- •Папуа Нова Гвінея
- •Історія
- •Політичний устрій[ред. • ред. Код]
- •Парламент
- •Політичні партії
- •Географія
- •Гідрографічна мережа
- •Рослинний світ
- •Тваринний світ
- •Охорона біорізноманіття
- •Геологія
- •Корисні копалини[
- •Населення
- •Етнічний склад[ред. • ред. Код]
- •Мови[ред. • ред. Код]
- •Релігії[ред. • ред. Код]
- •Охорона здоров'я
- •Економіка[ред. • ред. Код]
- •Гірнича промисловість[]
- •Сільське господарство
- •Промисловість[
- •Енергетика[
- •Танспорт[
- •Зовнішня торгівля
- •Культура[
- •Національна кухня
Гірнича промисловість[]
Докладніше: Гірнича промисловість Папуа Нової Гвінеї
Іноземні компанії видобувають мідну руду (компанія «Бугенвіль Коппер» розробляє одне з найбільших у світі родовищ міді Пангуні на острові Бугенвіль) та золото.
Сільське господарство
Основа економіки — вирощування сільськогосподарської сировини експортного напряму на великих та малих плантаціях. На великих плантаціях вирощують каву, боби какао,кокосову та олійну пальми, каучуконоси, чай, піретрум. У натуральних невеличких господарствах місцеве населення вирощує батат, ямс, таро, сорго, банани та інші фрукти, овочі. Тваринництво головним чином м'ясного напряму: велика рогата худоба та свині. Розвинуте рибальство. Ловлять не лише рибу, але й креветок і омарів. У лісах широко проводиться заготівля цінних порід деревини. Лісове населення веде натуральне господарство і досі займається збором дикорослих плодів і рослин, ловом тварин і птахів.
Промисловість[
Складові експорту Папуа Нової Гвінеї (англ.)
Існують окремі підприємства деревообробної промисловості та з переробки сільськогосподарської продукції, зокрема, переробка кокосів і плодів олійної пальми, a також риби[7]. Менший розвиток отримала деревообробна промисловість (у тому числі меблева). Є велика кількість швейних підприємств.
Енергетика[
Виробництво електроенергії в 1998 році склало 1,7 ГВт. Гідроелектростанціями було вироблено 30,46 % від загальної кількості, інша — за рахунок викопного палива. Збудовано нафтопереробний завод.
Танспорт[
Основний транспорт: автомобільний, морський. Залізниць немає[7]. Внутрішній транспорт внаслідок рельєфних факторів розвинений слабко. Побудовані автошляхи, що зв'язують порти з гірничорудними центрами у внутрішніх областях країни. Налагоджене каботажне судноплавство між Новою Гвінеєю й іншими островами. Довжина автошляхів становить 19,6 тис. км, внутрішніх водних шляхів — 10,9 тис. км. Основні морські порти: Порт-Морсбі, Рабаул, Маданг, Лае[7]. Країна має повітряні зв'язки з Австралією і багатьма іншими державами Тихоокеанського регіону. Головні аеропорти знаходяться в Порт-Морсбіта Лае.
Зовнішня торгівля
Основні торгові партнери — Австралія та Японія. З Папуа Нової Гвінеї вивозять мідний концентрат, золото, каву, боби какао, копру і каучук, деревину цінних порід. Імпорт — 2,8 млрд. американських доларів (Австралія — 51 %; Сингапур — 10,5 %; Японія — 8 %; США — 4,9 %; Нова Зеландія — 5,3 %). Довозять головним чином продовольчі товари, обладнання для промисловості (зокрема, лісової і добувної), хімічна продукція, транспортні засоби. Експорт − 3,7 млрд американських доларів (Австралія — 20 %; Японія — 13 %; Німеччина — 6,9 %; Південна Корея — 4,6 %; Філіппіни — 4,4 %; Великобританія — 3,3 %).
Культура[
Докладніше: Культура Папуа Нової Гвінеї
Свята[
Головне національне свято — 16 вересня — День незалежності від Австралії (1975 рік).
Національна кухня
Характерною стравою тут вважаються всілякі салати і каррі з «абіку» — їстівною рослиною роду гібіскусових, відомою під різними назвами у всій Океанії («беле» на Фіджі, «пеле» — в Полінезії, «аїлан-капіс» на Вануату і т. д.). Також важливе місце займають тут коренеплоди, кокосовий горіх, плодові культури, включаючи ананаси, папайю, манго(використовується в зрілому вигляді як фрукт, а в зеленому — як овоч та інгредієнт різного соління), маракуйю і банани. Як гарнір найчастіше вживається сорго, ямс, колоказія, маніокове саго (тапіока) і неодмінний для країн регіону рис. На десерт йдуть різні фрукти, «діа» (саго і банани в кокосових вершках), «каукау» (печена солодка картопля),«саксак» (пиріжки з саго), «талауту» (ананас у кокосових вершках), «піт-піт» (зварене у кокосовому молоці з імбирем і томатами стебло цукрової тростини), а також всілякі пироги з фруктовими наповнювачами, які тут часто називають загальним терміном «кейк».
Джерело Інформаційної Довідки
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BF%D1%83%D0%B0_%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%93%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%8F