1)Дієвідмінюване дієслово

2)Дієприслівник

3)Дієприкметник

4)інфінітив

5)Предикативні форми на но то

Є2 дієслівні основи

Основа інфінітива відкидаємо суфікс ти

Основа теп. часу відокремлення закінчень уть ють ать ять.

Деякі дієсл. Форми твор. Аналіт. Способом від інфінітива або ін.. дієсл. Форм при допомозі служб. Слів

Складені форми майб. Часу буду жити

Форми умовного способу ходила б

Форми наказ. Способу хай живе

морфологічних ознак Дієслов змінююті свою форму за особами часами способами числами а в минулому часі й умовному способі—за родами.

Інфінітив дієприкметник дієприслівник не змінюють своєї форми за особами не мають способу і тому не належать до дієвідмінюваних форм.

синтаксичних функцій

підмета писудка або частини присудка головного члена речення односкладних речень додатка.

Перехідні дієслова означають дію спрямовану на об»єкт і вимагають прямого додатка, вираженого імен.займен. або субстантивованим прикметником.:

1. У формі Зн.в. без прийменника(бачити світло)

2. У формі Р.в. при запереченні(не знати відповіді)

3. У формі Р.В. коли іменник вказує на частину від цілого насипати солі).

Ознаки перехідних дієслів: утворюють пасивні дієприкметники(написати-написаний); мають у своїй основі суфікси –и-, -ува-(білити, інформувати), утворюють пасивні форми дієслова із постфіксом-а. (споруджувати- споруджуватися), мають значення конкретної фізичної дії(ліпити), інтелектуальної діяльності(читати), мовлення(казати), руху, переміщення(сунути, нести).

Неперехідні дієслова означають стан, рух, положення предмету в просторі, тобто дію, яка не переходить на інший предмет(стояти, радіти).

Ознаки неперехідних дієслів: можуть мати при собі додатки, але непрямі(хлопчик сьогодні прийшов без мами), майже всі дієслова з постфіксом –ся(крім сподіватися, бо воно перехідне), мають в основі суфікси – і-, -ну- , -а-.(біліти, худнути), мають значення стану(сумувати), звучання(вити), односпрямованого та різноспрямованого руху(птах летить). У значенні неперехідного дієслова може вживатися перехідне, якщо при ньому замість словоформи Зн.В. вжити іншу форму, або він передає дію не спрямовану на об»єкт. Такі неперехідні дієсл. Вказують на здатність людини виконувати просто якусь дію або ту дію, яка є для неї професійним заняттям. (хлопчик читає газету – перехідне, з 5років хлопчик читає-неперехідне). Інколи від неперехідних дієслів утворюються за допомогою префіксів перехідні. (йти-перейти, спати-приспати)

65.Категорія виду дієслова, її значення. Способи і засоби творення видових пар. Одновидові та двовидові дієслова.

Категорія виду - граматична загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії до дії внутрішньої межі. Дія в часі може бути необмежена й обмежена. Наприклад: дієслова читаю, малюю називають дію, не обмежену в часі, а дієслова прочитав, намалював називають дію, що завершилася, тобто обмежену в часі.

В українській мові розрізняють форми недоконаного і доконаного видів.

Дієслова недоконаного виду означають дію незавершену, не обмежену в часі: пишу - писав - писатиму, мию - мив - митиму. Вони вживаються у теперішньому (слухаю, танцюєш, співаємо, з 'ясовують), минулому (питав, вчила, переписували), майбутньому (голосуватимемо, буду сіяти) часах.

Дієслова доконаного виду означають дію, завершену в минулому або яка обов'язково відбудеться в майбутньому: збудував - збудую, переписав - перепишу.

Дієслова доконаного і недоконаного виду здебільшого об'єднуються у видову пару. Традиційно члени видової пари кваліфікують як форми того самого слова, тобто вони не мають відмінності у лексичному значенні - виражають ту саму дію, але один із них передає її як незавершену, нерезультативну, а другий - як завершену, результативну.

