. Чемпіонат Європи 2012 року став каталізатором розвитку швидкісного залізничного транспорту України. Цього року на території нашої країни почали їздити потяги європейського рівня «Hyundai».

Формування транспортної мережі, її видова структура, густота (щільність) шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів.

Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування за 2011 рік становила 21644,4 км., порівнянні з 2010 роком довжина залізничних колій скоротилася на 39,8 км. При середній щільності доріг 38 км/тис. км² території найвищим показником виділяються промислово розвинуті: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена, насамперед, їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. Велика увага приділяється електрифікації залізниць. Станом на 2011 р. в країні електрифіковано 10067,2 км доріг. У 2010 році кількість електрифікованих доріг становило 9853,7 км. Тобто за рік їх кількість збільшилась. Внаслідок цього зросла швидкість рухомого складу, пропускна спроможність найважливіших залізниць та ефективність їх використання. Електрифіковані магістральні та найбільш вантажонапружені залізниці: Київ - Львів - Чоп, Донбас - Кривий Ріг - Харків - Запоріжжя - Севастополь, Харків - Лозова - Микитівка, Київ - Миронівна - Дніпропетровськ, Хирівка - Помошна - Одеса - Іллічівськ та ін. Електрифіковано приміські зони Києва, Харкова, Львова, Донецька тощо. Внаслідок цього зросла швидкість, пропускна спроможність найважливіших залізниць, поліпшилась екологічна ситуація та ефективність їх використання.

На сьогоднішній день у підпорядкуванні Укрзалізниці налічується 1492 залізничних станцій, 55 локомотивних і 48 вагонних депо, 110 дистанцій шляху, 69 дистанцій сигналізації і зв'язку, 44 дистанцій енергопостачання, залізничних вокзалів 129, з них 31 - першого класу і вище, залізничних переїздів - 5574, зокрема, обладнаних автоматичною переїзною сигналізацією - 4191, з них з черговим - 1441 переїзд, парк вантажних вагонів - 132,5 тис. од., парк пасажирських вагонів - 7025 од., парк тепловозів - 2447 од., парк електровозів - 1547 од., інвентарний парк приміського сполучення складає 1547 секцій електропоїздів (зокрема, 14 секцій рейкових автобусів), з них 1340 - в експлуатації, інвентарний парк дизель-поїздів - 528 секцій, з них 247 - в експлуатації, чисельність працівників - 385 тис. осіб, відправлено пасажирів за 2011 рік - 427 млн. чол., перевезено вантажів за 2011 рік - 468,3 млн. тонн кількість фірмових пасажирських потягів - 63 од. [3, c. 211]

На території України функціонують шість основних залізничних магістралей, об'єднаних державним департаментом «Укрзалізниця»: Південно-Західна (керування в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів), Одеська (Одеса), а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.

У взаємодії з іншими видами транспорту залізничний своєчасно здійснює перевезення пасажирів і вантажів, забезпечує безпеку руху, розширює сферу транспортного обслуговування виробництва та населення.

Залізничний транспорт є найбільшим в Україні виконавцем вантажних перевезень.

Зазначимо, що за останні десятиріччя у процесі переходу до ринкових відносин відбулася поступова оптимізація вантажоперевезень і зміна їх структури.

Залізничний транспорт поряд з автомобільним і міським електричним (тролейбусним, трамвайним, метрополітеном) видами транспорту є одним з основних перевізників пасажирів в Україні. Він посідає чільне місце серед інших видів транспорту. Пасажирські перевезення за січень-жовтень 2012 року залізничним транспортом становить 362,1 млн. Пасажирооборот становить 42118,1 млн. пас. км. [8, c. 98]

Пасажирський транспорт у зв'язку з інтеграцією України в європейську єдину залізничну систему в останні роки якісно міняється, щоб відповідати європейським рівням експлуатації й екологічних вимог. Перед пасажирською службою Державної адміністрації «Укрзалізниці» стоїть задача забезпечити пасажирські перевезення міжнародним рівнем комфорту.

