7.4. Розвиток екскурсійної справи в Росії у XVIII — на початку XX століття

Одним із перших організаторів екскурсійної справи в Росії вважається декабрист Якушкін, який під час свого за­слання до Сибіру (в Тюменську губернію) організовував літні походи та екскурсії для дітей.

В сучасній науковій літературі підкреслюється особлива за­слуга в організації екскурсій в Росії Н. Захарова — відомого пе­дагога другої половини XIX ст., директора Олександрівської учительської школи міста Тифліса. В одному із звітів за 1870 р. від­значається користь прогулянок як частини навчального процесу, під час яких учні «наочно знайомляться з навколишньою приро­дою, привчаються спостерігати предмети та явища і давати всьо­му, самостійно або за допомогою вчителів, оцінку; вчаться виго­товляти колекції і, врешті, зближаються зі своїми вчителями». Підкреслювалась необхідність прогулянок при вивченні геогра­фії, історії та природознавства. Така ж точка зору була у відомо­го російського педагога і вченого К. Ушинського.

Особливо швидкого розвитку екскурсійна діяльність набула в Росії в другій половині XIX ст. В цей період активно працю­вали: Товариство аматорів природознавства, яке мало свої ор­ганізації в Петербурзі, Москві, Казані, Єкатеринбурзі, Тифлісі та інших містах Росії; Кримський гірський клуб (Одеса, 1890р.); у 1902-1909 рр. діяло Кавказьке гірське товариство (П'ятигорськ); у 1895 р. створено один з перших вітчизняних екскурсійних закладів — Ялтинське екскурсійне бюро Кримська-Кавказького гірського клубу. При Педагогічному товаристві в Москві, починаючи з 1899 р., працювала комісія з організації за­гальноосвітніх екскурсій для учнів гімназій, комерційних і реальних училищ та шкіл, що координувала діяльність Цент­ральної екскурсійної комісії при Московському навчальному окрузі. Незважаючи на розрізненість діяльності та елітний характер зазначених організацій, вони зіграли позитивну роль у залученні учнівської молоді до пізнання природи, історії та культури. Були зроблені перші спроби популяризації серед ро­бітників науково-матеріалістичних знань в області природничих наук (Пречистенські робітничі курси. Товариство сприяння устрою народних розваг; ці організації, на жаль, були закриті поліцією в 1916 р. за звинуваченням у завдаванні шкоди підва­линам монархічного режиму).

Екскурсійні організації випускали перші спеціалізовані ту­ристичні часописи: «Экскурсионный вестник» (Москва), „Школьные экскурсии и школьный музей» (Одеса), «Русский экскурсант». а також методичну літературу, інструкції для підготовки керівників екскурсій. До роботи організацій залуча­лися видатні вчені і суспільні діячі: Д. Мамін-Сибіряк, К. Тімірязєв, Д. Менделєєв, І. Павлов, М. Пржевальський, В. Вернадський, П. Семенов-Тянь-Шанський, І. Гревс тощо.

7.5. Туристичний бізнес в Росії наприкінці XIX — на початку XX століття. Створення та діяльність російських туристичних організацій

У питанні про початок організації туристичного біз­несу в Росії існує два погляди. За одним з них. першою комер­ційною туристичною фірмою в Росії деякі дослідники вважа­ють Акціонерне товариство «Іматри». Статут цієї фірми був затверджений імператором Олександром II та зареєстрований 28 лютого 1871 р. сенатом Великого князівства Фінляндського, що входило в ту пору до Російської імперії.

Інші дослідники туризму дотримуються думки, що народ­ження туристичного бізнесу в Росії пов'язане з діяльністю Леопольда Ліпсона. У 1885 р. у Санкт-Петербурзі була опублі­кована невелика книжка «Первое в России предприятие для общественных путешествий во все страны света Леопольда Липсон», яка. фактично, викладала концепцію роботи тури­стичної фірми. В книжці вміщувався повний перелік послуг, які пропонувались клієнтам, у тому числі: проїзд та перевезен­ня багажу, розміщення та утримання в кращих готелях, наяв­ність провідників, або гідів, які знають місцевість, організація екскурсій. У книзі вказувались усі видатки на подорож, які необхідно було оплатити клієнту. «Добросовісне виконання обіцяного» розглядалось як девіз туристичного підприємства.

У своїй книзі Л. Ліпсон пропонував чотири програми подо­рожей: 40-денна подорож до Італії, літні подорожі на італій­ські озера терміном 45 днів, а також літній відпочинок у Фін­ляндії та Швеції по 20 днів. Пропонувався також великий тур зі Сходу на Захід по Дунаю з відвіданням Палестини, Єгипту, Італії, Франції терміном 120 днів.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. успішно формувалася туристична інфраструктура (будувалися готелі, заклади харчування та розваг для туристів). Формувалися туристичні центри на Кав­казі, в Криму та Прибалтиці, де розвивалися гірський, оздоров­чий, розважальний види туризму. Центрами пізнавального ту­ризму стали Санкт-Петербург, Москва та центри губерній.

В другій половині XIX ст. в Росії набули поширення гірські подорожі. У 1877 р. створено перший в країні альпійський клуб при Кавказькому товаристві природознавства в Тифлісі. Створений в 1890 р. в Одесі Кримський гірський клуб відкрив свої філії в Ялті та Севастополі. Наприкінці XIX - початку XX ст. розвитку туризму стали приділяти увагу багато нау­кових і аматорських товариств, зокрема. Російське географіч­не товариство, Товариство аматорів природознавства. Пе­тербурзьке товариство народних університетів.

