ТСПД-робота соціального педагога в нвк

Проблеми щодо діяльності соціального педагога в мікрорайоні можна, на наш погляд, сформулювати так:

1) функціонування різнопланових дитячих та молодіжних клубів;

2) пошук нових форм і методів роботи за місцем проживання;

3) створення соціально-педагогічних умов для роботи з дітьми;

4) залучення дітей і молоді до дитячих клубів і формувань за місцем проживання;

5) організація взаємодії підлітків, яка принесе потребу до саморозвитку, радість, змістовне дозвілля;

6) допомога сім'ї, у якій є проблемні групи.

Соціальний педагог, який працює у районі, повинен співпрацювати з батьками й дітьми, домагаючись нормалізації відносин, підтримувати тісний зв'язок із школою, з'ясовувати причини небажання дітей ходити до школи, виявляти сім'ї, у яких жорстоко ставляться до дітей, які страждають від знедоленості. Така діяльність передбачає залучення спеціалістів: лікарів, юристів, працівників міліції, вчителів, соціальних працівників різних напрямків, представників ад­міністративних органів. Спробуємо визначити функції соціального працівника, який працює за місцем проживання: організаційна (організація вільного часу); підтримуюча (допомога і підтримка у вирішенні дитячих проблем, які виникли); контролююча (контроль за поведінкою, за відносинами дітей і молоді з ровесниками, сім'єю); комунікативна (налагодження спілкування з дітьми).

Об'єктами роботи соціального працівника за місцем проживання стають найчастіше діти, молодь, що вживають наркотики, алкоголь, які стоять на обліку в дитячій кімнаті міліції для неповнолітніх, діти з неблагополучних сімей, такі, що відстають у навчанні.

Провідною ідеєю роботи соціального педагога є спрямованість на конкретну особистість. Така спрямованість базується на повазі до особистості дитини, орієнтації на загальнолюдські цінності (добро, милосердя, любов, повага до людини, терпимість, чуйність, співчуття тощо).

У своїй діяльності соціальний педагог повинен керуватися такими важливими принципами, як гуманізація, демократизація, повага до людини, її захист. Українські дослідники А.Й.Капська, Р.Х.Вайнола визначають, що позиція захисту дитини має стати основним аспектом у її соціалізації. Саме ця позиція на їх думку, допоможе дітям і підліткам реалізувати свої інтереси, виявити позитивні якості, розширити свої знання і пізнавальні інтереси. Спрямованість на особистість передбачає розвиток спілкування. У вікових групах діти спілкуються залежно від тієї моделі, яка вже склалася за їх невеликим життєвим досвідом, тому часто їхні стосунки супроводжуються непорозумінням, виникненням бар'єрів у спілкуванні, конфліктів і психічних зривів. Навчання у дітей і молоді спілкуватися включає виховання культури поведінки, моральності, доброзичливості до інших.

Роль соціального педагога складна і різноманітна, тому доводиться бути і другом, і порадником. Така діяльність потребує активізації вимог, які сприяли б організації, оптимізації методик соціального виховання, виявлення нових форм і підходів. З метою вирішення існуючих проблем, пропонуємо використовувати такі методи: анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, письмові роздуми, ігри, конкурси, читання, екскурсії, походи, зустрічі та ін.

1.Прізвище, ім'я, по батькові, Виявлені якості особистості, Програма роботи, одержані результати.2. Історія життя і виховання (сім'я, соціальний стан, матеріальне становище, освітній, культурний рівень, внутрішньосі-мейні стосунки; вплив оточення, виховних інститутів).3. Становище у школі (участь у різноманітній діяльності, статус у колективі).4.Характеристика основних якостей (особистості психічних процесів темпераменту, характеру, емоційно-вольової сфери).5. Основні показники педагогічних упущень (види моральних і правових злочинів, їх мотиви, причини споєння, ставлення до своїх вчинків).6. Застосування різних методів виховання (переконання, привчання, вправи, виховуючи ситуації, приклад, нагорода, по­карання).На основі такої характеристики соціальному працівнику пропонується планувати свою роботу, ставити разом із вихованцем завдання, аналізувати вчинки, поведінку тощо.Така робота проводиться з урахуванням бажань, інтересів вихованців і базується на добровільних засадах.