Порівняно недавно в Україні з'явився новий різновид залізничного транспорту - метрополітени. Метрополітени мають відмінні технічні й експлуатаційні характеристики від традиційного залізничного транспорту, тому займають особливе місце в системі залізничних перевезень. По-перше, метрополітени виконують внутрішньоміські перевезення. По характеру перевезень це пасажирський транспорт. По-друге, це підземна магістраль (лише з невеликою наземною частиною). Метрополітен містить у собі безліч під'їзних колій, тунелів, станцій, будучи складним інженерним комплексом. Тому діяльність метро є однією з капітало- і фондомістких сфер у системі залізничного транспорту.

По-третє, метрополітени самий прогресивний вид залізничного транспорту, що втілив у себе всі новітні технології транспортного будівництва й експлуатаційні властивості. Потяги метрополітену електрифіковані, швидкісні, з високим ступенем комфортності і сервісу обслуговування. В Україні метрополітени існують у двох найбільших містах - Києві і Харкові. Зараз метрополітен двох міст має 89 км довжини, його пасажирооборот за 1 квартал 2012 року склав 127, 9 млн. осіб. У 2011 р. обсяг Київський метрополітен перевіз 519 млн. пасажирів. [9, c. 62]

Загальна криза економіки спричинила значне погіршення становища на залізницях, значне зменшення перевезень та зміну їхньої структури. Як свідчить аналіз, відправлення вантажів та пасажирів залізницями України зменшилося. Реформування системи залізничного транспорту сьогодні є обєктивною необхідністю. Воно є першим кроком на шляху інституційної адаптації залізничного транспорту України до стандартів ЄС, а також застосування прозорих ринкових механізмів. У першу чергу реформування вимагає якісного удосконалення законодавчої бази й організаційної структури, для чого необхідний системний, комплексний підхід.

4. Територіальна структура та регіональні відмінності залізничного транспорту України

Якщо говорити про регіональне розміщення залізничного транспорту України, то слід звернути увагу на розміщення даного виду транспорту та його регіональним відмінностям. Не всі області мають достатньо розвинуту залізничну вітку. Важливим є південно-західний напрямок, інтенсивні вантажо- і пасажиропотоки, які пов'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів з України, а також вантажів з Росії, Білорусі у чорноморські порти і у зворотному напрямку; пасажирів, які їдуть на відпочинок і лікування на курорти Криму, Причорномор'я та Приазов'я. У здійсненні цих зв'язків важливу роль відіграють лінії Харків - Запоріжжя - Сімферополь, Харків - Кременчук - Одеса, Харків - Дніпропетровськ-Херсон.

За рівнем розвитку залізничного транспорту на території країни виділяють два регіони: Донбас і Західна Україна, де щільність транспортних магістралей склалася історично й обумовлена дією різних за своєю природою факторів. Найінтенсивніші залізничні перевезення здійснюються між Донбасом і Придніпров'ям. На захід транспортуються донецький кокс, на схід - криворізька залізна руда і нікопольський марганець. У Донбасі і Наддніпрянщині - необхідністю транспортного обслуговування виробництва, що досягло тут високого рівня розвитку, на заході - у першу чергу прикордонним її положенням і спорудженням у довоєнний період щодо густої мережі залізниць. У східно-західному напрямку утворена електрифікована магістраль Донбас-Карпати, що має важливе значення в міжнародних зв'язках. Залізниці південно-західного напрямку здійснюють інтенсивні грузо- і пасажиропотоки, зв'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів з України і прилягаючих країн у чорноморські порти, і в зворотному напрямку, а також пасажирів, що їдуть в Криму, Причорномор'я і Приазов'я.