Поширення екскурсій, гірських сходжень, піших походів і ве­лосипедних прогулянок, увага багатьох навчальних закладів, ор­ганізацій, наукових і фахових товариств до туризму та екскур­сій, прагнення російської інтелігенції використовувати подорожі, пересування і пізнавальні екскурсії для освіти населен­ня створили передумови для об'єднання аматорів туризму та екскурсій у спеціалізовані організації. У 1895 р. створено Росій­ський туринг-клуб. а в 1901 — Російське гірське товариство.

Зупинимось на першому з них. Російський туринг-клуб бу­ло створено в 1895 р. спочатку під назвою Товариство велосипедистів-туристів (ТВТ). Завданням товариства було «поши­рення в Росії циклізму і застосування велосипеду в практичних цілях, сприяння туризму взагалі і велосипедному зокрема».

Російський туринг-клуб мав представництва і за кордоном: в Брюсселі, Парижі, Відні, Лондоні, Женеві, Мілані, Мюнхені. За сприяння цієї організації розпочалося видання спеціалізова­них ілюстрованих журналів: «Самокат» в Петербурзі, «Велоси­педист» і «Циклист» у Москві.

З 1899 р. Товариство велосипедистів-туристів почало вида­вати перший в країні туристичний журнал «Русский турист», який відіграв велику роль в розвитку та рекламі туризму в країні. У журналі публікува­лися описи подорожей відомих людей, характеристики різних регіонів, цікавих для туристів, поради туристам, описи марш­рутів. Додатками до журналу «Русский турист» були «До­рожник» і «Ежегодник», що випускались у вигляді дорожньо довідкової книжки.

Товариство велосипедистів-туристів стало ініціато­ром укладання перших угод з власниками готелів з ме­тою пільгового обслуговуван­ня членів цього товариства. А готелі за цими угодами отримували право назива­тись «Готелями Товарист­ва велосипедистів туристів». Це були: «Отель Эрмитаж» в Петербурзі, «Гостиница В. С. Уткина» в Царскому Селі, «Гостиница Семена Веревкина» в Гатчині, «Славянская гостиница» в Тамбові. При Товари­стві велосипедистів-туристів в подальшому були створені секції інших видів туризму. Популярність і авторитет товариства був настільки великим, що воно мало свої відділення не тільки в 24 містах Росії, але й за кордоном.

У 1898 р. на Люксембурзькому конгресі російське Товари­ство велосипедистів-туристів було прийнято до Ліги турис­тичних організацій.

Діяльність ТВТ була дуже помітною в розвитку вітчиз­няного туризму, і деякі історики вважають 1895 р. (рік створення ТВТ) початком туристичної діяльності в Росії. Дійсно, товариство було всебічно активним у популяризації та організації туризму в Росії. Під впливом діяльності ТВТ Онисим Панкратов у 1911-1913 рр. здійснив першу кругосвітню подорож на велосипеді. Він почав її в м. Харбін, перетнув Си­бір, об'їхав усю Європу, побував у Великобританії, на паро­плаві дістався США, відвідав Японію, Китай і повернувся до Харбіна.

У 1901 р. Російський туринг-клуб перетворили в Російське товариство туристів (РТТ). Воно мало свої відділення в Пе­тербурзі, Москві, Владикавказі, П'ятигорську, Сочі, Алма-Аті. Творцями товариства були всесвітньо відомі вчені Д. Анучін, В. Вернадський, П. Семенов-Тянь-Шанський. В роботі товари­ства брав активну участь популярний письменник-журналіст В. Гіляровський. Товариство, яке об'єднувало багатьох передо­вих людей, ставило за мету «розвиток туризму в Росії з метою пробудження інтересу до нашої Батьківщини як у середині кра­їни, так і за її межами».

Російське товариство туристів і Російське гірське товари­ство не були масовими туристичними організаціями; перше нараховувало близько 5 тис. чоловік, що було мізерною част­кою із загальної чисельності населення Росії.

В 1902 р. у Санкт-Петербурзі виник один із перших клубів автотуристів. Але автомобільний туризм на початку XX ст. був значно менш доступним, ніж велосипедний.

Завдяки великій кількості судноплавних річок, в Росії ус­пішно розвивалося судноплавство, а услід за ним зростала по­пулярність відпочинку на суднах. Організовувалися круїзи, або водні прогулянки, по Волзі, Неві, Дніпру, Москві-річці. Освою­валися нові природні туристичні ресурси, споряджалися експе­диції по великих ріках Сибіру та Далекого Сходу.

Сприяли розвитку туризму, як внутрішнього так і виїзно­го (за межі імперії), міцна російська валюта та відміна після 1907 р. багатьох формальностей, які гальмували переміщення по країні.

Близько півсторіччя склала історія туризму дореволюцій­ної Росії. Проте, як і в роки свого зародження, туристичні по­дорожі залишалися нечисельними, були насамперед привілеєм заможних верств, хоча наприкінці XIX ст. і розпочався процес залучення до туристичних подорожей широких кіл суспіль­ства, у тому числі селян та небагатих міщан.