Парновидових дієслів в українській мові порівняно небагато. Співвідносні видові форми утворюються за допомоги таких засобів:

- префіксів: креслити - накреслити, бронювати - забронювати, реєструвати - зареєструвати;

- суфіксів: зменшити - зменшувати, підписати - підписувати, оподаткувати -оподатковувати;

- чергуванням фонем: набрати - набирати, заплітати - заплести, скакати -скочити;

- зміною місця наголосу: викликати - викликати, нарізати - нарізати, викидати - викидати;

o використанням суплетивних основ дієслів: брати - взяти, ловити - піймати.

В українській мові є дієслова, які не протиставляються за видовою ознакою в межах видової пари. їх називають одновидовими. Вони мають форму тільки одного виду - недоконаного (грюкати, стукати, кричати, свистіти, гриміти, вити, міркувати, бігати, возити, водити) або доконаного (закричати, , політати, провчителювати, попоходити, набігатися, нагулятися).

Крім одновидових дієслів, виділяються й двовидові, в яких та сама основа виражає одночасно значення недоконаного й доконаного виду. Це переважно дієслова, утворені від слів іншомовного походження за допомоги суфіксів -ува-,-ізува-/-изува,-ірува-/-ирува,-фікува-: атестувати, гарантувати, експортувати, вітамінізувати, електризувати.

Значення недоконаного та доконаного виду у двовидових дієслів встановлюється з контексту: Міністерство освіти і науки атестує університети (недоконаний вид). - Міністерство освіти і науки потім атестує університети (доконаний вид).

*66.Категорія перехідності / неперехідності дієслів. Категорія стану дієслів.

Перехідність/неперехідність- загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії до об'єкта.

Дієслова поділяються на перехідні і неперехідні.

Перехідні дієслова називають дію, яка поширюється на об'єкт - конкретний предмет, особу чи іншу якусь істоту:спекти коровай, навчати дітей, слухати маму, пасти корову.

До перехідних належать дієслова зі значенням:

-конкретної фізичної дії:ліпити, будувати, шити, в'язати, фарбувати, копати;

-інтелектуальної діяльності та мовлення:писати, читати, слухати, додавати, говорити;

-руху, переміщення: нести, сунути, везти, котити, штовхати.

Об'єкт після перехідних дієслів виражається формою:

-знахідного відмінка без прийменника:слухати пісню, виконати завдання, посадити дерево;

-родового відмінка без прийменника:

а) якщо дія поширюється не на весь предмет, а лише на його частину: відсипати цукру, налити води, насипати борошна;

б) якщо перед дієсловом наявна заперечна частка не: не прочитати роману,

Неперехідні дієслова називають дію, що не переходить на предмет: зеленіє ліс, птах летить, батько сумує.

До неперехідних належать дієслова, що означають:

-стан людини та довкілля:сумувати, веселитися, бідувати, світає, вечоріє, дощить;

-динамічні процеси в рослинному світі:рости, квітнути, цвісти, в'янути;

-професійну чи громадську діяльність людей:головувати, директорувати, маклерувати;

-звуки тварин, комах, птахів і неживої природи:гавкати, воркотіти, шипіти, тьохкати;

Майже всі дієслова з постфіксом -ся, є неперехідними:митися, одягатися, зустрічатися.

Чіткої межі між перехідними і неперехідними дієсловами немає. Деякі перехідні можуть вживатися в значенні неперехідних: читати книгу, писати речення(перехідні) -читати вголос, писати повільно(неперехідні).

Категорія стану- це загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії або стану до суб'єкта (виконавця дії) і об'єкта (предмета, на який спрямовується дія або стан).

У сучасній українській літературній мові розрізняють три стани: активний, пасивний і зворотньо-середній.

1. Дієслова активного стану виражають дію, що активно спрямована від суб'єкта (діяча) на об'єкт (предмет), виражений іменником у формі знахідного відмінка без прийменника: Бризки променя нетлінного золотять пожовклий лист (В. Ярошенко).