В Україні функціонують великі залізничні вузли - поселення, де сходяться чи перетинаються залізничні колії зі значним обсягом перевезень і транспортного обслуговування. Найбільшими залізничними вузлами є Харків, Лозова, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дебальцеве, Волноваха, Бахмач, Київ, Коростень, Жмеринка, Одеса, Ковель, Львів. Поглибилися взаємозв'язки залізничного й інших видів транспорту. Залізничний і річковий транспорт взаємодіють у багатьох дніпровських портах - Києві, Черкасах, Дніпропетровську, Херсоні.

Важливе значення для внутрішньодержавних економічних зв'язків мають залізниці Київ - Полтава - Харків, Київ - Одеса, а для зовнішньоекономічних зв'язків - Київ - Ковель - Хелм з виходом на Польщу та інші країни зарубіжної Європи. Після створення морської паромної переправи Батумі - Одеса значно зросло значення залізниці Одеса - Львів - Перемишль, яка відтепер відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішньодержавних і міждержавних зв'язків України, а й дає змогу Україні надавати транспортні послуги країнам Закавказзя для їх економічних зв'язків з країнами зарубіжної Європи.

На території України є такі залізниці: Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна, Придніпровська.

Донецька залізниця є складовою частиною залізничного транспорту України та пролягає по території Донецької і Луганський, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України. До складу магістралі входять чотири Дирекції із залізничних перевезень. Експлуатаційна довжина залізниці - 2927,6 км. Донецька залізниця обслуговує Донецьку, Луганську, частково Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області. Вона поєднує в єдиний транспортний конвеєр Донбас з Наддніпрянщиною, центральні райони Російської Федерації та України з Поволжям і Кавказом. На півдні Донецька залізниця має вихід до Азовського моря через Маріупольський Торговий порт. Протяжність її колій складає 13% загальної довжини залізничної мережі України. У той же час на її частку приходиться 47% навантаження і 36% вивантаження всіх залізниць України. [11, c. 97]

Одеська залізниця - важлива складова єдиного транспортного конвеєра південного заходу України і є найважливішою складовою частиною залізничного транспорту держави. На її долю припадає майже 20% вантажообігу, більш 16% пасажирообігу залізниць країни. Залізниця пролягає по території шести областей: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Кіровоградської і Вінницької.

Головна особливість Одеської залізниці - її приморське і прикордонне положення. У регіоні Одеської залізниці розташовані великі морські та річкові порти. Таким чином, забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу. Географічне положення і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначають її велике транзитне значення. Вона звязує Донбас зі столицею України і західними областями, знаходиться на головному пасажирському ходу Північ - Крим - Кавказ.

Залізниця здійснює транспортне обслуговування підприємств та населення семи областей України: Харківської, Полтавської, Сумської, Кіровоградської, Чернігівської, Луганської, Донецької; стикується з Південно-Західною, Донецькою, Придніпровською, Одеською та Південно-Східною (РФ) залізницями.

Південно-Західна залізниця - одна з найстаріших залізниць України має адміністративний центр в столиці України - місті Києві. Загальна експлуатаційна протяжність залізниці - 4668 км. Розгорнута довжина головних колій складає 6438,1 км. Електротягою виконується 93,3% усіх перевезень вантажів та пасажирів.

Експлуатаційну роботу залізниці здійснюють пять дирекцій із залізничних перевезень - Київська, Козятинська, Жмеринська, Коростенська, Конотопська. На Південно-Західній залізниці налічується 315 станцій. На магістралі працюють 17 класних вокзалів. Працiвникiв залiзницi обслуговують 15 лiкарень, полiклiнiки, лiнiйнi амбулаторiї, аптеки.

