- •За участю голосу й шуму
- •За місцем творення
- •За пасивним органом
- •За способом творення
- •За акустичним вираженням
- •За твердістю і м'якістю
- •II. За пасивним мовним органом губні поділяють на:
- •III. За пасивним органом передньоязикові поділяють на:
- •IV. За способом творення:
- •V. За участю голосу й шуму :
- •21.Історичні чергування приголосних: чергування внаслідок I, II, III палаталізацій; чергування приголосних під впливом j.
- •4. За характером виконуваних функцій можуть бути виділені два різновиди лексичних значень: власне номінативні і експресивно-синонімічні.
- •1)На основі подібності(за формою кольором ніс корабля і ніс людини)
- •Синоніми
- •Фонетичний рівень
- •Морфологічний рівень
- •Семантична класифікація за Виноградовим:
- •Класифікація морфем
- •1.Словотвірна має дві підфункції –
- •1.Ознаки похідності основи:
- •2.Ознаки непохідності основи:
- •Праці з історії граматики української мови
- •В сучасній Україні
- •1)За наявністю лекс. І грам. Значення
- •2)За здатністю виступати певним членом речення
- •3)За наявністю форм словозміни
- •1)Дієвідмінюване дієслово
- •2)Дієприслівник
- •3)Дієприкметник
- •5)Предикативні форми на но то
- •65.Категорія виду дієслова, її значення. Способи і засоби творення видових пар. Одновидові та двовидові дієслова.
- •Синтаксичні ознаки дієприкметника
- •Розряди дієприкметника за значенням
- •Морфологічні ознаки дієприкметника
- •Перехід дієприкметників у прикметники і іменники
- •Відмінювання дієприкметників
- •Безособові форми на -но, -то
- •Розряди модальників
- •Морфологічні та синтаксичні можливості модальника
- •1.За походженням:
- •4.За значенням:
- •Односкладні речення іменного типу
- •Пунктуація
- •91.Складнопідрядні речення розчленованої структури з підрядними обставинними.
- •Непряма мова
- •Невласне-пряма мова
- •Розділові знаки при цитатах
- •– Ремарки у драматичних творах. Лапки загрузка... – цитати; – власні назви організацій, книг тощо. Система розділових знаків
Класифікація морфем
Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).
Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них.
Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному).
*48.Характеристика афіксальнихморфем:префікс, суфікс (нульовий суфікс), закінчення, постфікс, інтерфікс, конфікс, уніфікс. Афіксоїди (суфіксоїди та префіксоїди). Основа слова. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, перерозклад, ускладнення.
Морфема – найменша неподільна значуща частина слова, яка має план вираження і змісту. Цей термін ввів Іван Бодуен де-Куртене у 1881р. В укр. мовознавстві цей термін розповсюдився завдяки Є.Тимченку 1907р.
Морфеми виділяють:
1.за обов’язковістю/необов’язковістю: у слові корінь є обов’язковою морфемою, яка є носієм лексичного значення слова(ліс – праліс, лісок), вільний корінь самостійно функціонує у похідних і непохідних словах(водяний, водний, водопровід), зв’язаний корінь самостійно функціонувати не може, а повинен сполучатися з іншими морфемами, щоб утворити слово(відняти, підняти).
Необов’язкові морфеми – префікс, суфікс, постфікс;
2.за місцем розташування у слові: перед кореневі, посткореневі.
Префікс – морфема, що може стояти перед коренем або перед іншим префіксом. Він буває простий(складається з одної морфеми), складний(складається з двох морфем: знеболити, недо-).
Суфікс – займає місце після кореня або іншого суфікса. Він приєднується до твірної основи і часто змінює частиномовний статус слова(ліс – лісок(іменник), лісовий(прикметник)).
Конфікс – афікс, що складається з двох частин, але має неподільне значення: іменникові о…к(осередок), о…ель(окраєць), між…йа(міжбрів’я); прислівникові по…ому(по-нашому); дієслівні по…увати (побайдикувати).
инфиксы — аффиксы, вставляемые в середину корня; служат для выражения нового грамматического значения;
Флексія – змінна морфема, яка виконує граматичну(слугує засобом вираження граматичного значення(рід, число, відмінок, особа)) або реляційну функцію(виражає зв’язок слів у реченні). Закінчення мають лише змінні частини мови. До частин мови, у яких відсутнє закінчення належать інфінітиви, дієприслівники, особові форми на -но, -то, прислівники, прийменники, сполучники, частки, невідмінювані іменники(реле, поні). Слова здебільшого мають одну флексію, виняток становлять складні числівники з другою частиною на сто(шестисот(і нульове закінчення)), прикметник(зелений).
Постфікс – морфема, що стоїть після закінчення або основи. Постфікс додається і до словозмінних і до не словозмінних основ(миюся, коли-небудь).
До постфіксів належать: -бо(іди-бо), -небудь, -но(роби-но), -таки(зробив-таки), -ся(-сь), -те(ходімте). Постфікси виконують словотворчу функцію: -ся(-сь)додаються до прислівника або займенника і виражають значення неозначеності(хтось, щось, котрийсь).
Постфікси -ся(-сь) виконують формотворчу функцію при творенні дієслів зворотного пасивного стану(будуватися, зустрічатися).
Інтерфікс – морфема, яка перебуває між двома коренями у складних словах або в середині іншої морфеми слова, утворюється шляхом основоскладання, між коренями має сполучні звуки(сільськогосподарський, землекоп);
1)3а виконуваною функцією: усі морфеми в мові здатні виконувати дві основні функції – 1.словотвірну(морфеми творять ті чи інші слова) і2. реляційну(словозмінну).