Лише перехідні дієслова, що вживаються без постфікса -ся, мають значення активного стану.

Дієслова пасивного стану виражають відношення, за яких іменник, що називає суб'єкт дії, виступає додатком у формі орудного відмінка, а іменник, який означає об'єкт дії, виконує роль підмета:Де трактором нива ореться, там добре живеться(Нар. творч.). Іменниктрактор -суб'єкт дії, бо він оре ниву, але виступає додатком, а іменник нива є об'єктом дії, бо її оре трактор, виконує функцію підмета.

Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного стану за допомоги постфікса -ся:Студент пише курсову роботу - Курсова робота пишеться студентом.

Дієслова зворотньо-середнього стану виражають такі відношення, за яких дія виконується суб'єктом і на нього ж спрямовується - суб'єкт є водночас і об'єктом дії: В бризках променя купаються вже прив 'ялії квітки; листя жовкне і згортається, і знесилено схиляються пелюстки (В. Ярошенко).

Дієслова зворотньо-середнього стану означають дію:

-що спрямована на діючу особу:одягатися, вмиватися, взуватися, голитися, фарбуватися;

-виконувану кількома особами:листуватися, зустрічатися, сперечатися, змагатися;

-що виконується особою в своїх інтересах:готуватися до екзаменів, лаштуватися в дорогу;

-як постійну властивість предмета:(собака) кусається, (кішка) дряпається;

-що виникає під впливом іншого предмета:(лоза) гнеться, (скло) б'ється.

Категорія стану властива не всім дієсловам. Є дієслова нульового стану, що називають дію, яка стосується лише суб'єкта (діяча). До них належать:

-неперехідні дієслова, що не виражають будь-яких відношень дії до суб'єкта: летіти, бігти, плакати, спати, пливти, стояти;

-неперехідні дієслова, що без постфікса -ся не вживаються:боятися, сміятися намагатися;

-безособові дієслова з постфіксом -ся:не спиться, не сидиться, розвидняється;

-дієслова, утворені від неперехідних за допомоги префікса і постфікса -ся, які надають їм нового лексичного значення:наплакатися(пор.: плакати), насидітися, добігатися.\

*67.Категорія способу дієслів. Значення, творення і вживання способових форм

Дійсний спосіб( індикатив) виражає дію, що відбувається, відбулася чи відбудеться стверджуючи чи заперечуючи її. (куйовдить вітер волосся, буйно зацвіла вишня, гойднеться сошяшник)Дійсний сп. Виражається формами часу(мрію, -я, -тиму), особи( мрію, мрієш), роду якщо в мин.часі(мріяв, мріяла).

Умовний спосіб (кон»юнктив) виражає дію бажану або можливу за певних умов. Утвор.від форми минул.часу за допомогою відокремлюваної частики би(б). не має форми часу і особи, однак категор.особи може бути виражена шляхом додавання особових займенників(я(ти) зробила б). дієслова змінюються за родами і мають форму однини і множини. (розповідав би, розповідали би).

Наказовий спосіб(імператив) виражає волевиявлення мовця, яке набуває відтінків наказу, команди, заклику, побажання, застереження(пробудіться, нехай скаже, не тьохкай). Мають ці дієсл.категорію особи і числа і не мають категорії часу. За способом творення форми наказ.сп. є прості та складені. До простих належать форми ІІос.одн. та І і ІІ ос.мн. до складених форми ІІІос.одн. та мн. Іос.одн.в наказовому способі не вживається. Форми дієслів наказового способу творяться від основи теп. Часу за допомог.закінчень. Летіти(лети, хай летить, летімо, летіть, нехай летять)., знати(знай, зай знає, знаймо, знайте, хай знають). Форми ІІос.одн. утв. За допомог. Суфікса –и- або нульове закінчення. –и- виступає під наголосом(лети, неси), після основ зі збігом приголосних(крикни). Аналітичні форми ІІІос.одн.і мн. Утворюються додаванням частки хай(нехай) до відповідної особової форми дієслова теп.часу. не мають наказового способу безособові дієслова(світає), деякі дієслова сприймання(бачити, чути), окремі дієслова стану(недужати), деякі модальні дієслова(хотіти, могти).