Придніпровська залізниця обслуговує Дніпропетровську і Запорізьку області, Автономну республіку Крим та окремі райони ще пяти областей України. Загальна протяжність її колій складає понад 3250 кілометрів, з них 58,3% електрифіковано, 83,5% колій обладнано автоматичним регулюванням руху, 90% станцій мають електричну централізацію. До складу залізниці входять чотири дирекції залізничних перевезень, перевізна робота виконується 244 станціями, з них 4 сортувальні, 7 пасажирських, 67 вантажних, 19 дільничних. По території Придніпровської залізниці проходить транспортний коридор, яким перевозяться нафтопродукти. (Карта залізниць України розміщена в додатку B).

З Таблиці 5 видно, що з 2008 довжина залізничних колій загального користування в областях України змінилась не суттєво. У більшості регіонів вона не змінилась взагалі, а наприклад, у Івано-Франківській довжина навпаки, зменшилась.

Проаналізуємо відправлення пасажирів залізничним транспортом за регіонами в Таблиці 6:

Таблиця 6. Динаміка пасажирообігу залізничного транспорту за регіонами

20072008200920102011Автономна Республіка Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Кіровоградська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська23,5 16,8 5,4 37,9 48,5 11,8 9,5 17,3 6,1 5,1 12,8 30,6 2,7 17,9 16,7 7,2 14,9 4,4 47,1 2,6 10,1 5,0 2,3 12,523,3 16,5 5,4 37,5 46,2 11,7 9,0 17,3 6,2 5,0 12,6 31,0 2,7 18,8 15,5 7,8 15,2 4,8 46,9 2,5 10,0 4,8 2,2 12,722,1 15,9 5,3 37,0 42,8 11,5 8,0 17,1 5,9 4,5 11,6 30,6 2,4 18,2 15,3 6,8 14,9 5,1 43,9 2,4 9,3 4,9 2,1 12,621,5 15,8 5,2 37,0 42,1 11,4 8,2 16,9 6,3 4,8 11,5 30,2 2,7 18,8 15,1 6,7 15,0 5,6 44,0 2,3 9,1 4,9 1,8 12,521,5 14,1 4,7 37,2 41,3 10,1 8,3 17,1 6,3 4,8 11,3 31,8 2,7 19,1 15,0 6,6 14,1 5,7 43,8 2,2 7,8 5,1 2,1 10,2

З таблиці видно, що найбільше відправлення пасажирів за 2011 рік у індустріальних країнах, а найменша - у аграрних. Найбільша динаміка паса жирообігу за 2011 рік у Харківській області, найменше у Чернівецькій області. Згідно з 2009 роком ситуація не змінилась.

5. Проблеми і перспективи розвитку і розміщення залізнично-транспортного комплексу України

Залізничний транспорт України на сьогодні має досить багато проблем, більшість яких повязана з потребою залучення великих коштів у оновлення залізничних шляхів та самих транспортних засобів.

Зараз значна частина залізничних колій та залізничних терміналів не відповідає європейським стандартам. Якщо розглядати пасажирські перевезення, то проблемою є відсутність належного рівня сервісу на залізничних вокзалах та в самих поїздах, поганий санітарний стан вагонів, відсутність розваг протягом тривалої дороги (відеозал, дитячі вагони). Все це робить подорож залізницею малоприємною для пасажирів. Щодо вантажоперевезень, то тут проблемою є неефективні схеми навантаження та розвантаження потягів, занепад гілок. Вирішення цих проблем потребує значних капіталовкладень, але основною проблемою є пошук необхідних коштів.

Від Радянського Союзу Україні у спадок залишилась система залізничних колій, ширина яких не відповідає ширині європейських. Це наносить відчутний удар по транзитним перевезенням, оскільки на кордоні вагони потрібно або перевантажувати, або міняти колеса. Це створює додаткові труднощі та затримку в часі.

Фактично зараз відбувається покращення стану залізничного транспорту, оновлення основних засобів, а саме ремонт колій, вокзалів, закупівля нових составів. Але поки що все це йде в досить обмежених масштабах та торкається лише ключових напрямків.

