Класифікація морфем

Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).

Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них.

Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному).

*48.Характеристика афіксальнихморфем:префікс, суфікс (нульовий суфікс), закінчення, постфікс, інтерфікс, конфікс, уніфікс. Афіксоїди (суфіксоїди та префіксоїди). Основа слова. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, перерозклад, ускладнення.

Морфема – найменша неподільна значуща частина слова, яка має план вираження і змісту. Цей термін ввів Іван Бодуен де-Куртене у 1881р. В укр. мовознавстві цей термін розповсюдився завдяки Є.Тимченку 1907р.

Морфеми виділяють:

1.за обов’язковістю/необов’язковістю: у слові корінь є обов’язковою морфемою, яка є носієм лексичного значення слова(ліс – праліс, лісок), вільний корінь самостійно функціонує у похідних і непохідних словах(водяний, водний, водопровід), зв’язаний корінь самостійно функціонувати не може, а повинен сполучатися з іншими морфемами, щоб утворити слово(відняти, підняти).

Необов’язкові морфеми – префікс, суфікс, постфікс;

2.за місцем розташування у слові: перед кореневі, посткореневі.

Префікс – морфема, що може стояти перед коренем або перед іншим префіксом. Він буває простий(складається з одної морфеми), складний(складається з двох морфем: знеболити, недо-).

Суфікс – займає місце після кореня або іншого суфікса. Він приєднується до твірної основи і часто змінює частиномовний статус слова(ліс – лісок(іменник), лісовий(прикметник)).

Конфікс – афікс, що складається з двох частин, але має неподільне значення: іменникові о…к(осередок), о…ель(окраєць), між…йа(міжбрів’я); прислівникові по…ому(по-нашому); дієслівні по…увати (побайдикувати).

инфиксы — аффиксы, вставляемые в середину корня; служат для выражения нового грамматического значения;

Флексія – змінна морфема, яка виконує граматичну(слугує засобом вираження граматичного значення(рід, число, відмінок, особа)) або реляційну функцію(виражає зв’язок слів у реченні). Закінчення мають лише змінні частини мови. До частин мови, у яких відсутнє закінчення належать інфінітиви, дієприслівники, особові форми на -но, -то, прислівники, прийменники, сполучники, частки, невідмінювані іменники(реле, поні). Слова здебільшого мають одну флексію, виняток становлять складні числівники з другою частиною на сто(шестисот(і нульове закінчення)), прикметник(зелений).

Постфікс – морфема, що стоїть після закінчення або основи. Постфікс додається і до словозмінних і до не словозмінних основ(миюся, коли-небудь).

До постфіксів належать: -бо(іди-бо), -небудь, -но(роби-но), -таки(зробив-таки), -ся(-сь), -те(ходімте). Постфікси виконують словотворчу функцію: -ся(-сь)додаються до прислівника або займенника і виражають значення неозначеності(хтось, щось, котрийсь).

Постфікси -ся(-сь) виконують формотворчу функцію при творенні дієслів зворотного пасивного стану(будуватися, зустрічатися).

Інтерфікс – морфема, яка перебуває між двома коренями у складних словах або в середині іншої морфеми слова, утворюється шляхом основоскладання, між коренями має сполучні звуки(сільськогосподарський, землекоп);

1)3а виконуваною функцією: усі морфеми в мові здатні виконувати дві основні функції – 1.словотвірну(морфеми творять ті чи інші слова) і2. реляційну(словозмінну).