*68.Категорія часу дієслів. Значення, творення і вживання часових форм. Поділ дієслів на дієвідміни. !Словозміна дієслів архаїчної групи. Словотвір дієслів.

Категорія часу – це морфологічна словозмінна категорія дієслова, що виражає відношення дії чи стану до моменту мовлення. В укр.. мові розрізняють 4 значення часу(граматичні): давньоминул, минул, тепер і майб.

Дієслова минулого часу означають дію або стан, що відбувалася чи відюулася до моменту мовлення про них. Вони розрізняються за видами, змінюються за родами і числами(читав(-ла,- ли), прочитав).форми минул.часу утв. Від основи інфінітиву за допомог.формотворчих суфіксів –в-, нульове закінчення для чол..роду; -л- і закінчення а для жін..роду; --л- і –о для сер.роду та –л-, -и для множини. Коли основа закінчується на приголосний то мин.час утв.так:

1. у чол..роді суфікс –в- відсутній,а є тільки нульове закінчення(біг, сік), у формах жін.і сер. Родів суфікс зберігається.

2. суфікс –ну- основ інфінітива опускається (сохнути – сох), але зберігається коли наголос падає на суфікс(минути-минув), коли перед ним стоїть голосний звук(штовхнув), коли дієслова має значення одноразовості чи раптовості(ойкнув). При творенні минулого часу відбуваються зміни в основі6давні о,е у формах чол..роду у закритих складах змінюються на і, а нові о,е не змінюються(могти-міг) не відбувається такої зміни у словах з –оро-, -оло-(колоти-колов, пороти-поров). Розрізнюють ще давноминулий час(плюсквамперфект) форми якого утв.за допомог. Дієслів минул.часу та дієслова бути в минул.часі.(був читав).

Дієслова теперішнього часу вказують на дію або стан, що здійснюється в момент розповіді про них. Мають лише форми недок.виду, змінюються за особами та числами.

1. Теперішній актуальний час(власне теперішній) означає дію чи стан, які збігаються з моментом мовлення(занавіска піднімається).

2. Теперішній неактуальний(невласне теп.час):

а) розширений теп.час :художник малює картину(дія відбувається ширше, виходить за межі моменту мовлення) ;

б) постійний теп.час – дія відбувається з постійною закономірністю(земля крутиться навколо своєї осі). Форми теп.часу (і майб.док.виду) утворюються приєднуванням до основи теп.часу відповідних закінчень.

Дієслова Майбутнього часу вираж.дію або стан що відбудуться чи будуть відбуватися після розповіді про них. Можуть мати форми док. І недок. виду, змінюватися за особами і числами.

Є три форми майб.часу:

Простий док.виду(прийду), складна недок.виду, складена недок.виду. складна форма історично утворена від сполучення інфінітива з особовими формами допоміжного дієслова ИМАТИ: ходити+ИМУ, ходити+ИМЕШЬ, одити+ИМѣ. Ці аналітичні за структурою часові форми перетворилися на синтетичні, бо допоміжне дієслово втратило самостійне значення і злилося з інфінітивом. В основі складеної форми – додавання до інфінітива особової форми допоміжного дієслова бути. (буду ходити). Допоміжне дієслово вказує на час, особу, число, а сама дія позначається інфінітивом.

Поділ дієслів на дієвідміни. На 1 і 2 .

1-ша еш єш 2 ос.одн уть ють 3 ос. Мнж. 2-га Иш їш 2 ос.одн. ать ять 3 ос.мнж .

*69.Дієприкметник, його значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції. Предикативні форми на -но, -то. Дієприслівник, його значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції

Дієприкметник- це форма дієслова, яка означає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? (хмарою повіті, врятована планета, зачарований красою).