По Україні відбувається повсюдне оновлення станційної інфраструктури, частково оновлюються самі залізничні вітки, виділяється чимала частина коштів на придбання і виробництво нових залізничних ваготів та тепловозів.

Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням і вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку. [16, c. 77]

Для забезпечення життєдіяльності залізничного транспорту вживаються заходи щодо підвищення ефективності роботи на основі впровадження ресурсозберігаючих та інформаційних технологій перевезень, застосування гнучкої тарифної політики, удосконалення системи ремонту та утримання рухомого складу, колій, засобів енергозабезпечення, зв'язку тощо.

З початку 2012 року Укрзалізниця почала системно вирішувати проблему оновлення парку вантажного рухомого складу, зокрема найбільш дефіцитних - піввагонів. Через нестачу рухомого складу практично вичерпано технічні можливості залізниць у збільшенні перевезень. Зокрема, середньодобовий дефіцит піввагонів у 2011 році становив 6-8 тис. од.

Щоб вирішити ситуацію з оновленням рухомого складу та збільшенням парку вантажних вагонів залізничники реалізують довготривалі програми з придбання рухомого складу та розробляють нові логістичні схеми управління парком вагонів.

Укрзалізниця має зберегти свої конкурентні переваги на ринку вантажних перевезень не через демпінг цін, а шляхом своєчасних, якісних перевезень за адекватною вартістю - для цього створено Український транспортно-логістичний центр.

У 2012 році планується придбати 10000 напіввагонів З початку року залізниці почали отримувати новий рухомий склад. Зокрема 12 лютого 2012 року Донецька залізниця приймала 50 нових піввагонів, які виготовлені ВАТ «Крюківський вагоноремонтний завод». У лютому Донецька залізниця отримає ще 130 піввагонів вітчизняного виробника. Закупівля здійснюється за рахунок кредитних коштів, наданих Європейським банком реконструкції та розвитку. Окрім того у 2012 році Укрзалізницею, відповідно до програми оновлення парку вантажних вагонів, заплановано проведення конкурсних торгів на придбання 1450 піввагонів.

Станом на початок року фізичний знос парку вантажних вагонів становить 86%. На виконання державної Програми економічних реформ України на 2010-2014 роки за напрямом «Розвиток транспортної інфраструктури» перед залізничною галуззю поставлено завдання щодо зменшення до кінця 2014 року рівня зносу основних фондів залізничного транспорту з 80 до 65%. За підрахунками фахівців щорічна потреба в капітальних вкладеннях на оновлення та модернізацію основних фондів залізниць складає понад 18 млрд. грн. [17, c. 131]

Геополітичне положення України визначає в даний час і для огляду майбутньому ключову роль саме залізничного транспорту в підйомі економіки країни, забезпечення її стійкого функціонування. Крім того, вигідне географічне положення нашої держави на стику Центральної і Східної Європи буде сприяти перетворенню його на важливий транспортний полігон міжнародного значення. Через територію України повинний бути прокладений ряд транспортних магістралей (у тому числі і залізничних), що будуть забезпечувати ефективну реалізацію міжнародних транспортно-економічних зв'язків нашої країни і транзитних перевезень.

Залізничний транспорт поки справляється з обсягом перевезень, але працює на грані можливостей, тому що не створено достатній резерв пропускних, перевізних потужностей і баз переробки, а виробнича мережа фізично і морально застаріла. Через постійну відсутність засобів практично припинена закупівля рухливого складу. Техніко-економічні й експлуатаційні характеристики залізниці знижуються через те, що ширина колії відрізняється від загальноєвропейської, що особливо негативно відбиває на закордонних транспортних перевезеннях.

У плані рішення проблем на внутрішньодержавному рівні Держкомстат повідомляє, що від 1 серпня 2011 р вийшла постанова «Про затвердження Програми оновлення локомотивного парку залізниць Україна 2012-2016 роки» в якій Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Програму оновлення локомотивного парку залізниць України на 2012-2016 роки, що додається.

2. Міністерству інфраструктури, Міністерству фінансів, Міністерству економічного розвитку і торгівлі забезпечити виконання затвердженої цією постановою Програми. [18, c. 19]

Програма має на меті оновити локомотивний парк залізниць України на 2012-2016 роки, адже:

на сьогодні технічний стан рухомого складу не відповідає сучасним вимогам для транспортної системи XXI століття. Однією з найгостріших проблем залізниць є фізичне та моральне старіння локомотивного парку.

абсолютну більшість тягового рухомого складу українських залізниць побудовано згідно з технічними вимогами 60-х років минулого століття. Він характеризується збільшеними, постійно зростаючими експлуатаційними витратами та має низьку економічність порівняно з локомотивами нового покоління.

на даний час відпрацювали встановлений заводами-виробниками нормативний строк служби 75 відсотків електровозів. Темпи старіння локомотивного парку залізниць України значно перевищують темпи придбання нових сучасних зразків тягового рухомого складу внаслідок щорічного недостатнього фінансування для відповідного оновлення.

у найближчі три роки весь парк вантажних електровозів серії ВЛ8 потребуватиме списання за строком служби, технічним станом і критерієм безпеки. Тому планується збільшити обсяги придбання нових локомотивів за рахунок щорічного виділення відповідного фінансування, що гарантовано може здійснюватися в разі прийняття Програми оновлення локомотивного парку залізниць України на 2012-2016 роки.

Метою Програми є оновлення локомотивного парку залізниць України для забезпечення безперебійного перевезення пасажирів і вантажів.

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

üтехнічного та технологічного переоснащення і розвитку локомотивного господарства залізниць України шляхом розробки, створення і впровадження нових типів локомотивів, а також придбання існуючих зразків електровозів, які відповідають сучасним вимогам надійності, безпеки, охорони праці;

üоптимізації витрат енергоносіїв, а також витрат на ремонт і поточне утримання нових локомотивів;

üрозвитку вітчизняної науково-технічної бази в результаті залучення українських науковців до спільних проектів з провідними виробниками залізничної техніки, а також розвитку вітчизняної виробничо-технічної бази локомотивобудівної галузі і створення нових робочих місць під час виробництва сучасних локомотивів з використанням в їх конструкції комплектувальних виробів вітчизняного виробництва.

Залізниці України укладатимуть рамкові договори на придбання нових локомотивів.

Виконання Програми передбачається здійснювати за рахунок власних та залучених коштів залізниць України, а також інших джерел орієнтовно в обсязі не менш як 28674,63 млн. гривень. З цією метою Мінінфраструктури, Мінфін, Мінекономрозвитку передбачатимуть щороку під час формування зведеного фінансового плану залізниць України на відповідний рік витрати згідно з планом придбання локомотивів для оновлення парку тягового рухомого складу на 2012-2016 рр. в Таблиці 7.

Таблиця 7. План оновлення парку тягового рухомого складу

УсьогоУ тому числі за роками20122013201420152016Кількість локомотивів, одиниць50966104110115Орієнтовані витрати, млн. гривень28674,633069,095198,56144,287437,15

Виконання Програми дасть змогу оновити локомотивний парк залізниць України, придбавши 509 одиниць нових сучасних пасажирських і вантажних локомотивів як односистемних, так і подвійного живлення. Залізничний транспорт впливає на екологію як великий споживач паливних, лісових і земельних ресурсів, мінеральних і будівельних матеріалів. Хоча в порівнянні з іншими видами транспорту (особливо автомобільним), він заподіює менше екологічного збитку.

Структура негативного впливу залізничного транспорту на середовище включає порушення стійкості природних ландшафтів транспортною інфраструктурою шляхом розвитку ерозій і зсувів; забруднення атмосфери відпрацьованими газами; постійний ріст рівня забруднення землі нафтою, свинцем, продуктами видування й опадання сипучих вантажів (вугілля, руда, цемент). Особливо небезпечні аварії на залізницях.

Природоохоронною діяльністю на залізничному транспорті займається відділ безпеки руху й охорони праці. Засобу, зв'язані з поліпшенням екологічної ситуації, безпосередньо зв'язані з модернізацією залізничного транспорту. Особливо важливий тут перехід залізничного транспорту на екологічно чисту електричну тягу. Зараз вже експлуатаційна довжина електрифікованих залізниць складає більш ніж 10 тис. км. з Таблиці 8.

Таблиця 8. Експлуатаційна довжина залізничних електрифікованих колій загального користування

РікДовжина електрофікованих залізничних колій, км20089727,920099732,720109853,7201110067,2

З таблиці видно, що з кожним роком довжина електрифікованих колій збільшується, що значно покращує екологію нашої країни.

Оздоровленню навколишнього середовища буде сприяти культура вантажних перевезень, тобто перехід на контейнерні перевезення й інші види прогресивних методів доставки продукції. Сущим нещастям для екології є аварії на вантажних потягах. Безаварійність перевезень головна задача залізничного транспорту.

Реалізація заходів для зниження негативного впливу залізничного транспорту на навколишнє середовище, з налагодженням ефективної природоохоронної діяльності на інших видах транспорту, може значно поліпшити екологічну ситуацію в Україні.

Вигідне географічне розміщення території України через яку традиційно прилягають торгові шляхи між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю, також має впливати на формування довгочасної стратегії розвитку транспортних комунікацій України. Концепцією створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів (територіальна структура трансєвропейських транспортних коридорів визначається Європейською економічною комісією при ООН) передбачено, що наша країна буде представлена в транспортних коридорах №3 (Берлін - Вроцлав - Львів - Київ), №5 (Трієст - Любляна - Будапешт - Львів), №7 (Дунайський, водний), №9 (Хельсінкі - Санкт-Петербург - Мінськ - Київ - Кишинів - Димитровград). Наявність на території України міжнародних транспортних коридорів зобов'яже транспортний комплекс нашої держави працювати у злагодженому, синхронному режимі, з більшою відповідальністю щодо дотримання графіків роботи і доставки вантажів до місця призначення. Рівень техніки, технології, організації, нормативно-правового забезпечення галузі матиме відповідати Європейському. Але тут ще багато невирішених питань.

Висновки

Отже, залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, яка забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

На сьогодні в країні ведеться перебудова залізничного транспорту. Ведеться реставрація і оновлення вокзалів, розпочато модернізація пасажирських вагонів. Впроваджуються високопродуктивні методи навантаження і розвантаження вагонів.

Залізничний транспорт України вже багато десятиліть виконує найважливішу роль у грузо- і пасажироперевезеннях. З'явившись у другій половині 19 століття, за весь минулий час він змінився як якісно, так і кількісно. Географічне положення залізничного транспорту обумовило розміщення окремих галузей виробництва. У свою чергу, на розвиток залізничного транспорту вплинуло формування грузо- і пасажиропотоків. У результаті цього відбулася взаємодія розміщення залізничного транспорту і продуктивних сил.

Залізничний транспорт складає конкуренцію автомобільному транспортові на середні відстані й у перспективі складе конкуренцію повітряному транспортові на далекі відстані при розвитку швидкісного залізничного руху. Залізничні пасажирські станції в Україні є центрами притягання ділового світу, бізнесу, торгівлі, інших видів транспорту, тобто стають великими пасажирськими вузлами, що використовуються пасажирами для поїздок узагалі. Департамент «Укрзалізниця» ставить за мету по своїх технічних можливостях, організаційним формам і якостям транспортного обслуговування грузо- і пасажиропотоків адаптуватися до нових вимог клієнтів. На перший план він висуває якість транспортного обслуговування, у той час як витрати відходять на другий план. Ці нові вимоги зв'язані з посиленням диференціації відправлень, зусиллями підвищити ефективність перевезень через ріст транспортних витрат шляхом залучення державних інвестицій, з необхідністю пристосування до зміни структури економічних зв'язків у ринкових умовах, забезпеченням регулярності і ритмічності пасажирських і вантажних перевезень, підвищенням рівня схоронності і темпу доставки вантажів, необхідності дотримання безпеки руху при збільшенні її інтенсивності, з необхідністю урахування екологічного аспекту розвитку галузі, а також зниження її енергоємності.

Залізничний транспорт України є одним з основних чинників динамічного розвитку економіки країни, в силу своєї природи ніколи не замикався в рамках однієї держави, будучи відкритим економічним утворенням. Тісний взаємозвязок залізниць Європи склався історично і в сучасних умовах здобуває усе більший динамізм, як у сфері технологічних процесів, так і у сфері економічної лібералізації, у розширенні горизонтів управління на основі нових засобів комунікацій. Залізниці України вибудовують власну стратегію розвитку в XXI столітті, діють цілеспрямовано, формуючи економічно толерантну політику відповідно до сучасних реалій спеціалізації і міжнародного поділу праці. Укрзалізниця прагне стати надійною ланкою в міжнародній транспортній системі.

Список джерел

1. Гуріна М. Транспортна система України // Вісник податкової служби України. - 2009. - №42. 103 c.

. Давидяк Т. Залізничий транспорт; реалії та перспективи // Голос України. - 2011. - 11 серпня. - C. 12

. Ейтутіс Г. Реформування залізничного транспорту України - один із можливих шляхів підвищення ефективності його функціонування в сучасних економічних умовах // Економіст. - 2005. - №5. - C. 39-4

. Лоза С.П. Сучасний стан і перспективи розвитку залізниць України/ С.П. Лоза // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №11. - C. 22 - 38.

. Олійник В. Головна транспортна система України // Охорона праці. - 2010. - №8. - С. 13-15

. Чеховська М. Сутність та принципи корпоративного управління в системі залізничного транспорту України // Економіст. - 2011. - №6. - C. 66-68.

. Широкова О. Обґрунтування створення ефективної організаційної структури залізничного транспорту України // Економіст. - 2010. - №5. - C. 42-44.

. Гуріна М. Транспортна система України // Вісник податкової служби України. - 2012. - №42. - C. 46-50

. Давидяк Т. Залізничий транспорт; реалії та перспективи // Голос України. - 2010. - 11 серпня. - C. 12

. Ейтутіс Г. Реформування залізничного транспорту України - один із можливих шляхів підвищення ефективності його функціонування в сучасних економічних умовах // Економіст. - 2010. - №5. - C. 39-41

. Лоза С.П. Сучасний стан і перспективи розвитку залізниць України/ С.П. Лоза // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №11. - C. 22 - 38.

. Олійник В. Головна транспортна система України // Охорона праці. - 2009. - №8. - С. 13-15

. Чеховська М. Сутність та принципи корпоративного управління в системі залізничного транспорту України // Економіст. - 2009. - №6. - C. 66-68.

. Широкова О. Обґрунтування створення ефективної організаційної структури залізничного транспорту України // Економіст. - 2008. - №5. - C. 42-44.

. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України. - К., 2009.

. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів, 1998.

. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. - К., 1996.

. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток, модернізація транспортної системи України // Економіка України. - 2011. - №9. - С. 45-52.

. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України // Економіка України. - 2010. - №5. - С. 47-55.

. Пащенко Ю. Є., Давиденко А.М., Чернюк Л.Г. Перспективи розвитку транспортного комплексу. - К.: Либідь, 2012. - 40 с.

. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. - К.: Либідь, 2009, - С. 369-386.

. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. К.: Вища школа, 2008. - С. 191-208.

залізничний транспорт регіональний розміщення